Постанова

від 21.10.2014 по справі 910/13803/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2014 р. Справа№ 910/13803/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників:

від прокуратури: Вакулюк Д.С. - посв. №018332 від 19.07.2013

від позивача: Костишена В.Л. - дов. №28 від 28.07.2014

від відповідача: не з'явилась

від третьої особи: не з'явилась

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу „Консул"

на рішення господарського суду міста Києва

від 04.08.2014 (головуючий суддя Васильченко Т.В.; судді - Марченко О.В., Нечай О.В.)

у справі №910/13803/13

за позовом Прокурора Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

до Акціонерного товариства закритого типу „Консул"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство „Комерційний банк „Надра"

про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва

У судовому засіданні 07.10.2014 оголошувалась перерва до 21.10.2014, у зв'язку із чим постанова приймається вказаною датою.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (надалі - позивач) до Акціонерного товариства закритого типу „Консул" (надалі - відповідач) про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - енергоцеху, вартістю 514000,00 грн., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та АТЗТ „Консул" від 17.11.2000 № 723 та зобов'язання АТЗТ „Консул" повернути за актом приймання-передачі об'єкт незавершеного будівництва - енергоцех, вартістю 514000,00 грн., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Виборзька у державну власність в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.08.2014 у справі №910/13803/13 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського міста Києва від 04.08.2014 у справі №910/13803/13 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Зокрема апелянт зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги доводи відповідача щодо незаконності проведеної позивачем перевірки дотримання умов договору, та натомість взято до уваги лист №7126-23/0210/09 від 02.10.2013 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, яка не наділена повноваженнями щодо здійснення контролю за виконанням покупцем умов договору купівлі-продажу державного майна. Крім того, скаржник вважає необґрунтованими висновки суду про те, що відповідачем не надано доказів чинності дозволу на виконання будівельних робіт після 31.12.2008, оскільки дозвіл №0284-Сл від 18.04.2008 є чинним та не потребує продовження терміну дії в межах строків, встановлених підпунктом 1 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву". Апелянт також зазначає, що висновок суду першої інстанції про встановлений ним факт порушення відповідачем умов договору щодо заборони відчуження об'єкта не відповідає діючому на той час законодавству, оскільки фактичне відчуження об'єкту не відбулося, так як договір купівлі-продажу від 11.10.2009 не пройшов процедуру нотаріального посвідчення та державної реєстрації. Відповідач також стверджує про те, що позивачем не було дотримано порядку розірвання договору, визначеного ст. 188 ГК України, оскільки вся кореспонденція надсилалася не на юридичну адресу АТЗТ „Консул".

02.10.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи №910/9938/14 за позовом АТЗТ „Консул" до ТОВ „Спецбудкомплекс" про зобов'язання вчинити дії.

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі, оскільки розгляд справи №910/9938/14 не перешкоджає розгляду даної справи та не створює неможливості вирішення спору у цій справі до розгляду справи №910/9938/14.

Позивач та прокуратура проти задоволення апеляційної скарги заперечують, вважають рішення суду законним та обґрунтованим і просять залишити його без змін.

Відповідач та третя особа у судове засідання 21.10.2014 не з'явився, поважних причин неявки суду не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомленні належним чином.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

17.11.2000 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву, як продавцем, та Акціонерним товариством закритого типу „Консул", як покупцем, укладено договір №723 купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва (надалі - договір), за умовами п.п. 1.1, 1.5 якого продавець продав, а покупець купив об'єкт незавершеного будівництва - енергоцех, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, за ціною 514000,00 грн.

На виконання умов даного договору продавець передав, а покупець прийняв об'єкт незавершеного будівництва - енергоцех, про що сторони склали акт №794 приймання-передачі від 18.01.2001.

Положеннями пунктів 5.4 та 5.5 договору сторони встановили обов'язок покупця протягом трьох років з дати підписання договору закінчити будівництво об'єкту, а також заборону відчуження об'єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, до моменту завершення будівництва та введення його в експлуатацію.

25.03.2004 на виконання рішення Київської міської ради №29/1239 від 12.02.2004 сторонами було укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу, якою узгоджено викласти п. 5.4 договору у наступній редакції: закінчити будівництво об'єкта до 17 листопада 2004 року, надати затверджений графік виконання будівельно-монтажних робіт, як невід'ємну частину цієї угоди РВ ФДМУ в м. Києві до 25.03.2004 року.

07.04.2005 на виконання рішення Київської міської ради №120/2696 від 24.02.2005 сторонами було укладено угоду №723/2 про внесення змін та доповнень до договору. Термін закінчення будівництва об'єкта подовжено до 17.11.2006 з перепрофілюванням його у торгівельно-офісний комплекс.

13.08.2007 на підставі рішень Київської міської ради №316/373 від 21.12.2006 та №484/1145 від 26.04.2007 відповідачем та Київською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки для реконструкції об'єкта незавершеного будівництва - енергоцеху під торговельно-офісний комплекс з подальшим його обслуговуванням та експлуатацією строком на 5 років, тобто до 13.08.2012 року.

29.01.2009 на виконання рішення господарського суду м. Києва від 24.09.2007, постанови Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2007, постанови Вищого господарського суду України від 09.04.2008 у справі №35/345 та рішення Київської міської ради від 16.10.2008 №512/512 сторони уклали договір №723/3 про внесення змін і доповнень до договору, яким узгодили, що покупець зобов'язаний закінчити будівництво об'єкта до 01 липня 2012 року з перепрофілюванням його у торгівельно-офісний комплекс, та вказали, що документом, який підтверджує закінчення будівництва є акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

25.05.2012 сторонами було укладено додатковий договір №723/4 від, яким внесено зміни до договору №723 від 17.11.2000, а саме пункт 5.5. договору викладено в наступній редакції: „Подальше відчуження об'єкта незавершеного будівництва можливе за умови збереження для нового власника об'єкта незавершеного будівництва зобов'язань, визначених договором купівлі-продажу, виключно за згодою державного органу приватизації, який здійснює контроль за їх виконанням".

Як встановлено місцевим господарським судом, 13.12.2012 позивач провів планову перевірку виконання умов договору, за результатами якої складено акт №18 від 13.12.2012, який не підписаний відповідачем, однак яким встановлено, що станом на 13.12.2012 не виконано обов'язок покупця щодо виконання будівельних робіт згідно з графіком виконання робіт на об'єкті „Торгово-офісний комплекс", який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, що є невід'ємною частиною договору № 723/3 від 29.01.2009 року.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, чи розірвання договору

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Так, частиною 5 статті 27 Закону України „Про приватизацію державного майна", який є спеціальним Законом, що регулює відносини пов'язані з приватизацією об'єктів незавершеного будівництва, встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Пункті 11.3 договору, визначено, що у разі невиконання однією із сторін умов цього договору він може бути розірваний на вимогу іншої сторони за рішення арбітражного суду.

Крім того, положеннями пункту 7.3 договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем умов цього договору продавець має право у встановленому порядку на розірвання договору та повернення об'єкта незавершеного будівництва у власність продавця.

Статтею 19 Закону України „Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" встановлено, що обов'язковими умовами приватизації об'єктів незавершеного будівництва, крім продажу під розбирання, є встановлення строку завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва.

При цьому, у разі невиконання умов, зазначених у цій статті, договір купівлі-продажу підлягає розірванню в установленому законодавством порядку та покупець, з яким розірвано договір купівлі-продажу, повертає об'єкт приватизації в державну власність за актом приймання-передачі, а також відшкодовує державі збитки, завдані невиконанням умов договору.

Як встановлено судом першої інстанції, умови п. 5.4 договору щодо закінчення будівництва об'єкта до 01 липня 2012 року з перепрофілюванням його у торгівельно-офісний комплекс станом на час подання прокурором позову та розгляду справи в місцевому господарському суді відповідачем виконані не були, придбаний об'єкт недобудований та в експлуатацію не введений.

Положеннями статті 39 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Із наявної у матеріалах справи копії листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві №7126-23/0210/09 від 02.10.2013 вбачається, що документи, які свідчать про прийняття об'єкту незавершеного будівництва на вул. Виборзькій у м. Києві до експлуатації Інспекція не видавала та не реєструвала.

При цьому пунктом 5.7 договору в редакції договору №723/3 про внесення змін та доповнень, визначено, що документом, який підтверджує закінчення будівництва є акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Доводи апелянта про те, що Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві не наділена повноваженнями щодо здійснення контролю за виконанням покупцем умов договору купівлі-продажу державного майна, а тому лист №7126-23/0210/09 від 02.10.2013 є неналежним доказом у справі, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки Інспекція є органами державного архітектурно-будівельного контролю та відповідно володіє інформацією щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів на підтвердження прийняття об'єкту в експлуатацію шляхом отримання сертифікату в органі державного архітектурно-будівельного контролю.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження факту відсутності його вини у невиконанні взятого на себе обов'язку щодо закінчення будівництва об'єкту до 01 липня 2012 з перепрофілюванням, тобто наявності дійсних об'єктивних обставин, які перешкоджали відповідачу виконати свій обов'язок у строки визначені умовами договору.

При цьому, як встановлено місцевим господарським судом, станом на час розгляду справи в суді першої інстанції договір №72-6-00439 від 13.08.2007 оренди земельної ділянки, розташованої по вул. Виборзькій у Солом'янському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:69:152:0019, загальною площею 0,66 га був розірваний рішенням господарського суду міста Києва від 10.07.2012 у справі №5011-73/6473-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2014, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору оренди земельної ділянки, в частині сплати орендних платежів, обумовлених договором.

Крім того, в порушення п.5.5 укладеного договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва між відповідачем та ОСОБА_5 11.10.2009 укладено договір купівлі-продажу об'єктів нерухомості, а саме будівлі 28/12 по вул. Верхній Вал у м. Києві та об'єкту незавершеного будівництва, готовності 98% по вул. Виборзькій в м. Києві, що є предметом договором №723 від 17.11.2000, та підписано акт прийому-передачі вищевказаних об'єктів.

Посилання відповідача на те, що вказаний договір є нікчемним через відсутність нотаріального посвідчення та державної реєстрації не спростовує факту вчинення відповідачем дій спрямованих на порушення умов договору щодо заборони відчуження об'єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, до моменту завершення будівництва та введення його в експлуатацію.

За таких обставин, враховуючи невиконання відповідачем умов договору щодо закінчення будівництва у визначені договором строки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для розірвання договору купівлі-продажу №723 від 17.11.2000 та повернення за актом приймання-передачі об'єкту незавершеного будівництва в державну власність в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву.

Доводи відповідача, які знайшли відображення у апеляційній скарзі, щодо незаконності перевірки дотримання умов договору з огляду на надсилання документів перевірки арбітражному керуючому Капелюшному І.В., який втратив свої повноваження ліквідатора згідно з постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 у справі № 50/624-б про банкрутство АТЗТ „Консул", суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги, оскільки порушення позивачем процедури перевірки не спростовує фактичних обставин справи про порушення покупцем умов договору купівлі-продажу об'єкта приватизації, так як будь-яких належних доказів на підтвердження виконання умов договору та норм чинного законодавства щодо закінчення будівництва у визначені строки відповідачем суду надано не було.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта про те, що позивачем не було дотримано порядку розірвання договору, визначеного ст. 188 ГК України, оскільки вся кореспонденція надсилалася не на юридичну адресу АТЗТ „Консул".

З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Отже, надсилання відповідачу пропозиції про розірвання спірного договору купівлі-продажу є виключно правом, а не обов'язком позивача.

Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України у своїй постанові від 20.11.2012 у справі №28/5005/640/2012, а також Вищий господарський суд України у своїй постанові від 12.06.2012 року у справі №17/5005/8502/2011.

Таким чином, недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору купівлі-продажу, а саме надсилання такої пропозиції не на юридичну адресу відповідача, та отримання її арбітражним керуючим, який втратив повноваження, не позбавляє позивача права звернутися до суду з позовом або підтримати поданий прокуратурою позов до відповідача про розірвання договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на розірвання цього договору.

За таких обставин місцевим господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву у повному обсязі.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Акціонерного товариства закритого типу „Консул" задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2014 у справі №910/13803/13 має бути залишене без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу „Консул" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2014 у справі №910/13803/13 залишити без змін.

Матеріали справи №910/13803/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя М.М. Новіков

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк