Ухвала

від 23.10.2014 по справі 815/3842/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/3842/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Глуханчук О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

за участю секретаря Колеснікова-Горобець І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2014 року ТОВ «КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0002042202 від 24.06.2014р..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення товариством п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 17834 грн., є безпідставними, оскільки здійсненні лише на підставі матеріалів зустрічної звірки іншої податкової інспекції, на обліку у якій знаходиться контрагент позивача, без дослідження первинних документів. В перевіряємому періоді між ТОВ «КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ» та ТОВ «Еко-Буд-Монтаж» був укладений реальний господарський договір, відповідно до якого позивачем придбано послуги, що використанні ним для подальшого ведення господарської діяльності.

ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області проти позову заперечила, зазначивши, що в ході проведення перевірки встановлено взаємовідносини позивача з контрагентом ТОВ «Еко-Буд-Монтаж», у якого відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Фінансово-господарська діяльність ТОВ «КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ» та ТОВ «Еко-Буд-Монтаж» здійснювалася поза межами правового поля, а тому позивачем безпідставно сформовано податковий кредит по накладних та актах виконаних робіт, отриманих від ТОВ «Еко-Буд-Монтаж». В задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2014р. позов задоволено.

Приймаючи вказане рішення суд дійшов висновку, що відповідачем не надано жодних документів, які б підтверджували наявність фактів, зафіксованих актом перевірки, а судом не встановлено доказів про порушення ТОВ «КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ» п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

В апеляційній скарзі ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, не зазначаючи у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, просить суд скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі повідомлення від 03.06.2014р. №221/15-54-22-02 та наказу від 03.06.2014р. №565 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ», виданого ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, у період з 04.06.2014р. по 11.06.2014р. головним державним ревізором-інспектором відповідача проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ» (код за ЄДРПОУ 36673158) по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Еко-Буд-Монтаж» (код за ЄДРПОУ 38351999) за період з 01.01.2014р. по 28.02.2014р., за результатами якої складено акт перевірки №1449/15-54-22-02 від 11.06.2014р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість на загальну суму 17834 грн. (в т.ч. січень 2014 року - 9167 грн., лютий 2014 року - 8667 грн.).

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що у перевіряємий період ТОВ «КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ» мало взаємовідносини з ТОВ «Еко-Буд-Монтаж» на підставі договору підряду від 12.12.2012р. №4КА. Суми податку на додану вартість за податковими накладними виданими зазначеним контрагентом відображено позивачем у реєстрі отриманих податкових накладних за січень 2014 року, лютий 2014 року та відповідають даним додатку 5 податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року, лютий 2014 року. ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області отримано від ДПІ у Приморському районі м.Одеси акт №1821/15-53-22-3/38351999 від 01.04.2014р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Еко-Буд-Монтаж» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період січень-лютий 2014 року», згідно якого підприємство не знаходиться за податковою адресою; в період січня, лютого 2014 року ТОВ «Еко-Буд-Монтаж» мало фінансово-господарські взаємовідносини зі значною кількістю контрагентів та з великими обсягами сум по придбанню та реалізації, що потребує адміністративно-господарських ресурсів, однак товариство не має основних засобів та виробничих потужностей, трудових ресурсів, складських приміщень та транспортних засобів. ТОВ «Еко-Буд-Монтаж» сформувало собі податковий кредит від підприємства ТОВ «Ніктайс», яке має ознаки «ризиковості» і має стан - 28 за податковою адресою не знаходиться. СУ ФР ГУ Міндоходів в Одеській області до ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження за №32014160000000061, що кваліфікується за ч.2 ст.205 КК України за фактом порушення законодавства України невстановленими особами, які створили ряд СГД, серед яких ТОВ «Еко-Буд-Монтаж», з метою прикриття незаконної діяльності, спрямованої на формування валових витрат та незаконного податкового кредиту з ПДВ реально діючим підприємствам. В ході проведеного аналізу інформації, наявної у ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області по підприємству ТОВ «Еко-Буд-Монтаж» встановлено штучне формування податкового кредиту третім особам та сприянню в отриманні податкової вигоди у вигляді заниження сплати суми податку на додану вартість, що підлягала б сплаті до бюджету у період січень-лютий 2014 року.

24.06.2014 року, на підставі акту перевірки №1449/15-54-22-02 від 11.06.2014р., ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0002042202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 22293 грн. (в т.ч. за основним платежем - 17834 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4459 грн.).

Задовольняючи позов ТОВ «КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ» про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено порушень позивачем, зафіксованих актом перевірки №1449/15-54-22-02 від 11.06.2014р. Позивач не допустив порушень ПК України при формуванні податкового кредиту, про які зазначено в акті перевірки, заперечення відповідача ґрунтуються на припущеннях, які не доведені належними засобами доказування, а тому позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Колегія суддів погоджується з такими висновками Одеського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Аналогічні положення передбачено було також і статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним під час виникнення спірних правовідносин.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Ознаками відсутності реального характеру операції є: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити.

З матеріалів справи вбачається, що 12.12.2012р. між ТОВ «КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ» (Замовник) та ТОВ «Еко-Буд-Монтаж» (Підрядник) укладено договір підряду №4КА, за умовами якого Підрядник зобов'язується виконувати будівельні роботи та за завданням і на замовлення Замовника монтаж, ремонт, технічне та сервісне обслуговування систем опалення, кондиціювання та холодильного обладнання з використанням своїх матеріалів та засобів, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи згідно актів виконаних робіт.

Виконання умов зазначеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: податковими накладними №1903 від 20.02.2014р., №903 від 10.02.2014р., №1101 від 12.02.2014р., №701 від 08.01.2014р., №702 від 08.01.2014р., актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №3503 від 20.02.2014р., №3502 від 12.02.2014р., №3501 від 10.02.2014р., №252 від 08.01.2014р., №251 від 08.01.2014р., платіжними дорученнями №873 від 09.01.2014р., №872 від 09.01.2014р., №872 від 08.01.2014р., №871 від 08.01.2014р., №870 від 08.01.2014р., №927 від 12.02.2014р., №923 від 10.02.2014р., №907 від 20.02.2014р.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними виданими зазначеним контрагентом відображено позивачем у реєстрі отриманих податкових накладних за січень 2014 року, лютий 2014 року та відповідають даним додатку 5 податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року, лютий 2014 року.

В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями ст.201 Податкового кодексу України. Слід зазначити, що жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов зазначених вище господарських договорів відповідач ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надав.

Позивачем доведено, що при укладенні договорів він переконався у тому, що підприємство-контрагент було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстроване як платник податку на додану вартість і мало право на видачу податкових накладних.

Судом встановлено, що зазначений договір не був ані удаваним, ані фіктивним, має економічний ефект, що підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані докази та факти, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. Зазначений договір спрямований на реальне настання наслідків, обумовлених ним, виконаний сторонами в повному обсязі та відповідає положенням цивільного, господарського і податкового законодавства. З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у його контрагента реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

У разі невиконання контрагентом (іншими особами - учасниками господарських операцій з контрагентами позивача в ланцюгу постачання товару) добросовісного платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили той факт, що під час здійснення господарської діяльності з безпосередніми контрагентами позивач був обізнаний про обставини діяльності їх контрагентів.

Колегія судів погоджується з Миколаївським окружним адміністративним судом, що порушення прямими контрагентами позивача або суб'єктами підприємницької діяльності, з якими ТОВ «КОМПАНІЯ АЕРОТЕРМ» взагалі не мало господарських відносин, порядку здійснення господарської діяльності, не можуть впливати на результати діяльності позивача та не можуть бути підставою для притягнення його до відповідальності, оскільки будь - яка юридична відповідальність особи, згідно до ст.61 Конституції України, має індивідуальний характер.

В акті перевірки та в обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що СУ ФР ГУ Міндоходів в Одеській області до ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження за №32014160000000061, що кваліфікується за ч.2 ст.205 КК України за фактом порушення законодавства України невстановленими особами, які створили ряд СГД, серед яких ТОВ «Еко-Буд-Монтаж», з метою прикриття незаконної діяльності, спрямованої на формування валових витрат та незаконного податкового кредиту з ПДВ реально діючим підприємствам. Однак, під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області не надано доказів прийняття вироку суду у вказаній справі. Таким чином, до винесення судом вироку, що вступив у законну силу, не можна однозначно стверджувати про доведеність вчинення тих чи інших дій, що призвели до порушення кримінальної справи за ст.205 КК України, так як кримінальна справа порушується за наявності ознак вчинення того чи іншого злочину, і лише вирок суду дає чітке визначення винуватості чи невинуватості особи, відносно якої порушено кримінальну справу.

Щодо посилань апелянта, що контрагент позивача ТОВ «Еко-Буд-Монтаж» здійснював господарську діяльність з порушенням норм податкового законодавства, то колегія суддів критично ставиться до таких тверджень, оскільки такі висновки взято податковим органом з акту ДПІ у Приморському районі м.Одеси №1821/15-53-22-3/38351999 від 01.04.2014р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Еко-Буд-Монтаж» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період січень-лютий 2014 року» без самостійної перевірки таких обставин та без наявності жодного документального підтвердження таких доводів. Більше того, сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю.

Варто зазначити, що акт ДПІ у Приморському районі м.Одеси №1821/15-53-22-3/38351999 від 01.04.2014р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Еко-Буд-Монтаж» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період січень-лютий 2014 року» не може вважатися належним доказом допущення позивачем порушень, так як зазначений акт свідчить лише про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання. Вказаний акт взагалі не є перевіркою, а викладені в ньому висновки про порушення податкового чи цивільного законодавства платником податків є нічим іншим, як припущеннями податкового органу, які необґрунтовані належними доказами.

Відповідно до п.4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України 22 квітня 2011 року №236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3).

В свою чергу, додаток 3 до вказаних Методичних рекомендацій містить зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, згідно якого такий акт повинен містити тільки загальну інформацію про платника податків та фіксувати факт неможливості проведення звірки із зазначенням причин цього і не може містити висновків про порушення цим суб'єктом податкового законодавства.

Більше того, колегією суддів встановлено, що ТОВ «Еко-Буд-Монтаж» оскаржувало в судовому порядку дії посадових осіб ДПІ у Приморському районі м.Одеси по формуванню висновків про порушення товариством норм податкового законодавства, що містяться в акті №1821/15-53-22-3/38351999 від 01.04.2014р. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2014р. у справі №815/2385/14, яку ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2014р. залишено без змін, визнано протиправними дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області з проведення заходів зустрічної звірки, за результатами яких складено акт №1821/15-53-22-3/38351999 від 01.04.2014р., та щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ ТОВ «Еко-Буд-Монтаж» в електронній автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на підставі акту №1821/15-53-22-3/38351999 від 01.04.2014р.; зобов'язано ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області вилучити з діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів інформацію, внесену на підставі акту №1821/15-53-22-3/38351999 від 01.04.2014р.

При укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).

Оскільки встановлено, що договір з контрагентом ТОВ «Еко-Буд-Монтаж» укладений у письмовій формі, виконання вказаного договору підтверджується первинними документами, тому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладений договір відповідає вимогам ст.203 ЦК України, не порушує публічний порядок, не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також такий договір судом недійсним не визнавався, а отже є чинним.

Колегія суддів вважає, що факт порушення контрагентами може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагентів, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань. Таким чином, наведені в акті перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо визнання угод нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ані актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Еко-Буд-Монтаж».

ДПІ при проведенні перевірки не надано належної оцінки наявним первинним документам позивача, невірно застосовано норми податкового законодавства, що призвело до прийняття незаконного повідомлення-рішення.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 24.10.2014р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.