Постанова

від 21.10.2014 по справі 816/3655/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 жовтня 2014 року м. ПолтаваСправа №816/3655/14

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Кукоба О.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Полтавському та Новосанжарському районах Полтавської області про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області (надалі - позивач, Управління) звернулось до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Полтавському та Новосанжарському районах Полтавської області (надалі - відповідач, Відділення) про стягнення суми витрат на виплату пенсій по інвалідності та витрат, пов'язаних з виплатою допомоги на поховання за період з січня 2013 року по липень 2014 року загалом в розмірі 5223 грн 74 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем безпідставно відмовлено у прийнятті до відшкодування зазначених сум витрат, понесених Пенсійним фондом України.

Відповідач позов не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях на позов, посилаючись на положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", постанови правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року №5-4/4, Порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року №826, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Сторони явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, надали до суду клопотання про розгляд справи без їх участі.

Згідно з частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких обставин, розгляд справи проведено у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що згідно актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та таблиць розбіжностей, складених між Фондами, за період з січня 2013 року по липень 2014 року Відділенням не враховані суми витрат на:

- виплату пенсій громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну загалом в розмірі 4621 грн 37 коп.;

- виплату допомоги на поховання в розмірі 602 грн 37 коп. /а.с. 7-65/.

При цьому, як підтверджено матеріалами справи, підписання актів щомісячної звірки та складення таблиць розбіжностей до них відбувалось щомісяця (у наступному місяці за попередній). Тобто, позивач був обізнаний з відмовою Відділення від прийняття до відшкодування сум витрат з моменту підписання акта звірки та таблиці розбіжностей.

За приписами частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Даний позов Управлінням підписано та до суду подано 17 вересня 2014 року.

Тобто, позивачем пропущено строк звернення до суду відносно вимог про стягнення коштів за період з січня 2013 року по лютий 2014 року.

Згідно зі статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Посилання позивача на триваючий характер порушень, на переконання суду, не являються поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У зв'язку з викладеним, позов Управління в частині стягнення з Відділення суми витрат за період з січня 2013 року по лютий 2014 року загалом в розмірі 4007 грн 59 коп. (в т.ч., витрати на виплату пенсій громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну - 3405 грн 22 коп., витрати на виплату допомоги на поховання в розмірі 602 грн 37 коп.) необхідно залишити без розгляду.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача сум витрат на виплату пенсій громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну, за період з березня по липень 2014 року загалом в розмірі 1216 грн 15 коп., суд зазначає наступне.

З матеріалів адміністративної справи встановлено, що нещасні випадки на виробництві з гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 сталися при здійсненні ними трудової діяльності на території держав-учасниць СНД, про що свідчать наявні у матеріалах справи акти про нещасні випадки на виробництві /а.с. 97-101/.

У даний час вищезазначені громадяни постійно проживають на території України, Управлінням призначені та проводяться виплати пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва /а.с. 80-83/.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання виплачується у зв'язку з настанням страхового випадку, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Частиною другою статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року №1105-ХІV закріплено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому, страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, до якої належать гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2, щодо відшкодування витрат на виплату пенсії по яким виник спір.

За змістом частини другої статті 2 зазначеного Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому, право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Підпунктом "а" статті 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до пункту 3 розділу XI Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом 3 пункту 3 розділу XI Прикінцевих положень вказаного Закону встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров`я потерпілого.

За змістом абзацу 8 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України "Про охорону праці", які ліквідуються.

Інструкцією "Про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, підтверджують право застрахованого або членів його сім'ї на страхову виплату" від 20 квітня 2001 року встановлено, що відділення виконавчої дирекції Фонду повинні приймати до відшкодування документи на тих працівників, які потерпіли на виробництві до 01 квітня 2001 року та право встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодує шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що усі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, що надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

За таких обставин, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР є Фонд соціального страхування від нещасних випадків. В разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України, страховик, має відшкодувати ці витрати органам Пенсійного фонду України.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, що висловлена в постанові від 21 листопада 2011 року у справі №21-361а11.

Постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року №5-4/4 закріплено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій (пункт 4 Постанови).

Отже, Відділення зобов'язане відшкодувати суму витрат Управління на виплату пенсій гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 за період з березня по липень 2014 року загалом в розмірі 1216 грн 15 коп.

Доводи відповідача про те, що Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання встановлено лише механізм відшкодування коштів на централізованому рівні між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та Пенсійним фондом України, суд вважає необґрунтованими, оскільки Порядок не врегульовує спірних відносин, які виникли в цьому випадку, тому що встановлене ним правило підписання актів звірки розраховано на відсутність спору, а у разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вирішується питання про стягнення спірних сум.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про відшкодування суми витрат на виплату пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва за період з березня по липень 2014 року є обґрунтованими та правомірними.

Відтак, позов в даній частині належить задовольнити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 7-11, 69-71, 86, 94, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Полтавському та Новосанжарському районах Полтавської області про стягнення коштів в частині стягнення з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Полтавському та Новосанжарському районах Полтавської області сум витрат за період з січня 2013 року по лютий 2014 року загалом в розмірі 4007 (чотири тисячі сім) гривень 59 (п'ятдесят дев'ять) копійок (в тому числі, витрати на виплату пенсій громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну - 3405 (три тисячі чотириста п'ять) гривень 22 (двадцять дві) копійки, витрати на виплату допомоги на поховання в розмірі 602 (шістсот дві) гривні 37 (тридцять сім) копійок) залишити без розгляду.

У іншій частині - позов задовольнити.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Полтавському та Новосанжарському районах Полтавської області (код ЄДРПОУ 24385878; вул. Шевченка, 9, м. Полтава, Полтавська область, 36011) на користь управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області (код ЄДРПОУ 22532772; вул. Шевченка, 7, м. Полтава, Полтавська область, 36011) витрати на виплату і доставку пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва за період з березня 2014 року по липень 2014 року в розмірі 1216 (одна тисяча двісті шістнадцять) гривень 15 (п'ятнадцять) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Кукоба