Постанова

від 22.10.2014 по справі 5021/2439/2011

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2014 р. Справа № 5021/2439/2011

У складі колегії суддів: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю:

від позивача - Сотник Ю.В. (за довіреністю від 24.05.2014р.);

від відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №2348 С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 02.07.14 у справі № 5021/2439/2011

за позовом ТОВ "ОТП Факторинг Україна"

до ТОВ "Славянские сауны"

про стягнення 7 500 334,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки: нежиле приміщення, загальною площею 806,9 кв.м., що знаходиться за АДРЕСА_1, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Словянские Сауны» для погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» за кредитними договорами №№ СМ-SMEC00/061/2007 від 03.10.2007, CM-SMEC00/001/2007 від 12.01.2007 року, укладеними між "ОТП Банк" та ОСОБА_2 у розмірі 7500334 грн. 65 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), згідно з ст. 514 вказаного кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Позивач вказує на те, що за умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю та договору відступлення права вимоги від 29.04.2010р. "ОТП Банк" відступило, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" прийняло право вимоги за кредитними договорами №№ СМ-SMEC00/061/2007 від 03.10.2007, CM-SMEC00/001/2007 від 12.01.2007 року та за договором, укладеним в забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами, а саме договором іпотеки (майнової поруки) № РМ-SMEС00/001/2007 та наступної іпотеки № PM-SMEC00/061/2007. Зважаючи на викладене, позивач вважає, що до нього перейшли всі права ПАТ "ОТП-Банк" щодо права вимоги за вищевказаними договорами.

Рішенням господарського суду Сумської області від 02.07.2014 р. у справі № 5021/2439/2011 (суддя Соп'яненко О.Ю.) в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції зазначив, що належними та допустимими доказами, які підтверджують відступлення прав за іпотечним договором та набуття прав іпотекодержателя, є нотаріально посвідчений правочин про відступлення прав за іпотечним договором та державна реєстрація відомостей про таке відступлення, а позивач не надав таких доказів, а тому не довів свого статусу іпотекодержателя і не надав доказів порушення його прав, як іпотекодержателя.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та звернувся з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 02.07.2014 р. у справі № 5021/2439/2011 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.09.2014р. у справі № 5021/2439/2011 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні 06.10.2014р. Пунктом 3 резолютивної частини ухвали запропоновано відповідачу надати відзив на апеляційну скаргу. У п. 5 резолютивної частини ухвали апеляційного господарського суду зазначено, що сторони зобов'язані письмово повідомити суд про неможливість прибуття до судового засідання своїх уповноважених представників.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2014р. розгляд справи відкладено на 22.10.2014р.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання 22.10.2014р. уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 22.10.2014р. представник заявника апеляційної скарги пояснив, що не заперечує проти розгляду апеляційної скарги за відсутністю представника відповідача.

Зважаючи на встановлений процесуальним законом строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду, те, що сторони попереджені про те, у разі неявки їх уповноважених представників та ненадання витребуваних господарським судом документів, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами (п. 6 та п. 5 резолютивних частин ухвал Харківського апеляційного господарського суду від 01.09.2014р. та від 06.10.2014р.), належне повідомлення сторін про час та місце розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

12.01.2007 між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі - Банк) та ОСОБА_2 (позичальником) укладений кредитний договір № СМ-5МЕС00/001/2007, за яким останньому було надано кредит на споживчі цілі у розмірі 50 000,00 доларів США терміном до 12.01.2014 року.

03.10.2007 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № СМ-5МЕС00/061/2007, відповідно до якого ОСОБА_2 надано кредит на споживчі цілі в розмірі 147 682,50 доларів США терміном до 03.10.2014.

Відповідно до умов Статуту АТ „ОТП Банк" (зареєстрованого Національним Банком України 18.06.2009 року, реєстровий № 273, державну реєстрацію змін до установчих документів проведено Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією 30.06.2009 року) Закрите акціонерне товариство „ОТП Банк", згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів від 23.04.2009 року змінив назву на Публічне акціонерне товариство „ОТП Банк". Публічне акціонерне товариство „ОТП Банк" є правонаступником всіх прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства „ОТП Банк".

Засобом забезпечення виконання зобов'язань за вказаними Кредитними договорами є іпотека нерухомого майна, а саме: нежиле приміщення, загальною площею 864,7 кв.м., що знаходиться за АДРЕСА_1, згідно укладеного між Банком та відповідачем договору іпотеки (майнової поруки) № РМ-5МЕС00/001/2007, посвідченого 12.01.2007 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 68 та договором наступної іпотеки № РМ-5МЕС00/061/2007, посвідченого 03.10.2007 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 3265.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції ОСОБА_2 не виконав належним чином прийняті на себе зобов'язання. Станом на 23.05.2011 року загальна заборгованість за вказаними кредитними договорами становить 7 500 334,65 грн., а саме:

за договором № СМ-5МЕС00/001/2007 - 1 604 340,76 грн., з яких: заборгованість за кредитом 303 636,50 грн., що за офіційним курсом НБУ на дату здійснення розрахунку становить еквівалент 38 056,84 доларів США; відсотки за користування кредитом - 24 449,47 грн., що за офіційним курсом НБУ на дату здійснення розрахунку становить еквівалент 3 064,42 доларів США; сума пені за прострочення виконання зобов'язань - 1 276 254,42 грн.;

за договором № СМ-5МЕС00/061/2007 - 5 895 993,89 грн, з яких: заборгованість за кредитом 1 111 086,95 грн., що за офіційним курсом НБУ на дату здійснення розрахунку становить еквівалент 139 260,13 доларів США; відсотки за користування кредитом - 94 637,78 грн., що за офіційним курсом НБУ на дату здійснення розрахунку становить еквівалент 11 861,60 доларів США; сума пені за прострочення виконання зобов'язань - 4 690 269,17 грн.

29 квітня 2010р. між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" (покупець) та ПАТ "ОТП Банк" (продавець) укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, який передбачає право вимоги до боржників перед продавцем за кредитними договорами, яке включає суму основного боргу, проценти, нараховані на суму такого боргу, усі та будь-які штрафні санкції ( у разі їх наявності) на дату набрання чинності. Згідно зазначеного договору, кредитні договори, це договори, укладені між Продавцем та Боржниками, перелік яких міститься у додатку 1 до цього договору. Вказаний додаток містить договори № СМ-5МЕС00/001/2007 та № СМ-5МЕС00/061/2007.

Крім того, 29.04.2010р. між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ПАТ "ОТП Банк" укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого до ТОВ "ОТП Факторинг Україна" переходить сукупність прав, належних ПАТ "ОТП Банк" за договорами забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, правом звертати стягнення на заставне майно.

Умовами договору сторони узгодили, що до ТОВ "ОТП Факторинг Україна" переходять всі права клієнта, як сторони, що іменується "Іпотекодержатель" / "Заставодержатель" у зобов'язаннях, які виникли на підставі договорів забезпечення в обсязі та на умовах, що існують на момент набрання чинності цим Договором (включаючи право звернення на предмет іпотеки/застави).

Договір відступлення права вимоги укладений в письмовій формі, підписаний від імені сторін уповноваженими особами, скріплений печатками сторін. Договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1

Враховуючи, неналежне виконання ОСОБА_2 основного зобов'язання, внаслідок чого утворився значний розмір заборгованості за основними зобов'язаннями, укладення договору відступлення права вимоги позивач звернувся до суду з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості за основним зобов'язанням.

Вімовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції вважав, що позивачем не доведено наявності у нього статусу іпотекодержателя, оскільки відсутня державна реєстрація відомостей про таке відступлення. Такий висновок місцевий господарський суд обгрунтовує приписами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Крім того, господарський суд Сумської області посилається на статтю 210 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Однак, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає такий висновок господарського суду першої інстанції помилковим, зважаючи на таке.

Відповідно до Закону України "Про іпотеку" (в редакції чинній на момент укладення договору відступлення права вимоги) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Іпотекодержатель - кредитор за основним зобов'язанням.

Оскільки, як вбачається з матеріалами справи, до позивача перейшли права вимоги до боржників за кредитними договорами (перелік яких міститься у додатку до договору купівлі-продажу кредитного портфелю), то він є кредитором за основним зобов'язанням. Отже, згідно визначення Закону України "Про іпотеку" він є іпотекодержателем.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про іпотеку" в редакції, чинній на момент відступлення права вимоги від ПАТ "ОТП Банк" на користь ТОВ "Факторинг Україна" обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним , але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Таким чином, факт реєстрації іпотеки (перереєстрації відомостей про іпотеку) не впливає на дійсність договору та чинність іпотеки, а має значення лише щодо пріоритету задоволення вимог за рахунок предмету іпотеки.

Посилання суду на статтю 210 Цивільного кодексу України, що регулює питання моменту вчинення договору, який підлягає державній реєстрації, саме з моменту проведення такої реєстрації є безпідставним, оскільки, згідно із зазначеними положеннями статті 24 Закону реєстрації підлягає не правочин про відступлення прав за іпотечним договором, а відомості про таке відступлення. Крім того, як вже було зазначено вище, нормами статті 4 Закону України "Про іпотеку" у відповідній редакції, передбачено, що недотримання вимоги про державну реєстрацію обтяження нерухомого майна іпотекою не є підставою для недійсності іпотечного договору.

Отже, в даному випадку по-перше, мова йде не про реєстрацію договору, а про реєстрацію відомостей, по-друге, відсутність реєстрації самого договору не має наслідком недійсність іпотеки.

Також, неправомірним є посилання суду першої інстанції на "Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (затверджений постановою КМУ від 22.06.2011р. № 703), оскільки зазначений нормативний документ прийнято пізніше дати укладення договору про відступлення права вимоги від 29.04.2010р., отже він не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Зазначені обставини не були прийняті до уваги господарським судом Сумської області, що призвело до помилкових висновків, покладених в основу оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному,повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Право позивача задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки передбачено відповідними нормами Закону України «Про іпотеку», положеннями Іпотечного договору, договору відступлення права вимоги та ст. ст. 589, 590 ЦК України.

Так, згідно ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.3. ст. 33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, окрім іншого, на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, на думку судової колегії, позивач цілком обґрунтовано реалізував право захисту своїх прав шляхом подання позову до суду з вимогою щодо звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості за основним зобов'язаням.

Згідно зі статтєю 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Статтєю 38 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Відповідно до наявного в матеріалах справи висновку судово будівельно-технічної експертизи Сумського відділення при Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. Засл. проф. Бокаріуса № 549 (т. 1 а.с. 193-216) ринкова вартість нежитлового приміщення загальною площею 806,9 кв.м., що знаходиться за АДРЕСА_1, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Словянские Сауны», на дату складання висновку 13.08.2013р. складає 743100 грн.

За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення господарський суд першої інстанції не повно дослідив обставини, що мають значення для вирішення спору та не вірно застосував норми матеріального права. Вимоги апеляційної скарги законні та обґрунтовані, доводи апелянта знайшли підтвердження в матеріалах справи, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, ч. 2 ст. 103, п.1, 4 ч.1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ "ОТП Факторинг Україна" задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 02.07.14 у справі № 5021/2439/2011 скасувати та прийняти нове.

Позов задовольнити. Звернути стягнення на предмет іпотеки нежиле приміщення, загальною площею 806,9 кв.м., що знаходиться за АДРЕСА_1, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Словянские Сауны» з метою погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» за кредитними договорами №№ СМ-SMEC00/061/2007 від 03.10.2007, CM-SMEC00/001/2007 від 12.01.2007 року, укладеними між "ОТП Банк" та ОСОБА_2 у розмірі 7500334 грн. 65 коп. шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну реалізації предмету іпотеки 743 100 грн.

Стягнути з відповідача ТОВ "Славянские сауны" (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер 32024567) на користь позивача ТОВ "ОТП Факторинг Україна" (ідентифікаційний код 36789421, м. Київ, вул. Тимошенка,18 оф. 27) судовий збір в сумі 25500 грн. за первісним позовом та 7431 грн. за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 27.10.2014р.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.