Постанова

від 23.10.2014 по справі 916/224/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 року Справа № 916/224/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач) суддівГоголь Т.Г., Данилової М.В. розглянувши матеріали касаційної скаргиЗаступника прокурора Одеської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.08.14 у справі№916/224/14 Господарського суду Одеської області за позовомБіляївського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Теплодарської міської ради Одеської області доВідкритого акціонерного товариства "Одесенергобудтранс" простягнення 725083,05 грн.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.09.14 у складі колегії суддів: Добролюбової Т.В. (доповідача), Гоголь Т.Г., Швеця В.О., розгляд касаційної скарги призначено на 09.10.14. Вказана ухвала скерована усім учасникам судового процесу 29.09.14 та розміщена для загального доступу на сайті ЄДРСР. Отже, сторони у справі належно повідомлені про час і місце розгляду даної касаційної скарги. У судовому засіданні 09.10.14 були заслухані присутні у судовому засіданні представники сторін, а саме: прокуратури - Збарих С.М. та позивача - Рашкован О.О., при цьому сторони надали свої пояснення та висловили своє ставлення щодо касаційної скарги, зокрема, представник позивача підтримав доводи касаційної скарги, наголосив на тому, що не оформлення відповідачем упродовж тривалого часу права користування земельною ділянкою завдало йому збитків у заявленому до відшкодування розмірі. В судовому засіданні 09.10.14 оголошувалась перерва до 23.10.14.

Розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 23.10.14, у зв'язку з відпусткою судді Швеця В.О., для розгляду даної справи, сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Добролюбова Т.В. , судді - Гоголь Т.Г., Данилова М.В.

У зв'язку із заміною судді у складі колегії суддів розгляд касаційної скарги у даній справі 23.10.14 розпочався спочатку.

В судовому засіданні взяли участь представники:

від прокуратури: Клюге Л.М. - прок. ГПУ, посв. №014652;

від позивача: не з'явилися,

від відповідача: не з'явилися.

Біляївським міжрайонним прокурором Одеської області в інтересах держави в особі Теплодарської міської ради Одеської області у січні 2014 року заявлений позов до Відкритого акціонерного товариства "Одесенергобудтранс" про стягнення 725083,05 грн. - збитків у вигляді неодержаних доходів в період з 2010 до 2012 роки. Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор вказував на те, що відповідачем упродовж значного періоду не вчинено дій з оформлення права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться належне йому нерухоме майно, що позбавило позивача права отримувати від цієї земельної ділянки дохід у розмірі орендної плати. При цьому, прокурор посилався на приписи статей 124, 125, 126, 152, 156 Земельного кодексу України, статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, положення Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 №284.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.04.14, ухваленим суддею Горячук Н.О., позовні вимоги задоволено повністю. Суд першої інстанції установив наявність усіх складових цивільного правопорушення, зокрема протиправність поведінки відповідача, яка полягає в невиконанні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та не наданні його на затвердження, збитків, заподіяних громаді міста Теплодар у вигляд недоотриманих коштів за користування земельної ділянкою, причино - наслідкового зв'язку та вину відповідача. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 124, 125, 126, 152, 156 Земельного кодексу України, пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, статті 13 Закону України "Про оренду землі", пунктами 1, 2, 4, 5 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 №284, статей 11, 22, 614 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України.

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Туренко В.Б. - головуючого, Поліщук Л.В., Таран С.В., постановою від 14.08.14, перевірене рішення у справі скасував, у задоволенні позовних вимог відмовив. Суд апеляційної інстанції вказав на відсутність усіх складових цивільного правопорушення, зокрема, вини відповідача щодо не оформлення права користування земельною ділянкою, оскільки норми земельного законодавства не обмежують сторону строком виконання проектно-землевпорядних робіт. Окрім цього, суд зазначив, що відповідачем додано до апеляційної скарги докази сплати земельного податку упродовж 2010-2013 років.

Заступник прокурора Одеської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення просить залишити в силі. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення апеляційним судом приписів статей 152, 156 Земельного кодексу України, Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 №284, статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, статей 32, 33, 43, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.04 №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.12 №6 "Про судове рішення". Скаржник не погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність вини відповідача щодо не оформлення права користування земельною ділянкою, адже останнім з 2005 року не затверджено проект відведення земельної ділянки, не укладено договір оренди земельної ділянки, не вчинено відповідачем і дій направлених на прискорення виконання умов договору №44 про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, укладеного з Одеським філіалом інституту "Укрдіпросад". Скаржник, посилаючись на приписи статей 120, 125, 152, 156 Земельного кодексу України, статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, практику Вищого господарського суду України, вказує на те, що через відсутність у відповідача договору оренди землі, останній зобов'язаний відшкодувати землевласнику збитки у вигляді неодержаних доходів за термін тимчасового невикористання земельної ділянки, завдані неотриманням за цей період орендної плати. Наголошує скаржник і на помилковому висновку апеляційного суду про те, що через відсутність договору не убачається підстав і для стягнення орендної плати, адже предметом позову не є стягнення орендних платежів. На думку скаржника, не впливає на вирішення даного спору по суті і посилання апеляційного суду на сплату відповідачем земельного податку упродовж 2010- 2013 років.

Від Теплодарської міської ради Одеської області отримані пояснення на касаційну скаргу, в яких останній, погоджується з доводами Заступника прокурора Одеської області та просить постанову у справі скасувати, а рішення просить залишити в силі.

Від Відкритого акціонерного товариства "Одесенергобудтранс" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., і пояснення представників позивача та прокуратури, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що Відкрите акціонерне товариство "Одесенергобудтранс" з 2005 року є власником виробничого корпусу загальною площею 6625 кв.м, контрольно-пропускного пункту площею 47 кв.м, контрольно-пропускного пункту площею 37,4 кв.м, боксу для автомашин площею 126,8 кв.м, виробничого корпусу площею 4841,4 кв.м та ремонтної майстерні загальною площею 994,1 кв.м, що розташовані за адресою: Одеська область, м. Теплодар, вул. Комунальна,1, 1/1, 1/5, 1/6, 1/7. Рішенням Теплодарської міської ради №438-ІV від 04.08.05 Відкритому акціонерному товариству "Одесенергобудтранс" надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 1,55 га для розміщення виробничо-ремонтної бази за адресою: Одеська область м. Теплодар, вул. Комунальна 1. Установлено судами і те, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.07 у іншій справі №17/281-06-9871 задоволені вимоги Теплодарської міської ради до ВАТ "Одесаенергобудтранс" та зобов'язано відповідача оформити з Теплодарською міською радою Одеської області належним чином документи на право користування земельною ділянкою, загальною площею 1,55 га, яка розташована за адресою: Одеська обл.. м. Теплодар, вул. Комунальна, 1. Рішенням Теплодарської міської ради від 04.03.08 № 640-V Відкритому акціонерному товариству "Одесенергобудтранс" надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,2445 га під виробництво виробів з бетону для будівництва терміном на 5 років за адресою: Одеська область, м. Теплодар, вул. Комунальна. Зобов'язано відповідача виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, укласти та зареєструвати договір оренди земельної ділянки. Судами також установлено, що 29.07.09 на виконання вказаного рішення між Відкритим акціонерним товариством "Одесенергобудтранс" та Одеським філіалом інститутом "Укрдіпросад", укладено договір №44 про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за адресою: Одеська обл., м. Теплодар, вул. Комунальна, 1. Між тим, як установлено судами на час звернення з даним позовом проект землеустрою не розроблений, на затвердження міськради не наданий. Установлено судами і те, що рішенням від 20.12.12 №381/В-2012 виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області створено комісію з визначення збитків власникам землі та землекористувачам, і затверджено положення про комісію. Водночас, листом від 18.03.13 міський голова міста Теплодар звернувся до комісії з проханням визначити розмір збитків, завданих Відкритим акціонерним товариством "Одесаенергобудтранс" використанням земельними ділянками без оформлення договору. Листом від 20.03.13 №10/24-417 голова комісії з визначення збитків повідомив відповідача про дату та час проведення засідання комісії і запропонував прийняти участь в засіданні для включення до складу комісії. Судами також установлено, що 27.03.13 відбулося засідання комісії, на яке відповідач не з'явився, і за результатами якого установлено, що Відкритим акціонерним товариством "Одесаенергобудтранс" нанесено територіальній громаді міста Теплодар збитків у розмірі 725 083,05 грн., про що складено протокол №4 та акт №5 про визначення збитків у вигляді неодержаних доходів. Рішенням виконавчого комітету Теплодарської міської ради від 28.03.13 №66/В-2013 затверджено протокол засідання комісії № 4 та акт № 5. Разом з цим, з метою добровільного погашення цих збитків 29.03.13 відповідачеві скеровано акт від 27.03.13 №5, витяг з протоколу від 27.03.13 № 4, розрахунок збитків та рішення виконавчого комітету Теплодарської міської ради від 28.03.13, втім відповідачем збитки не відшкодовані. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області заявлена в інтересах держави в особі Теплодарської міської ради Одеської області про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Одесенергобудтранс" 725083,05 грн. збитків у вигляді неодержаних доходів, з підстав використання відповідачем земельної ділянки без належного правового оформлення. Скасовуючи рішення у справі та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що законодавством не визначено строку, упродовж якого слід документально оформити своє право користування земельною ділянкою, зокрема виконати проектно - землевпорядні роботи, а за відсутності рішення ради про передачу земельної ділянки в оренду, нарахування відповідачу збитків у формі упущеної вигоди з розрахунку розміру орендної плати, суперечить приписам законодавства. Між тим, такий висновок апеляційного суду визнається помилковим. Відповідно до приписів статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом, відшкодування заподіяних збитків. Згідно зі статтею 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру вказаних збитків постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 №284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (надалі - Порядок №284). Пунктами 2, 3 цього Порядку визначено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських, міст обласного значення, рад. Відшкодуванню підлягають, зокрема, інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення, викупу, або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян. Отже, власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 N 284. Вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, шкоди у вигляді упущеної вигоди, зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки, господарські суди, крім спеціальних норм, повинні застосовувати загальні положення статті 22, глави 82 Цивільного кодексу України, частини другої статті 224 Господарського кодексу України. Згідно з приписами статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). За приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Відповідно до статті 1166 названого Кодексу майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди . Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. При цьому, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Статтею 377 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент набуття відповідачем права власності на об'єкт нерухомості, що знаходиться на спірній ділянці, передбачено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Аналогічні положення зазначені і у статті 120 Земельного кодексу України. З аналізу вказаних норм убачається, що перехід права на земельну ділянку не відбувається автоматично, а потребує оформлення. Згідно з приписами статті 124 Земельного кодексу України набуттю права користування та права оренди передує волевиявлення особи, яка виявила бажання набути таке право, і лише після цього здійснюється волевиявлення відповідного органу місцевого самоврядування. Як убачається з матеріалів справи, Теплодарською міською радою Одеської області вжито заходів щодо оформлення в майбутньому договору оренди землі з відповідачем шляхом надання відповідним рішенням дозволу на виготовлення проекту землеустрою спірної земельної ділянки, проте, не визначення на законодавчому рівні строків в межах яких такий проект має бути розроблений, не позбавляє відповідача обов'язку вжити, у розумний строк, усіх залежних від нього заходів для оформлення права користування земельною ділянкою. З матеріалів справи убачається, що відповідач є власником нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці з 2005 року, між тим, матеріали справи не містять доказів вжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання з розроблення проекту землеустрою, покладеного на нього рішенням міськради від 04.03.08 чи доказів неможливості виконання таких зобов'язань, з незалежних від нього обставин, адже договір з проектною організацією укладений ще у 2009 році. Водночас, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції вказав на те, що про відсутність підстав для стягнення збитків свідчить і сплата відповідачем упродовж 2010-2013 років земельного податку, однак апеляційним судом не враховано наступного. Згідно зі статтею 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток, паїв, а також постійних землекористувачів, що визначено підпунктом 14.1.72 статті 14. Отже, відповідно до визначення поняття земельного податку він є платежем, що сплачується власниками земельних ділянок та земельних часток, паїв, а також постійними землекористувачам, до яких відповідач не відноситься. Окрім того, позов подано не про сплату заборгованості у розмірі несплаченої орендної плати, а про сплату збитків, завданих користуванням земельною ділянкою без оформлення права на цю ділянку, і без сплати за її користування. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції в порушення вказаних норм незаконно надав відповідачеві право на безоплатне користування вказаною земельною ділянкою, та незаконно позбавив орган місцевого самоврядування права на відшкодування йому збитків, пов'язаних з незаконним використанням відповідачем земельною ділянкою. Разом з цим, дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, суд першої інстанції на підставі повного та всебічного розгляду справи установив наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема факт порушення відповідачем вимог земельного законодавства, що виявився у тривалому використанні (більше 6 років) земельної ділянки без договору оренди, що є підставою для нарахування збитків, визначення і відшкодування яких врегульовано вказаним Порядком; причинний зв'язок між збитками і протиправною поведінкою відповідача, оскільки використання земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення, позбавило міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї земельної ділянки дохід у вигляді орендної плати. Суд першої інстанції установив і те, що відповідачем не доведено відсутності його вини. Водночас, місцевий суд надав оцінку розрахунку збитків та визнав його обґрунтованим і таким, що здійснений у відповідності до рішення Комісії з визначення збитків власникам землі та землекористувачам громади міста Теплодар від 27.03.13 та акта №5 про визначення збитків у вигляді неодержаних доходів. Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Проте, суд апеляційної інстанції викладеного не врахував, тому висновок апеляційного суду про скасування рішення у справі та відмову у позові визнається помилковим. Враховуючи те, що суд першої інстанції установив усі обставини, які входять до предмета доказування при вирішенні даного спору, зокрема наявність усіх складових цивільного правопорушення, висновок місцевого суду про стягнення з відповідача збитків, у заявленому розмірі, визнається законним. Таким чином, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи. За приписам статей 111 9 , 111 10 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов, при цьому, підставами для скасування постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення у справі. Водночас, за приписами статті 111 11 Господарського процесуального кодексу України у разі коли за наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції приймає постанову про скасування судового рішення, у постанові зазначається про розподіл судових витрат. Виходячи з того, що касаційна скарга подана прокуратурою, яка звільнена від сплати судового збору, і за наслідками її розгляду скасовано постанову суду апеляційної інстанції від 14.08.14, судовий збір за розгляд даної касаційної скарги підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України. Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору із позовних заяв майнового характеру, поданих до господарського суду, справляється у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат встановлених законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява чи скарга подається до суду. За подання касаційних скарг на рішення суду, судовий збір із спорів майнового характеру справляється у розмірі 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Отже, з відповідача на користь Державного бюджету України підлягає стягненню 7250, 83 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.08.14 у справі № 916/224/14 скасувати. Рішення Господарського суду Одеської області від 08.04.14 у цій справі залишити в силі.

Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Одесенергобудтранс" (65490, Одеська область, м. Теплодар, вул. Комунальна,1 код ЄДРПОУ 04872300) на користь Державного бюджету України ( рахунок 31211254700007, УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача 820019) 7250 (сім тисяч двісті п'ятдесят) грн. 83 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Одеської області.

Головуючий суддя Т. Добролюбова

С у д д і Т.Гоголь

М.Данилова