Рішення

від 21.10.2014 по справі 911/3625/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2014 р. Справа № 911/3625/14

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДКОНСТРАКШН» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГФТ СТРОЙ» про стягнення боргу,

представники:

позивача: Курінський О.Г. (дов. б/н від 01.01.2014);

відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДКОНСТРАКШН» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГФТ СТРОЙ» про стягнення боргу.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором субпідряду № 17/04-1 від 17.04.2013.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.08.2014 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 16.09.2014.

Ухвалою від 16.09.2014 розгляд справи відкладено на 30.09.2014.

29.09.2014 через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 30.09.2014 розгляд справи відкладено на 14.10.2014.

Ухвалою від 14.10.2014 розгляд справи відкладено на 21.10.2014.

В судовому засіданні 21.10.2014 суд заслухав пояснення представника позивача, він підтримав позовні вимоги. Відповідач в судове засідання не з'явився.

Суд зазначає, що в ухвалах суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи у зв'язку з надходженням до господарського суду Київської області (вх. № 134/14 від 08.04.2014) повідомлення Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" про тимчасове призупинення приймання до пересилання поштових відправлень адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим, з метою забезпечення процесуальних прав відповідача та відсутністю визначених законом можливостей у господарського суду, позивачу було запропоновано направити копію ухвал на адресу відповідача кур'єрською службою доставки та надати суду докази відправки зазначених ухвал. Позивачем було направлено копії ухвал на адресу відповідача та надано суду докази такого направлення (містяться в матеріалах справи).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»)

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 21.10.2014 суд, після виходу з нарадчої кімнати в порядку ст. 82-1 Господарського процесуального кодексу України, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача-2, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

17.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГФТ СТРОЙ» (генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДКОНСТРАКШН» (субпідрядник) було укладено договір субпідряду № 17/04-1, а також низку додаткових договір до нього, отже умови договору цитуються судом у їх кінцевій редакції.

Відповідно п. 1.1. договору за завданням генпідпрядника субпідрядник зобов'язується на свій ризик, своїми силами виконати в установлений договором строк роботи на об'єкті будівництва: «Рекреаційний комплекс за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Алупка, Дворцове шосе, 34»: з розробки грунту з вивезенням його у відвал обсягом 20000 кв.м.; переміщення грунту по території об'єкту обсягом 3000 кв.м., а генпідрядник зобов'язується прийняти роботи за актом приймання-передачі та оплатити їх вартість.

Генпідрядник перераховує субпідряднику аванс в розмірі 300000,00 грн протягом 20-ти днів з моменту підписання цього договору, за умови надання субпідрядником дозволу на користування відвалом (2.4. договору).

Відповідно до п. 2.5. договору роботи, виконані субпідрядником за звітний місяць, оплачуються генпідрядником по фактично виконаним обсягам робіт, на підставі пред'явлених субпідрядником актів виконаних робіт за формою КБ-2в та КБ-3, протягом 5-ти календарних днів після підписання акта виконаних робіт.

Так, відповідно до довідок про вартість виконаних будівельних робіт та актів приймання виконаних будівельних робіт форм КБ-3 таКБ-2в за жовтень 2013 року та лютий 2014 року вартість робіт складає 1050609,25 грн та 1556000,00 грн відповідно. Копії підписаних сторонами довідок та актів містяться в матеріалах справи. Відтак, сторони зафіксували, що роботи виконані якісно, в строк та в повному об'ємі, замовник претензій до якості виконаних робіт не мав.

Таким чином суд встановив, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором субпідряду № 17/04-1 від 17.04.2013 .

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України яякщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав обумовлені зобов'язання належним чином. А відтак, у відповідача виник обов'язок оплатити вартість прийнятих робіт у повному обсязі.

Як було встановлено судом, відповідач неналежним чином виконує свої договірні зобов'язання щодо оплати прийнятих робіт.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач оплатив прийняті роботи лише частково у сумі 1606609,25, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 1000000,00 грн, що підтверджується банківськими випивками з рахунку позивача, що містяться в матеріалах справи.

Крім того, судом встановлено, що протягом розгляду справи в суді відповідачем було сплачено 200000,00 грн, що також підтверджується банківською випискою з рахунку позивача, отже остаточний розмір заборгованості відповідача перед позивачем складає 800000,00 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань (аналогічна правова позиція викладена в п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відтак, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення 200000,00 грн боргу у зв'язку із погашенням останнього відповідачем.

Позивач направляв відповідачу для підписання акти звірки взаєморозрахунків, що відповідачем підписані не були (копії доказів надсилання містяться в матеріалах справи).

Враховуючи наведене, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 800000,00 грн обґрунтованою, документально підтвердженою, відповідачем не спростованою, так такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 21569,09 грн штрафу, 20647,66 3% річних, 172589,90 грн втрат від інфляції.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 12.2. договору у випадку прострочення здійснення оплати фактично виконаних робіт, генпідрядник зобов'язується сплатити субпідряднику штраф в розмірі 1% від не сплаченої суми в строк.

Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, суд встановив, що він є арифметично невірним. Склавши власний розрахунок, суд встановив, що сума 3% річних складає 20606,56 грн, а відтак вказана вимога підлягає задоволенню частково у вказаній сумі.

Щодо розрахунку втрат від інфляції, суд встановив, що він також є невірним, а розмір втрат від інфляції є більшим, ніж заявлено позивачем, проте, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. З аналізу даної норми вбачається, що господарський суд не має права з власної ініціативи виходити за межі заявлених позовних вимог. Відтак, вимога про стягнення з відповідача втрат від інфляції підлягає задоволенню повністю у сумі 172589,90 грн.

Перевіривши розрахунок штрафу, суд встановив, що він також є арифметично невірним, а вимога про його стягнення підлягає задоволенню частково у сумі 21566,09 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення 200000,00 грн боргу.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГФТ СТРОЙ» (код ЄДРПОУ 38027558) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДКОНСТРАКШН» (код ЄДРПОУ 36925324) 800000,00 грн боргу, 20606,56 грн 3% річних, 172589,90 грн втрат від інфляції, 21566,09 грн штрафу, а також 24295,25 грн судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ.

Повний текст рішення складено 27.10.2014.

Суддя А.Ф. Черногуз