Рішення

від 14.10.2014 по справі 911/3983/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2014 р. Справа № 911/3983/14

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Національного ансамблю солістів "Київська камерата" до Відділу культури та спорту виконавчого комітету Бучанської міської ради про стягнення боргу,

за участю представників:

позивача: Гладиліна О.В. (дов. № 93 від 29.09.2014 р.)

відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Національного ансамблю солістів "Київська камерата" до Відділу культури та спорту виконавчого комітету Бучанської міської ради про стягнення боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 18 від 22.08.2013.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.09.2014 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду 30.09.2014.

30.09.2014 та 14.10.2014 через канцелярію господарського суду Київської області позивачем подавались заяви про зменшення позовних вимог. Вказані заяви прийняті судом, а відтак позовні вимоги розглядаються судом у їх кінцевій редакції, а саме стягнення з відповідача 14240, 00 грн пені, 2800,00 грн штрафу, 5662,26 грн втрат від інфляції, 1170,41 грн 3% річних.

В судовому засіданні 14.10.2014 суд заслухав пояснення представника позивача, він підтримав позовні вимоги, з урахуванням вищезазначених заяв. Відповідач в судове засідання не з'явився.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»)

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 14.10.2014 суд, після виходу з нарадчої кімнати в порядку ст. 82-1 Господарського процесуального кодексу України, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

22.08.2013 між Відділом культури та спорту виконавчого комітету Бучанської міської ради (замовник) та Національним ансамблем солістів "Київська камерата" (виконавець) було укладено договір № 18, відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого замовник замовляє і зобов'язується оплатити, а виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, надати (виконати) замовнику два концерти до Дня Незалежності України в м. Буча, площа Київська (Дитячий концерт за участю учнів Школи мистецтв м. Буча; Концерт Національного ансамблю солістів «Київська камерата»). Концерти відбудуться 24.08.2013: з 17:00 до 18:30 год; з 19:00 до 21:00 год.

Вартість концерту з 17:00 до 18:30 год становить 16000,00 грн без ПДВ. Вартість концерту з 19:00 до 21:00 год становить 24000,00 грн без ПДВ. Замовник зобов'язаний здійснити оплату концертів після його виконання, згідно акту виконаних робіт в місячний термін (п.п. 3.1., 3.2. договору).

Так, згідно актів виконаних робіт (наданих послуг - концерту) від 24.08.2014 до договору № 18 від 22.08.2013 виконавець надав послуги (виконав концерт), а замовник прийняв виконані послуги (концерт) вартістю 16000,00 грн та 24000,00 грн. Згідно вказаних актів сторони претензій одна до одної не мають (копії погоджених сторонами актів містяться в матеріалах справи).

Відтак, судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання, а відтак у відповідача виник обов'язок оплатити вартість наданих послуг у повному обсязі.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 174 Господарського кодексу України та 11, 509 Цивільного кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, а також з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Цивільним законодавством (ст. 627 Цивільного кодексу України) передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання з оплати прийнятих послуг.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 6 від 17.01.2014, в якій просив оплатити вартість вказаних послуг.

У відповідь на вказану претензію відповідач листом № 04-08/163 від 13.02.2014 повідомив, що останнім було направлено звернення до ГУ ДКСУ у м. Ірпінь про необхідність термінової проплати за надані послуги. Проте, сума заборгованості відповідачем погашена не була, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Судом встановлено, що протягом розгляду справи в суді відповідачем було повністю сплачено суму основного боргу - 40000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, копії яких містяться в матеріалах справи.

У зв'язку з наведеним 30.09.2014 та 14.10.2014 через канцелярію господарського суду Київської області позивачем подавались заяви про зменшення позовних вимог, що були прийняті судом, отже судом розглядаються лише кінцеві позовні вимоги про стягнення з відповідача 14240, 00 грн пені, 2800,00 грн штрафу, 5662,26 грн втрат від інфляції, 1170,41 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нараховуючи суму пені та штрафу, позивач посилається на положення ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, яким встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Суд зазначає, що положення вказаної статті не застосовуються до спірних правовідносин між сторонами, та оскільки, сторони в договорі не передбаченими таких заходів відповідальності як пеня та штраф, суд вважає безпідставним та необґрунтованим нарахування пені та штрафу на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, а відтак у задоволенні вимоги про їх стягнення відмовляє.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, суд встановив, що він є арифметично вірним, а відтак вимога про стягнення з відповідача 1170,41 грн 3% річних підлягає задоволенню.

Щодо розрахунку втрат від інфляції, то він є арифметично не вірним. Склавши власний розрахунок. Суд встановив, що сума втрат від інфляції є більшою, ніж заявлено позивачем, проте, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. З аналізу даної норми вбачається, що господарський суд не має права з власної ініціативи виходити за межі заявлених позовних вимог. Відтак, вимога про стягнення з відповідача втрат від інфляції підлягає задоволенню повністю у сумі 5662,26 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути Відділу культури та спорту виконавчого комітету Бучанської міської ради (код ЄДРПОУ 26473919) на користь Національного ансамблю солістів "Київська камерата" (код ЄДРПОУ 21575452) 1170,41 грн 3% річних, 5662,26 грн втрат від інфляції, а також 1827,00 грн судового збору.

3. В задовленні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ.

Повний текст рішення складено та підписано 24.10.2014.

Суддя А.Ф. Черногуз