Рішення

від 23.10.2014 по справі 910/17762/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17762/14 23.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Октагон-Аутдор»

до Приватного підприємства «Шенон груп»

про стягнення 13 197,52 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Осіпчук Р.О.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Октагон-Аутдор» (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Шенон груп» (далі -відповідач) про стягнення 7 620,00 грн. - основного боргу, 1 480,77 грн. - пені, 286,75 грн. - 3 % річних та 3 810,00 грн. - штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, згідно договору №157-11 про надання послуг з проведення рекламної(их) кампанії(й) від 31.01.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.09.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався в порядку п. п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направив, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи про місцезнаходження юридичної особи.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (станом на 26.08.2014 р.) вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 01014, м. Київ, вул. Мічурина, буд. 4.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 26.08.2014 р. та від 15.09.2014 р. судом направлено на зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу відповідача. При цьому, до суду повернулися конверти з відміткою - «за закінченням встановленого строку зберігання».

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 23.10.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.01.2011 р. між Приватним підприємством «Шеннон груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Октагон-Аутдор» укладено договір №157-11 про надання послуг з проведення рекламної(их) кампанії(й), умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується протягом строку дії договору професійно і якісно надавати послуги з проведення рекламної(их) кампанії(й) для відповідача або клієнтів відповідача на території України на узгоджених згідно акту резервування поверхнях, а відповідач зобов'язується прийняти вчасно й у повному обсязі оплатити роботи та послуги позивача в строки та на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п. 3.2.6. договору, відповідач зобов'язується оплачувати послуги та роботи позивачу особисто, вчасно та в повному обсязі відповідно до умов даного договору та додаткових угод до нього.

Згідно з п.п. 5.1. та 5.2 договору, вартість послуг за договором вказується сторонами в акті резервування. Ціна даного договору визначається загальною сумою вартості послуг по проведенню рекламних кампаній відповідача та актами резервування. Вартість кожної рекламної кампанії включає ПДВ (20 %).

Пунктом 5.3. договору визначено, що оплата здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позивача. Протягом 5 робочих днів з моменту підписання акту резервування, відповідач здійснює передоплату в розмірі 100% від вартості першого місяця рекламної кампанії, якщо інше не зазначено в акті резервування. Факт неотримання рахунку не звільняє відповідача від здійснення плати. В подальшому розмір передоплати за кожний місяць рекламної кампанії складає 100% місячної вартості рекламної кампанії, та має бути сплачений не менше ніж за 5 календарних днів до початку поточного місяця рекламної кампанії, якщо інше не зазначено в акті резервування.

Договір є чинним з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2011 р. включно, але не раніше повного виконання сторонами своїх зобов'язань, передбачених даним договором, а також актами резервування, які є невід'ємною частиною даного договору (п.6.1. договору).

Відповідно до 7.1.2. договору, у випадку несвоєчасної оплати вартості робіт та послуг відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від суми боргу за кожний день порушення строку оплати. У випадку, якщо відповідач не здійснив оплату в зазначеній в п. 5.3.1. договору строк, позивач має право не починати рекламну кампанію, або по завершенню оплаченого відповідачем строку розміщення рекламних матеріалів призупинити та/або припинити рекламну кампанію, що почалася, в тому числі шляхом заклеювання плакатів відповідача, або зняття рекламних матеріалів, що не звільняє відповідача від зобов'язань щодо оплати рекламної кампанії. В цьому випадку позивач має також право здійснювати продаж таких поверхонь іншим замовникам, та розміщувати на рекламоносіях рекламні матеріали інших замовників.

Згідно з п.7.1.4. договору в разі, якщо прострочення оплати наданих позивачем послуг триває більше 20 банківських днів відповідач на вимогу позивача виплачує останньому штраф у розмірі 50 % від вартості розміщення реклами, по якій оплата прострочена, що не звільняє відповідача від зобов'язань щодо оплати рекламної компанії.

17.12.2012 р. між Приватним підприємством «Шеннон груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Октагон-Аутдор» укладено додаткову угоду №2 до договору №157-11 від 31.01.2011 р. про надання послуг з проведення рекламної(их) кампанії(й).

Відповідно до п.1 додаткової угоди до договору, сторони дійшли згоди змінити п.6.1 договору, виклавши його у наступній редакції: Договір є чинним з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 р. включно, але не раніше повного виконання сторонам своїх зобов'язань, передбачених даним договором. Припинення договору не тягне за собою припинення невиконаних фінансових зобов'язань та санкцій за їх невиконання, що ним передбачені.

Угода з моменту набрання нею чинності є невід'ємною частиною договору (п. 4 додаткової угоди).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані послуги згідно умов договору на загальну суму 7 620, 00 грн., що підтверджується актами резервування № 5265 від 28.11.2011 р., № 130827.0092 від 27.08.2013 р., №130926.0024 від 26.09.2013 р., №131027.0396 від 27.10.2013 р. та актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №5436.001 від 31.12.2011 р., № 3762.001 від 30.09.2013 р., № 4192.001 від 31.10.2013 р., № 5355.001 від 30.11.2013 р., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

Також позивачем виставлялись відповідачу рахунки на оплату № 5436 від 20.12.2011 р., № 3762 від 05.09.2013 р., № 4192 від 05.10.2013 р., № 5355 від 01.11.2013 р. на загальну суму 7 620, 00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач за надані послуги не розрахувався, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 7 620, 00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг, зокрема погашення заборгованості у розмірі 7 620, 00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 480,77 грн. - пені, 286,75 грн. - 3 % річних та 3 810,00 грн. - штрафу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №157-11 про надання послуг з проведення рекламної(их) кампанії(й) від 31.01.2011 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він і є договором про надання послуг.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №157-11 про надання послуг з проведення рекламної(их) кампанії(й) від 31.01.2011 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 7 620, 00 грн. основної заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 480,77 грн. за невиконання зобов'язань щодо оплати наданих послуг за договорами за період з 26.11.2011 р. по 11.08.2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що позивачем допущено помилку, у визначенні суми пені, оскільки нараховано за період більше шести місяців, за розрахунком суду, обґрунтованою визнається сума пені у розмірі 563, 35 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 286,75 грн. - 3 % річних та 3 810,00 грн. - штрафу, суд відзначає наступне.

Згідно з п.7.1.4. договору в разі, якщо прострочення оплати наданих позивачем послуг триває більше 20 банківських днів відповідач на вимогу позивача виплачує останньому штраф у розмірі 50 % від вартості розміщення реклами, по якій оплата прострочена, що не звільняє відповідача від зобов'язань щодо оплати рекламної компанії.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та штрафу, який відповідає вимогам законодавства, а тому визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 286,75 грн. - 3 % річних та 3 810,00 грн. - штрафу.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Октагон-Аутдор» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Шенон груп» (01014, м. Київ, вул. Мічуріна, буд. 4, ідентифікаційний код - 31838589), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Октагон-Аутдор» (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 72, 10 поверх, ідентифікаційний код - 34729203) 7 620 (сім тисяч шістсот) грн. 00 коп. - заборгованості, 563 (п'ятсот шістдесят три) грн. 35 коп. - пені, 286 (двісті вісімдесят шість) грн. 75 коп. - 3% річних, 3 810 (три тисячі вісімсот) грн. 00 коп. та 1 699 (одну тисячу шістсот дев'яносто дев'ять) грн. 99 коп. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 24.10.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.