ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17887/14 23.10.14

За позовом Національної телекомпанії України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомпанія-ВТВ"

про стягнення 1 189 607,70 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Шматов М.М.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Національна телекомпанія України (далі -позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомпанія-ВТВ" (далі -відповідач) про стягнення суми боргу у розмірі 1 089 340,00 грн., пені - 77 335,51 грн., 3% річних - 22 932,19 грн., що разом становить 1 189 607,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг згідно договору № 47-25/3 від 18.04.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.09.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався в порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направив, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 28.08.2014 р. вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 03037, м. Київ, вул. Петра Радченка, буд. 4.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 28.08.2014 р. та від 15.09.2014 р. судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, при цьому, до суду повернулись конверти з ухвалами від 28.08.2014 р. та від 15.09.2014 р. з відмітками: «адресата не знайдено», «за закінченням встановленого строку зберігання».

Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 23.10.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.04.2013 р. між Національною телекомпанією України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телекомпанія-ВТВ" укладено договір №47-25/3, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується здійснити розміщення в ефірі телеканалу «Перший» (виключно аналоговий та супутниковий сигнал), аудіовізуальних творів, назва та хронометраж яких вказані у додатках до даного договору (далі - програми), а відповідач зобов'язаний прийняти надані послуги та оплатити їх на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1.1 договору, позивач зобов'язаний здійснити розміщення програми в ефірі телеканалу «Перший». Дата розміщення кожної конкретної програми вказується в додатках до даного договору.

Згідно з п. 2.2.2. договору, відповідач зобов'язується, здійснювати оплату послуг позивача у відповідності до вимог даного договору.

Сторони домовились, що ціна послуг є договірною та узгоджується сторонами у відповідних додатках до даного договору. Відповідач зобов'язаний сплатити позивачу грошові кошти у сумі, визначеній у відповідному додатку у строк не пізніше трьох банківських днів від дати підписання відповідного додатку уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін, якщо інше не обумовлене у відповідному додатку (п. п. 3.1., 3.2. договору).

Пунктом 3.4. договору визначено, що вартість послуг позивача може бути збільшена останнім в односторонньому порядку у випадку, якщо фактичний хронометраж програми, переданої відповідачем, перевищує хронометраж, вказаний у відповідному додатку. У такому разі перерахунок вартості здійснюється за принципом пропорційності, уточнена сума зазначається позивачем у акті прийому-передачі наданих послуг та підлягає сплаті відповідачем протягом п'яти банківських днів від дати отримання відповідного акту.

Відповідно до п. 4.2. договору, у випадку порушення строків оплати (п.п. 3.2., 3.4 договору) та/або строків відшкодувань (п. 2.6. договору) позивач має право стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день порушення. Окрім того, у випадку порушення відповідачем термінів оплати, позивач має право відмовитись від розміщення програми до дати фактичної оплати відповідачем послуг позивача.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами й діє до 31.12.2013 р. (п. 5.1. договору).

18.04.2013 р. між Національною телекомпанією України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телекомпанія-ВТВ" укладено додаток №1 до договору № 47-25/3 від 18.04.2013 р.

Відповідно до п.1 додатку до договору, сторони домовились, що вартість послуг є договірною та вартість 1 (однієї) хвилини послуг становить 1 000, 00 грн., ПДВ 20 % - 200, 00 грн., всього 1 200, 00 грн.

Згідно з п. 2 додатку до договору, вартість послуг протягом 1 (одного) календарного місяця орієнтовано визначається шляхом множення вартості 1 (однієї) хвилини послуг на орієнтовану кількість хвилин 120 та орієнтовно становить 120 000, 00 грн., крім того ПДВ 20 % - 24 000, 00 грн., всього 144 000, 00 грн.

Фактичний обсяг надання послуг визначається на підставі ефірних довідок позивача. Фактична вартість послуг у відповідному звітному місяці, визначається шляхом множення вартості 1 (однієї) хвилини послуг, зазначеної в п. 1 даного додатку, на фактичний обсяг надання послуг (фактичну кількість хвилин, наданих у відповідному періоді для розміщення) та зазначається у акті приймання-передачі послуг (п. 3 додатку до договору).

Строк оплати за даним додатком №1: сторони домовились, що відповідач сплачує 100 % визначеної в п. 2 даного додатку орієнтованої вартості послуг на підставі рахунків, що їх виставляє позивач. В разі якщо фактична вартість послуг, визначена відповідно до п. 3 даного додатку буде більшою ніж орієнтовна вартість послуг, що зазначена в п. 2 даного додатку, за умови сплати відповідачем орієнтованої вартості послуг у повному обсязі, відповідач зобов'язаний сплатити відповідну різницю між фактичною та орієнтовною вартістю послуг протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку від позивача, але у будь-якому випадку не пізніше 10-числа місяця наступного за звітним. В разі якщо фактична вартість послуг, визначена відповідно до п. 3 даного додатку буде меншою ніж фактично сплачена відповідачем орієнтовна вартість послуг, що зазначена в п. 2 даного додатку, різниці між фактичною вартістю послуг та фактично сплаченою відповідачем орієнтовною вартістю послуг зараховується в рахунок платежів майбутнього періоду, або підлягає поверненню відповідачу (п. 4 додатку до договору).

Відповідно до п. 5 додатку до договору, назва програми «Останнє попередження».

Згідно п. 6 додатку до договору, часовий відрізок надання послуг з 18:00 до 20:00 та 12:00 до 14:00 (повтор).

Період надання послуг з 22.04.2013 р. по 31.12.2013 р. (п. 7 додатку до договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані послуги згідно умов договору на загальну суму 1 089 340, 00 грн., а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами прийому-передачі послуг від 14.11.2013 р. та від 31.12.2013 р., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач за надані послуги не розрахувався, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у сумі 1 089 340, 00 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялась вимога №8-06-19/427 від 17.03.2014 р., в якій позивач просив Товариство з обмеженою відповідальністю "Телекомпанія-ВТВ" у семиденний строк від дня пред'явлення даної вимоги перерахувати на розрахунковий рахунок позивача кошти в сумі 1 089 340, 00 грн., що підтверджується фіскальним чеком №3194 від 21.03.2014 р. та списком рекомендованих листів, наданих у поштове відділення (в матеріалах справи).

Відповідач на зазначену вище вимогу відповіді не надав.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг, зокрема погашення заборгованості у розмірі 1 089 340, 00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 77 335,51 грн. - пені за період з 20.11.2013 по 19.05.2014 р. та за період з 06.01.2014 р. по 05.07.2014 р., 22 932,19 грн. - 3% річних за період з 20.11.2013 р. по 11.08.2014 р. та з 06.01.2014 р. по 11.08.2014 р.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №47-25/3 від 18.04.2013 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договорами належним чином, надав передбачені договором послуги, які прийняті відповідачем без зауважень по актам прийому-передачі послуг від 14.11.2013 р. на суму 906 840, 00 грн. та від 31.12.2013 р. на суму 182 500, 00 грн.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач оплати наданих позивачем послуг на загальну суму 1 089 340, 00 грн. не провів, доказів зворотного суду не надав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови №47-25/3 від 18.04.2013 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 1 089 340, 00 грн. основної заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 77 335,51 грн. - пені за період з 20.11.2013 по 19.05.2014 р. та за період з 06.01.2014 р. по 05.07.2014 р., а також 3% річних у розмірі 22 932,19 грн. за період з 20.11.2013 р. по 11.08.2014 р. та з 06.01.2014 р. по 11.08.2014 р.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господасрького кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних і встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні моменту прострочення виконання грошового зобов'язання.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені у розмірі 71 182, 88 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 10.12.2013 р. - 19.05.2014 р., з 10.01.2014 р. - 05.07.2014 р., та 3% річних в сумі 21 471, 02 грн., які розраховані з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 10.12.2013 р. - 11.08.2014 р., з 10.01.2014 р. - 11.08.2014 р.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Національної телекомпанії України задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомпанія-ВТВ" (03037, м. Київ, вул. Петра Радченка, буд. 4, ідентифікаційний код - 38241403), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Національної телекомпанії України (04119, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 42, ідентифікаційний код - 23152907) 1 089 340 (один мільйон вісімдесят дев'ять тисяч триста сорок) грн. 00 коп. - основної заборгованості, 71 182 (сімдесят одну тисячу сто вісімдесят дві) грн. 88 коп. - пені, 21 471 (двадцять одну тисячу чотириста сімдесят одну) грн. 02 коп. - 3% річних та 23 639 (двадцять три тисячі шістсот тридцять дев'ять) грн. 88 коп. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 24.10.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.

Зареєстровано 29.10.2014
Оприлюднено 03.11.2014
Дата набрання законної сили 23.10.2014

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Перевірити компанію

Додайте Опендатабот до улюбленного месенджеру

Вайбер Телеграм Месенджер

Опендатабот для телефону