Постанова

від 23.10.2014 по справі 803/2002/14

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 року м. Луцьк Справа № 803/2002/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого,судді Смокович В.І.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,

за участю представників позивача Пасенка С.А., Кацевича В.К.,

представника відповідача Ніколайчука Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аванта» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аванта» (далі - позивач, підприємство, ТзОВ «ТД «Аванта») звернулося в суд з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - відповідач, інспекція, Луцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 вересня 2014 року №0009232201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що працівниками Луцької ОДПІ проведена планова виїзна перевірка ТзОВ «ТД «Аванта» за результатом якої складений акт перевірки від 02 вересня 2014 року №7195/22.01/35495114 в якому зроблено висновок про заниження податку на прибуток підприємств за 2013 рік на загальну суму 690 128,00 грн. В результаті розгляду заперечень підприємства, контролюючим органом сума заниження зменшена до 619 677,00 грн.

На підставі цього акту інспекцією було прийняте податкове повідомлення-рішення від 17 вересня 2014 року №0009232201, яким нараховане грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 619 677,00 грн та штрафні санкції у розмірі 309 838,50 грн.

В основу наведеного рішення покладений висновок податкового органу про нереальність (нікчемність) господарських операцій з ТзОВ «Ферко». Позивач вважає висновки податкового органу помилковими, оскільки сторони в повному обсязі виконали свої зобов'язання, що підтверджується відповідними первинними документами. Контрагенти підприємства на момент проведення господарських операцій були не припинені та зареєстрованими платниками ПДВ, тобто володіли необхідною податковою правосуб'єктністю.

З наведених підстав просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 вересня 2014 року №0009232201 (т.1 а.с.12).

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримують та просять суд їх задовольнити. На виконання вимог ухвали суду від 03 жовтня 2014 року надали суду документи, що підтверджують якість придбаних у ТзОВ «Ферко» соєвих бобів та докази його зберігання на території Херсонського морського торгівельного порту. Під час судового розгляду, а також в письмових доповненнях до позову (т.1 а.с.186-196) додатково пояснили, що транспортування придбаного у ТзОВ «Ферко» товару покладалося на продавця, тому відсутні товарно-транспортні документи. Фактично, придбані соєві боби знаходилися на відповідальному зберіганні на території Херсонського морського торгівельного порту. З 820 тон придбаного товару на експорт було реалізовано 781 тонн, а решта повернена ТзОВ «Ферко». Звертали увагу суду на той факт, що вказана господарська операція мала на меті отримання прибутку, про що свідчить отриманий чистий дохід у розмірі 96 929,66 грн. Крім того пояснили, що ця сама господарська операція була предметом розгляду у справі №803/2367/13-а, за результатом якої суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про її реальність.

Представник відповідача, суб'єкта владних повноважень, в судовому засіданні 14 жовтня 2014 року проти позову заперечила з підстав викладених у поданих письмових запереченнях від 13 жовтня 2014 року (т.1 а.с.160-162) зміст яких зводиться до того, що про нереальність господарських операцій свідчить акт перевірки ТзОВ «Ферко» від 16 серпня 2013 року №643/22-40/31681342 (т.1 а.с.163-179). Також, під час перевірки були використані письмові свідчення директора ТзОВ «Ферко» в яких він не зміг підтвердити факт проведення господарських операцій з ТзОВ «ТД «Аванта» (т.1 а.с.181-183). Додатково в усних поясненнях представник інспекції вказувала на невідповідність року врожаю соєвих бобів, однак документального підтвердження своїх доводів з цього приводу не надала. З наведених підстав вважає висновки податкового органу про нереальність господарських операцій обґрунтованим та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Представник податкового органу Ніколайчук Р.М. у судовому засіданні 22 жовтня 2014 року повністю заперечував проти позовних вимог та просив суд також відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у письмових запереченнях та усних пояснень.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх письмовими доказами, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 17 липня 2014 року по 13 серпня 2014 року працівниками Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області проводилася планова виїзна перевірка ТзОВ «ТД «Аванта» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складений акт від 02 вересня 2014 року №7195/22.01/35495114 (т.1 а.с.19-70).

Відповідно до висновків акту перевірки, податковим органом встановлено порушення пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.6 статті 138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств за 2013 рік на загальну суму 690 128,00 грн (т.1 а.с.69).

Вказані висновки мотивовані тим, що Луцькою ОДПІ отримано акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16 серпня 2013 року №643/22-40/31681342 стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферко». В цьому акті зазначено, що платник податків відмовився надати документи, що підтверджують проведення господарських операцій з ТзОВ «Честерхауз» та ТзОВ «Квентін» (т.1 а.с.32). Крім того, в ході перевірки було отримано інформацію від оперативного управління Луцької ОДПІ, яке відібрало пояснення у директора ТзОВ «Ферко» ОСОБА_4., де останній зазначає, що йому знайоме підприємство ТзОВ «ТД «Аванта», однак чи здійснювало очолюване ним підприємство господарські операції з позивачем пригадати не може (т.1 а.с.35-36). З наведених мотивів відповідачем зроблений висновок про нереальність господарських операцій проведених з ТзОВ «Ферко» та, як наслідок, про завищення позивачем валових витрат.

Після складання акту перевірки підприємство подало заперечення від 08 вересня 2014 року №965 до якого додало первинні документи, які підтверджують факт повернення ТзОВ «Ферко» нереалізованих соєвих бобів вагою 88 812 кг вартістю 444 948,12 грн (з ПДВ) (т.1 а.с.71-89). Луцька ОДПІ розглянула та частково задовольнила заперечення позивача зарахувавши суму повернення нереалізованого товару ТзОВ «Ферко» в зменшення нарахованого податку на прибуток підприємств. Таким чином, остаточна сума заниження цього податку, на думку інспекції, становить 619 677,00 грн (т.1 а.с.91-93).

На підставі акту перевірки від 02 вересня 2014 року №7195/22.01/35495114, з врахуванням висновку за результатами розгляду заперечень платника податків, Луцькою ОДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення від 17 вересня 2014 року №0009232201, яким нараховане грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 619 677,00 грн та штрафні санкції у розмірі 309 838,50 грн (т.1 а.с.94).

Надаючи правову оцінку наведеному податковому повідомленню-рішенню суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аванта» 07 листопада 2007 року зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Луцької міської ради Волинської області. Підприємство з 19 листопада 2007 року зареєстроване як платник податку на додану вартість. Основними видами діяльності товариства згідно КВЕД-2010 є 46.21 «Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин», 46.33 «Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами», 46.34 «Оптова торгівля напоями», 46.38 «Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками», 46.90 «Неспеціалізована оптова торгівля», 47.11 «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний)», 47.25 «Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах», 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт», 73.20 «Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки». Вказані обставини підтверджуються вступною частиною акту перевірки від 02 вересня 2014 року №7195/22.01/35495114, а також витягом з Єдиного державного реєстру з юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с.20-21, т.2 а.с.12-13).

Контрагент позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферко», 13 серпня 2001 року зареєстрований як юридична особа Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією. Підприємство 03 лютого 2006 року зареєстроване як платник податку на додану вартість. Основними видами діяльності товариства згідно КВЕД-2010 є 01.63 «Післяурожайна діяльність», 46.21 «Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин», 46.77 «Оптова торгівля відходами та брухтом, 46.90 «Неспеціалізована оптова торгівля», 52.10 «Складське господарство», 38.32 «Відновлення відсортованих відходів (основний). Зазначені відомості підтверджені у вступній частині акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16 серпня 2013 року №643/22-40/31681342 (т.1 а.с.163-164), а також відповідними свідоцтвами (т.1 а.с.141-144).

Матеріалами справи підтверджується, що між ТзОВ «ТД «Аванта» (покупець) та ТзОВ «Ферко» (постачальник) 25 березня 2013 року у місті Києві був укладений договір поставки №25032, у якому постачальник зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець зобов'язувався прийняти й оплатити товар на умовах, що передбачені цим договором (п.1.1). Кількість, асортимент, ціна, терміни передачі і оплати, місце постачання визначаються додатками до даного договору, які є його невід'ємними частинами (п.1.2) (т.1 а.с.96-98).

Зокрема, для укладення цього договору Генеральний директор Терешкович Д.В. відповідно до наказу №116 від 22 березня 2013 року «Про направлення у відрядження» вибув у м.Київ для участі у переговорах з метою укладення договору поставки із ТзОВ «Ферко» та договору комісії із ТзОВ «Вторметекспорт». Підтвердженням цьому є посвідчення про відрядження №699 та звіт №699 від 26 березня 2013 року про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт. Відповідачем перевірено та досліджено документи, що опосередковують фактичну процедуру підписання договору поставки та описані в акті перевірки на сторінці 8 і долучені як письмові докази до матеріалів справи.

На виконання умов договору, сторони уклали додаток №1 від 25 березня 2013 року в якому домовилися про поставку партії товару - «соєвих бобів (для технічних потреб), українського походження, врожаю 2012 року», кількістю 870 тон, загальною вартістю 4 358 700,00 грн (з ПДВ). При цьому поставка товару здійснювалася за рахунок постачальника на умовах франко-склад ТзОВ «Вторметекспорт» (Херсонський морський торгівельний порт) (т.1 а.с.99).

Фактичне постачання товару відбулося 28 березня 2013 року у місті Херсоні, що підтверджуються укладеними між сторонами актом №1 прийому-передачі товару від 28 березня 2013 року (т.1 а.с.107), видатковою накладною від 28 березня 2013 року №3023 (т.1 а.с.108), податковою накладною №308 від 28 березня 2013 року (т.1 а.с.109).

Оплата за поставлені соєві боби була проведена у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 27 травня 2013 року №16672, №16677, №16679 (т.1 а.с.111-113).

Стосовно подальшого руху придбаного позивачем товару, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТзОВ «ТД «Аванта» (комітент) та Підприємством «Вторметекспорт» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (комісіонер) 25 березня 2013 року у місті Києві укладений договір комісії №К03252 за умови якого комітент доручив, а комісіонер зобов'язався за дорученням комітента за плату здійснити від свого імені та за рахунок комітента наступні юридично значимі дії: здійснювати реалізацію на експорт з України товар, що належить комітент, найменування товару, асортимент, кількість і ціна товару визначаються в додатках до договору; укладати експортні договору (контракти) купівлі-продажу, оформляти і підписувати інші необхідні для здійснення продажу документи в інтересах комітента, а також діяти в інтересах комітента в рамках вже укладених зовнішньоекономічних експортних контрактів; укладати договори митного оформлення продукції з підприємствами (брокерами); вчиняти інші дії, пов'язані з вищевикладеними операціями, які необхідні для виконання доручень комітента (т.1 а.с.101-103).

На виконання умов договору комісії сторони уклали додаток №1 від 25 березня 2013 року в якому узгодили, що комісіонер від свого імені, але за рахунок і на користь комітента продає на експорт партію товару - «соєвих бобів (для технічних потреб), українського походження, врожаю 2012 року», кількістю 870 тон, за ціною 545,00 дол.США (т.1 а.с.104). Фактична передача товару на комісію підтверджується актом №1 прийому-передачі товару від 28 березня 2013 року (т.1 а.с.110).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами перевірки (акт), що для приймання товару до Херсонського морського торгівельного порту відповідно до наказу №125 від 26 березня 2013 року «Про направлення у відрядження» відряджені генеральний директор Терешкович Д.В. та менеджер зовнішньо-економічної діяльності Босак М. М. терміном на 3 дні з 27 березня 2013 року по 29 березня 2013 року. На підтвердження наведеного, відповідачу надавались посвідчення про відрядження НОМЕР_1, видане Терешковичу Д.В., посвідчення про відрядження НОМЕР_2 видане Босаку М.М., звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт НОМЕР_1 та НОМЕР_2 від 29 березня 2013 року, а також видаткові касові ордери на видачу авансу на відрядні витрати. Вищевикладене підтверджує фактичне перебування представників товариства в місці здійснення господарської операції з придбання товару (т.1 а.с.135-139).

В подальшому, ТзОВ «Вторметекспорт» реалізувало на експорт 781,2 тони соєвих бобів, що підтверджується контрактом від 28 березня 2013 року №С8/2013-V який укладений з компанією «Black Sea Commodities Limited» (т.1 а.с.119-121), митною декларацією від 19 квітня 2013 року №508040000/2013/001189 (т.1 а.с.114-115), коносаментом від 15 квітня 2014 року (т.1 а.с.116), рахунком-фактурою (інвойсом) від 14 квітня 2013 року №14/04 (т.1 а.с.117). Крім того, якість соєвих бобів при виході з Херсонського морського торгівельного порту підтверджена фітосанітарним свідоцтвом №75/21-20/EC-358814 від 15 квітня 2014 року (т.1 а.с.118).

У зв'язку зі зміною кон'юктури ринку між ТзОВ «Вторметекспорт» та ТзОВ «ТД «Аванта» була укладена додаткова угода №2 від 31 липня 2013 року до додатку №1 від 25 березня 2013 року до договору комісії №К03252 від 25 березня 2013 року, в якій сторони домовилися про повернення нереалізованих соєвих бобів в кількості 88,812 тон (т.1 а.с.106).

Фактичне повернення товару відбулося 01 серпня 2013 року та зафіксоване відповідним актом та довіреністью на отримання ТМЦ від 01 серпня 2013 року №252 (т.1 а.с.130, 132). В подальшому ці самі соєві боби були повернуті ТзОВ «Ферко», що підтверджується додатковою угодою №1 від 31 липня 2013 року до додатку №1 від 25 березня 2013 року до договору поставки №25032 від 25 березня 2013 року (т.1 а.с.129), актом прийому-передачі (повернення) №1 від 01 серпня 2013 року (т.1 а.с.131), накладною на повернення №126320/308 від 01 серпня 2013 року (т.1 а.с.133), розрахунком коригування кількісних і вартісних показників №10 від 01 серпня 2013 року до податкової накладної від 28 березня 2013 року №308 (т.1 а.с.134).

Розрахунки по договору комісії між сторонами були проведені у повному обсязі (з врахуванням частково повернення товару), що підтверджується відповідною випискою з банківського рахунку ТзОВ «ТД «Аванта» (т.1 а.с.158-159).

Керуючись принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, оцінюючи реальність вищезазначених господарських операцій суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість суд з'ясовує рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Проаналізувавши подані ТзОВ «ТД «Аванта» первинні документи по господарським операціям з ТзОВ «Ферко» суд дійшов висновку, що вказані операції мають реальний характер, оскільки позивачем належними та допустимими доказами доведений факт наявності податкової правосуб'єктності у позивача та його контрагента, господарської мети при придбанні товару, а під час судового розгляду був підтверджений рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Зокрема, подальша реалізація придбаних соєвих бобів на експорт через комісіонера ТзОВ «Вторметекспорт» встановлена та підтверджена у судовому засіданні відповідними первинним документами (т.1 а.с.101-104, 110, 116-117, 119-121). Крім того, як слідує з митної декларації від 19 квітня 2013 року №508040000/2013/001189 та фітосанітарного свідоцтва №75/21-20/EC-358814 від 15 квітня 2014 року, партія товару пройшла відповідний контроль з боку уповноважених державних органів - Херсонської митниці та Державної фітосанітарної інспекції Херсонської області, що також підтверджує реальність проведених операцій (т.1 а.с.114-115, 118).

Фактична наявність у ТзОВ «Вторметекспорт» зерносховища, у якому зберігалися поставлені соєві боби, а також гідротехнічної споруди - «причалу тари №56» підтверджується сертифікатом Державної інспекція сільського господарства України від 31 липня 2012 року №5338 та свідоцтвом про реєстрацію гідротехнічної споруди від 07 квітня 2006 року №СР-104-4-54-06 (т.1 а.с.219-220). Крім того, між ТзОВ «Вторметекспорт» та Державним підприємством «Херсонський морський торгівельний порт» укладений договір №8/22Д від 21 січня 2013 року відповідно до якого порт забезпечує вивезення вантажів з території зерносховища підприємства (т.1 а.с.215-218).

Якість придбаного у ТзОВ «Ферко» товару підтверджується посвідченнями про якість, які видані безпосередніми виробниками соєвих бобів - сільськогосподарськими підприємствами, а також аналізами лабораторії ТзОВ «Вторметекспорт» від 28 березня 2013 року в яких засвідчено дата виготовлення та власник товару чим спростовуються доводи представника відповідача і підтверджується, що одержувачем товару є саме ТзОВ «Ферко» і дата виготовлення - 2012 рік (т.1 а.с.199-210, 222).

Наявність господарської мети у вигляді отримання прибутку від здійсненної господарської операції підтверджується виконаним ТзОВ «ТД «Аванта» розрахунком фінансового результату, який перевірений судом (т.1 а.с.197).

Статутна діяльність позивача та види господарської діяльності згідно КВЕД, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідають змісту та суті господарських операцій, які були проведені з ТзОВ «Ферко» - оптова закупівля сільськогосподарської сировина та її подальша реалізація на експорт.

Зазначені обставини в їх сукупності дозволяють суду дійти висновку про реальність господарської операції з огляду на наявність у позивача необхідної податкової правосуб'єктності для її здійснення, зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю платника податків, а також доказів подальшого руху товарів.

Крім того, слід зазначити, що вищенаведені господарські операцій вже були предметом дослідження адміністративних судів в справі №803/2367/13-а. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року позовні вимоги було задоволено повністю, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 29 жовтня 2013 року №0009032202 про нарахування позивачу податку на додану вартість. В цих судових рішеннях суди дійшли висновку про реальність господарських операцій між ТзОВ «ТД «Аванта» та ТзОВ «Ферко» і з цих підстав скасували рішення контролюючого органу. Оскільки судові рішення набрали законної сили та є обов'язковими на всій території України, суд також враховує їх при прийнятті рішення у розглядуваній справі (т.1 а.с.231-245).

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16 серпня 2013 року №643/22-40/31681342, оскільки в ньому господарські операції з ТзОВ «ТД «Аванта» безпосередньо не досліджувалися. До того ж, у цьому акті висновки зроблені лише з мотивів відмови платника податків надати на запит податкового органу первинні документи по господарських операціях з ТзОВ «Честерхауз» та ТзОВ «Квентін», тобто фактичного дослідження реальності господарської операції не проводилося. Крім того, як слідує з листа ТзОВ «Ферко» від 17 жовтня 2014 року №1078/1, соєві боби для реалізації ТзОВ «ТД «Аванта» у березні 2013 року придбавалися в інших контрагентів, а у ТзОВ «Честерхауз» та ТзОВ «Квентін» предметом поставки була олія соняшникова, а не соєві боби (т.1 а.с.198). З наведеного можливо дійти висновку, що акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16 серпня 2013 року №643/22-40/31681342 взагалі не стосується ланцюгу господарської операції з постачання соєвих бобів, яка була проведена між позивачем та ТзОВ «Ферко».

Аналогічно суд не бере до уваги письмові показання директора ТзОВ «Ферко» ОСОБА_4, оскільки у них не спростований факт проведення господарських операцій з ТзОВ «ТД «Аванта». Саме лише посилання свідка на те, що він особисто не знайомий з керівництвом позивача і не може пригадати в чому була суть фінансово-господарських операцій, не є достатньою підставою для висновку про нереальність цих операцій (т.1 а.с.181-183).

Стосовно доводів представника інспекції про відсутність документів, які підтверджують врожай поставлених соєвих бобів саме 2012 року, суд зазначає, що дані обставини не впливають на оцінку реальності проведеної господарської операції. Крім того представник відповідача не зміг надати суду документальні докази, що підтверджують сумнів у іншому році врожаю товару, а навпаки представники позивача в судовому засіданні надали докази, що товар саме врожаю 2012 року(т.1 а.с.199-210, 222).

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області, та його представник у судовому засіданні не довели суду обґрунтованість та правомірність податкового повідомлення-рішення від 17 вересня 2014 року №0009232201. При цьому реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши податкове повідомлення-рішення від 17 вересня 2014 року №0009232201 на предмет відповідності частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що воно винесене не на підставі, що передбачена Конституцією та Податковим кодексом України, без повного дослідження всіх обставин реальності господарських операцій, а також необґрунтовано.

Оскільки Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області, суб'єкт владних повноважень, не довела правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення від 17 вересня 2014 року №0009232201, тому суд дійшов висновку, що зазначені в акті перевірки від 02 вересня 2014 року №7195/22.01/35495114 висновки в частині господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферко» є необґрунтованими та безпідставними, а податкове повідомлення-рішення таким, що не відповідає чинному законодавству та підлягає скасуванню. За таких обставин позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

За правилами частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як слідує з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аванта» згідно платіжного доручення від 23 вересня 2014 року №22208 сплатило судовий збір у розмірі 487,20 грн. Оскільки суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі, вказану суму судового збору слід стягнути на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтею 94, частиною третьою статті 160, статтями 162-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аванта» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 17 вересня 2014 року №0009232201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аванта» (43006, м. Луцьк, пров. Макарова, 6, ідентифікаційний код юридичної особи 35495114, р/р 26009070300701 у Львівській обласній дирекції УСБ, МФО 325019) судовий збір у розмірі 487,20 грн (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І.Смокович

Повний текст постанови виготовлений 27 жовтня 2014 року.