Рішення

від 13.10.2014 по справі 910/16747/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/16747/14 13.10.14

За позовомДержавного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Головний інформаційно-обчислювальний центр" доДержавного концерну "Укрторф" простягнення 62 002,10 грн. Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

Від позивача:Самопал В.С. Від відповідача:Бабій І.І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Головний інформаційно-обчислювальний центр" (надалі - "Підприємство") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного концерну "Укрторф" (надалі - "Концерн") про стягнення 62 002,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач свої зобов'язання за договором №1/123 на відшкодування витрат за користування тепловою, електричною енергією, гарячою та теплою водою для господарських і питних потреб і послуг на утримання будинку по вул. Комінтерну, 27 від 01.05.2011 р. та договором №М/2011 від 01.05.2011 р. виконав, а відповідач своє зобов'язання з оплати наданих послуг та сплати орендних платежів відповідно до вказаних договорів не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у загальному розмірі

54 078,53 грн. Крім того, позивачем за неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань нараховано пеню у загальному розмірі 5 956,31 грн., інфляційні витрати у загальному розмірі 6 855,12 грн. та 3% річних у загальному розмірі 2 112,14 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.08.2014 р. порушено провадження у справі №910/16747/14 та призначено її до розгляду на 18.09.2014 р.

Розгляд справи відкладався.

Представник позивача в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.05.2011 р. між Підприємством та Концерном укладено договір №1/123 на відшкодування витрат за користування тепловою, електричною енергією, гарячою та теплою водою для господарських і питних потреб і послуг на утримання будинку по вул. Комінтерну, 27 (надалі - "Договір").

Пунктом 1.1 Договору визначено, що Підприємство забезпечує обслуговування, експлуатацію будівлі, утримання прибудинкової території, а Концерн відшкодовує частину витрат Підприємству на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в будинку по вул. Комінтерну, 27 (після зміни поштової адреси - вул. Симона Петлюри, 27).

У пункті 2.1 Договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №2 від 01.01.2013 р.) сторони погодили, що Концерн сплачує Підприємству 3,01% від загального обсягу теплової енергії, 2,98% від загального обсягу електричної енергії, 2,50% від загального обсягу води, спожитих за відповідний період в будинку по вул. Симона Петлюри, 27.

Згідно п. 2.2 Договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №2 від 01.01.2013 р.) крім оплати рахунків за воду, тепло й електроенергію Концерн погашає частину витрат по експлуатації будинку, а саме: по централізованому обслуговуванню системи опалення, бойлерної установки, водогінної системи, вивозу сміття, експлуатації ліфтів, прибиранню території навколо будинку в розмірі 2,98% від загальної суми цих витрат на прибирання орендованих приміщень в розмірі 58,54%. Всього сума послуг становить 5 621,18 грн., в тому числі ПДВ - 936,86 грн.

Розрахунок здійснено на 234,17 кв. м. площ (п. 2.3 Договору з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №2 від 01.01.2013 р.).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що Концерн здійснює оплату послуг по цьому Договору згідно виставлених платіжних вимог-доручень Підприємства протягом 5 банківських днів з дня їх одержання.

У пункті 5.1 Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по Договору сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України шляхом нарахування пені в розмірі 0,1% за кожний день невиконання (неналежного виконання) цих зобов'язань, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

На підтвердження виконання своїх зобов'язань за Договором позивач надав рахунки №34 від 25.02.2013 р., №50 від 25.03.2013 р., №92 від 24.04.2013 р., №108 від 27.05.2013 р. та акти від 25.02.2013 р., від 25.03.2013 р., від 24.04.2013 р., від 27.05.2013 р., згідно яких Підприємством було надано Концерну послуги загальною вартістю 54 013,25 грн.

01.05.2011 р. між Підприємством (орендодавець) та Концерном (орендар) було укладено договір №М/2011 (надалі - "Договір оренди"), у відповідності до п.п. 1.1 та 1.2 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування меблі (майно) згідно з переліком, наведеним у Додатку 1, вартість якого вказана у Додатку 2.

Пунктом 2.1 Договору оренди визначено, що плата за користування орендованим майном становить 2 350,04 грн. на рік, в тому числі ПДВ - 391,67 грн., на місяць 195,83 грн., в тому числі ПДВ - 32,63 грн.

Орендна плата сплачується орендарем щомісячно шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця згідно з виставленим рахунком і оформленими актами у розмірі визначеному в п. 2.1 даного Договору (п. 2.3 Договору оренди).

Орендна плата перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі стягується орендодавцем відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмір 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу (включаючи день оплати), але не більше подвійної облікової ставки НБУ за весь період (п. 2.4 Договору оренди).

Підприємством на підтвердження виконання своїх зобов'язань за Договором оренди надано підписаний представниками та скріплений печатками сторін акт від 19.06.2013 р., згідно якого Підприємство та Концерн погодили, що сума орендної плати по Договору оренди за квітень 2013 року склала 65,28 грн., в тому числі ПДВ - 10,88 грн. А також позивачем було надано виставлений відповідачу рахунок №127/о на суму 65,28 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з відшкодування витрат за Договором позивач неодноразово звертався до Концерну з листами (№41/01-186 від 26.03.2013 р., №41/01-410 від 17.06.2013 р., №41/01-983 від 04.12.2013 р., №41/01-242 від 26.03.2014 р., №41/01-484 від 17.06.2014 р.), в яких просив погасити наявну у нього заборгованість.

Відповідач у своїх листах №1/4-56 від 26.03.2013 р., №1/4-73 від 10.04.2013 р., №1/1-4 від 14.01.2014 р., 1/1-12 від 23.01.2014 р., №1/1-63 від 14.04.2014 р. визнавав наявність у нього заборгованості, проте вказував на своє скрутне фінансове становище та зобов'язувався погасити борг у разі його покращення.

Позивач вказує, що відповідачем на виконання своїх зобов'язань за Договором було перераховано на рахунок Підприємства кошти у розмірі 2 000,00 грн., які були зараховані в якості погашення пені.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошових зобов'язань за Договором та Договором оренди, у зв'язку з чим у Концерну виникла заборгованість за даними договорами у загальному розмірі 54 078,53 грн. Крім того, позивачем за неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за вказаними договорами нараховано пеню у загальному розмірі 5 956,31 грн., інфляційні витрати у загальному розмірі 6 855,12 грн. та 3% річних у загальному розмірі 2 112,14 грн.

Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Позивачем на підтвердження розміру суми, яка підлягає відшкодуванню згідно Договору надано суду рахунки №34 від 25.02.2013 р., №50 від 25.03.2013 р., №92 від 24.04.2013 р., №108 від 27.05.2013 р. та акти від 25.02.2013 р., від 25.03.2013 р., від 24.04.2013 р., від 27.05.2013 р., згідно яких Підприємством було надано Концерну послуги загальною вартістю 54 013,25 грн.

Слід зазначити, що згідно рахунку №34 від 25.02.2013 р. вартість експлуатаційних послуг складає 4 922,34 грн. (без ПДВ), тобто вартість експлуатаційних послуг з ПДВ (20%) становить 5 906,81 грн.

При цьому, у пункті 2.2 Договору було встановлено, що сума експлуатаційних послуг становить 5 621,18 грн. з ПДВ.

Представник позивача в судовому засіданні не надала будь-яких пояснень щодо такого збільшення вартості експлуатаційних послуг та з чим воно пов'язане, відтак суд вважає, що Підприємством було безпідставно збільшено вартість експлуатаційних послуг на суму 285,63 грн. (5 906,81 грн. - 5 621,18 грн.).

В той же час, підписання акту 25.02.2013 р. не свідчить про надання експлуатаційних послуг, вартість яких становить 5 906,81 грн., оскільки в ньому відсутні будь-які посилання на виконані роботи, що зумовили таке збільшення, чи інші причини які зумовили підвищення вартості експлуатаційних послуг, а тому, на думку суду, вартість наданих згідно Договору послуг у січні 2013 року становить 17 650,35 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується надання позивачем відповідачу послуг згідно Договору загальною вартістю 53 727,62 грн.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що Концерн здійснює оплату послуг по цьому Договору згідно виставлених платіжних вимог-доручень Підприємства протягом 5 банківських днів з дня їх одержання.

Керуючись п. 3.1 Договору та ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що Концерн зобов'язаний був оплатити рахунок №34 від 25.02.2013 р. до 04.03.2013 р., рахунок №50 від 25.03.2013 р. - до 02.04.2013 р., рахунок №92 від 24.04.2013 р. - до 07.05.2013 р. (згідно ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки останній день виконання зобов'язання перепадає на 01.05.2013 р., а відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України "Про перенесення робочих днів у 2013 році" №1043-р від 19.12.2012 р. з 01.05.2013 р. по 06.05.2013 р. - вихідні дні), рахунок №108 від 27.05.2013 р. - до 01.06.2013 р. (оскільки згідно розпорядження Кабінету Міністрів України "Про перенесення робочих днів у 2013 році" №1043-р від 19.12.2012 р. субота, яка перепадає на 01.06.2014 р., є робочою).

Позивач стверджує, а відповідачем не заперечуються такі твердження, що Концерн у 2014 році було сплачено згідно Договору лише 2 000,00 грн., які були зараховані Підприємством в рахунок погашення заборгованості по пені, нарахованій позивачем за неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань. Отже, суд приходить до висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань зі сплати наданих йому послуг згідно Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (підписаним представниками та скріпленим печатками сторін актом №4 від 19.06.2013 р.) підтверджується користування відповідачем наданими йому згідно Договору оренди меблями у квітні 2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Пунктами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Актом №4 від 19.06.2013 р. визначено суму орендної плати згідно Договору оренди за квітень 2013 року у розмірі 65,28 грн.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 2.3 Договору оренди встановлено, що орендна плата сплачується орендарем щомісячно шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця згідно з виставленим рахунком і оформленими актами у розмірі визначеному в п. 2.1 даного Договору.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, а терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

З наведеного пункту вбачається, що сторонами в даному пункті визначено порядок сплати орендних платежів, проте не визначено строку та терміну, протягом якого орендар зобов'язаний сплатити орендні платежі.

У частині 2 статті 530 Цивільного кодексу України вказано, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приймаючи до уваги приписи ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 2.3 Договору оренди, суд вважає, що виставлення рахунку та підписання акту є пред'явленням вимоги, відтак Концерн зобов'язаний був сплатити орендний платіж до 26.06.2013 р., а з 27.06.2013 р. є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов'язання за Договором оренди.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати відповідачем заборгованості за Договором та Договором оренди у загальному розмірі 53 792,90 грн. (53 727,62 грн. за Договором + 65,28 грн. за Договором оренди) не надано, наявність заборгованості відповідачем не заперечується.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено. Посилання на відсутність коштів та скрутне фінансове становище має однаковий вплив як на позивача, так і на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, вимога позивача в частині стягнення основного боргу у розмірі 53 792,90 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем за неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за вказаними договорами нараховано пеню у загальному розмірі 5 956,31 грн., інфляційні витрати у загальному розмірі 6 855,12 грн. та 3% річних у загальному розмірі 2 112,14 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 5.1 Договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по Договору сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України шляхом нарахування пені в розмірі 0,1% за кожний день невиконання (неналежного виконання) цих зобов'язань, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Пунктом 2.4 Договору оренди визначено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі стягується орендодавцем відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмір 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу (включаючи день оплати), але не більше подвійної облікової ставки НБУ за весь період.

З наведених пунктів Договору та Договору оренди вбачається, що сторонами погоджено порядок та розмір нарахування пені, однак не встановленого строк, протягом якого вона нараховується.

Приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, суд здійснивши перерахунок пені за Договором та Договором оренди з урахуванням встановлених судом дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов'язання, приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, враховуючи, що позивачем було зараховано 2 000,00 грн. в рахунок погашення пені, нарахованій на заборгованість згідно Договору, встановлений судом розмір заборгованості згідно рахунку №34 від 25.02.2013 р. -17 650,35 грн., вважає за правомірне стягнути з Концерну пеню нараховану на заборгованість згідно Договору у розмірі 1 792,64 грн. та згідно Договору оренди - 4,34 грн.

Різниця між заявленою позивачем до стягнення пенею та встановленим судом розміром пені, стягнення якої буде правомірним зумовлена неврахуванням Підприємством приписів п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та встановленим судом розміром заборгованості за рахунком №34 від 25.02.2013 р., який є меншим на 285,63 грн. ніж сума, на яку Підприємство нараховувало пеню.

В іншій частині заявлена до стягнення пеня у розмірі 4 159,33 грн. (5 956,31 грн. - 1 792,64 грн. - 4,34 грн.) обрахована невірно, а відтак задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що зі змісту позовної заяви та розрахунку суми 3% річних вбачається, що Підприємством було допущено арифметичну помилку під час складання сум 3% річних за кожним рахунком згідно Договору та замість суми 2 106,02 грн. вказано 2 110,02 грн., відтак загальний розмір заявлених позивачем до стягнення 3% річних за обома Договорами складає 2 108,14 грн.

Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем 3% річних та інфляційних витрат з урахуванням встановлених судом дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов'язання, встановленої позивачем дати, до яких нараховуються інфляційні витрати та 3% річних - 30.06.2014 р., встановлений судом розмір заборгованості згідно рахунку №34 від 25.02.2013 р. - 17 650,35 грн., вважає за правомірне стягнути з Концерну 3% річних та інфляційні витрати у розмірі 1 983,57 грн. та 6 454,86 грн. відповідно.

Різниця між заявленими позивачем 3% річних та інфляційними витратами та встановленими судом розмірами 3% річних та інфляційних витрат, стягнення яких буде правомірним зумовлене, по-перше, неврахуванням Підприємством, що згідно п. 3.1 Договору у Концерну виникає обов'язок сплатити рахунки через 5 банківських днів з дня їх отримання, та нарахуванням 3% річних та інфляційних витрат через 5 календарних днів з дня їх отримання; по-друге, що розмір заборгованості за рахунком №34 від 25.02.2013 р. є меншим на 285,63 грн. ніж сума, на яку нараховувало Підприємство 3% річних та інфляційні витрати.

Відтак, в іншій частині заявлені до стягнення 3% річних - 124,57 грн. (2 108,14 грн. - 1 983,57 грн.) та інфляційні витрати - 400,26 (6 855,12 грн. - 6 454,86 грн.) задоволенню не підлягають, оскільки обраховані невірно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог частково та стягнення з Концерну на користь Підприємства заборгованості у розмірі 53 792,90 грн., пені у розмірі 1 796,98 грн., 3% річних у розмірі 1 983,57 грн. та інфляційних витрат у розмірі 6 454,86 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Головний інформаційно-обчислювальний центр" задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного концерну "Укрторф" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 65; ідентифікаційний код 35633030) на користь Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Головний інформаційно-обчислювальний центр" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код 04641523) заборгованість у розмірі 53 792 (п'ятдесят три тисячі сімсот дев'яносто два) грн. 90 коп., пеню у розмірі 1 796 (одна тисяча сімсот дев'яносто шість) грн. 98 коп., 3% річних у розмірі 1 983 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят три) грн. 57 коп., інфляційні витрати у розмірі 6 454 (шість тисяч чотириста п'ятдесят чотири) грн. 86 коп. та судовий збір у розмірі 1 695 (одна тисяча шістсот дев'яносто п'ять) грн. 40 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення 17.10.2014 р.

Суддя Р.В. Бойко