Постанова

від 27.10.2014 по справі 914/2778/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2014 р. Справа № 914/2778/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ШРБУ №1-Авто»

на рішення господарського суду Львівської області від 01.10.2014р.

у справі № 914/2778/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукової фірми «Галелектросервіс», м.Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ШРБУ №1-Авто», м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі 21865,70 грн. ,

з участю представників :

від скаржника - не з»явився

від позивача - не з»явився

Сторони належним чином були повідомлені про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерували, в зв"язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.10.2014р. у справі № 914/2778/14 (суддя Запотічняк О.) задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукової фірми «Галелектросервіс», м.Львів та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ШРБУ №1-Авто», м.Львів 21504,00 грн. заборгованості та 1796,78 грн. сплаченого судового збору, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ШРБУ № 1-Авто» подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-наукової фірми «Галелектросервіс», суд першої інстанції помилково визнав встановленими та доведеними обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, і які належним чином в судовому засіданні доведені не були. Крім того, на думку скаржника, в матеріалах справи відсутні будь-які первинні документи, які б підтверджували факт надання в оренду техніки відповідачу, а також обсяги таких робіт (послуг), кількість машино-годин, на підставі чого йшлося нарахування сум, які відображені у представлених позивачем актах здачі-приймання робіт (наданих послуг). Також позивачем не було представлено документів, які б підтверджували право здійснювати господарську діяльність у сфері надання в оренду будівельних машин, устаткування, автотранспорту.

Наводить скаржник і інші доводи, що є, на його думку, підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

01 серпня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-науковою фірмою "Галелектросервіс" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ШРБУ №1-Авто" (замовник) було укладено договір оренди №080102, за умовами якого виконавець зобов'язався надавати замовнику в оренду автотранспортну техніку, а замовник зобов'язався приймати її та здійснювати оплату на умовах передбачених договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України .

Відповідно до п.2.1 договору, виконавець приймає його до виконання після отримання передоплати згідно виставленого рахунку.

Відповідно до п. 2.3 договору сторони погодили, що мінімальний термін замовлення техніки становить 7 машино-змін.

В додатку №1 до договору визначено, що в оренду передається автомобіль-екскаватор марки - ЕО-2621В-3, ціна 8-ми годинної зміни становить 1536,00 грн.

Позивачем долучено до матеріалів справи копію свідоцтва Серії АС №122863, з якого вбачається, що екскаватор марки - ЕО-2621В-3 належить на праві власності ТзОВ ВНФ "Галелектросервіс".

Відповідно до п. 3.4.7 договору відповідач, як замовник зобов'язався надавати виконавцю підписані акти виконаних робіт не пізніше 10 робочих днів з моменту отримання вказаних актів від відповідача. У разі неподання актів та відсутності мотивованої відмови від підписання акту виконаних робіт з боку замовника в зазначений термін, зобов'язання виконавця вважаються виконаними належним чином.

Зокрема, 31.08.2013р. між сторонами було підписано Акт здачі - приймання робіт №ОУ-0000123 на суму 2867,71 грн. Позивачем було виставлено відповідачу рахунок - фактуру від 31.08.2013р. № 0831-00016 на суму 2867,71 грн., який відповідач оплатив 18.10.2013р., що вбачається з банківської виписки (а.с.50).

У вересні та жовтні 2013 року між сторонами також було підписано акти здачі прийняття робіт, та виставлено позивачем відповідні рахунки фактури, які відповідач оплатив 18.10.2013р. та 13.11.2013р., що підтверджується банківською випискою (а.с.50-51).

Таким чином, протягом серпня-жовтня 2013р. позивач надав відповідачу в оренду автотранспорт, а відповідач належно сплачував орендну плату, а відтак твердження відповідача у відзиві про неотримання в оренду техніки, неотримання рахунків на оплату наданих послуг, є безпідставними.

В той же час, 30.11.2013р. між сторонами було підписано Акт здачі - приймання робіт №ОУ-0000213 на суму 21504,00грн. Позивачем було виставлено відповідачу рахунок - фактуру від 30.11.2013р. № 1130-00016 на суму 21504,00 грн., який відповідач не оплатив.

Також позивач стверджує, що в грудні 2013 р. відповідачу було надано послуги на суму 361,70 грн. згідно акту здачі приймання робіт від 31.12.2013р. №ОУ-0000232, який відповідач не оплатив.

В ході розгляду справи судом було оглянуто оригінали актів здачі-прийняття робіт та встановлено, що акт здачі приймання робіт від 31.12.2013р. №ОУ-0000232 не підписаний відповідачем. Як уже зазначалося, згідно п. 3.4.7 договору, не підписання акту здачі прийняття робіт замовником за відсутності мотивованої відмови, свідчить про виконання робіт належним чином.

Однак, дане положення договору не може бути застосоване в даному випадку, оскільки позивачем не надано суду жодних доказів отримання відповідачем акту здачі приймання робіт від 31.12.2013р. № ОУ-0000232, а відтак даний акт не може вважатись належним доказом надання послуг з оренди автотранспортної техніки.

Щодо не оплати відповідачем вартості послуг наданих згідно Акту здачі - приймання робіт за листопад 2013р. №ОУ-0000213 на суму 21504,00 грн. слід зазначити, що відповідно до п.3.4.1 відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати платежі за послуги техніки.

Згідно з п. 4.1 договору оплата здійснюється передоплатою згідно виставлених рахунків.

Відповідно до п.4.5 договору оплата оренди проводиться замовником на підставі рахунку виконавця, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, виходячи з умов договору відповідач, як замовник повинен був перерахувати позивачу орендну плату за послуги оренди надані в листопаді 2013р. ще до моменту отримання автотранспорту в оренду.

Однак незважаючи на відсутність передоплати, позивачем в листопаді 2013р. було надано відповідачу автотранспорт в оренду, що випливає з Акту здачі - приймання робіт за листопад 2013р. №ОУ-0000213 на суму 21504,00грн.

В статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно ч.1 статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ч.3 статті 9 Закону інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов»язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Відповідно до ч.5 статті 9 Закону господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Представлені суду позивачем рахунки-фактури та акти відповідають вимогам, які ставляться до первинних документів та являються належним доказом виконання ТзОВ ВНФ «Галелектросервіс» зобов»язань по договору.

Крім того, вищезазначені господарські операції між позивачем та відповідачем відображено в бухгалтерському та податковому обліку ТзОВ «ШРБУ № 1- Авто», зокрема в Додатку № 5 до декларації по податку на додану вартість «Розшифровки податкових зобов»язань та податкового кредиту платника податків в розрізі контрагентів».

Відтак, судом з'ясовано, що в порушення умов договору, приписів перелічених норм, а також ст. ст. 11, 14, 629 ЦК України, ст.ст.173, 174, 193 ГК України, відповідач за надану в оренду техніку не розрахувався, заборгувавши станом на час розгляду справи в суді 21504,00 грн.

Доказів на підтвердження іншого, у т.ч. погашення заборгованості в добровільному порядку станом на час розгляду справи в суді, відповідачем не представлено.

За таких обставин, вимоги про примусове стягнення 21504,00 грн. є обгрунтованими.

Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо об»єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження заявлених позовних вимог, а відповідач не заперечив наявності заборгованості перед позивачем, доказів сплати заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржник не надав належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених у рішенні господарського суду Львівської області від 01.10.2014р. у даній справі.

З огляду на все викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 01.10.2014 року у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення господарського суду Львівської області від 01.10.2014 року у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.33,34,43,49,91,99,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ШРБУ №1-Авто» залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 01.10.2014р. у справі № 914/2778/14 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

6. Повний текст постанови складено « 28» жовтня 2014р.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Новосад Д.Ф.

суддя Орищин Г.В.