Рішення

від 21.10.2014 по справі 509/3754/14-ц

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/3754/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді Гандзій Д.М.,

при секретарі Демеденко Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт.Овідіополь цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Сектору культури Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, 3-тя особа : Овідіопольська районна рада Одеської області про визнання незаконними та скасування наказів про оголошення доган, про атестацію та результатів атестації, -

ВСТАНОВИВ :

20 серпня 2014 року, позивач звернувся до суду з позовними вимогами, які в подальшому збільшив, та в остаточній редакції яких, просив суд, визнати незаконними та скасувати накази завідувача сектором культури Овідіопольської РДА Одеської області Горячих О.І. «Про порушення трудової дисципліни ОСОБА_1» № 97-к від 28.07.2014 р., № 103-к від 04.08.2014 р. та № 107-к від 11.08.2014 р., № 116-к від 27.08.2014 р. «Про проведення атестації ОСОБА_1» та визнати незаконними та скасувати результати атестації директора Овідіопольського районного будинку культури ОСОБА_1, що відбулися 02.10.2014 р., мотивуючи це грубим порушенням з боку завідувача Сектора культури Овідіопольської РДА Горячих О.І. трудового законодавства, які виразилися у застосуванні до нього незаконних та безпідставних доган у вигляді оскаржуваних наказів, а також незаконного наказу про проведення його атестації, результати якої він вважає незаконними і такими, що йдуть врозріз з «Положенням про проведення атестації працівників підприємств, установ, організацій та закладів галузі культури», затвердженим Наказом Міністерства культури і туризму України 16.07.2007 № 44 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.09.2007 р. за № 1023/14290.

В судовому засіданні позивач та його представник повністю підтримали збільшені позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, посилаючись на його безпідставність та не обґрунтованість, просили суд відмовити у його задоволенні, надавши суду свої письмові заперечення з приводу спору (а.с. 27-28,107).

Представник 3-ої особи Овідіопольської районної рада Одеської області, не заперечував проти задоволення позову, вважаючи його таким, що захищає трудові інтереси позивача, які були грубо порушені з боку відповідача, надавши суду свої письмові пояснення з приводу спору (а.с. 70-72).

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи та додатково надані докази, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення вирішення справи.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Стаття 23 Загальної Декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Резолюцією 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948 р. наголошує - кожна людина має право на працю на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Згідно із ст. 43 Конституції України - кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

У відповідно до ст. 2 КЗпП України - право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Працівники реалізують право на працю - шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

Згідно із ст. 21 КЗпП України - трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і - забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізовувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Статтею 21 Закону України «Про культуру» передбачено, що керівники закладів культури призначаються на посаду - шляхом укладення з ними трудового договору (контракту).

У відповідності до ст.ст. 29-31 КЗпП України, до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний : роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони. Працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір (ст. 139 КЗпП України).

Статтями 140-142 КЗпП України передбачено, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов'язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу. Власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту. Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.

Згідно із ст.ст. 147,148 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення : догана, звільнення. Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Одночасно, ст. 149 КЗпП України передбачає, що до застосування дисциплінарного стягнення, власник або уповноважений ним орган - повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення, власник або уповноважений ним орган - повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються (ст. 232 КЗпП України).

Статтею 19 Конституції України передбачено - правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд встановив, що 01.03.2006 р. позивача було прийнято на посаду сторожа у районний будинок культури, 01.03.2010 р. позивача було переведено на посаду техніка звукової, освітлювальної та відео апаратури і 02.03.2013 р. позивач переведений на посаду директора районного будинку культури, що підтверджується витягом з трудової книжки позивача (а.с. 61-69).

Таким чином, фактично, місце трудової діяльності позивача, а саме посада директора Овідіопольського районного будинку культури, була узгоджена та визначена згодою сторін при укладенні трудового договору (запис у трудовій книжці).

Матеріалами справи підтверджується, що Овідіопольський районний будинок культури є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ Овідіопольського району Одеської області, управління яким здійснює 3-тя особа Овідіопольська районна рада, чиїм рішенням № 467-V від 23.07.2009 р. повноваження по управлінню закладом було делеговано відповідачеві Сектору культури Овідіопольської РДА (а.с. 43-51).

Суд з`ясував, що за час своєї роботи на посаді директора Овідіопольського районного будинку культури - позивач ОСОБА_1 неодноразово нагороджувався за активну творчу роботу та плідну творчу працю, високу майстерність, професіоналізм, як начальником управління культури і туризму, національностей та релігій Одеської облдержадміністрації, так і головою Овідіопольської РДА. Також, позивача виключно з позитивного боку характеризувала завідувач сектору культури і туризму Овідіопольської РДА Горячих О.І., зазначивши у характеристиці ОСОБА_1, що останній, працюючи в районному будинку культури з 2006 р. проявив себе як справжній креативний спеціаліст, який сумлінно ставиться до своїх обов'язків, що підтверджується характеристикою позивача, наданою Головою Овідіопольської районної ради Одеської області (а.с. 15-17,37).

Однак, як встановив суд, наказом № 97-к від 28.07.2014 р. за підписом завідувача сектором культури райдержадміністрації Горячих О.І. - було оголошено догану директору районного будинку культури ОСОБА_1 у зв'язку з неналежним виконанням службових обов'язків, а саме : за ігнорування заходів Одеського обласного центру української культури з посиланням на лист останніх від 21.07.2014 р. № 97/4 з письмовою відміткою позивача - не згоден (а.с. 111-112).

Представницею відповідача суду був наданий акт від 25.07.2014 р., яким нібито підтверджується відмова позивача ОСОБА_1 від надання письмових пояснень з приводу вказаного наказу № 97-к від 28.07.2014 р. (а.с. 113).

Однак, представниками відповідача, одна з яких завідувач сектором культури райдержадміністрації Горячих О.І. (безпосередній керівник позивача ОСОБА_1) суду не було надано жодних належних та допустимих доказів, передбачених ст.ст. 57-60 ЦПК України, щодо обізнаності позивача про проведення будь-яких обласних нарад директорів, семінарів та його участі в обласних конкурсах, як це зазначено в акті, враховуючи той факт, що згідно вищевказаного листа, враховуючи, що позивач особисто був присутнім на 3-х семінарах-практикумах у травні 2013 р., яке зазначено у листі Одеського обласного центру української культури (а.с. 112).

Також, наказом № 103-к від 04.08.2014 р. за підписом завідувача сектором культури райдержадміністрації Горячих О.І. - було оголошено догану директору районного будинку культури ОСОБА_1 у зв'язку з неналежним виконанням службових обов'язків, а саме : за систематичну відмову виконувати письмові та сні накази завідувача сектору культури, ненадання сектору культури річних звітів сільських будинків культури та клубів за 2013 р., а також текстового річного звіту про роботу клубних закладів району за 2013 р. та складено акт, аналогічний вищевказаному акту про нібито відмову від надання ОСОБА_1 письмових пояснень, який судом не приймається до уваги як належний доказ відмови позивача від надання письмових пояснень з підстав, описаних вище. В тексті наказу мається письмове зауваження позивача з наказом у зв'язку з його безпідставністю (а.с. 109-110).

Наказом № 107-к від 11.08.2014 р. позивачу було оголошено ще одну догану про порушення трудової дисципліни за відмову надати сектору культури графіку чергування сторожів закладу для заповнення табелю обліку використання робочого часу за серпень 2014 р. та складено черговий акт про відмову позивача від надання письмових пояснень. При чому, позивач ознайомився із вказаним наказом, письмово зазначивши, що не згоден з ним, так як ніяких вказівок до цього моменту не було (а.с. 114-115).

Таким чином, на думку суду, в порушення ст. 149 КЗпП України - до застосування дисциплінарних стягнень відносно позивача ОСОБА_1, власник або уповноважений ним орган (в даному випадку Сектор культури Овідіопольської РДА) не зажадали від порушника трудової дисципліни (позивача) жодних письмових пояснень, чим грубо порушили права позивача, передбаченими нормами трудового законодавства.

В той же час, суд вважає хибними доказами у вигляді вищевказаних актів, які, як пояснив сам позивач, він побачив вперше в судових засіданнях і ніколи не відмовлявся від надання письмових пояснень з приводу оскаржуваних наказів, а також підтвердив суду, що йому не надавалась така можливість його безпосереднім керівником.

В судовому засіданні було встановлено, що посадові обов'язки позивача визначені Положенням про Овідіопольський районний будинок культури, яке затверджене розпорядженням Овідіопольської РДА від 12.11.2009 р. № 1310 та погоджене рішенням Овідіопольської райради від 29.10.2009 р. № 480-V (а.с. 7-14).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності - є порушення працівником трудової дисципліни, факт якого повинен бути належним зафіксований з дотриманням порядку застосування такого стягнення, а саме - доведенням власником або уповноваженим ним органом конкретних фактів допущеного їхнім працівником невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов'язків.

Однак, як було встановлено судом і підтверджується змістами вищевказаних оспорюваних наказів - описова частина наказів не містить в собі конкретних визначень дисциплінарних проступків позивача, а відповідач в особі завідувача сектором культури райдержадміністрації Горячих О.І. (безпосереднього керівника позивача ОСОБА_1) - обмежилася лише загальними посиланнями на обставини, без жодних документально підтверджених фактів невиконання або неналежного виконання, покладених на позивача трудових обов'язків.

В судовому засіданні, позивач показав суду, що йому ніколи не надавалася його керівником Горячих О.І. на ознайомлення та під підпис «Посадова інструкція директора районного будинку культури», а тому він не міг її отримати на вивчити і відповідно - не відмовлявся від її підпису, і представницею відповідачів не було надано суду будь-якого документального доказу відмови позивача у підписанні його посадової інструкції, яка невідомо коли (без дати) була затверджена самою завідувачем сектору культури РДА Горячих О.І. (а.с. 52-55).

З огляду на викладене, суд вважає, що вищевказані оскаржувані накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності прийняті з грубим порушенням діючого трудового законодавства, конституційних прав позивача і такі, що підлягають визнанню незаконними та скасуванню.

Крім того, суд встановив, що в порушення ст. 21 Закону України «Про культуру» та ст. 21 КЗпП України відповідачі не укладали з позивачем контракт, форму якого було затверджено рішенням Овідіопольської районної ради від 15.12.2009 р. № 520-V «Про затвердження типової форми контракту з керівником комунального підприємства, що є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ району, управління яким здійснює районна рада» (а.с. 38-42).

У відповідності до п. 13 ч. 1 ст. 44 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» - районні, обласні ради делегують відповідним місцевим адміністраціям повноваження, в тому числі і забезпечення, відповідно до законодавства, розвитку науки, усіх видів освіти, охорони здоров`я, культури фізичної культури і спорту, туризму.

Одночасно, рішенням Овідіопольської райради від 23.07.2009 р. № 467-V «Про об'єкти нерухомого майна, установи та організації спільної власності територіальних громад сіл, селищ району, управління якими здійснює районна рада» - Сектору культури Овідіопольської РДА делеговано повноваження, зокрема, по управлінню районним будинком культури, який відноситься до спільної власності територіальних громад сіл, селищ району, директором якого є позивач та у відповідності до п. 1.3 вказаного рішення, повноваження по управлінню об'єктами нерухомого майна, установами та організаціями спільної власності територіальних громад сіл, селищ району, Овідіопольська РДА здійснює, шляхом надання пропозиції районній раді щодо кандидатур на призначення керівниками підприємств, установ, організацій спільної власності територіальних громад сіл, селищ району, управління якими здійснює районна рада та за погодженням з райрадою укладає і розриває контракти з керівниками підприємств спільної власності територіальних громад сіл, селищ району, управління якими здійснює райрада (а.с. 43-51).

При чому, п. 4.2 Положення про Овідіопольський районний будинок культури встановлено, що керівництво закладом - здійснює директор, який призначається відділом культури Овідіопольської РДА (а.с. 7-14).

Однак, як було встановлено судом і підтверджено представниками відповідача - станом на сьогоднішній день, до Овідіопольської райради не надходили документи щодо погодження контракту з директором Овідіопольського районного будинку культури ОСОБА_1

В судовому засіданні, представниця відповідача Горячих О.І. не змогла пояснити суду, у зв'язку з чим з позивачем ОСОБА_1 ними не був укладений вищевказаний контракт, як з найманим працівником, типова форма якого була затверджена рішенням Овідіопольської районної ради від 15.12.2009 р. № 520-V «Про затвердження типової форми контракту з керівником комунального підприємства, що є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ району, управління яким здійснює районна рада», чим на думку суду, були грубо порушені відповідачами норми трудового законодавства та право найманого працівника - позивача.

Крім цього, наказом завідувача Сектору культури РДА Горячих О.І. від 27.08.2014 р. № 116-к про затвердження атестаційної комісії по проведенню атестації директора районного будинку культури ОСОБА_1 та призначено проведення цієї атестації на 02.10.2014 р., а також, завідувачем Сектором культури РДА Горячих О.І. спільно з головою профспілкового комітету працівників Сектору культури затверджено перелік орієнтовних питань, що виносяться на атестацію і Положення про проведення атестації працівників закладів культури Овідіопольського району (а.с. 81-82).

Так, за результатами проведення вищевказаної атестації від 02.10.2014 р., був складений атестаційний лист та протокол від 02.10.2014 р., в яких, комісія дійшла висновку про невідповідність займаній посаді позивача ОСОБА_1 і рекомендувала йому отримати фахову освіту (а.с. 83,117,118).

При чому, суд звертає увагу на той факт, що оспорюваний наказ № 116-к від 27.08.2014 р., призначення та проведення атестації та протокол за її висновками - були проведені під час слухання даної цивільної справи у суді.

Суд вважає, що вищевказаний наказ № 116-к від 27.08.2014 р., сама атестація та протокол, складений за результатами атестації - не відповідає чинному трудовому законодавству, виходячи з наступного.

Порядок проведення атестації працівників підприємств, установ організацій та закладів культури незалежно від форм власності та підпорядкування - здійснюється відповідно до «Положення про проведення атестації працівників підприємств, установ, організацій та закладів галузі культури», затвердженим Наказом Міністерства культури і туризму України 16.07.2007 № 44 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.09.2007 р. за № 1023/14290, як це прямо передбачено п. 1.1 вказаного Положення, яким також затверджена типова форма Атестаційного листа та протоколу засідання атестаційної комісії (а.с. 91-101).

При чому, п. 6.1 вказаного «Положення…» передбачено, що загальне організаційно-методичне керівництво з проведення атестації працівників закладів культури - здійснює Міністерство культури України.

Суд з`ясував і це було підтверджено представницею відповідачів Горячих О.І., що вищевказана атестація була проведена не на підставі вищезазначеного «Положення…», а на підставі «Положення про проведення атестації працівників закладів культури Овідіопольського району», затверджених 27.06.2014 р. завідувачем сектору культури Горячих О.І та головою профспілкового комітету працівників сектору культури Козяр О.Ф. (а.с. 85-90).

Під час дослідження судом двох вищевказаних «Положень…» - було встановлено, що вони суттєво відрізняються один від одного змістом та вимогами, викладених у текстах, а саме «Положення про проведення атестації працівників закладів культури Овідіопольського району» суперечить вимогам та приписам «Положення про проведення атестації працівників підприємств, установ, організацій та закладів галузі культури», затвердженим Наказом Міністерства культури і туризму України 16.07.2007 № 44 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.09.2007 р. за № 1023/14290 з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 2.1 «Положення про проведення атестації працівників підприємств, установ, організацій та закладів галузі культури», затвердженим Наказом Міністерства культури і туризму України 16.07.2007 № 44 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.09.2007 р. за № 1023/14290 - категорії працівників, які підлягають атестації, періодичність її проведення визначаються колективним договором. На підприємствах, в установах та організаціях, у яких не укладаються колективні договори, категорії працівників, які підлягають атестації, строки та графік її проведення визначаються роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації. Однак, суд встановив, що строки і графік проведення атестації працівників підприємств, установ, організацій та закладів культури Овідіопольського району - крім позивача, відповідачами не визначено.

Одночасно з цим, відповідно до п. 2.2 вказаного «Положення…», перелік орієнтовних питань, що виносяться на атестацію, узгоджується з відповідним профспілковим органом і доводяться до відома працівників, які підлягають атестації - не пізніше ніж за два місяці до її початку.

Однак, оскаржуваний наказ про проведення атестації позивача № 116-к від 27.08.2014 р. та його ознайомлення з переліком орієнтовних питань датовані 27.087.2014 р. - тобто менше, ніж за два місяці до початку атестації 02.10.2014 р.

Вимогами п. 3.3 «Положення…» передбачено, що атестація працівників закладів культури, які входять до складу атестаційної комісії, передує атестація інших працівників. Член атестаційної комісії, який атестується - не бере участі у голосуванні.

Представницею відповідачів Горячих О.І. - не було надано суду належних та допустимих доказів того, що працівники, які входили до складу атестаційної комісії, в тому числі і сама Горячих О.І. самі пройшли таку атестацію.

Також, п. 3.4 «Положення…» передбачає, що безпосередній керівник працівника, який підлягає атестації - не може бути членом атестаційної комісії.

Натомість, завідувач сектору культури РДА Горячих О.І., яка безпосереднім керівником позивача - є головою атестаційної комісії, що є порушенням вказаного п. 3.4 «Положення…».

Під час атестації, комісія прийшла до висновку про невідповідність позивача займаній посаді і має отримати фахову освіту. Однак, як встановив суд, позивач з 01.09.2013 р. вже навчається у вищому навчальному закладі ПВНЗ «Європейський Університет» на 2-му курсі заочної форми навчання факультету «Економіки та менеджменту» з кінцевим терміном навчання 15.02.2018 р. (а.с. 102-103).

У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку про незаконність як самого наказу завідувача сектором культури Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області Горячих О.І. «Про атестацію ОСОБА_1» № 116-к від 27.08.2014 р., так і протоколу, складеного за результатами атестації директора Овідіопольського районного будинку культури ОСОБА_1 від 02.10.2014 р., а тому, вони підлягають визнанню незаконними та скасуванню.

Аналізуючи вищевикладені обставини та докази по справі, суд вважає, що в даному випадку мається факт грубого і упередженого ставлення керівництва сектору культури Овідіопольської РДА в особі керівника позивача Горячих О.І. до свого підлеглого - позивача ОСОБА_1, яке виразилося у грубому порушенні його прав та свобод, зокрема, права на труд, норм трудового законодавства, закріплених як Конституцією України, КЗпП України, так і Загальною Декларацією прав людини, прийняту і проголошену Резолюцією 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948 р., і дає всі підстави суду вважати, що вказані незаконні накази відповідачів та атестація позивача, проведена з численними порушеннями вищевказаного «Положення…» - підводиться керівництвом сектору культури Овідіопольської РДА до незаконного звільнення позивача з займаної посади, а тому суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Крім цього, на підставі ч. 3 ст. 88 ЦПК України, з відповідачів на користь держави підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору 243,60 грн.

Керуючись ст. ст. 10,11,57-60,88,209,212,214,215,218 ЦПК України, ст.ст. 2,21,29-31,139,140-142,147,149,232 КЗпП України, Конституцією України, Загальною Декларацією прав людини, прийняту і проголошену Резолюцією 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948 р., «Положенням про проведення атестації працівників підприємств, установ, організацій та закладів галузі культури», затвердженим Наказом Міністерства культури і туризму України 16.07.2007 № 44 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.09.2007 р. за № 1023/14290, Законом України «Про культуру», суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов ОСОБА_1 до Сектору культури Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, 3-тя особа Овідіопольська районна рада Одеської області про визнання незаконними та скасування наказів про оголошення доган, про атестацію та результатів атестації - задовольнити;

2. Визнати незаконними та скасувати накази завідувача сектором культури Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області Горячих О.І. «Про порушення трудової дисципліни ОСОБА_1» № 97-к від 28.07.2014 р., № 103-к від 04.08.2014 р. та № 107-к від 11.08.2014 р. ;

3. Визнати незаконним та скасувати наказ завідувача сектором культури Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області Горячих О.І. «Про атестацію ОСОБА_1» № 116-к від 27.08.2014 р. ;

4. Визнати незаконним та скасувати протокол, складений за результатами атестації директора Овідіопольського районного будинку культури ОСОБА_1 від 02.10.2014 р. ;

5. Стягнути з Сектору культури Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області (код : 02229646) на користь держави суму судового збору у розмірі - 243,60 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Гандзій Д.М.