Рішення

від 29.10.2014 по справі 463/3347/14-ц

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №463/3347/14-ц

Провадження №2/463/1589/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2014 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: Стрепка Н.Л.,

з участю секретаря судового засідання: Коник О.Б.,

позивачів: ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

представника позивачів: ОСОБА_3,

представників відповідача: Лозинської О.С.,

Климишин Т.Ф.,

представників третіх осіб: ОСОБА_6,

Зікеєвої У.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства «Бізнес Авто СОТ», третіх осіб ОСОБА_9, приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» про відшкодування моральної шкоди та за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Бізнес Авто СОТ», третіх осіб ОСОБА_9, приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» про відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

Позивач ОСОБА_2 в кримінальному провадженні щодо обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, звернулась з позовом, вимоги якого в подальшому уточнила, про стягнення з відповідача 50 000 гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Позов мотивує тим, що 6 липня 2013 року о 13 годині 35 хвилин на проїзній частині вулиці Пасічної в м. Львові внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участі ОСОБА_9, який керував сідловим тягачем «DAF» реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом «FRUEHAUF» реєстраційний номер НОМЕР_2 та грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху України, внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу руху, зіткнувшись з автомобілем марки «Volkswagen Golf», у зв'язку з чим вона та її чоловік ОСОБА_1 отримали тілесні ушкодження, а їхній автомобіль «Volkswagen Golf» - значні технічні ушкодження. ОСОБА_9 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди працював водієм у приватному підприємстві «Бізнес Авто СОТ», згідно з наказом № 0110-2к від 1 липня 2013 року. Наказом вказаного підприємства № 01/07-2 за водієм ОСОБА_9 були закріплені транспортні засоби сідловий тягач «DAF» реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом «FRUEHAUF» реєстраційний номер НОМЕР_2, які належали підприємству, що стверджується свідоцтвами про їх реєстрацію Львівського відділу ДАІ НОМЕР_5 і НОМЕР_6.

Внаслідок дорожньо-транспортної приходи ОСОБА_2 отримала травму тіла у вигляді закритого відламкового, косого перелому верхньої ділянки лівої плечової кістки зі зміщенням фрагментів, у зв'язку з чим їй було проведено репозицію перелому, ліва рука була фіксована гіпсовим лангетом від пальців кисті до здорової лопатки. Вправлення лікарями лівої плечової кістки, накладення лангету, а також численні медичні маніпуляції переносила дуже важко, зазнаючи значних фізичних страждань, а також моральних. Крім того, тілесних ушкоджень зазнав її чоловік ОСОБА_1, який також перебував в лікарні на лікуванні та бачачи його біль, ОСОБА_2 ще більше страждала.

Зазначає, що вона та ОСОБА_1 опікуються її матір'ю ОСОБА_11, 1936 року народження, яка проживає в селі в Самбірському районі. З матір'ю також проживає брат позивача ОСОБА_12, який є інвалідом першої групи, який також потребує догляду. Із-за травмування та знищення автомобіля, ОСОБА_2 не може після дорожньо-транспортної пригоди надавати братові та матері необхідної допомоги, що призводить до душевних страждань. Після дорожньо-транспортної пригоди змінився її звичний уклад життя. Її донька була вагітна, а ОСОБА_2 не мала змоги їй допомогти, оскільки сама потребувала піклування. Після консультацій з фахівцями в області травматології їй було повідомлено, що травму лівого плеча вона буде відчувати вже постійно, що ще більше її пригнітило. Вказує, що їй рекомендовано спеціальне харчування з молочної продукції, а також потрібно пройти процес реабілітації. Як на підставу позову посилається на положення ст.ст. 15, 22, 23, 1167, 1168, 1187 ЦК України.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 22 вересня 2014 року з вказаною вище справою було об'єднано в одне провадження справу за позовом ОСОБА_1 про стягнення з відповідача приватного підприємства «Бізнес Авто СОТ» 80 000 гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, поданого в кримінальному провадженні щодо обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Позов мотивує тим, що 6 липня 2013 року о 13 годині 35 хвилин на проїзній частині вулиці Пасічної в м. Львові внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участі ОСОБА_9, який керував сідловим тягачем «DAF» реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом «FRUEHAUF» реєстраційний номер НОМЕР_2 та грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху України, внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу руху, зіткнувшись з автомобілем марки «Volkswagen Golf», у зв'язку з чим він та його дружина ОСОБА_2 отримали тілесні ушкодження, а їхній автомобіль «Volkswagen Golf» - значні технічні ушкодження. ОСОБА_9 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди працював водієм у приватному підприємстві «Бізнес Авто СОТ», згідно з наказом № 0110-2к від 1 липня 2013 року. Наказом вказаного підприємства № 01/07-2 за водієм ОСОБА_9 були закріплені транспортні засоби сідловий тягач «DAF» реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом «FRUEHAUF» реєстраційний номер НОМЕР_2, які належали підприємству, що стверджується свідоцтвами про їх реєстрацію Львівського відділу ДАІ НОМЕР_5 і НОМЕР_6.

Внаслідок дорожньо-транспортної приходи він отримав травму тіла у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, закритого перелому заднього краю лівої кульшової западини зі звихом лівого стегна, закритого перелому правої променевої кістки та передньої черевної стінки, травматичні злами двох зубів. У зв'язку з чим переніс оперативне лікування заднього краю лівої кульшової западини пластиною та гвинтами із застосуванням загального наркозу. Операцію переніс вкрай важко, зазнав значні фізичні страждання. Зазнав страждань у зв'язку з необхідністю користуватись милицями, так як не міг наступати на хвору ногу протягом шести місяців. Крім того, виявлено після травматичний неврит лівого сідничного нерва, внаслідок чого не згинається стопа. Отримані травми призвели до перенесених душевних страждань, які крім того, були зумовлені від страждань його дружини ОСОБА_2, яка також в даній дорожньо-транспортній пригоді отримала травми тіла. Наслідки отриманих травм в майбутньому сприятимуть незадовільному стану здоров'я. Як на підставу позову посилається на положення ст.ст. 15, 22, 23, 1167, 1168, 1187 ЦК України.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 заявлений позов підтримала з мотивів викладених в ньому, просила його задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 позов підтримав, пояснення надав аналогічні викладеним в ньому, крім того доповнив, що страховою компанією йому були відшкодовані понесені матеріальні витрати, а також моральну шкоду в розмірі п'яти відсотків від страхового відшкодування матеріальних витрат. Вказав, що на відшкодування подавав дані про понесені витрати як самим собою, так і понесені дружиною ОСОБА_2 Просив позов задовольнити.

Представник позивачів ОСОБА_3, який діяв на підставі угод від 16 грудня 2013 року та від 28 липня 2014 року № 6 позови підтримав з мотивів викладених в них, просив їх задовольнити.

Представник відповідача Лозинська О.С., яка діяла на підставі статут відносно позовів заперечила та пояснила, що вважає приватне підприємство «Бізнес Авто СОТ» неналежним відповідачем у справі, оскільки під час розгляду в апеляційному суду Львівської області кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, позивачам було роз'яснено, що мав місце страховий випадок, а тому слід пред'явити позов до належного відповідача. вказує, що відсутні докази належності автомобіля «Volkswagen Golf» ОСОБА_1 Вини підприємства у заподіянні шкоди позивачам не має та воно не порушувала будь-яких прав та інтересів останніх, а тому вважає, що відсутні підстави для цивільної відповідальності підприємства, а таку повинна нести винна особа у спричинені дорожньо-транспортної пригоди. Просила в задоволені позову відмовити.

Представник відповідача Климишин Т.Ф., яка діяла на підставі довіреності від 8 квітня 2014 року № 08/14 проти задоволення позову заперечила та пояснила, що приватне підприємство «Бізнес Авто СОТ» є неналежним відповідачем у справі, про що було вказано апеляційним судом Львівської області, під час розгляду апеляційної скарги на вирок Личаківського районного суду м. Львова в кримінальній справі щодо обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Оскільки дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої позивачам була заподіяна шкода, визнана страховим випадком, а цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у приватному акціонерному товаристві «ПРОСТО-страхування» з додатковими лімітами відповідальності, а тому відсутні підстави стягувати з підприємства кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди, так як таку слід стягнути з винної в дорожньо-транспортній пригоді особи. Просила в задоволені позову відмовити.

Представник третьої особи ОСОБА_9 ОСОБА_6, який діяв на підставі ордеру серії ЛВ № 009062 від 21 липня 2014 року та договору від 21 липня 2014 року у вирішенні спору поклався на розсуд суду та пояснив, що безумовно позивачі зазнали моральної шкоди, однак суми позовів вважає завищеними так не надано доказів в підтвердження таких розмірів моральної шкоди.

Представник третьої особи приватного підприємства «Бізнес Авто СОТ» Зікеєва У.В., яка діяла на підставі довіреності від 20 грудня 2013 року пояснила, що страховою компанією здійснено страхову виплати у відповідності до поданих документів, в тому числі відшкодовано моральну шкоду в розмірах встановлених чинним законодавством. Просила прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.

Заслухавши пояснення учасників процесу, оглянувши матеріали кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, дослідивши матеріали цивільної справи, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного.

Вироком Личаківського районного суду м. Львова від 19 березня 2014 року ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5100 гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Цивільний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнено з приватного підприємства «Бізнес Авто СОТ» на користь ОСОБА_1 30 000 гривень відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином. В решті вимог цивільного позову відмовлено за безпідставністю.

Цивільний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнено з приватного підприємства «Бізнес Авто СОТ» на користь ОСОБА_2 10 000 гривень відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином. В решті вимог цивільного позову відмовлено за безпідставністю.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 6 червня 2014 року вказаний вище вирок скасовано в частині цивільного позову, а матеріали справи направлено у той же суд для розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вироком Личаківського районного суду м. Львова від 19 березня 2014 року встановлено, що ОСОБА_9 6 липня 2013 року приблизно о 13 годині 35 хвилин, керуючи сідловим тягачем «DAF», реєстраційний номер НОМЕР_1, з причепом «FRUEHAUF», реєстраційний номер НОМЕР_2, на вул. Пасічній, 73 у м. Львові, порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме: п.п. 1.5; 2.3 (б, д), 11.2; 11.4; 12.1 та 12.4, що виразилось у тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки, відповідним чином не відреагував на її зміну, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, рухаючись дорогою, яка за напрямком руху має дві смуги руху, керував транспортним засобом лівою крайньою смугою, хоч права крайня смуга не була зайнята транспортом, під час вибору швидкості руху не врахував дорожньої обстановки, щоб мати змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати транспортним засобом, що призвело до виїзду на зустрічну смугу руху, де він спочатку зіткнувся із зустрічним автомобілем «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням потерпілого ОСОБА_1, після чого в процесі розвороту автомобіля-тягача «DАF» зіткнувся з автомобілем «Peugeot», реєстраційний номер НОМЕР_4. В результаті зіткнення транспортних засобів водій ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, а саме: травму тіла у вигляді саден на обличчі, струсу головного мозку, закритого перелому заднього краю лівої кульшової западини зі звихом стегнової кістки, закритого перелому правої променевої кістки в типовому місці, які відносяться до тілесного ушкодження середньої важкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, та пасажир автомобіля «Volkswagen Golf» ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, а саме: закритий перелом лівої плечової кістки, що відноситься до тілесного ушкодження середньої важкості за ознакою тривалого розладу функції лівої руки.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 та НОМЕР_6 вбачається, що сідловий тягач «DAF», реєстраційний номер НОМЕР_1, причеп «FRUEHAUF», реєстраційний номер НОМЕР_2 належать на праві власності приватному підприємству «Бізнес Авто СОТ» (а.с. 150).

На час вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_9 працював водієм автотранспортних засобів на приватному підприємстві «Бізнес Авто СОТ», що стверджується наказом від 1 липня 2013 року № 0110-2к і не заперечувалось сторонами під час розгляду справи (а.с. 94).

За ОСОБА_9 були закріплені сідловий тягач «DAF», реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричеп «FRUEHAUF», реєстраційний номер НОМЕР_2, що стверджується наказом приватного підприємства «Бізнес Авто СОТ» (а.с. 94).

ОСОБА_9 було виписано подорожній лист від 1 липня 2013 року № 00245 вантажного автомобіля на період 1-31 липня 2013 року на автомобіль «DAF», реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричеп «FRUEHAUF», реєстраційний номер НОМЕР_2.

З генерального договору № 1300519 від 23 травня 2013 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і полісів № АС/3826584, АС/3826585 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів вбачається, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування».

Відповідно до п. 23.1 ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є в тому числі моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Згідно з ст. 26-1 названого вище закону страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

З страхового акту № 95884/ОЦВ від 26 травня 2014 року вбачається, що розмір страхової виплати ОСОБА_1 становив 18 630,94 гривень (а.с. 134). З розрахунку страхового відшкодування № 95884 від 26 травня 2014 року вбачається, що сума страхового відшкодування в розмірі 18 630,94 гривень складається з 17 743,75 гривень - за послуги лікування та 5% від страхової виплати за відшкодування моральної шкоди (а.с. 135). З листа приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» адресованого відповідачу вбачається, що потерпіла ОСОБА_2 по виплаті страхового відшкодування, який стався 6 липня 2013 року по договору страхування № АС/3826585 особисто не зверталась. По наданим медичним платіжним документам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 страхове відшкодування отримав особисто ОСОБА_1 (а.с. 55).

Таким чином, судом встановлено, що позивачам третьою особою приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування» відшкодовано моральну шкоду в межах лімітів встановлених законом по даному виду відшкодування на загальну суму 887,19 гривень (18 630,94-17 743,75), а тому підстави для стягнення з страхової компанії коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди відсутні. Крім того, беручи до уваги положення ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у відповідності до якого підстави та розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілому страховиком залежить від розміру страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю (5 відсотків від вказаної суми), яка потерпілим виплачена лише в сумі 887,19 гривень, враховуючи максимально можливий розмір страхового відшкодування моральної шкоди за цим Законом (5000 гривень), на думку суду, не є достатнім грошовим еквівалентом відшкодування спричиненої злочином потерпілим моральної шкоди.

За загальними правилом ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини (ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

У випадках завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки іншим особам застосовується положення ч. 2 ст. 1188 ЦК України.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України убачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Така конструкція цивільно-правової відповідальності надає потерпілому можливість більш ефективно та оперативно захистити свої права та інтереси.

У ч. 1 ст. 1167 ЦК України відповідальність за моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю покладається на особу, яка її завдала, за загальним правилом за наявності її вини.

Тобто, ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначає: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме, особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди - і серед інших, - наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

У ч. 2 ст. 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, серед яких - і випадок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Таким чином, ч. 2 ст. 1167 ЦК України передбачає підстави відшкодування моральної шкоди незалежно від вини заподіювача, проте не змінює відповідальну за відшкодування моральної шкоди особу, якою за змістом ст. 1167 ЦК України залишається особа, яка безпосередньо завдала моральну шкоду, а саме - винний водій.

Аналіз положень ст. ст. 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т. ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб'єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Правило генерального делікту закріплено у ст. 1166 ЦК України стосовно майнової шкоди та у ст. 1167 ЦК України стосовно моральної шкоди.

Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.

За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, ст. 1187 ЦК України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України та ч. 2 ст. 1187 ЦК України.

Положення ч. 1 ст. 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

В такому випадку обов'язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Ця ж правова позиція відображена в постанові Верховного Суду України у справі № 6-108цс13, яка у відповідності до положень ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Зокрема, аналіз норм ст.ст. 1167, 1172, 1187, 1188 ЦК України дає підстави для висновку про те, що шкода, (в тому числі моральна), завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Положення ст. ст. 1187, 1188 ЦК України є спеціальними по відношенню до ст. ст. 1166 - 1167 ЦК України, у зв'язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.

За змістом ч. 2 ст. 1188 ЦК України обов'язок по відшкодуванню шкоди, завданої іншим особам (які не є власниками або володільцями транспортного засобу, наприклад, пасажир транспортного засобу) покладається на власників (володільців) джерел підвищеної небезпеки, незалежно від вини обох водіїв або одного із них (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Крім того, аналогічна правова позиція викладена в п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», а саме особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

В п. 16 названої постанови відображено, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи наведене вище, суд приходить до переконання, що приватне підприємство «Бізнес Авто СОТ» є належним відповідачем у даній справі, так як станом на 6 липня 2013 року, в тому числі в час дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_9 працював водієм автотранспортних засобів на приватному підприємстві «Бізнес Авто СОТ», якому належали транспортні засоби, якими керував ОСОБА_9 на законних підставах, у зв'язку з чим не беруться до уваги заперечення представників відповідача, що вказане підприємство є неналежним відповідачем у справі.

Частини 3, 4, 5 статті 23 ЦК України визначають, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи із підстав, зазначених у позовних заявах, суд вважає, що позивачам злочином була спричинена істотна моральна шкода, яка виразилась як у фізичному болі, тимчасовій втраті працездатності, стійкій втраті працездатності позивачем ОСОБА_1, якому встановлено ІІІ групу інвалідності, що стверджується наявними в матеріалах справи висновками експертиз № 274/13, 275/13 і медичними документами, зокрема, виписками із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_2, довідкою про встановлення ОСОБА_1 третьої групи інвалідності, так і в душевних переживаннях внаслідок порушення звичного ритму їх життя (а.с. 67-70, 77, 81, 96, 97). При визначенні розміру грошового відшкодування суд виходить із засад розумності та справедливості й вважає, що з відповідача на користь потерпілого ОСОБА_1 слід стягнути відшкодування моральної шкоди в розмірі 30 000 гривень та на користь потерпілої ОСОБА_2 слід стягнути відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 гривень.

Судом не беруться до уваги доводи позивача ОСОБА_2 про втрату автомобіля «Volkswagen Golf» через дорожньо-транспортну пригоду, що мала місце 6 липня 2013 року, оскільки позивачами в порушення вимог ст. 60 ЦПК України не представлено доказів, що такий належав комусь з них. Крім того, позивачем ОСОБА_2 не представлено належних і допустимих доказів неможливості надавати допомогу свій матері та брату, а також необхідності допомоги дочці під час вагітності останньої.

При цьому у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судові витрати у справі відповідно до розміру задоволених позовних вимог, що складається з 400 гривень - судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Бізнес Авто СОТ» (код ЄДРПОУ 35943290) в користь ОСОБА_2 10 000 (десять тисяч) гривень.

В задоволені решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Бізнес Авто СОТ» (код ЄДРПОУ 35943290) в користь ОСОБА_1 30 000 (тридцять) гривень.

В задоволені решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з приватного підприємства «Бізнес Авто СОТ» (код ЄДРПОУ 35943290) в користь держави 400 (чотириста) гривень судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: