Рішення

від 23.10.2014 по справі 910/17546/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17546/14 23.10.14

За позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Будальянс"

про стягнення 16 562,80 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

від позивача: Іващенко О.В. - довіреність б/н від 27.11.2013

від відповідача: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Будальянс" про стягнення 16 562,80 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності оплати вартості спожитої електричної енергії згідно умов Договору на постачання електричної енергії №3415087 від 28.01.2003.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 13 138,59 грн. - боргу за спожиту активну електричну енергію, 1610,54 грн. - двократної вартості різниці між фактичною та договірною величинами споживання, 682,25 грн. - пені, 102,67 грн. - 3% річних, 1028,75 грн. - інфляційних втрат, 1 827,00 грн. - судового збору.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.08.2014 порушено провадження у справі №910/17546/14 та призначено до розгляду на 10.09.2014.

Представник відповідача в судове засідання 10.09.2014 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 10.09.2014 прибув представник позивача та дав пояснення по справі. Розгляд справи відкладено на 25.09.2014.

Представник відповідача в судове засідання 25.09.2014 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 25.09.2014 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 07.10.2014.

Представник відповідача в судове засідання 07.10.2014 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 07.10.2014 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Судом встановлено, що відповідач має ще одну адресу, відмінну від тієї, на яку судом направлялись ухвали.

Розгляд справи відкладено на 23.10.2014.

В судове засідання 23.10.2014 представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на особі на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Провадження у справі порушено ухвалою від 26.08.2014, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 23.10.2014 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 23.10.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представника відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.01.2003 між публічним акціонерним товариством «Київенерго» (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Будальянс» (далі - відповідач) укладено договір на постачання електричної енергії № 3415087 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1. Договору, Позивач постачає електричну енергію Відповідачу, а Відповідач оплачує її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору та Додатками до Договору.

П. 2 Додатку 2 «Порядок розрахунків» до Договору зобов'язує Відповідача здійснювати повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії заявленого на розрахунковий період за формою попередньої оплати., яка згідно пп. 2.1 цього ж Додатку здійснюється до 15 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю.

Згідно пп. 2.2 Додатку 2 Остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього Договору здійснюється на підставі виставлених Постачальником рахунків протягом 5 операційних днів з моменту їх отримання.

Згідно п. 5 Додатку 2, за даними акта про використану електричну енергію з урахуванням розрахункової величини втрат визначається обсяг фактично спожитої активної електроенергії та перетікання реактивної електроенергії. Цей обсяг сторони фіксують в «Акті про приймання - передавання товарної продукції», «Акті надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії», два примірники яких Відповідач надає Позивачу. Останній має повернути погодженими по одному примірнику зазначених документів в наступному розрахунковому періоді.

Позивач в обґрунтування позовних вимог та на виконання вимог ст. 33 ГПК України надає суду копії актів про використану активну/реактивну електричну енергію за звітний період, рахунки та рахунки-розшифровки про використану активну/реактивну електричну енергію за спірний період, акти надання послуг з перетікання реактивної електроенергії, акти прийняття-передавання товарної продукції, довідку про надходження коштів в погашення боргу за спожиту електричну енергію, що є первинними документами, на яких грунтуються позовні вимоги.

Між позивачем та відповідачем виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його" підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що підтверджується документами, копії та оригінали яких знаходяться у матеріалах справи.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В даному випадку факт та момент передачі товару підтверджується актом за використану активну/реактивну електричну енергію, наданий Відповідачем з чітким зазначенням обсягу спожитої електричної енергії та періоду споживання. На акті Відповідачем зазначено, шо ним «документи для проведення розрахунків за електричну енергію попереднього розрахункового періоду отримані».

Позивачем при розрахунку вартості спожитої активної електричної енергії та послуг з перетікання реактивної електроенергії застосовуються тарифи, які встановлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Позивач взяті на себе зобов'язання виконав. За період з 01.12.2013 по 01.08.2014 в Відповідача виник борг за спожиту активну електричну енергію на суму 13 138,59 грн.

П. 6 Додатку 2 до Договору вказує, що у разі споживання електричної енергії у розрахунковому періоді понад договірну величину актом, що фіксує зазначене перевищення, сторони вважають Додаток «Звіт про використану електроенергію» за відповідний розрахунковий період, погоджений обома' сторонами. Постачальник надає Споживачу рахунок на оплату двократної вартості перевищення відповідачу щодо допущеного перевищення. Рахунок має бути оплачений протягом 5 операційних днів з моменту отримання.

Договірні величини споживання на 2014 рік зафіксовані у Додатку 8А «Обсяги постачання електричної енергії Споживачу».

У січні, лютому, березні 2014 року зафіксовано перевищення Відповідачем договірних величин споживання електроенергії загалом на 2 382 кВт/год. (договірна величина споживання 2 500 кВт/год.; фактичне споживання 3 582; 3 582; 2 718 кВт/год. відповідно), двократна вартість становить 1 610,54 грн. (з ПДВ).

Лист Державної податкової адміністрації України (далі - ДПА) від 18.05.2009 № 1091/7/16-1517 «Про особливості окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість» вказує на те, що ст. 26 Закону України від 16.10.97 р. N 575/97-ВР "Про електроенергетику" (з урахуванням змін і доповнень) встановлено, що споживачі (крім населення) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують електропостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини Кошти, які отримує електропостачальна організація як плату за перевищення договірної величини споживання електричної енергії за розрахунковий період, включаються до бази оподаткування ПДВ за ставкою у розмірі 20 %.

Оскільки двократна вартість різниці фактично спожитої електроенергії і її договірної величини фактично являє собою підвищену плату за використану з порушенням режимів споживання електроенергію, така оплата є додатковою компенсацією вартості товарів і підлягає оподаткуванню у загальновстановленому порядку.

Отже Відповідачу нараховано за перевищення договірних величин споживання 1 610,54 грн. (з ПДВ), які наразі залишаються несплаченими.

Вищенаведене свідчить про порушення Відповідачем цивільного законодавства України та законодавства про енергетику.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що договір, укладений між сторонами є договором енергопостачання.

Згідно ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 ст. 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, поставляв споживачу електричну енергію та надавав послуги з компенсації перетікання реактивної енергії згідно умов Договору, а відповідач в супереч умовам Договору не сплатив вартість спожитої електричної енергії за період з 01.12.2013 по 01.08.2014 в розмірі 13 138,59 грн. та не сплатив двократну вартість різниці між фактичною та договірною величинами споживання за період з січня по березень 2014 року в розмірі 1610,54 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 13 138,59 грн. - боргу за спожиту активну електричну енергію, 1610,54 грн. - боргу двократної вартості різниці між фактичною та договірною величинами споживання, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, керуючись п. 4.2.2. Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 682,25 грн. - пені.

Згідно з п. 4.2.2. Договору, за внесення платежів з порушенням термінів споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу; враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 682,25 грн. - пені, нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 102,67 грн. - 3% річних, 1028,75 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, 3% річних становлять 102,67 грн., інфляційні збитки складають 1028,75 грн. В цій частині суд задовольняє позовні вимоги.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Будальянс" (03127, м. Київ, Голосіївський район, проспект 40-річчя Жовтня, буд. 100/2, код ЄДРПОУ 32486636) на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, Печерський район, ПЛОЩА ІВАНА ФРАНКА, будинок 5, код ЄДРПОУ 00131305) 13 138 (тринадцять тисяч сто тридцять вісім) грн. 59 коп. - боргу за спожиту активну електричну енергію, 1610 (одна тисяча шістсот десять) грн. 54 коп. - двократної вартості різниці між фактичною та договірною величинами споживання, 682(шістсот вісімдесят дві) грн. 25 коп. - пені, 102 (сто дві) грн. 67 коп. - 3% річних, 1028(одна тисяча двадцять вісім) грн. 75 коп. - інфляційних втрат, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 28.10.2014