Рішення

від 30.09.2014 по справі 910/14673/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14673/14 30.09.14 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИЕМ ГРУП"

до товариства з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг"

про стягнення 44 833,01 грн.

Представники сторін:

від позивача: Ганношин О.А. - представник за довіреністю б/н від 07.07.2014 року;

від відповідача: Майсюра О.І. - представник за довіреністю № 09/14 від 28.08.2014 року.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИЕМ ГРУП" до товариства з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг" про стягнення 44 833,01 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11.04.2013 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг" укладено договір поставки.

Позивач належним чином виконав зобов'язання по договору та поставив товар на загальну суму 35 958,00 грн.

Проте, відповідачем повністю не оплачений поставлений товар. Сума неоплаченого товару на момент звернення до суду становить 18 258,00 грн.

У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 18 258,00 грн., пеню в розмірі 25 196,04 грн., три проценти річних в розмірі 207,00 грн., 1 171,88 грн. індексу інфляції.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.07.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.09.2014 року.

04.09.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 15.09.2014 року представники сторін подали клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Судом оголошена перерва до 30.09.2014 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.09.2014 року задоволено клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів. Продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 30.09.2014 року представник позивача подав заяву про уточнення розміру позовних вимог в якій зазначив, що відповідачем сплачено у повному обсязі основний борг, та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 25 196,04 грн., три проценти річних в розмірі 207,00 грн., індексу інфляції в розмірі 1 171,88 грн.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи- зміну предмета або підстав позову.

Як вбачається з поданої заяви про уточнення позовних вимог позивачем зменшено розмір позовних вимог, а тому дана заява приймається судом до розгляду.

Представник позивача надав суду для огляду оригінал договору.

Суд оглянув оригінал договору поставки б/н від 11.04.2013 року.

Також, представник позивача надав суду додаткові докази по справі, позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов, з урахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з урахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

11.04.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ТРИЕМ ГРУП" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг" (покупець) укладено договір поставки.

Відповідно до п. 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суд не погоджується з твердження відповідача наданими у відзиві про те, що договір укладений у спрощений спосіб. Оскільки, в судовому засіданні судом оглянуто оригінал договору та встановлено наявність підписів та печаток, а тому правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки від 11.04.2013 року.

Згідно з п.1.1 договору, постачальник зобов'язується поставляти товари власного виробництва, або інших виробників, надалі за текстом - товар, покупцю, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору.

Асортимент товару, його кількість, ціна, умови та термін поставки, погоджується сторонами і визначаються у рахунках - фактурах на кожну партію товару (п.1.2 договору).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2013 року.

Відповідно до п.2.1-2.3 договору, ціни на товар, що постачається згідно даного договору, являються договірними і регулюються рахунками - фактурами. Загальна сума договору становить суму вартості всіх партій товару, що постачається відповідно до даного договору. Умови оплати є договірними і узгоджуються сторонами на кожну окрему партію товару і вказуються у рахунках-фактурах.

На виконання умов договору сторонами були підписані уповноваженими особами сторін та скріплені їхніми печатками видаткові накладні на поставку товару на загальну суму 35 958,00 грн., а саме:

- № РН-0000216 від 28.10.2013 року на суму 23 400,00 грн. (рахунок-фактура №СФ-0000235 від 05.09.2013 року);

- № РН-0000234 від 18.11.2013 року на суму 12 558,00 грн. (рахунок-фактура №СФ-0000236 від 05.09.2013 року).

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п.2.4 договору оплата товару проводиться у національній валюті України за безготівковим розрахунком, шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок постачальника на підставі виставлених останнім рахунків-фактур.

Днем оплати вважається день зарахування відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.2.5 договору).

Відповідно до акту звірки розрахунків № 0000000001 від 24.02.2014 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 18 258,00 грн.

За період з 13.06.2014 року по 25.07.2014 року відповідачем сплачена заборгованість в розмірі 18 258,00 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 25 196,04 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 4.1 договору поставки передбачено, що у разі невчасної оплати за товар згідно п. 2.3 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 1% від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок пені:

Сума боргу грнПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 18 258,00 01.01.2014 - 14.04.2014 104 6.5000 % 0.036 % 676,30 18 258,00 15.04.2014 - 18.05.2014 34 9.5000 % 0.052 % 323,14 Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 999,44 грн.

Вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 24 196,60 грн. не підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних з простроченої суми в розмірі 207,09 грн. та індекс інфляції в розмірі 1 171,88 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком 3% річних в розмірі 207,09 грн. та індексу інфляції в розмірі 1 171,88 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг" (03115, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 89-А, приміщення 227, код ЄДРПОУ 38272494) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИЕМ ГРУП" (04655, м. Київ, вулиця Дибенка, будинок 7, код ЄДРПОУ 37949488) пеню в розмірі 999 (дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 44 коп., три проценти річних в розмірі 207 (двісті сім) грн. 09 коп., індекс інфляції в розмірі 1 171 (одна тисяча сто сімдесят одна) грн. 88 коп., та витрати по сплаті судового збору в розмірі 163 (сто шістдесят три) грн. 52 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 28.10.2014 року.

Суддя С.М. Мудрий