Рішення

від 23.10.2014 по справі 911/4203/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2014 р. Справа № 911/4203/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд», Рівненська обл., смт. Клесів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехнеруд», Російська Федерація, м. Москва про стягнення 3 744 270,00 руб., за участю представників:

позивача:Лісовський В.А., довіреність №244 від 30.09.2014 року; відповідача:Петросян А.В., довіреність №09 від 24.09.2014 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд» звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехнеруд» про стягнення 3 744 270,00 руб. боргу, у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати поставленого товару за контрактом №563-К від 24.12.2013 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.09.2014 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 09.10.2014 року.

Через канцелярію господарського суду Київської області 09.10.2014 року відповідач надав письмові пояснення до позовної заяви та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

У судових засіданнях 09.10.2014 року та 16.10.2014 року оголошувалася перерва на 16.10.2014 року та 23.10.2014 року відповідно.

23.10.2014 року до канцелярії господарського суду Київської області відповідач подав заяву про визнання позову, у якій визнав позов у повному обсязі та не заперечував проти його задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.12.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехнеруд» (покупець) було укладено контракт № 563-К за умовами якого продавець зобов'язується поставити товар в кількості та якості згідно даного контракту, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його в порядку та за ціною згідно даного контракту. Об'єм поставки кожної партії товару обговорюється сторонами в заявках на відгрузку товару.

Відповідно до п. 2.1. контракту, ціна за одиницю товару договірна, встановлюється в російських рублях та визначається на умовах поставки DAP («Інкотермс-2010») до залізничного переходу на кордоні Україна-Росія; Зерново-Суземка (334601/204408) і включає в себе вартість товару, послуги залізничної дороги, (в країні продавця), митні та інші податки (в країні продавця.

Згідно п. 2.7. контракту, оплата за поставлений товар здійснюється покупцем не пізніше 45 (пятнадцати) календарних днів з моменту поставки товару.

Контракт вступає в силу з дня його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2014 року (п. 7.1. контракту).

25.08.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехнеруд» укладено додаткову угоду №2 до контракту №563-К від 17.12.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст. 123 ГПК України, іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про міжнародне приватне право», іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 4 ГПК України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору. Господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав. У разі відсутності законодавства, що регулює спірні відносини за участю іноземного суб'єкта підприємницької діяльності, господарський суд може застосовувати міжнародні торгові звичаї.

Пунктом 3 роз'яснення президії вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» №04-5/608 від 31.05.2002 року встановлено, що господарські суди повинні керуватися вимогами статті 4 ГПК щодо вибору законодавства, яке має застосовуватися у вирішенні господарських спорів за участю іноземного підприємства, організації.

Зокрема, частиною четвертою статті 4 ГПК України передбачено можливість застосування господарськими судами норм права інших держав у випадках, передбачених законом або міжнародним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Згідно ч. 1, 2 ст. 5 ЗУ «Про міжнародне приватне право» у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

Враховуючи вищевикладене, на час слухання справи господарський суд Київської області керувався вимогами Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про міжнародне приватне право» щодо вибору законодавства, яке має застосовуватися у вирішенні спору за участю іноземного елемента.

Відповідно до п. 4.1. контракту №563-К від 17.12.2013 року в редакції згідно додаткової угоди №2 від 25.08.2014 року, у випадку наявності спору між сторонами з питань виконання умов контракту, такий спір підлягає вирішенню в господарському суді Київської області з застосуванням норм матеріального та процесуального права України.

З огляду на вищевикладене та те, що сторони здійснили вибір права, що підлягає застосуванню до змісту даних правових відносин, судом при вирішенні даного спору застосовуються норми законодавства України.

Поясненнями представників позивача та відповідача, митними деклараціями від 02.06.2014 року на суму 309 214,00 руб., від 03.06.2014 року на суму 616 213,00 руб., від 05.06.2014 року на суму 401 801,00 руб., від 06.06.2014 року на суму 307 885,00 руб., 15.07.2014 року на суму 49 583,00 руб., від 17.07.2014 року на суму 447 142,00 руб., від 18.07.2014 року на суму 49 583,00 руб., від 21.07.2014 року на суму 423 335,00 руб., від 25.07.2014 року на суму 99 345,00 руб., від 28.07.2014 року на суму 173 630,00 руб., від 28.07.2014 року на суму 75 359,00 руб., від 29.07.2014 року на суму 667 670,00 руб., від 31.07.2014 року на суму 123 510,00 руб., підтверджується факт поставки Товариством з обмеженою відповідальністю «Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд» відповідачу в період з червня 2014 року по липень 2014 року товару на суму 3 744 270,00 руб. та наявності у останнього заборгованості з оплати отриманого товару у сумі 3 744 270,00 руб., що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2014 року по 24.09.2014 року.

Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд» виконало взяті на себе зобов'язання за контрактом з поставки відповідачу товару, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та має перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд» заборгованість у сумі 3 744 270,00 руб.

Відповідач у заяві про визнання позову, поданій через канцелярію суду 23.10.2014 року визнав позов у повному обсязі та не заперечував проти його задоволення.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то вовно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 3 744 270,00 руб. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/369 від 29 червня 2010 року «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» господарський суд може прийняти рішення про стягнення з відповідача суми заборгованості саме в іноземній валюті у спорах, пов'язаних із здійсненням валютних операцій у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 Цивільного кодексу України, Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»). При цьому законом прямо не передбачено обов'язку господарського суду зазначати в резолютивній частині рішення про стягнення заборгованості в іноземній валюті еквівалент такої суми в гривнях. Якщо ж у відповідних випадках позивач просить зазначити в резолютивній частині судового рішення зі спору, пов'язаного зі стягненням суми заборгованості в іноземній валюті, також і гривневий еквівалент (за офіційним курсом Національного банку України) або лише гривневий еквівалент, то суд з урахуванням конкретних обставин справи може задовольнити будь-яке з таких клопотань.

Як вбачається з прохальних частин позовної заяви, позивач просить суд при прийнятті рішення стягнути заборгованість в іноземній валюті.

Судові витрати, відповідно до частини четвертої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехнеруд» (Російська Федерація, м. Москва, вул. Набережна Космодоміанська, 4/22, корпус Б, поверх 1, приміщення VIII, кімната 6, код ОКПО 23473304) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд» (34550, Рівненська обл., смт. Клесів, вул. Промислова, 13, код 32404265) 3 744 270 (три мільйона сімсот сорок чотири тисячі двісті сімдесят) руб. 00 коп. боргу, 25 461 (двадцять п'ять тисяч чотириста шістдесят одну) грн. 02 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 28.10.2014 р.

Суддя Т.Д. Лилак