Постанова

від 09.10.2014 по справі 813/5902/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2014 року № 813/5902/14

Львівський окружний адміністративний суд

в складі головуючої cудді - Потабенко В.А.

за участю секретаря судового засідання - Петрика Р.І.,

за участі представників сторін:

позивача - Синівської І.В., Рудика П.В, згідно довіреності,

відповідача - Кельбас Р.А., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокорм» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Агрокорм» звернулося до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі - ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.09.2014 року № 0000662200 та № 000672200, прийнятих за наслідками проведеної виїзної позапланової документальної перевірки ТзОВ «Агрокорм» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із ТзОВ «Еккоплюс» (ЄДРПОУ 38876264), ТзОВ «Виател» (ЄДРПОУ 388762599) та ТзОВ «Ріком» (ЄДРПОУ 30754208), оформленої актом від 24.07.2014 року № 233/2200/34510052.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки ДПІ у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області від 24.07.2014 року № 233/2200/334510052, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Агрокорм». Позивач зазначає, що розмір податкового кредиту, відповідно до податкових накладних від контрагентів ТзОВ «Еккоплюс», ТзОВ «Виател» та ТзОВ «Ріком» на загальну суму 267120,00 грн., та витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування по тих же ж контрагентах на суму 899767,00 грн., цілком обґрунтовано нормами Податкового кодексу України. Первинні бухгалтерські документи, що супроводжували господарські операції, складені у відповідності до вимог законодавства, оформлені належним чином, а операції, по яких сформовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, - мали реальний характер і пов'язані з власною господарською діяльністю позивача. Наголошує, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Відповідно, позивач жодним чином не порушував норм податкового законодавства, в зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення прийнято неправомірно та такі підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, пояснили, що інших документів, ніж ті, що долучені до матеріалів справи, суду на підтвердження своїх вимог представити не можуть в зв'язку з їх відсутністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, наведених в запереченні на позов, поданому до суду 11.09.2014 року, суть якого зводиться до наступного. Проведеною перевіркою, що оформлена актом від 24.07.2014 року №233/2200/34510052, встановлено факт безпідставного відображення ТзОВ «Агрокорм» у податковому обліку господарських операцій з ТзОВ «Еккоплюс», ТзОВ «Виател» та ТзОВ «Ріком», оскільки такі фактично не відбувались. Встановлено, що у вищевказаних контрагентів позивача власних виробничих потужностей та трудових ресурсів немає, що виключає можливість виконання взятих на себе зобов'язань згідно договорів, укладених з ТзОВ «Агрокорм». До таких висновків податковий орган дійшов ґрунтуючись на інформації здобутій в в ході проведення перевірки ТзОВ «Еккоплюс», ТзОВ «Виател» та ТзОВ «Ріком», яка свідчить про фіктивний характер діяльності зазначених підприємств з огляду на відсутність в контрагентів належних адміністративно - господарських можливостей для здійснення господарської діяльності. Крім того, мають місце недостовірні факти, вказані у первинних бухгалтерських документах. Так, з наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних від 31.10.2013 року №Р380, 29.11.2013 року № Р400, від 01.10.2013 року № Р380 вбачається, що перевезення кормової добавки для підвищення лактації свиней здійснювалось із використанням транспортних засобів марки Рено АН 1885 ВС та Рено АВ 1225 ВС. В свою чергу такі відомості не відповідають дійсності, оскільки згідно бази даних АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України, номерний знак АВ 1225 ВС присвоєний не автомобілю марки Рено, а автомобілю марки VOLKSWAGEN LT 35 ПЕ. Відомості в товарно-транспортній накладній від 29.11.2013 року № Р400, в якій автопідприємством зазначено ТзОВ «Виател», не відповідають дійсності, оскільки згідно бази даних АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України ТзОВ «Виател» не володіє жодними транспортними засобами. Такі факти є свідченням оформлення первинних бухгалтерських документів з метою імітації здійснення господарських операцій в цілях отримання податкової вигоди. Також з представлених до перевірки первинних бухгалтерських та інших документів неможливо встановити зміст послуг, які надавались контрагентами позивачу. За таких обставин представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Агрокорм» зареєстроване Пустомитівською райдержадміністрацією 10.07.2006 року № реєстраційної дії 14041020000001118, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 34510052, місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 81115, Львівська обл., Пустомитівський район, с. Оброшине, пр-т Вольського, 2 кв.17. Фактична адреса: 79008, Львівська обл., м. Львів, вул. Чехова, 3 кв. 1; взято на податковий облік в органах державної податкової служби 10.07.2006 року за № 02502479, станом на дату підписання довідки перебуває на обліку в ДПІ у Пустомитівському районі, індивідуальний податковий номер - 345100513250.

В період з 01.08.2013 року по 28.02.2014 року ДПІ у Пустомитівському районі у Львівській області проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТзОВ «Агрокорм» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із ТзОВ «Еккоплюс» (ЄДРПОУ 38876264), ТзОВ «Виател» (ЄДРПОУ 388762599) та ТзОВ «Ріком» (ЄДРПОУ 30754208), за наслідками якої складено акт від 24.07.2014 року № 233/2200/34510052.

Перевірку проведено на основі первинних бухгалтерських та інших документів, наданих ТзОВ «Агрокорм», а також на підставі інформації автоматизованих інформаційних систем АІС «Облік платників і платежів», ІС «Податковий блок», системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів тощо. Також, під час проведення перевірки позивача було використано акт Індустріальної ОДПІ м. Харкова від 11.11.2013 року №473/20-36-22-03-07/307 про неможливість проведення зустрічної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Ріком» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за серпень 2013 року, Індустріальної ОДПІ м. Харкова від 25.03.2014 року №474/20- 36-22-03-07/38876264 про неможливість проведення зустрічної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Еккоплюс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період листопад 2013 р. - лютий 2014 р., Індустріальної ОДПІ м. Харкова від 25.03.2014 року №474/20-36-22-03-07/38876259 про неможливість проведення зустрічної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Виател» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за жовтень 2013 р., Індустріальної ОДПІ м. Харкова від 31.03.2014 р.№182/20-36-22-03-07/38876259 про неможливість проведення зустрічної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Виател» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за січень 2014 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

1) п. 44.1, п.138.2, п.139.1.9, п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 170956,00 грн.;

2) п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 267120,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем 07.08.2014 року винесено податкові повідомлення-рішення (форми «Р»):

- № 0000662200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 333900,00 грн. за платежем податок на додану вартість (з них, 267120,00 грн. - основний платіж, 66 780,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

- № 0000672200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 213695,00 грн. за платежем податок на прибуток (з них, 170965,00 грн. - основний платіж, 42739,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Підставою для прийняття вищевказаних податкових повідомлень-рішень став висновок ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області про безтоварність та нереальність укладених позивачем договорів з ТзОВ «Еккоплюс» (ЄДРПОУ 38876264), ТзОВ «Виател» (ЄДРПОУ 388762599) та ТзОВ «Ріком» (ЄДРПОУ 30754208).

У відповідності до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для з'ясування зазначених обставин судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Крім того, судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Щодо операцій з придбання послуг від ТзОВ «Ріком»

З матеріалів справи вбачається, що між ТзОВ «Ріком» та ТзОВ «Агрокорм» було укладено договір № 45 від 01.11.2013 року про надання послуг з виготовлення рекламних буклетів, згідно п.1.2 якого ТзОВ «Ріком» (виконавець) зобов'язується виготовити і доставити ТзОВ «Агрокорм» (замовник) поліграфічну продукцію, а саме: рекламні буклети в кількості 1000 шт. Загальна вартість договору становить 50000,00 грн. (тобто 50 грн./шт.).

Відповідно до ст. 638 Цивільного Кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зі змісту наданого договору, а також первинних бухгалтерських документів не можливо встановити, про які істотні умови надання послуг сторони дійшли згоди. Так, до матеріалів справи не долучено доказів поставки (транспортування буклетів) з м. Харкова (місцезнаходження ТзОВ «Ріком»), в договорі не обумовлено, які характеристики буклетів, що належало виготовити, їх зміст, якість паперу, докази передачі інформації, що має бути розміщена на продукції (п. 4.4 договору) тощо. Крім того, не розмежовано вартість виготовлення буклетів та вартість їх поставки в ціні договору.

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем було подано суду акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №0111-2 від 01.11.2013 року на суму 50000,00 грн., в тому числі ПДВ 8333,33 грн. на виконання буклетів, податкова накладна №10 від 01.11.2013 року на суму 50000,00 грн., в тому числі ПДВ 8333,33 грн. та видаткова накладна №0111- 2 від 01.11.2013 року.

Слід зазначити, що на видатковій накладній вказані номер і дата довіреності, за якою представник позивача отримував від ТзОВ «Ріком» буклети, однак, копію з журналу довіреності суду подано не було. Також, суд вказує, що і договір, і акт здачі-прийняття робіт, і видаткова, і податкова накладні датовані одним і тим самим числом - 01.11.2013 року. Крім того, виробником продукції для просування на ринку якої було нібито виготовлено силами ТзОВ «Ріком» буклети, є нерезидент, JHJ Sp.z o.o., Польща. Позивач є лише дистриб'ютором такої продукції на Україні, тому сумнівною видається необхідність замовлення ТзОВ «Агрокорм» рекламних буклетів.

01.08.2013 року між ТзОВ «Ріком» (виконавець) та ТзОВ «Агрокорм» (замовник) було укладено договір № б/н про надання маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять замовника. Згідно п. 2.1 даного договору, дослідження має проводитись у Львівській області та м. Львові. Предметом дослідження, відповідно до п. 3.1 договору, є можливість відкриття ветеринарної лікарні «Агрокорм» по наданню ветеринарних послуг (діагностично-ветеринарні послуги дрібним та екзотичним тваринам). Складовими частина послуги визначено маркетинг-план, визначення сегменту ринку, стратегія маркетингу, організаційний план, фінансовий план, розрахунок початкових вкладень, аналіз обороту коштів. Вартість замовлених маркетингових послуг становить 32000,00 грн., яка в подальшому додатковою угодою від 01.08.2013 року була збільшена до 72000,00 грн.

На підтвердження правомірності віднесення до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, вартості замовлених маркетингових досліджень та правомірності віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі такої вартості, позивачем надано суду акт надання послуг № 1709-11 від 02.09.2013 року на суму 32000,00 грн., в тому числі ПДВ 5333,33 грн., акт надання послуг № 1501 від 15.09.2013 року на суму 40000,00 грн., в тому числі ПДВ 6666,67 грн., податкові накладні №279 від 02.09.2013 р. на суму 32000,00 грн., в т.ч. ПДВ 533,33 грн., № 1501 від 15.09.2013 року на суму 40000,00 грн., в т.ч. ПДВ 6666,67 грн. копії платіжних доручень № 1155 від 30.10.2013 року на суму 32000,00 грн. та № 1193 від 20.11.2013 року на суму 40000,00 грн. та звіт про виконану роботу з маркетингового дослідження: «Робота приватної ветеринарної лікарні «Агрокорм» по наданню ветеринарних послуг (діагностично-ветеринарні послуги дрібним та екзотичним тваринам)».

Водночас, за даними мережі Інтернет ( http://refy.ru/55/209093-robota-privatnoyi-veterinarnoyi-l-karn-vet-mir-po-nadannyu-veterinarnih-poslug-d-agnostichno-veterinarn.html ), http://revolution.allbest.ru/marketing/00270680_0.html тощо звіт, наданий суду, як результат надання маркетингових досліджень, є курсовою роботою з дисципліни: «Наукові та правові основи ветеринарного бізнесу» на тему: «Робота приватної ветеринарної лікарні "Vet мир" по наданню ветеринарних послуг (діагностично-ветеринарні послуги дрібним та екзотичним тваринам)», виконана слухачем магістратури групи 0502-1 ОСОБА_4, м. Суми, 2010 рік.

Також 01.08.2013 року між позивачем та ТзОВ «Ріком» було укладено договір № 115 на транспортно-експедиційне обслуговування, згідно п.1.1. якого ТзОВ «Ріком» (експедитор) зобов'язується надати послуги з організації і виконання перевезень автомобільним транспортом у міських, міжміських і міжнародних сполученнях, за дорученням і за рахунок ТзОВ «Агрокорм» (замовника) укладає договори на придбання транспортних та/або допоміжних транспортних (зокрема експедиційних) послуг у третіх осіб (виконавців), з метою надання транспортних та допоміжних послуг у відповідності до умов договору.

Однак, зі змісту наданих на підтвердження реальності даного договору акта надання послуг №1508-11 від 15.08.2013 року на суму 45000,00 грн., в тому числі ПДВ 7500,00 грн., акта надання послуг №3008-53 від 30.08.2013 року на суму 45000,00 грн., в тому числі ПДВ 7500,00 грн., акта надання послуг №3009-13 від 30.09.2013 року на суму 52000,00 грн., в тому числі ПДВ 8666,67 грн., акта надання послуг №0211-01 від 02.11.2013 року на суму 52000,00 грн., в тому числі ПДВ 8666,67 грн. неможливо встановити, які саме послуги надавались позивачу його контрагентом. Також не надано доказів придбання транспортних та/або допоміжних транспортних (зокрема експедиційних) послуг у третіх осіб (виконавців), з метою надання транспортних та допоміжних послуг у відповідності до умов договору.

Податкові зобов'язання серпня, вересня та листопада 2013 року ТзОВ «Агрокорм» було сформовано з урахуванням наданих ТзОВ «Ріком» податкових накладних №1514 від 15.08.2013 року на суму 45000,00 грн., в т.ч. ПДВ 7500,00 грн., №3038 від 30.08.2013 року на суму 45000,00 грн., в т.ч. ПДВ 7500,00 грн., №3037 від 30.09.2013 року на суму 52000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8666,67 грн., №21 від 02.11.2013 року на суму 52000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8666,67 грн., платіжних доручень №1051 від 06.09.13 року на суму 45000,00 грн., №1106 від 03.10.13 року на суму 45000,00 грн., №1136 від 16.10.13 року на суму 52000,00 грн., №1311 від 24.01.14 року на суму 102000,00 грн. (в тому числі й оплата за договором №45 від 01.11.2013 року згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №011102 від 01.11.2013 року.

При прийнятті рішення по суті спору судом також враховано висновки акта Індустріальної ОДПІ м. Харкова від 11.11.2013 року №473/20-36-22-03-07/307 про неможливість проведення зустрічної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Ріком» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за серпень 2013 року.

Щодо взаємовідносин з ТзОВ «Еккоплюс»

З долученої до матеріалів справи копії договору № 15/2013 від 01.11.2013 року, укладеного між ТзОВ «Еккоплюс» (виконавець) та ТзОВ «Агрокорм» (клієнт) вбачається, що предметом такого договору є надання юридичних послуг, а саме: підготовка проектів юридичних документів з питань діяльності товариства, розробка проектів договорів, підготовка проектів рішень, протоколів та інших документів, представництво інтересів клієнта у відносинах з органами державної влади та управління.

Згідно п.6.1 договору послуги передаються згідно акта приймання-передачі наданих послуг, в якому вказується вид наданих послуг та загальна сума гонорару.

На підтвердження реальності наданих ТзОВ «Еккопюс» юридичних послуг позивач надав акт надання послуг №715 від 01.11.2013 року на суму 30000,00 грн., в тому числі ПДВ 5000,00 грн., акт надання послуг №920 від 28.11.2013 року на суму 30000,00 грн., в тому числі ПДВ 5000,00 грн., акт надання послуг №40 від 17.01.2014 року на суму 57000,00 грн., в тому числі ПДВ 9500,00 грн., які не містять вказівки на те, які саме послуги і коли протягом звітного періоду надавались, де, хто був виконавцем даних послуг. Крім того, представниками позивача не подано суду жодних доказів надання таких послуг.

Податкові зобов'язання листопада 2013 року, січня 2014 року ТзОВ «Агрокорм» було сформовано з урахуванням наданих ТзОВ «Еккоплюс» податкових накладних №26 від 01.11.2013 року на суму 30000,00 грн., в тому числі ПДВ 5000,00 грн.; №2822 від 28.11.2013 року на суму 30000,00 грн., в тому числі ПДВ 5000,00 грн., №1713 від 17.01.2014 року на суму 57000,00 грн., в тому числі ПДВ 9500,00 грн. та часткового перерахування ТзОВ «Агрокорм» безготівкових коштів згідно платіжного доручення №1294 від 15.01.2014 року на суму 60000,00 грн. за актами №715 від 01.11.2013 року та № 920 від 28.11.2013 року.

01.11.2013 року між ТзОВ «Еккоплюс» (виконавець) та ТзОВ «Агрокорм» (замовник) було укладено договір б/н, п.1.1 якого передбачено надання інформаційно-технологічного супроводу рівня ПРОФ, в подальшому ІТС ПРОФ стосовно наявної в замовника системи автоматизації обліку на базі програми « 1С: Підприємство 8. Бухгалтерія для України», а саме: телефонні консультації по використанню системи автоматизації обліку на базі програми « 1С: Підприємство 8. Бухгалтерія для України», оновлення платформиі типових конфігурацій « 1С: Підприємство», діагностика стану інформаційної бази, створення архівної копії, доставка комплекту поставки безпосередньо на місце користувача, в межах міста Львова, встановлення DVD-версії ІТС ПРОВ Україна, настройка та перевірка доступу до інтернет-версії ІТС і ресурсу users.v8.1c.ru, навчання їх використанню, групове, індивідуальне (корпоративне) або віддалене навчання по роботі з інформаційною системою ІТС, щомісячне ознайомлення користувачів з новими матеріалами ІТС ПРОФ Україна. Загальна ціна договору складає 250000,00 грн., які були перераховані частково згідно платіжного доручення № 1301 від 17.01.2014 року на суму 54000,00 грн.

Сторонами договору було складено акт надання послуг №1115 від 29.11.2013 року на суму 54000 грн., в т.ч. ПДВ 9000,00 грн., акт надання послуг № СР-2 від 06.01.2014 року на суму 48000 грн., в т.ч. ПДВ 8000,00 грн., акт надання послуг № СР-15 від 30.01.2014 року на суму 45000 грн., в т.ч. ПДВ 7500,00 грн., зі змісту яких, однак, неможливо встановити, коли та які послуги надавались, протягом якого часу, хто був виконавцем даних послуг тощо.

Суми ПДВ, відповідно до податкових накладних №2919 від 29.11.2013 року на суму 54000,00 грн., в т.ч. ПДВ 9000,00 грн., №603 від 06.01.2014 року на суму 48000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8000,00 грн., №3016 від 30.01.2014 року на суму 45000,0 грн., в т.ч. ПДВ 7500,00 грн. були віднесені до податкового кредиту відповідних періодів.

Відповідно до договору №29 від 01.11.2013 року ТзОВ «Еккоплюс» зобов'язувалось здійснити разове консультаційне обслуговування персоналу ТзОВ «Агрокорм» щодо методів дезінфекції, резистентності тваринного організму до антибіотиків, сульфамідних засобів у ветеринарії, імунного захисту організму внаслідок вакцинації шляхом проведення лекцій та семінарів в період з 01.11.2013 року по 10.11.2013 року по чотири академічних години щодня. Вартість таких послуг склала 35000,00 грн. Згідно акта надання послуг №450 від 11.11.2013 року на суму 35000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5833,33 грн., такий не містить конкретизації послуг, з його змісту неможливо встановити ким, коли та які саме послуги надавались, за якою адресою.

Податкові зобов'язання листопада 2013 року сформовано з урахуванням податкової накладної №1118 від 11.11.2013 року на суму 35000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5833,33 грн. Доказом оплати безготівкових коштів в адресу ТзОВ «Еккоплюс» є платіжне доручення № 1302 від 17.01.2014 року на суму 35000,00 грн.

Крім вище перелічених договорів, ТзОВ «Агрокорм» уклало з ТзОВ «Еккоплюс» договір № 2 від 01.02.2014 року по проведенню конференції на тему: «Птахівництво' 2014. Курс на покращення: здоров'я, годівля, утримання». Загальна вартість договору складає 110000,00 грн. Так, згідно п. 2.1 даного договору на ТзОВ «Еккоплюс» (виконавця) покладались обов'язки по розробці програми конференції, бронюванню номерів у готелях для гостей конференції до 14.0.2014 року, надання учасникам конференції інформації, забезпечення квитками учасників конференції та їх реєстрація.

Додаток № 1 до договору являє собою програму конференції, яка відбулась 14.02.2014 року.

Суд вказує, що зі змісту акта надання послуг №04 від 14.02.2014 року на суму 55000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8666,67 грн., та акта надання послуг №15 від 20.02.2014 року на суму 55000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 8666,67 грн. неможливо встановити, де саме проводилась конференція, хто був її організатором та учасниками. Презюмується лише той факт, що конференція організовувалась на замовлення позивача, як організатора заходу, і проводилась за місцем здійснення його господарської діяльності.

Водночас, з копії наказу по підприємству від 14.02.2014 року директор ТзОВ «Агрокорм» Рудик П.В. та Петейчук Я.О. були відряджені в м. Київ (Київська торгово-промислова палата) терміном на 1 день для участі у проведенні конференції «Птахівництво' 2014. Курс на покращення: здоров'я, годівля, утримання», яка відбудеться 15.02.2014 року.

Крім того, за даними мережі Інтернет ( http://www.ceva.ua/Novini/Novini-kompaniyi/Ptahivnictvo-2014.-Kurs-na-pokraschennya-zdorov-ya-godivlya-utrimannya , http://www.tekro.ua/ua/news/81-converencia-ptahivnictvo-2014.html ) конференція «Птахівництво' 2014. Курс на покращення: здоров'я, годівля, утримання» відбулась 03.04.2014 року в м. Києві, організаторами заходу є журнал «Наше птахівництво» та компанія «AGP-Media», офіційний партнер - ТзОВ «Текро».

Податкові зобов'язання лютого 2014 року сформовано з урахуванням податкових накладних №1408 від 14.02.2014 року на суму 55000,00 грн., в т.ч. ПДВ 9166,67 грн., №2007від 20.02.2014 року на суму 55000,00 грн., в т.ч. ПДВ 9166,67 грн.

Кредиторська заборгованість ТзОВ «Агрокорм» перед ТзОВ «Еккоплюс» станом на момент проведення перевірки становила 260000,00 грн.

Судом при вирішенні спору по суті також взято до уваги висновки Індустріальної ОДПІ м. Харкова, викладені в акті від 25.03.2014 року №474/20- 36-22-03-07/38876264 про неможливість проведення зустрічної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Еккоплюс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період листопада 2013 року - лютого 2014 року.

Щодо взаєморозрахунків з ТзОВ «Виател»

Між ТзОВ «Виател» та ТзОВ «Агрокорм» було укладено договір № 3/0302 від 03.02.2014 року про проведення маркетингових досліджень розвитку ринку ветеринарних препаратів та області ветеринарної фармації, згідно п.п. 1.1., 1.2. якого ТзОВ «Виател» (виконавець) зобов'язується надати маркетингові послуги для ТзОВ «Агрокорм» (замовник). Територія, відносно якої проводяться маркетингові дослідження, - Україна.

Однак, представником позивача на підтвердження фактичного існування правовідносин з виконання цього договору було надано суду копію звіт про виконану роботу, згідно з яким проводилось маркетингове дослідження світового ринку ветеринарних препаратів для домашніх тварин.

З акта надання послуг № 2702 від 27.02.2014 року на суму 95000,00 грн., в т.ч. ПДВ 15833,33 грн. теж неможливо встановити, які саме послуги були надані позивачу.

Суми податку на додану вартість за даним договором ТзОВ «Агрокорм» віднесло до складу податкового кредиту лютого 12012 року на підставі податкової накладної № 2712 від 27.02.2014 року на суму 95000,00 грн., в т.ч. ПДВ 15833,33 грн.

Крім вищевказаного договору, між ТзОВ «Виател» та ТзОВ «Агрокорм» було укладено договір №5/0110 від 01.10.2013 року на поставку ТМЦ - ветеринарних препаратів, вакцин, засобів догляду, утримання сільськогосподарських тварин, дезінфікуючих засобів, вітамінно-мінеральних, кормових добавок, преміксів, ветеринарного інструментарію, обладнання і посуду для лабораторій по штучному заплідненню свиней, ВРХ, іншої ветеринарної продукції.

Ні у даному договору, ні у видаткових накладних №336 від 01.10.2013р. на суму 24480,00грн, в т.ч. ПДВ 4080,00 грн., №380 від 31.10.2013р. на суму 107 580,00грн, в т.ч. ПДВ 17 930,00 грн., №415 від 29.11.2013р. на суму 72660,00 грн., в т.ч. ПДВ 12110,00 грн., №420 від 01.12.2013р. на суму 15000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2500,00 грн., №430 від 16.12.2013р. на суму 33000,00грн, в т.ч. ПДВ 5500,00 грн., №431 від 17.12.2013р. на суму 33000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5500,00 грн., №451 від 30.12.2013р. на суму 231000,00грн, в т.ч. ПДВ 38500,00 грн., №43 від 30.01.2014 року на суму 66000,00грн, в т.ч. ПДВ 11000,00 грн., ні у податкових накладних №9 від 01.10.2013 року на суму 24480,00 грн., в т.ч. ПДВ 4080,00 грн., №3111 від 31.10.2013 року на суму 107580,00 грн., в т.ч. ПДВ 17930,00 грн., №2915 від 29.11.2013 року на суму 72660, 00 грн., в т.ч. ПДВ 12110,00 грн., №1 від 01.12.2013 року на суму 15000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2500,00 грн., №1660 від 16.12.2013 року на суму 33000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5500,00 грн., №1720 від 17.12.2013 року на суму 33000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5500,00 грн., №3010 від 30.12.2013 року на суму 231000,00 грн., в т.ч. ПДВ 38500,00 грн., №3006 від 30.01.2014 року на суму 66000,00 грн., в т.ч. ПДВ 11000,00 грн. не зазначено якісних ознак товару, що мав поставлялись: його виробника, марку, якість, упаковку тощо. Крім того, відсутні вказівки на той факт, за чий рахунок здійснюється перевезення.

Що стосується товарно-транспортних накладних б/н від 01.10.2013 року на вартість вантажу 24480 00 грн., від 31.10.2013 року на вартість вантажу 107580,00 грн., від 29.11.2013 року на вартість вантажу 72660,00 грн., від 16.12.2013 року на вартість вантажу 33000,00 грн., від 17.12.2013 року на вартість вантажу 33000,00 грн., від 30.12.2013 року на вартість вантажу 231000,00 грн., від 30.12.2013 року на суму 66000,00 грн., то такі, на думку суду, не можуть бути підтвердженням факту перевезення вантажів з м. Харкова до м. Львова, оскільки оформлені з суттєвими порушеннями в частині зазначення необхідної для здійснення перевезення інформації.

Згідно долучених до матеріалів справи копій платіжних доручень №1197 від 21.11.2013 року на суму 24480,00грн., №1232 від 13.12.13 року на суму 50000,00 грн., №1255 від 19.12.2013 року на суму 57580,00 грн., №1310 від 22.01.2014 року на суму 72660,00 грн., №1337 від 04.02.2014 року на суму 66000,00 грн., №1365 від 24.02.2014 року на суму 100000,00 грн., №1376 від 27.02.2014 року на суму 100000,00 грн. «Агрокорм» перерахувало безготівкові кошти в адресу ТзОВ «Виател» в періоді, що перевірявся, та пізніше згідно платіжного доручення № 1389 від 03.03.2014 року на суму 100000,00 грн. та № 1387 від 03.03.2014 року на суму 100000,00 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити той факт, що видаткова накладна № 380 від 31.10.2013 року містить вказівку на довіреність на ім'я Рудика П.В. № 34 від 31.10.2013 року, яка, однак, в реєстрі довіреності за період з 01.07.213 року по 31.07.2014 року відсутня. Видаткова накладна № 43 від 30.01.2014 року взагалі не містить вказівки на довіреність, згідно отримувались ТМЦ.

Між ТзОВ «Виател» та ТзОВ «Агрокорм» було укладено договір №50 від 01.10.2013 року на транспортно-експедиційне обслуговування, згідно п.2.1 якого ТзОВ «Виател» (виконавець) зобов'язується за рахунок замовника (ТзОВ «Агрокорм») перевезти (організувати) перевезення вантажів в обсязі, в термін, в пункт призначення та на умовах, визначених договором, а замовник зобов'язується сплатити на користь виконавця встановлену даним договором плату.

Згідно п. 3.1 зазначеного договору, обов'язковою умовою для здійснення перевезень є заявки на перевезення, однак, такі ні під час перевірки, ні під час розгляду справи в суді представлені не були.

Щодо актів надання послуг №2932 від 29.11.2013 року на суму 48000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8000,00 грн., №1812-01 від 18.12.2013 року на суму 25000,00 грн., в т.ч. ПДВ 4166,67 грн., №3112-11 від 31.12.2013 року на суму 25000,00 грн., в т.ч. ПДВ 4166,67 грн., №0301-05 від 03.01.2014 року на суму 45000,00 грн., в т.ч. ПДВ 7500,00 грн., №3101-02 від 31.01.2014 року на суму 45000,00 грн., в т.ч. ПДВ 7500,00 грн., №2802-15 від 28.02.2014 року на суму 55000,00 грн., в т.ч. ПДВ 9166,67 грн., то такі не розкривають змісту послуг, були предметом договору. Зі змісту таких актів неможливо встановити, які вантажі перевозились і за яким маршрутом, які суб'єкти господарювання були задіяні в даних перевезеннях тощо.

Крім того, має місце невідповідність інформації про транспортні засоби, задіяні у перевезеннях, що міститься в товарно-транспортних накладних, інформації з бази даних АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України.

Податкові зобов'язання листопада, грудня 2013 року, січня, лютого 2014 року сформовані на підставі податкових накладних №2932 від 29.11.2013 року на суму 48000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8000,00 грн., №1815 від 18.12.2013 року на суму 25000,00 грн., в т.ч. ПДВ 4166,67 грн., №3110 від 31.12.2013 року на суму 25000,00 грн., в т.ч. ПДВ 4166,67 грн., №310 від 03.01.2014 року на суму 45000,00 грн., в т.ч. ПДВ 7500,00 грн., №3113 від 31.01.2014 року на суму 45000,00 грн., в т.ч. ПДВ 7500,00 грн., №2850 від 28.02.2014 року на суму 55000,00 грн., в т.ч. ПДВ 9166,67 грн.

Згідно платіжних доручень №1319 від 29.01.2014 року на суму 48000,00 грн. та №1336 від 04.02.2014 року на суму 50000,00 грн. ТзОВ «Агрокорм» перерахувало в користь ТзОВ «Виател» безготівкові кошти на виконання договору № №50 від 01.10.2013 року на транспортно-експедиційне обслуговування і в подальшому проводило оплату згідно платіжного доручення №1388 від 03.03.2014 року на суму 90000,00 грн.

Кредиторська заборгованість ТзОВ «Виател» перед ТзОВ «Агрокорм» станом на час проведення перевірки становить 322000,00 грн.

Судом при вирішенні спору по суті також взято до уваги висновки акта Індустріальної ОДПІ м. Харкова від 25.03.2014 року №474/20- 36-22-03-07/38876259 про неможливість проведення зустрічної перевірки суб'єкта господарювання ТзОВ «Виател» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за жовтень 2013 року та акта Індустріальної ОДПІ м. Харкова від 31.03.2014 року №182/20-36-22-03-07/38876259 про неможливість проведення зустрічної перевірки суб'єкта господарювання ТзОВ «Виател» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за січень 2014 року.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Так, виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 вказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008 року №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п.152.1. ст.152 Податкового кодексу України податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі ст.149 цього кодексу. Згідно ст.149 кодексу, податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього кодексу, з урахуванням положень ст.ст.135-137 та 138-143 цього кодексу.

Згідно п.п. 134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст.135-137 цього кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст.138-143 цього кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 цього кодексу.

Склад витрат та порядок їх визнання передбачений ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку визначені ст.139 кодексу.

Так, відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138).

Відповідно п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Податковий кредит, у відповідності до п.14.1.181 ст.14 ПК України, визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.180.1 ст. 180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

Відповідно п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.1 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового кодексу України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Виходячи із приписів вищевказаної імперативної норми закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Водночас, наявність деяких первинних бухгалтерських документів загалом, і податкової накладної зокрема, без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, його оплата, використання у господарській діяльності тощо) не може бути підставою для формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та для включення визначених у такій податковій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного місяця.

Крім того, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Аналізуючи матеріали справи, суд вважає, що з поданих ТзОВ «Агрокорм» первинних бухгалтерських документів неможливо встановити, які товари (роботи, послуги) позивачем придбавались та як вони були використані у власній господарській діяльності платника податків. Крім того, таких документів не достатньо для висновку про реальність господарських операцій з ТзОВ «Віател», ТзОВ «Ріком» та ТзОВ «Еккоплюс».

Тому, неправомірно та на підставі неналежним чином складених первинних бухгалтерських документів позивачем віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, вартості послуг на загальну суму 899767,00 грн.

Звідси, з урахуванням положень Податкового кодексу України, у позивача виключається можливість формування податкового кредиту із вищевказаних операцій на суму ПДВ 267120,00 грн.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтю 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наслідком розгляду справи суд погоджується з висновками податкового органу про порушення ТзОВ «Агрокорм» п. 44.1, п.138.2, п.139.1.9, п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.08.2013 року по 28.02.2014 року на суму 170956,00 грн., та п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.08.2013 року по 28.02.1014 року на суму 267120,00 грн.

Відтак, правомірним є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідно до ст.ст. 123 Податкового кодексу України.

Отже, прийняті Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області спірні податкові повідомлення-рішення від 07.08.2014 року № 0000662200 та № 0000672200 є правомірними і скасуванню не підлягають.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати позивачу в даній справі не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 14.10.2014 року.

Суддя Потабенко В.А.