Рішення

від 23.10.2014 по справі 910/20164/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20164/14 23.10.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської

міської філії

До Громадської організації «Спілка розвитку сучасного мистецтва Дніпровського

району м. Києва»

Про стягнення 86 283,44 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Тарасюк Л.В. -по дов. № 570 від 11.12.2013

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії про стягнення з Громадської організації «Спілка розвитку сучасного мистецтва Дніпровського району м. Києва» 86 283,44 грн., з яких: 76 693,28 грн. основного боргу, 2 158,97 грн. пені, 6 772,16 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 659,03 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору про надання послуг бізнес-мережі № К.U.-6437 від 24.02.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2014 порушено провадження у справі № 910/20164/14 та призначено її до розгляду на 14.10.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/20164/14 від 14.10.2014, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 24.09.2014, розгляд справи було відкладено на 23.10.2014.

Позивач в судовому засіданні 23.10.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 23.10.2014 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 24.09.2014 та ухвали від 14.10.2014 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адреси, що зазначені в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Ентузіастів, 9В та м. Київ, вул. М. Раскової, 4А, яка згідно витягу з Інформаційно-ресурсного центру є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 23.10.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.02.2014 між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» (оператор) та Громадською організацією «Спілка розвитку сучасного мистецтва Дніпровського району м. Києва» (бізнес-абонент) було укладено договір про надання послуг бізнес-мережі № К.U.-6437 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, оператор надає бізнес-абоненту телекомунікаційні послуги бізнес-мережі (надалі - послуги), а бізнес-абонент отримує зазначені послуги та сплачує їх вартість. У разі зміни законодавства в сфері телекомунікацій щодо порядку надання та отримання телекомунікаційних послуг оператор та бізнес-абонент зобов'язуються з моменту набрання чинності новим актом законодавства дотримуватись його положень. У такому випадку договір застосовується лише в частині, яка не суперечить чинному законодавству.

Згідно з п. 1.2. договору під бізнес-мережею розуміється система комплексного обслуговування бізнес-абонентів, що забезпечує надання повного спектра телекомунікаційних послуг з підвищеним рівнем обслуговування.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договорів не було своєчасно у повному обсязі сплачено вартість наданих телекомунікаційних послуг.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 8.1. договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014. Відповідно до п. 2.1. договору оператор організовує бізнес-абоненту лінію(і) зв'язку для надання послуг або у разі відсутності технічної можливості пропонує бізнес-абоненту інші варіанти підключення.

Згідно з п. 2.2. договору перелік та опис послуг, спеціальні умови організації, технічні характеристики та порядок надання послуг бізнес-абоненту визначаються в окремих додаткових угодах до цього договору, що підписуються сторонами за кожним з видів замовлених послуг.

Відповідно до додаткової угоди № 1 до договору сторони дійшли згоди. що оператор надає бізнес-абоненту на території України послуги SIP Trunk - послуги голосової телефонії з використанням мережі Інтернет за протоколом SIP по VoIP-мережі оператора, а бізнес-абонент отримує зазначені послуги SIP Trunk, користується ними на умовах договору та цієї додаткової угоди та сплачує їх вартість.

Згідно з п. 4.1. договору надання послуг за цим договором є платним.

Відповідно до п. 4.2. договору при здійсненні оплати послуг бізнес-абонент у призначенні платежу обов'язково вказує особовий рахунок, № договору.

Згідно з п. 4.3. договору порядок оплати наданих телекомунікаційних послуг попередньою оплатою (внесення авансу) (попередньою оплатою (внесення авансу) та/або в кредит).

Пунктом 4.4. договору визначено, що не пізніше 10 (десятого) числа місяця, що настає за розрахунковим, оператор виставляє бізнес-абоненту рахунок для оплати вартості наданих послуг. Розрахунковим місяцем вважається кожний календарний місяць року, в межах якого надавалися послуги.

Відповідно до п. 4.5. договору у разі кредитної системи оплати бізнес-абонент повинен оплатити рахунок за послуги не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим, шляхом перерахування належної до сплати суми на розрахунковий рахунок оператора. Оплата послуг проводиться у національній валюті України.

Згідно з п. 4.6. договору у разі авансової системи оплати бізнес-абонент для одержання послуг проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду), виходячи з фактично наданих послуг. Залишок авансу переноситься на наступний розрахунковий період.

Як свідчать матеріали справи позивачем зобов'язання за договором щодо надання відповідних послуг виконано повністю.

За умовами п. 3.2.17. договору бізнес-абонент зобов'язаний не сплачувати абонентну плату за весь час пошкодження телекомунікаційних мереж та технічних засобів, що призвело до тимчасового припинення надання послуг у разі порушення оператором граничних строків усунення пошкодження та виникло не з вини бізнес-абонента, з дати реєстрації оператором відповідної письмової заяви.

Відповідачем доказів в підтвердження існування пошкоджень телекомунікаційних мереж та доказів того, що відповідач звертався до позивача з відповідною заявою, не подано.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3.2.3. договору бізнес-абонент зобов'язався оплачувати послуги в порядку та терміни, визначені договором.

Проте, наявні матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за надані послуги в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за розрахунками позивача, які не оспорені відповідачем, становить 76 693,28 грн.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації» споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 76 693,28 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що у разі затримки оплати за надані послуги бізнес-абонентом нараховується пеня з 1 (першого) числа місяця, другого за розрахунковим. Пеня нараховується на суму заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за надані послуги.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 2 158,97 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 2 158,97 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 6 772,16 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 659,03 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про обґрунтованість нарахування 6 772,16 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 659,03 грн. 3% річних, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Громадської організації «Спілка розвитку сучасного мистецтва Дніпровського району м. Києва» (м. Київ, вул. М.Раскової, 4А, код ЄДРПОУ 36136520) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії (м. Київ, бул. Т.Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) 76 693 (сімдесят шість тисяч шістсот дев'яносто три) грн. 28 коп. основного боргу, 2 158 (дві тисячі сто п'ятдесят вісім) грн. 97 коп. пені, 6 772 (шість тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 16 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 659 (шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 03 коп. - 3% річних, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 28.10.2014.

Суддя В.В.Сівакова