Постанова

від 23.10.2014 по справі 2а-4546/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 року Справа № 68393/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,

представника позивача Білича Т.С.,

представника відповідача Слуцького Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства фірми «БП-Електромеханік» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2011 року в справі за позовом приватного підприємства фірми «БП-Електромеханік» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2011 року приватне підприємство фірма «БП-Електромеханік» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №-0001182320 від 06 квітня 2011 року, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 21714.00 грн. Позивач посилався на невідповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам законодавства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2011 року позивачу в задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржило приватне підприємство фірма «БП-Електромеханік», яке в апеляційній скарзі зазначає про порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до незаконного вирішення спору.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який апеляційну скаргу підтримав, представника податкового органу, який просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

В справі встановлено, що ДПІ у Личаківському районі м. Львова провела виїзну позапланову документальну перевірку приватного підприємства фірми «БП-Електромеханік» з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період з 1.12.2009 року по 31.12.2009 року , результати якої зафіксовано актом перевірки від 23.03.2011р. №191/23-2/32970599.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №-0001182320 від 06 квітня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 21714.00 грн.

Податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем вимог п.1.3, 1.7 ст.1, пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 чинного на час спірних правовідносин Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки податкові зобов'язання та податковий кредит у грудні 2009 року сформував на підставі не реальних господарських операцій з ПП "Львівкомфортгруп-К", яке господарську діяльність провадило на підставі нікчемних правочинів з своїми контрагентами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції прийшов до висновку про повну відповідність чинному законодавству оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з чим колегія суддів суду апеляційної інстанції погодитися не може.

З матеріалів справи видно, що основним з постачальників, які формували податковий кредит ППФ «БП-Електромеханік» в грудні 2009 року, серед інших, було ПП «Львівкомфортгруп-К», код ЄДРПОУ 35383018, обсяг поставки 86855,80 грн., сума ПДВ 17371,16 грн., що становить 31,38%.

ППФ «БП-Електромеханік» за період з 01.12.09 по 31.12.09 отримала товарно-матеріальні цінності від ПП "Львівкомфортгруп-К" на підставі угоди № К-704 від 01.12.2009 року.

Вказана угода укладена позивачем з ПП "Львівкомфортгруп-К", в якого станом на момент її підписання було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість з 30.04.2009 року, що не позбавляє права позивача на податковий кредит по господарських операціях з цим контрагентом, оскільки на час здійснення таких господарських операцій контрагент позивача був платником цього податку та мав відповідне свідоцтво про реєстрацію як платника податку на додану вартість.

ППФ «БП-Електромеханік» отримало від ПП "Львівкомфортгруп-К" товарно-матеріальні цінності на загальну суму 104226,97 грн. згідно видаткових накладних, наявних в справі.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту ППФ «БП-Електромеханік» відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих виданих податкових накладних, які відповідають податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року.

Розрахунки проводились в безготівковій формі на суму 104 226,97 грн. з розрахункового рахунку № 26003600260961 в ЛОФ АКБ «Укрсоцбанк» м. Львів згідно наданих до перевірки виписок банку.

На момент здійснення господарських операцій по придбанню товарів, ПП "Львівкомфортгруп-К" перебувало в Єдиному державному реєстрі підприємств як діюче та було належним чином зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців» №755-ІУ від 15 травня 2003 року якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, покупець не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцями, а ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі.

Принцип індивідуалізації відповідальності викладено у ст. 61 Конституції України, згідно якої «юридична відповідальність особи має індивідуальний характер».

Факти здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом підтверджуються договорами, податковими та видатковими накладними, платіжними документами. Товар, який був предметом купівлі-продажу, не обмежений та не вилучений з цивільного обороту України, а господарські операції, що є предметом спору, здійснювались правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави. З приводу документів бухгалтерського та податкового обліку податковий орган не має жодних претензій до позивача.

Податковим та іншим законодавством не вимагається від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює державна податкова служба.

Як видно з акту документальної перевірки №-191/23-2/32970599 від 23.03.2011 року, підставою для висновку про нереальність господарських операцій приватного підприємства фірми „БП-Електромеханік" з ПП «Львівкомфортгруп - К» став акт перевірки цього контрагента іншим фіскальним органом (ДПІ у Сихівському районі м. Львова) та висновки про те, що: він (контрагент) не мав ресурсів для здійснення операцій зі зберігання, перевантаження та перевезення товарів своїми власними силами; зазначені контрагенти не знаходяться за місцем реєстрації тощо.

Такі доводи відповідача є непереконливими, оскільки невиконання особою свого зобов'язання щодо сплати податку (в даному випадку контрагента позивача і його контрагентів) не тягне відповідальності та негативні наслідки для її контрагента, тобто позивача.

В постанові Вищого адміністративного суду України від 04.06.2014 року у справі № К/800/55605/13 вказано, що доводи податкового органу про недекларування спірним контрагентом у податковій звітності відповідної суми податкових зобов'язань, що виникли за фактом виконання поставок в адресу позивача, стосуються правопорушень, допущених цим контрагентом, тобто третьою особою, не можуть розглядатися як доказ недобросовісності позивача як платника податків.

Таким чином, чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальником ПДВ до бюджету. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету.

Така позиція в повній мірі відповідає судовій практиці Європейського суду з прав людини (рішення від 9.01.2007 року в справі «Інтерсплав» проти України та від 22.01.2009 року в справі «Булвес» проти Болгарії).

Суд першої інстанції, з огляду на викладене, розглянув справу з порушенням норм матеріального та процесуального права та безпідставно відмовив позивачу в задоволенні позову.

Тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову з наведених підстав.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства фірми «БП-Електромеханік» задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2011 року в справі № 2а-4546/11/1370 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова № 0001182320 від 6.04.2011 року, яким приватному підприємству фірмі «БП-Електромеханік» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 21714.00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : А.І. Рибачук

Д.М.Старунський