Рішення

від 23.10.2014 по справі 906/1163/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "23" жовтня 2014 р. Справа № 906/1163/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Давидюка В.К.

за участю представників сторін:

від позивача: Ратушний М.А. - дов. від 08.10.14р.

від відповідача: Венгерук С.Ю. - дов. від 23.01.13р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Маркомі Лімітед" (м. Житомир)

до Приватного акціонерного товариства "Житомирське шляхово-будівельне управління №19" (м. Житомир)

про стягнення 81433,33 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 81433,33 грн. заборгованості за відпущений товар згідно договору №76 від 16.07.13р., з яких 65340,00 грн. - сума основного боргу, 1219,08 грн. - 3% річних, 7840,80 грн. - інфляційні та 7033,45 грн. - пеня.

Слід зазначити, що в позовній заяві відповідачем зазначено Публічне акціонерне товариство "Житомирське шляхово-будівельне управління №19" (10025, м. Житомир, вул. Корольова, 21-б, код ЄДРПОУ 03449947).

Разом з тим, в процесі судового розгляду справи з'ясувалось, що відповідачем у даній справі є Приватне акціонерне товариство "Житомирське шляхово-будівельне управління №19", яке згідно свідоцтва про державну реєстрацію №464072 та довідки АА №257214 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України знаходиться за адресою: 10025, м. Житомир, вул. Корольова, 21-б, ідентифікаційний код юридичної особи - 03449947.

Крім того, договір №76 від 16.07.13р. на відпуск нафтопродуктів, на підставі якого відбувалась поставка товару, укладений між позивачем та Приватним акціонерним товариством "Житомирське шляхово-будівельне управління №19".

Таким чином, суд уточнює найменування відповідача, а саме: відповідачем у даній справі є Приватне акціонерне товариство "Житомирське шляхово-будівельне управління №19".

09.10.14р. позивач надав суду уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача на свою користь 65340,00 грн. основного боргу, 4299,37 грн. пені, 6632,00 грн. інфляційних та 1219,08 грн. 3% річних, а всього на суму 77490,45 грн.

Ухвалою суду від 09.10.14р. заяву про зменшення розміру позовних вимог у відповідності до ст. 22 ГПК України прийнято до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав частково, оскільки під час розгляду справи в суді відповідачем частину суми боргу в розмірі 15000,00 грн. сплачено позивачу. Просив суд припинити провадження у справі в цій частині за відсутністю предмета спору. В решті уточнені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в засіданні суду позов визнав частково в частині стягнення основного боргу в розмірі 50340,00 грн. Пояснив, що після звернення з позовом до суду відповідач погасив позивачеві 15000,00 грн. основного боргу, що підтверджується платіжними дорученнями №485 від 26.09.14р. та №415 від 27.08.14р. Просив суд припинити провадження у справі в цій частині на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України. Крім того, підтримав заявлене 09.10.14р. клопотання про зменшення розміру пені на підставі п.3 ст. 83 ГПК України.

Відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Разом з тим, відповідачем не надано належних доказів в підтвердження даного клопотання.

Крім того, розмір пені, який позивач просить суд стягнути в заяві про уточнення позовних вимог (4299,37 грн.), не є надмірно великим по відношення до суми основного боргу, яка на момент звернення з позовом до суду становила 65340,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд відхиляє клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Суд дослідив в судовому засіданні документи, а саме: договір №76 від 16.07.13р., видаткові накладні, претензії, банківські виписки, заяву про уточнення розміру позовних вимог, платіжні доручення, довідки, акти звірки взаємних розрахунків, свідоцтва про державну реєстрацію, довідки і виписки з ЄДР та інші.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

16.07.13р. між сторонами був укладений договір №76 на відпуск нафтопродуктів (а.с.7), відповідно до умов якого позивач (постачальник) бере на себе зобов'язання здійснювати заправку нафтопродуктами автотранспорт відповідача (споживача), згідно відомостей автозаправної станції, що знаходиться за адресою: вул. Бородія, 49 (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 2.1 даного договору, ціна товару, що відпускається, встановлюється для кожної партії і відображається в рахунку-фактурі постачальника.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що відповідач зобов'язується проводити оплату за нафтопродукти, які відпускаються постачальником згідно рахунка-фактури один раз на тиждень.

У разі виявлення заборгованості за розрахунками споживач не пізніше п'яти днів після проведення звірки перераховує суму заборгованості на розрахунковий рахунок постачальника (п.3.3 договору).

На виконання умов даного договору, позивач передав у власність відповідача нафтопродукти на суму 70337,25 грн., що підтверджується видатковими накладними, які знаходяться в матеріалах справи (а.с.8-14).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості товару виконав частково.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

15.01.14р. та 25.06.14р. позивач направив відповідачеві письмові претензії з вимогою сплатити суму боргу (а.с.17-18).

Відповідач відповіді на зазначені претензії не надав, суму боргу не сплатив.

Таким чином, внаслідок невиконання свого обов'язку щодо оплати вартості отриманих нафтопродуктів, станом на день звернення з позовом до суду за відповідачем рахувалась заборгованість перед позивачем в сумі 65340,00 грн., яку останній і просив суд стягнути в позовній заяві.

Однак, після порушення провадження у справі відповідач сплатив позивачеві суму боргу в розмірі 15000,00 грн., про що свідчать платіжні доручення №415 від 27.08.14р. і №485 від 26.09.14р. (а.с.38-39) та банківські виписки (а.с.26-27).

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про припинення провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 15000,00 грн. основного боргу за відсутністю предмета спору на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Разом з тим, суд задовольняє позов в частині стягнення 50340,00 грн. основного боргу (65340,00 грн. - 15000,00 грн.), з огляду на наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору на відпуск нафтопродуктів №76 від 16.07.13р.

Частиною 1 ст.193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Такі ж положення містить ст.526 ЦК України.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

Як передбачено ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 і ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав передбаченого договором зобов'язання щодо сплати вартості отриманого товару в повному обсязі та у встановлений договором строк.

Тому, з врахуванням наведеного вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 50340,00 грн. основного боргу суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач в заяві про уточнення розміру позовних вимог просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1219,08 грн. 3% річних, 6632,00 грн. інфляційних та 4299,37 грн. пені.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування позивачем до стягнення з відповідача 1219,08 грн. 3% річних та інфляційні в розмірі 6632,00 грн. проведено згідно вимог чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.610, п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно п.4.1 договору, за несвоєчасну оплату заборгованості споживач сплачує пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Перевіривши уточнений розрахунок вказаного зобов'язання, суд вважає, що пеня нарахована правильно та відповідно до вимог чинного законодавства і підлягає задоволенню в сумі 4299,37 грн.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів повного розрахунку з позивачем суду не надав, в акті звірки взаємних розрахунків суму основного боргу визнав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 50340,00 грн. основного боргу, 4299,37 грн. пені, 6632,00 грн. інфляційних та 1219,08 грн. 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню. А в частині стягнення 15000,00 грн. основного боргу суд припиняє провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Житомирське шляхово-будівельне управління №19", 10025, м. Житомир, вул. Корольова, 21-б, код ЄДРПОУ 03449947

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Маркомі Лімітед", 10001, м. Житомир, вул. Бородія, 49, код ЄДРПОУ 13565293

- 50340,00 грн. - основного боргу;

- 6632,00 грн. - інфляційних;

- 1219,08 грн. - 3% річних;

- 4299,37 грн. - пені;

- 1738,54 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 15000,00 грн. основного боргу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання: 29.10.14

Суддя Давидюк В.К.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам - на вимогу