Рішення

від 27.10.2014 по справі 904/7595/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.10.14р. Справа № 904/7595/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИЗА", м. Підгороднє, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова група "АЛЬБАТРОС", м. Дніпропетровськ

про стягнення 7 439,07 грн. за договором поставки

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Бондик Є.В.

Представники:

Від позивача: Чернущиков О.О., довіреність № 1 від 08.01.2014 р.

Від відповідача: Середа Н.О., довіреність № 151 від 01.07.2014 р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТИЗА" звернулось до господарського суду з позовом в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова група "АЛЬБАТРОС" суму основного боргу у розмірі 5 994,00 грн., пені - 392,80 грн., 3% річних - 225,15 грн., інфляційних втрат - 827,12 грн. за договором поставки № 18 від 10.01.2011р.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за укладеним між Позивачем та Відповідачем договором щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, викладенні у позовній заяві, у повному обсязі.

Представник відповідача надав відзив на позов, в якому зазначив, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі Головного управління міндоходів у Дніпропетровській області проведено перевірку та винесено податкове повідомлення-рішення від 12.08.2013р. № 0003542203 про зменшення суми податкового кредиту з ПДВ відповідача на підставі визначення господарської операції, вчиненої між позивачем та відповідачем, нереальною. З огляду на викладене, відповідач оскаржив вказане рішення податкового органу до адміністративного суду. На час вирішення адміністративної справи по суті за усної домовленості із позивачем оплата за товар не здійснювалася, однак відповідач не відмовляється від виконання свого зобов'язання за договором. Відповідач зазначає, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2013р. зазначене вище податкове повідомлення-рішення визнано незаконним та скасовано. Дане рішення вступило в законну силу лише після закінчення процедури апеляційного оскарження. Так, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014р. постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду залишена без змін. Таким чином, питання щодо права відповідача на податковий кредит з ПДВ за господарською операцією із позивачем визначено лише 18.09.2014р., копія судового рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду отримана відповідачем 24.10.2014р. Враховуючи вищевикладене, відповідач визнає за собою обов'язок сплатити позивачу основну суму боргу за поставлений товар згідно договору у сумі 5 994,00 грн. Що стосується позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, пені та 3% річних, то в цій частині відповідач вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не подавалось.

У судовому засіданні 27.10.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.01.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТИЗА» (далі - Позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова група "АЛЬБАТРОС" (далі - Відповідач, Покупець) був укладений договір поставки № 18 (далі Договір), відповідно до умов цього договору Продавець зобов'язується поставити узгодженими партіями покупцеві продукцію, надалі товар, зазначену у додатках: Додаткових угодах, видаткових накладних та рахунках-фактурах на кожну партію товару, які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити кожну партію товару (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору кількість та вартість товару в окремій партії зазначається у додаткових угодах, видаткових накладних та рахунках-фактурах на кожну партію товару згідно п. 1.1. даного договору.

Загальна сума даного договору складається із сумарної ціни товару, вказаної в рахунках-фактури (п. 3.7. Договору).

Згідно п. 3.8. Договору розрахунки здійснюються на умовах відстрочки платежу протягом 10 календарних днів з моменту поставки партії товару. Дата поставки товару визначається датою підпису накладної або за письмовим узгодженням сторін іншим чином.

Позивач на виконання умов договору здійснив поставку товару Відповідачу, що підтверджується видатковою накладною № 421 від 20.06.2013р. на суму 5 994,00 грн. (а.с. 29).

Отримання товару по вказаній видатковій накладній підтверджується підписом на ній повноважного представника відповідача за довіреністю (а.с. 31).

Крім того, поставка товару підтверджується податковою накладною (а.с. 30).

Відповідач за поставлений товар не розрахувався.

Враховуючи не сплату відповідачем отриманого по Договору товару, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить сягнути з відповідача 5 994,00 грн. заборгованості за поставлений товар.

Вивчивши матеріали справи , заслухавши представників сторін, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку товару в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія від 15.01.2014р. (а.с. 32) з вимогою сплатити суму заборгованості.

Відповідач отримав вказану претензію 18.01.2014р., що підтверджується підписом представника відповідача на поштовому повідомленні (а.с. 33), однак відповідач відповіді на претензію не надав, суму боргу не оплатив.

Відповідачем на час розгляду справи позовні вимоги не спростовані, суму боргу за поставлений товар не сплачено.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у сумі 5 994,00 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу Позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 392,80 грн. за період з 01.07.2013р. по 01.01.2014р., 3 % річних - 225,15 грн. за період з 01.07.2013р. по 01.09.2014р. та інфляційні втрати - 827,12 грн. за період з 01.07.2013р. по 01.09.2014р.

Відповідно п. 5.1. Договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за цим договором відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 5.4. Договору встановлено, що покупець за прострочення сплати вартості товару сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочки оплати, за кожен день прострочки від неоплаченої суми.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що вона за період прострочення з 01.07.2013р. по 01.01.2014р. становить 399,71 грн., однак суд не може вийти за межі позовних вимог, у зв'язку з чим, стягненню підлягає сума, заявлена до стягнення позивачем, а саме 392,80 грн.

Згідно з ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що вони за період прострочення з 01.07.2013р. по 01.09.2014р. нараховані не вірно та становлять 803,15 грн.

В частині стягнення 23,97 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

3% річних розраховано не вірно, тому розмір 3% річних з 01.07.2013р. по 01.09.2014р. становлять 210,36 грн.

В частині стягнення 14,79 грн. 3% річних слід відмовити.

Господарський суд не приймає заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов у зв'язку з тим, щодо невизнання ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська реальними господарських операцій податковим органом не є підставою для невиконання відповідачем своїх обов'язків по спірному договору.

Крім того, як зазначив у відзиві сам позивач, питання щодо його права на податковий кредит з ПДВ за господарською операцією з позивачем встановлено ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі № 804/11278/13-а від 18.09.2014р. тобто, до звернення позивача з позовом до суду.

Посилання відповідача на те, що зазначену ухвалу він отримав лише 24.10.2014р. судом також не приймається, у зв'язку з тим, що про результати розгляду справи № 804/11278/13-а відповідач знав у день її прийняття, оскільки представник ТОВ «ТПГ «Альбатрос» Середа Н.О. був присутнім у судовому засіданні 18.09.2014р., про що зазначено у ухвалі суду (а.с. 43-45).

Отже, Відповідач міг сплатити заборгованість перед Позивачем як до звернення останнього до господарського суду.

Статтями 33, 34 ГПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справ

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з стягненням з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 5 994,00 грн., пені - 392,80 грн., 3% річних - 210,36 грн. та інфляційних втрат - 803,15 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова група "АЛЬБАТРОС" (49010, м. Дніпропетровськ, вул. Погребняка, буд. 23, кв. 15, код ЄДРПОУ 33667707) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИЗА" (52001, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Підгороднє, вул. Залізнична, буд. 214, код ЄДРПОУ 33475667) основного боргу - 5 994,00 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири грн. 00 коп.), пені - 392,80 грн. (триста дев'яносто дві, 80 грн.), 3% річних - 210,36 грн. (двісті десять грн. 36 коп.), інфляційних втрат - 803,15 грн. (вісімсот три грн. 15 коп.); витрат по сплаті судового збору - 1 817,48 грн. (одна тисяча вісімсот сімнадцять грн. 48 коп.), про що видати наказ.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 29.10.2014р.

Суддя Н.Г. Назаренко