Рішення

від 20.10.2014 по справі 914/3200/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2014 р. Справа № 914/3200/14

За позовом:Публічного акціонерного товариства «Дніпрометиз», м. Дніпропетровськ; до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Дажбо», м. Львів; про:стягнення 63757,29 грн. Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Яслик Н.М. Представники сторін: від позивача:Кривошеєва Н.В. - представник (довіреність №26/127 від 31.01.2013р.); від відповідача:не з'явився.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

09.09.2014р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Публічного акціонерного товариства «Дніпрометиз» (надалі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дажбо» (надалі - Відповідач) про стягнення 73357,29 грн.

Ухвалою господарського суду від 10.09.2014р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 29.09.2014р. На підставі клопотання позивача розгляд справи було відкладено на 20.10.2014р.

16.10.2014р. від позивача на адресу суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, якою позивач просить суд стягнути з відповідача 48861,60 грн. боргу, 8985,74 грн. пені, 1437,05 грн. три відсотки річних та 7272,90 грн. інфляційних втрат.

Ознайомившись з вказаною заявою, суд приходить до висновку, що така не суперечить законодавству, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, подана до прийняття рішення по справі, а відтак суд приймає заяву до розгляду.

Представник позивача в судове засідання 20.10.2014р. з'явився, зменшені позовні вимоги підтримав. Пояснив суду, що після подання заяви про зменшення розміру позовних вимог, відповідач частково розрахувався за товар, у зв'язку з чим заборгованість відповідача станом на 20.10.2014р. складає 46061,60 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що 04.11.2013р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу №907/13, відповідно до якого продавець (позивач) зобов'язувався передати у власність покупця (відповідача) товар, а покупець зобов'язувався прийняти товар та оплатити його на умовах договору. На виконання умов договору, позивачем передано відповідачу товар, загальною вартістю 137861,60 грн. грн. Відповідач зобов'язувався оплатити товар, напротязі 20 календарних днів з моменту поставки (відвантаження) товару, однак своїх зобов'язань за договором (в частині своєчасного внесення оплати) належним чином не виконав, оплатив товар лише частково, відповідно до сплати залишилося 46061,60 грн.

Представник відповідача в судове засідання 20.10.2014р. не з'явився, в попередньому судовому засіданні проти існування боргу та нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат не заперечив, однак пояснив суду, що заборгованість за договором виникла у зв'язку з скрутним фінансовим становищем у товаристві.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.11.2013р. між позивачем та відповідачем укладено Договір купівлі-продажу №907/13 (надалі - Договір), за умовами якого позивач (продавець) зобов'язується передати у власність, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити металопродукцію (продукцію), надалі іменовану Товар, на передбачених цим Договором умовах.

Відповідно до п. 1.2. Договору номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна і вартість товару узгоджуються сторонами в специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього Договору.

На кожну поставлену партію товару продавець повинен видати покупцю наступні документи: сертифікат якості виробника - 1 прим. (оригінал), податкову накладну - 1прим. (оригінал), накладну - 1 прим. (оригінал) та необхідну кількість копій в залежності від виду транспорту.

На виконання зобов'язань за Договором, позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар загальною вартістю 137861,60 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи накладною на відпуск товару на сторону №11593 від 08.11.2013р.

В пункті 4.1. Договору сторони погодили, що форма оплати: 100% оплата поставленої (відвантаженої) партії товару на підставі отриманих накладних, протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту поставки (відвантаження) партії товару.

Проте, всупереч умовам Договору, одержаний товар був оплачений відповідачем лише частково, до сплати залишилося 46061,60 грн.

Згідно Довідки ПАТ «Дніпрометиз» від 20.10.2014р. №40/26-573/2 заборгованість відповідача перед позивачем, станом на 20.10.2014р. складає 46061,60 грн.

Таким чином, з матеріалів справи судом встановлено, що переданий товар у встановлений Договором строк, відповідачем оплачений повністю не був.

Положеннями п. 4.6. Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Як зазначив в судовому засіданні представник позивача, після подання заяви про зменшення розміру позовних вимог від 16.10.2014р. відповідач в якості погашення боргу перерахував позивачу 2800,00 грн. Встановивши наведені обставини справи, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної суми боргу в розмірі 2800,00 грн. Натомість позовні вимоги про стягнення з відповідача решти частини боргу в розмірі 46061,60 грн., пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат є такими, що підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Положеннями ч. 1 ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно пункту 4.1. Договору оплата за відвантажену продукції здійснюється покупцем протягом 20 календарних днів з моменту поставки (відвантаження) партії товару.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідачем у встановлений в п. 4.1. Договору строк, кошти за одержаний товар сплачені не були, відтак ці кошти підлягають до стягнення з нього в судовому порядку в розмірі 46061,60 грн.

Крім цього, у зв'язку з неналежним виконання відповідачем умов Договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 8985,74 грн. пені, 1437,05 грн. три відсотки річних та 7272,90 грн. інфляційних втрат.

Пунктом 8.2. Договору визначено, що у разі прострочення оплати з вини покупця в строки, передбачені цим Договором чи відповідним додатком до нього, крім форс-мажорних обставин, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,05% від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.

Нормами статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат суд прийшов до висновку, що такі підлягають стягненню з відповідача повністю в розмірі 1437,05грн. та 7272,90 грн. відповідно.

В пункті 2.9. Постанови від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пленум ВГС України зазначив, що за приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Здійснивши перерахунок пені у відповідності до вимог ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд прийшов до висновку, що пеня підлягає частковому стягненню з відповідача в розмірі 8218,02 грн. В решті цих вимог слід відмовити.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому, підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Зменшені позовні вимоги задоволити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення з ТОВ «Дажбо» на користь ПАТ «Дніпрометиз» 2800,00 грн. основного боргу - припинити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дажбо» (79059, м. Львів, вул. І. Миколайчука, 7/10; код ЄДРПОУ 329699) на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпрометиз» (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Газети «Правда», 20; код ЄДРПОУ 05393145) 46061,60 грн. боргу, 8218,02 грн. пені, 1437,05грн. три відсотки річних, 7272,90 грн. інфляційних втрат.

4. В решті позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дажбо» (79059, м. Львів, вул. І. Миколайчука, 7/10; код ЄДРПОУ 329699) на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпрометиз» (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Газети «Правда», 20; код ЄДРПОУ 05393145) 1805,08 грн. судового збору.

6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

7. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 27.10.2014 р.

Суддя Крупник Р.В.