Рішення

від 20.10.2014 по справі 914/3145/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2014 р. Справа № 914/3145/14

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Стожари», м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.; до відповідача:Приватного підприємства «Чарівний світ», м. Львів; про:стягнення 66729,66 грн. Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Яслик Н.М. Представники сторін: від позивача:ОСОБА_1 - адвокат (договір про надання правової допомоги №2-07/2014 від 24.07.2014р.); від відповідача:Балуцький Р.М. - представник (довіреність б/н від 02.10.2014р.), ОСОБА_3 - керівник ПП «Чарівний світ».

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України . Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

03.09.2014р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Стожари» (надалі - Позивач) до Приватного підприємства «Чарівний світ» (надалі - Відповідач) про стягнення 71040,98 грн.

Ухвалою господарського суду від 05.09.2014р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 06.10.2014р. На підставі клопотання відповідача розгляд справи 06.10.2014р. відкладено на 20.10.2014р., про що судом винесено відповідну ухвалу.

03.10.2014р. від позивача на адресу суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 41726,65 грн. основного боргу, 1772,83 грн. три відсотки річних, 9467,03 грн. пені, 6774,06 грн. інфляційних втрат та 16489,45 грн. штрафу. Ухвалою від 06.10.2014р. суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Також 20.10.2014р. позивач вдруге подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, якою просить стягнути з відповідача 41965,72 грн. основного боргу (з урахуванням індексу інфляції), 1810,22 грн. три відсотки річних, 6774,06 грн. інфляційних втрат, 6464,27 грн. пені та 16489,45 грн. штрафу.

Ознайомившись з вказаною заявою, суд приходить до висновку, що така не суперечить законодавству, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, подана до прийняття рішення по справі, а відтак суд приймає заяву до розгляду.

Представник позивача в судове засідання 20.10.2014р. з'явився, зменшені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задоволити повністю з підстав, викладених у позовні заяві.

Позовні вимоги мотивує тим, що 12.10.2014р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки, відповідно до якого постачальник (позивач) зобов'язувався за замовленням покупця (позивача) поставляти останньому товар, а покупець зобов'язувався приймати та своєчасно оплачувати одержаний товар. На виконання умов договору позивачем у травні 2013р. було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 54964,83 грн. Поставлений товар відповідач оплатив лише частково, як стверджує представник до сплати залишилося 35191,66 грн. Крім цього, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, просить стягнути з останнього 1810,22 грн. три відсотки річних, 6774,06 грн. інфляційних втрат, 6464,27 грн. пені та 16489,45 грн. штрафу.

Представники відповідача в судове засідання 20.10.2014р. з'явилися, проти позову частково заперечили, пояснили суду, що у зв'язку з складною суспільно-політичною та економічною ситуацією в державі відповідач був позбавлений можливості своєчасно розрахуватися за одержаний товар, а тому основний борг та нараховані три відсотки річних визнали, натомість заперечили проти нарахованої пені та штрафу, просили суд в цій частині позовних вимог відмовити повністю, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення пені та штрафу.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.10.2012р. між позивачем та відповідачем укладено Договір поставки №17607 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник (позивач) зобов'язується поставляти товар відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що постачальник зобов'язується прийняти від покупця замовлення на поставку товару та здійснити поставку товару.

Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання покупцем видаткової накладної (п. 2.5. Договору).

На виконання зобов'язань за Договором, позивачем 03.05.2013р. та 29.05.2013р. поставлено, а відповідачем прийнято товар загальною вартістю 54964,83 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №000067752 від 03.05.2013р. та №000073734 від 29.05.2013р.

Відповідно до п. 5.4. Договору оплата партії товару здійснюється покупцем в безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника, на підставі виставленого постачальником рахунка-фактури та/або накладної напротязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки товару.

Як зазначив представник позивача та не заперечується представниками відповідача, а також вбачається з матеріалів справи, станом на момент винесення рішення у справі розмір заборгованості відповідача становить 35191,66 грн.

Отже, судом встановлено, що поставлений товар у встановлений Договором строк відповідачем оплачений в повному обсязі не був.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає позовні вимоги про стягнення боргу такими, що підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Положеннями ч. 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України.

Приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В п. 5.4. Договору сторони погодили, що оплата за товар здійснюється покупцем на підставі виставленого постачальником рахунка-фактури та/або накладної напротязі 14 календарних днів з моменту поставки товару.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідачем у встановлений в п. 5.4. Договору термін кошти за одержаний товар сплачені не були, відтак ці кошти підлягають до стягнення з нього в судовому порядку в розмірі 35191,66 грн.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Положеннями ст. 549 ЦК України визначено,що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В пункті 6.2. Договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання п. 5.4. Договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та проценти за користування чужими грошовими коштами в розрахунку 3% (три відсотка) річних, нарахованих на суму грошового зобов'язання за весь період такого користування. У разі, якщо затримка по оплаті товару становить більше 30 (тридцяти) календарних днів, покупець зобов'язаний додатково до пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та процентів за користування чужими грошовими коштами виплатити постачальнику штраф у розмірі 30% від суми заборгованості.

Як вбачається з заяви про зменшення позовних вимог (вх. №4987/14 від 20.10.2014р.), позивач просить стягнути з відповідача 16489,45 грн. штрафу.

З цього приводу суд зазначає слідуюче.

Оскільки за умовами Договору відповідач зобов'язувався оплатити одержаний товар протягом 14 календарних днів з моменту поставки, строк виконання ним зобов'язання за видатковою накладною №000067752 від 03.05.2013р. закінчився 17.05.2013р., а за видатковою накладною №000073734 від 29.05.2013р. - 12.06.2013р., натомість тридцятиденний строк прострочення зобов'язання за Договором відбувся 18.06.2013р. та 13.07.2013р. відповідно. В свою чергу, позовна заява подана позивачем до суду 03.09.2014р.

Частиною 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Законодавцем в ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву, відповідач заявив про застосування судом строків позовної давності до позовних вимог про стягнення пені та штрафу.

Проаналізувавши розрахунок штрафу, врахувавши заяву відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає, що строк позовної давності для звернення до суду з вказаною позовною вимогою закінчився 18.06.2014р. за видатковою накладною від 03.05.2014р. та 13.07.2014р. за видатковою накладною від 29.05.2013р., а тому вимога про стягнення штрафу задоволенню не підлягає, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення такого.

Також крім штрафу, позивач просить суд стягнути з відповідача 2388,13 грн. пені за період з 18.05.2013р. по 18.05.2014р. (за видатковою накладною №000067752 від 03.05.2013р.) та 4076,14 грн. пені за період з 13.06.2014р. по 13.06.2014р. (за видатковою накладною №000073734 від 29.05.2013р.), всього 6464,27 грн. З цього приводу суд зазначає наступне.

В пункті 2.5. Постанови від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» Пленум ВГС України зазначив, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Згідно п. 6.5. Договору нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання не припиняється протягом строку позовної давності.

Як вже зазначалося судом, до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік.

Даючи правову оцінку положенням п. 6.5. Договору суд зазначає, що при укладенні Договору його сторонами було погоджено більший, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України строк за який стягується пеня, а саме один рік. Відтак строк нарахування пені позивачем обраховано правильно.

Водночас, беручи до уваги те, що позовну заяву в даній справі було подано 03.09.2014 року та враховуючи річний строк позовної давності, який застосовується до вимог про стягнення пені, суд зазначає, що до стягнення підлягає пеня обрахована за період з 03.09.2013 року по 18.05.2014 рік (за видатковою накладною №000067752 від 03.05.2013р.), та за період з 03.09.2013 року по 13.06.2014 рік (за видатковою накладною №000073734 від 29.05.2013р.).

Здійснивши перерахунок пені, суд прийшов до висновку, що така підлягає до часткового задоволення в розмірі 6464,27 грн.

З позовної заяви та заяви про зменшення розміру позовних вимог вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача 1810,22 грн. 3% річних та 6774,06 грн. інфляційних втрат.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат та враховуючи, що в судовому засіданні представники відповідача проти їх розміру не заперечили, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1810,22 грн. трьох відсотків річних 6774,06 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають до часткового задоволення.

Судовий збір відповідно до положень ст. 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Чарівний світ» (79071, м. Львів, вул. Кульпарківська, 135/46; код ЄДРПОУ 30275613) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Стожари» (50086, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Дніпропетровське шосе, 16Б, кім. 304; код ЄДРПОУ 35213965) 35191,66 грн. боргу, 4542,77 грн. пені, 1810,22 грн. три відсотки річних, 6774,06 грн. інфляційних втрат.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Чарівний світ» (79071, м. Львів, вул. Кульпарківська, 135/46; код ЄДРПОУ 30275613) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Стожари» (50086, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Дніпропетровське шосе, 16Б, кім. 304; код ЄДРПОУ 35213965) 1322,93 грн. судового збору.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 27.10.2014р.

Суддя Крупник Р.В.