Постанова

від 23.10.2014 по справі 826/18387/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18387/13-а ( в 4-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Таран А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірель Компані» на Постанову Окружного адміністративного суд м. Києва від 13 лютого 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірель Компані» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мірель Компані» звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просили визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.08.2013 року №34426552207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2014 року в задоволені адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просять скасувати в повному обсязі Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2014 року. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірель Компані» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Мірель Фудз» за період з 01.04.2013 року по 30.04.2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 25.07.2013 року №140/26-55-22-07/35920561.

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, ст. 201 Податковою кодексу України, в результаті чого занижено зобов'язання з податку на додану вартість на суму 59580 грн. 00 коп.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених вище порушень податкового законодавства Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 34426552207 від 15.08.2013 року яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 89370 грн. 00 коп. в тому числі за основним платежем в сумі 59580 грн. 00 коп. та штрафні санкції в розмірі 29790 грн. 00 коп.

Відмовляючи в задоволені адміністративного позову суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано суду, як належних доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з контрагентом.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мірель Компані» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мірель Фудз» було укладено договір №03-01-13 від 03.01.2013 року про надання послуг з передпродажної підготовки товарів, а саме: стикерування, етикетування та пакування товарів, які поставляються Замовником Виконавцю.

Виконання умов даного договору здійснювалося у відповідності до заявок Позивача: від 25.03.2013 року, 04.04.2013 року, 15.04.2013 року та додатків до них із зазначенням переліку та кількості товару.

На підтвердження виконання робіт по стикеруванню та етикуванню товарів позивачем було надано: податкові накладні: від 05.04.2013 року № 3, від 19.04.2013 року № 7, від 30.04.2013 року №11; акти здачі-прийому робіт № ОУ 21, 23, 24.

Відповідно до п. 4.1 Договору передбачено, що оплата здійснюється замовником на підставі актів виконаних робіт, але не пізніше 90 календарних днів з моменту отримання акту.

Оскільки, TOB «Мірель Фудз» виконало роботи по стикеруванню та етикуванню товарів поставлених Позивачем, то Позивач, в свою чергу, повністю оплатив виконані роботи у відповідності до протоколів погодження загальної вартості робіт №1 від 27.03.2013 року, №2 від 05.04.2013 року та №3 від 17.04.2013 року, що підтверджується банківськими виписками та листами товариств (а.с. 138-142 том. 1 додатків).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, Позивач також мав взаємовідносини з TOB «Мірель Фудз» згідно Договору №3/1 про надання експедиційних та навантажувально-розвантажувальних послуг від 03.01.2013 року у відповідності до якого TOB «Мірель Фудз» зобов'язується надати експедиційні послуги,

Відповідно до п. 2.1 Договору №3/1 від 03.01.2013 року встановлено, що підставою надання транспортно-експедиціних послуг по транспортуванню вантажів є письмове замовлення Замовника (Позивача).

На виконання умов договору, згідно письмових замовлень Позивача, наявних в матеріалах справи, TOB «Мірель Фудз» були надані експедиційні послуги, послуги з навантаження/розвантаження товару, що підтверджуються: податковими накладними від 05.04.2013 року, від 15.04.2013 року № 5, від 22.04.2013 року №9; актами здачі-прийому робіт № ОУ 19, 20, 22. Перевезення товару було здійснено із залученням третіх осіб-перевізників, зокрема, ПП «Вайс Кайман», ФОП ОСОБА_3, ПП «А Темпо», ФОП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5. які забезпечували відповідну кількість місць в автомобілях для експедиторів-посадових осіб TOB «Мірель Фудз», що підтверджується: актами подачі автомобіля (т.1 ст. 180-196 матеріалів справи); договорами з перевізниками (т.1 додатки ст. 212- 253 матеріалів справи); банківськими виписками, що підтверджують, що оплату перевізникам (т.2 додатки ст. 1-8 матеріалів справи).

У відповідності до актів здачі-прийняття робіт, Позивачем були повністю оплачені надані йому його контрагентом послуги, що підтверджується банківськими виписками та листами товариств (т.1 додатки ст. 138- 140 матеріалів справи).

Також, позивачем 04.09.2014 року було подано клопотання про доручення доказів, а саме товарно-транспортних накладних, на підтвердження факту здійснення перевезень товару Позивача третіми особами.

Отже, колегією суддів встановлено, що первинні документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Крім того, колегія суддів, зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на таке.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. В свою чергу дані бухгалтерського обліку та податкового обліку відображуються у податкових деклараціях платників податків.

Вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку валових витрат та податкового кредиту потребує встановлення всіх обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту та валових витрат підприємства.

Висновки суду першої інстанції стосовно того, що Позивачем не було допустимими доказами по справі доведено суду, яким чином його контрагент TOB «Мірель Фудз» без наявності відповідної матеріально-технічної бази (адміністративних та інших будівль, складів, ангарів, гаражів, інше), устаткування, обладнання, будь-якого транспорту (в тому числі і вантажного), а також достатніх трудових ресурсів, мав змогу виконувати наведені вище господарські зобов'язання перед позивачем, що є досить об'ємними та трудомісткими, а також потребують наявності відповідної матеріально технічної бази, колегія суддів оцінює критично зважаючи на таке.

Позивачем було зазначено, що всі роботи по стикеруванню та етикуванню товару на виконання умов договору №03-01-13 від 03.01.2013 р. проводились TOB «Мірель Фудз» на складі, що знаходиться за адресою: м. Вишневе, Київська область, вул. Київська, 8, блок складів №3, який орендують як TOB «Мірель Фудз» згідно договору оренди №77 від 24 грудня 2012 р. (том 1 ст. 47-56 матеріалів справи) , так і Позивач, згідно договору про надання послуг від 01 січня 2012 р.

Тобто, зазначені документи підтверджують, по-перше, наявність складів як в Позивача, так і в TOB «Мірель Фудз», а, по-друге, що переміщення товару якщо і відбувалась, то в межах одного складу.

В підтвердження наявності у TOB «Мірель Фудз» обладнання, необхідного для виконання робіт/надання послуг згідно договору №03-01-13 від 03.01.2013 р. в матеріалах справи, а саме: т. 1 ст. 175-178 міститься Договір позички від 01 червня 2012 р., укладений між підприємством (TOB «Мірель Фудз») та Л.А. Майфет (директором TOB «Мірель Фудз»).

Згідно даного договору TOB «Мірель Фудз» в березні - квітні 2013 р. безоплатно користувалось як термотрансферним принтером, за допомогою якого на виконання заявки Позивача від 25.03.2013р. працівниками TOB «Мірель Фудз» були надруковані стікера у кількості 34 145 шт., на виконання заявки від 04.04.2013 р.-15 542 шт., на виконання заявки від 15.04.2013 р.- 34 276 шт.. так і етикет-пістолетами, які були задіяні для етикування товару згідно відповідних заявок. Жодного іншого обладнання для виконання робіт/надання послуг не вимагалось.

Крім того, виконання робіт надання послуг на виконання умов договорів, укладених між Позивачем та TOB -Мірель Фудз» не потребувала наявності у останнього транспорту, оскільки, перевезення товару Позивач здійснював за допомогою перевізників, на підтвердження чого, до матеріалів справи було надано всі необхідні докази, а саме: договори з перевізниками, акти подачі автомобіля, банківські виписки, що підтверджують оплату перевізникам. Більше того, як уже зазначалося, представником позивача було додатково подано до суду апеляційної інстанції товарно-транспортні накладні на підтвердження факту здійснення перевезень товару Позивача третіми особами.

Також, при вирішенні справи в суді першої інстанції не було досліджено яка кількість працівників та протягом якого часу виконувала роботи із приведенням розрахунків яку кількість робіт з етикування та стикерування може за день в середньому виконати одна не підготовлена особа.

Для підтвердження реальності господарських операцій, позивачем також було додано докази, що товар, згідно договору №03-01-13 від 03.01.2013 року,був в подальшому реалізований позивачем, а саме: поставлений покупцям позивача (ТОВ «Торговий дім «Луганськпродукт», ТОВ «Новус Україна», ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.», ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД», ТОВ «Фудмаркет» та ТОВ «Фудмережа») згідно договорів поставки (наявні в матеріалах справи в т.2 додатків ст.. 9-126), що підтверджуються видатковими накладними (наявними в матеріалах справи у т.2 додатків ст.. 127-250 та т.3 ст. 168).

Отже, позивачем доведено факт здійснення господарських операцій належними первинними документами, дослідженими апеляційної інстанцій, які відповідають як за змістом, так і за своєю формою вимогам чинного законодавства, тому, бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження, а Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2014 року прийнята за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 41, 71, 160, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірель Компані» на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2014 року - задовольнити .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2014 року - скасувати.

Постановити по справі нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірель Компані» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити .

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.08.2013 року №34426552207.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

(Повний текст Постанови виготовлено 28 жовтня 2014 року)

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.