Рішення

від 21.10.2014 по справі 923/1357/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2014 р. Справа № 923/1357/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В. при секретарі Шульженко Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Нова Каховка, Херсонська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТПП Сармат", м. Нова Каховка, Херсонська область,

про стягнення 33 240,15 грн.

за участю представників сторін :

від позивача - ОСОБА_2, уповн. представник, довіреність від 21.08.2014р.;

від відповідача - не прибув.

Обставини справи: провадження у справі порушено за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТПП "Сармат" (відповідач) з вимогами про стягнення 33 240,15 грн., з них 28 627,00 грн. заборгованості з оплати товару, 977,53 річних (3 %) та 3 635,62 грн. інфляційних втрат, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань перед позивачем за укладеним між ними договором б/н на поставку запасних частин від 19.03.2013р.

Відповідач повідомлений судом про місце та час розгляду справи згідно ст. 64 ГПК України. Ухвали суду від 16.09.2014р. та 07.10.2014р. по справі надіслано за вказаною у позовній заяві адресою відповідача. Першу з цих ухвал надіслано рекомендованим листом з повідомленням, іншу - рекомендованим листом. До суду повернулося та залучено судом до матеріалів справи поштове повідомлення (а.с.23) про вручення за зазначеною адресою відповідача рекомендованого листа з ухвалою суду від 16.09.2014р. про порушення провадження у справі. Надісланий судом відповідачеві рекомендований лист з ухвалою суду від 07.10.2014р. про відкладення розгляду справи на 21.10.2014р. не повертався до суду без вручення відповідачу.

Відповідач не проявив свого відношення до позовних вимог: не надав суду відзиву на позовну заяву та інших витребуваних судом від відповідача документів, а також, не забезпечив явку свого представника в судові засідання 07.10.2014р. та 21.10.2014р. Про причини цього суду не повідомлено. До суду не надходили заяви та клопотання відповідача щодо судових засідань 07.10.2014р. та 21.10.2014р.

Відповідно до ст. 77 ГПК України неявка представника сторони у судове засідання є підставою для відкладення розгляду справи у разі, якщо за його відсутності неможливо розглянути певну справу. Неявка представника відповідача не унеможливлює розгляд справи № 923/1357/14. Розгляд справи за відсутності представника відповідача при тому, що відповідача було належним чином повідомлено судом про місце та час розгляду справи, не є порушення процесуальних прав відповідача.

Відповідно до ст. 75 ГПК України у разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 21.10.2014р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з зазначених у позовній заяві підстав.

Після завершення розгляду справи в судовому засіданні 21.10.2014р., у відповідності до ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивні частини рішення.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд, -

в с т а н о в и в :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "АТПП "Сармат" (надалі - відповідач) 19.03.2013р. уклали між собою договір б/н на поставку запасних частин, за яким позивач зобов'язався на умовах договору поставити відповідачу, згідно замовлень останнього, запасні частини для автотранспорту, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався на умовах договору прийняти та оплатити цей товар (надалі - договір).

Відповідно до п.3.3. договору датою передачі товару вважається дата підписання позивачем та відповідачем видаткової накладної. Згідно п.1.2. та п.2.1. договору відповідач здійснює оплату отриманого від позивача товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання відповідачем від позивача належним чином оформлених оригіналів товарних накладних та рахунків-фактур на оплату товару. Згідно п.2.2. договору датою здійснення відповідачем оплати товару позивача вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок позивача.

Відповідно до п.12.3. договору даний договір набирає чинності з дати його підписання сторонами договору. Згідно п.12.1. договору після його підписання всі попередні письмові угоди та усні домовленості, переговори та листування між сторонами договору втрачають чинність, якщо про них не вказано за текстом даного договору.

За результатами проведеного судом аналізу положень договору, суд дійшов висновку про те, що за своєю правовою природою договір є, фактично, договором купівлі - продажу: з положень договору не вбачається притаманного договору поставки узгодження між сторонами договору строків поставки, оскільки згідно п.1.1.-п.1.2. та п.3.1. договору поставка товару здійснюється за заявками відповідача.

На виконання договору позивач передав відповідачеві на підставі видаткових накладних № 282 від 20.03.2013р. та № 283 від 21.03.2013р. товар загальною вартістю 28627,00 грн.

Станом на час подання до господарського суду позовної заяви, за якою порушено провадження у даній справі, відповідач не здійснив ані повної, ані часткової оплати вказаного товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання крім випадків, передбачених законом.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона - продавець зобов'язується передати майно (товар) у власність другої сторони - покупця, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Вказаний у видаткових накладних № 282 від 20.03.2013р. та № 283 від 21.03.2013р. товар загальною вартістю 28627,00 грн. прийнятий відповідачем від позивача при відсутності будь-яких зауважень та заперечень відповідача. Доказів іншого відповідачем не надано.

Під час розгляду справи відповідачем не надано будь-яких заперечень щодо отримання ним від позивача вказаного у видаткових накладних № 282 від 20.03.2013р. та № 283 від 21.03.2013р. товару.

Дата укладання договору передує у часі датам складання цих накладних. Під час розгляду справи відповідачем не надано доказів отримання вказаного товару на інших підставах, ніж за договором. За таких обставин, з урахуванням положень п.12.1. та п.12.3. договору суд дійшов висновку про те, що товар, який вказаний у видаткових накладних № 282 від 20.03.2013р. та № 283 від 21.03.2013р., був переданий позивачем відповідачеві на умовах договору.

У матеріалах справи відсутні докази передачі позивачем відповідачеві вказаного у видаткових накладних № 282 від 20.03.2013р. та № 283 від 21.03.2013р. товару у інші дати, ніж дати складання відповідних накладних. Виходячи з цього та з урахуванням положень п.3.3. договору суд дійшов висновку про те, що зазначений у кожній з цих видаткових накладних товар був переданий позивачем відповідачеві у дату складання відповідної накладної.

Умовами договору не передбачено, що передача позивачем відповідачеві вказаних у п.1.2. договору супровідних документів на товар (товарних накладних та рахунків-фактур на оплату товару) має бути оформлена у письмовій формі. Під час розгляду справи відповідачем не надано будь-яких заперечень щодо отримання ним від позивача таких супровідних документів на товар або ж доказів отримання цих супровідних документів у інші дати, ніж дати складання відповідних накладних. Відповідачем не надано суду доказів того, що відповідач звертався до позивача з вимогами надати супровідні документи на товар, перелік яких встановлено у п.1.2. договору, з підстав, що такі документи не було надано відповідачу позивачем при передачі (поставці) товару.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що встановлений у п.2.1. договору строк для здійснення відповідачем оплати товару має обраховуватися з дати складання відповідної видаткової накладної, за якою здійснювалася передача товару.

Таким чином, відповідач повинен був здійснити оплату товару позивача, який вказаний у видатковій накладній № 282 від 20.03.2013р. в строк по 18.04.2013р., включно, а товару позивача, який вказаний у видатковій накладній № 283 від 21.03.2013р. в строк до 19.04.2013р., включно.

Тобто, відповідач з 19.04.2013р. є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розмірі 10 287,00 грн. (вартість товару згідно накладної № 282 від 20.03.2013р.), а з 20.04.2013р. є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розмірі 18 340,00 грн. (вартість товару згідно накладної № 283 від 21.03.2013р.).

Станом на теперішній час відповідач не сплатив позивачеві 28 627,00 грн. вартості вказаного товару ані повністю, ані частково. Доказів іншого відповідачем не надано.

За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги про стягнення з відповідача 28 627,00 грн. заборгованості з оплати товару підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язанний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також річні (3 %) від простроченої суми, якщо інший розмір річних не встановлено договором.

Поряд з вимогами про стягнення 28 627,00 грн. заборгованості з оплати товару позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції у загальному розмірі 3 635,62 грн., з яких 1 306,44 грн. втрат від інфляції, які нараховані на 10 287,00 грн. заборгованості за період з 20.03.2013р. по 01.08.2014р., та 2 329,18 грн. втрат від інфляції, які нараховані на 18 340,00 грн заборгованості за період з 21.03.2013р. по 01.08.2014р.

Як встановлено судом, при розрахунку заявлених до стягнення з відповідача 3635,62 грн. втрат від інфляції (а.с.8 та 10) позивачем безпідставно не враховано індекси інфляції за липень 2013 року у розмірі 99,9 % та серпень 2013 року у розмірі 99,3 %, наслідком чого стало завищення позивачем розміру зазначених нарахувань.

Судом здійснений власний розрахунок втрат від інфляції за станом на визначену у розрахунках позивача дату, а саме, по 01.08.2014р., у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання у розмірі 10 287,00 грн. з 19.04.2013р. та грошового зобов'язання у розмірі 18 340,00 грн. з 20.04.2013р.

За результатами цього розрахунку встановлено наступне.

Заборгованість у розмірі 10 287,00 грн. мала місце у квітні 2013 року протягом менш ніж 15 днів (8 днів - з 19.04.2013р. по 30.04.2013р.). За таких обставин нарахування втрат від інфляції за квітень 2013 року цю суму заборгованості не відповідає вимогам листа Верховного суду України від 03.04.1997р. № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ". Нарахування втрат від інфляції на 10 287,00 грн. заборгованості за період з 19.04.2013р. по 01.08.2014р. згідно положень цього листа Верховного суду України від 03.04.1997р. № 62-97р. має бути здійснено з урахуванням наступних щомісячних індексів інфляції: 100,1 % за травень 2013р., 100,0% за червень 2013р., 99,9 % за липень 2013р., 99,3 % за серпень 2013р., 100,0 % за вересень 2013р., 100,4 % за жовтень 2013р., 100,2 % за листопад 2013р., 100,5 % за грудень 2013р., 100,2 % за січень 2014р., 100,6 % за лютий 2014р., 102,2 % за березень 2014р., 103,3 % за квітень 2014р.,103,8 % за травень 2014р., 101,0 % за червень 2014р. та 100,4 % за липень 2014 року.

Середній індекс інфляції з травня 2013 року по липень 2014 року, включно, після округлення отриманого в результаті значення середнього індексу інфляції 1,12456 до тисячних складає 1,125.

Це значення середнього індексу інфляції розраховано судом шляхом множення відповідних щомісячних індексів інфляції за вказаний період часу.

1,125 = (1,001 х 1,000 х 0,999 х 0,993 х 1,000 х 1,004х 1,002 х 1,005 х 1,002 х 1,006 х 1,022, х 1,033 х 1,038 х 1,010 х 1,004)

Сума втрат від інфляції становить

1 285,87 грн. = 10 287,00 грн. х 1,125 - 10 287,00 грн.

З аналогічних міркувань та з урахуванням цього ж значення середнього індексу інфляції має здійснюватися нарахування втрат від інфляції на 18340,00 грн. заборгованості за період з 20.04.2013р. по 01.08.2014р.

Сума втрат від інфляції становить

2 292,50 грн. = 18 340,00 грн. х 1,125 - 18 340,00 грн.

Загальна сума втрат від інфляції складає 3 578,37 грн. = 1 285,87 грн. + 2 292,50 грн.

Під час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів сплати на користь позивача 3 578,37 грн. втрат від інфляції повністю або частково.

За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 635,62 грн. втрат від інфляції підлягають задоволенню частково, у розмірі 3 578,37 грн. У стягненні 57,25 грн. втрат від інфляції має бути відмовлено.

Також, поряд з вимогами про стягнення 28 627,00 грн. заборгованості з оплати товару та 3 635,62 грн. втрат від інфляції позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача річних (3 %) у загальній сумі 977,53 грн., з них:

- річні у сумі 350,66 грн. нараховані за період з 20.03.2013р. по 02.09.2014р. на суму 11593,44 грн., з якої 10 287,00 грн. заборгованості та 1306,44 грн. розрахованого позивачем інфляційного збільшення цієї заборгованості з 20.03.2013р. по 01.08.2014р. (а.с.9);

- річні у сумі 626,87 грн. нараховані за період з 21.03.2013р. по 02.09.2014р. на суму 20 669,18 грн., з якої 18 340,00 грн. заборгованості та 2 329 грн. розрахованого позивачем інфляційного збільшення цієї заборгованості з 21.03.2013р. по 01.08.2014р. (а.с.11).

Як встановлено судом, при розрахунку заявлених до стягнення з відповідача 977,53 грн. річних позивачем всупереч приписів ст. 625 Цивільного кодексу України, що передбачає сплату 3 % річних, саме, від простроченої суми, здійснено нарахування річних не лише на суму заборгованості, а й, додатково, на суму інфляційного збільшення цієї заборгованості.

Також, позивачем безпідставно нараховані річні з 20.03.2013р. по 18.04.2013р. за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати вказаного у видатковій накладній № 282 від 20.03.2013р. товару, оскільки, виходячи з наявних матеріалів справи та з урахуванням положень п.2.1. договору, це зобов'язання є простроченим відповідачем з 19.04.2013р. Крім цього, позивачем безпідставно нараховані річні з 21.03.2013р. по 19.04.2013р. за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати вказаного у видатковій накладній № 283 від 21.03.2013р. товару, оскільки, виходячи з наявних матеріалів справи та з урахуванням положень п.2.1. договору, це зобов'язання є простроченим відповідачем з 20.04.2013р.

Наслідком вказаного мало б стати завищення позивачем розміру нарахувань.

Разом з тим, при розрахунку заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум річних, як за період з 20.03.2013р. по 02.09.2014р., так і за період з 21.03.2013р. по 02.09.2014р., позивачем помилково визначено кількість днів у цих періодах нарахування річних як 368 днів та 369 днів, відповідно, замість правильного 533 дні та 532 дні.

533 дні = 287 днів (з 20.03.2013р. по 31.12.2013р.) + 245 днів (з 01.01.2014р. по 02.09.2014р.)

532 дні = 286 днів (з 21.03.2013р. по 31.12.2013р.) + 245 днів (з 01.01.2014р. по 02.09.2014р.)

Наслідком цього мало б стати заниження позивачем розміру нарахувань.

Судом здійснений власний розрахунок річних (3 %) за станом на визначену у розрахунках позивача дату, а саме, по 02.09.2014р., у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання у розмірі 10 287,00 грн. з 19.04.2013р. та грошового зобов'язання у розмірі 18 340,00 грн. з 20.04.2013р.

За результатами цього розрахунку встановлено наступне.

Період прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання у розмірі 10287,00 грн. складає 502 дні = 257 днів (з 19.04.2013р. по 31.12.2014р.) + 245 днів (з 01.01.2014р. по 02.09.2014р.)

Річні за період з 19.04.2013р. по 02.09.2014р., включно, (або за 502 дні) на суму заборгованості у розмірі 10 287,00 грн. складають 424,44 грн.

424,44 грн. = ((10 287,00 грн. х 502 х 3) /100) / 365

Період прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання у розмірі 18340,00 грн. складає 501 день = 256 днів (з 20.04.2013р. по 31.12.2014р.) + 245 днів (з 01.01.2014р. по 02.09.2014р.)

Річні за період з 20.04.2013р. по 02.09.2014р., включно, (або за 501 день) на суму заборгованості у розмірі 18 340,00 грн. складають 755,21 грн.

755,21 грн. = ((18 340,00 грн. х 501 х 3) /100) / 365

Загальна сума вказаних річних становить 1 179,65 грн. = 424,44 грн. + 755,21 грн.

Під час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів сплати на користь позивача 977,53 грн. річних (3 %) повністю або частково.

За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги про стягнення з відповідача 977,53 грн. річних (3 %) підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки розмір заявлених до стягнення з відповідача річних не перевищує їхнього дійсного розрахованого судом розміру, а саме, 1 179,65 грн.

Згідно з ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задовольняється на 99,83 %.

99,83 % = ((33182,90 грн. (загальний розмір задоволених позовних вимог) / (33240,15 грн. (загальний розмір заявлених позовних вимог)) х 100 %

У зв'язку із цим 99,83 % або 1823,89 грн. судового збору покладається на відповідача, решта - на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТПП "Сармат" (місцезнаходження: 74900, Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. Соснова,1, кв. 1Д; ідентифікаційний код юридичної особи 37520079; р/р260005500045160 в ПрАТ "Креді Агріколь банк" м. Київ, МФО 300614) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: 74900, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; р/р26003002019591 в ПАТ "Дельта Банк", МФО 380236) 28 627 (двадцять вісім тисяч шістсот двадцять сім) грн. 00 коп. заборгованості з оплати товару, 3 578 (три тисячі п'ятсот сімдесят вісім) грн. 37 коп. втрат від інфляції, 977 (дев'ятсот сімдесят сім) грн. 53 коп. в якості річних та 1 823 (одна тисяча вісімсот двадцять три) грн. 89 коп. компенсації по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.10.2014р.

Суддя К.В. Соловйов