Постанова

від 29.10.2014 по справі 917/1324/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "27"  жовтня 2014 р.                                                           Справа №917/1324/14 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Горбачова Л.П., суддя Істоміна О.А. при секретарі Сіренко К.О. за участю представників: позивача  – не з'явився відповідача – не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Полтаваобленерго”, м.Полтава (вх. №3176 П/3-12) на рішення господарського суду Полтавської  області від 18.09.2014 по справі №917/1324/14    за позовом Комунального підприємства “Благоустрій Кременчука”, м.Кременчук до Публічного акціонерного товариства “Полтаваобленерго”, м.Полтава про стягнення 1195332,72 грн., - ВСТАНОВИЛА:           Рішенням господарського суду Полтавської  області від 18.09.2014 по справі №917/1324/14 (суддя Безрук Т.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на користь Комунального підприємства "Благоустрій Кременчука" 2986 грн. 58 коп. річних, 12665 грн.  21 коп.  пені, 23906 грн. 81 коп. витрат з оплати судового збору. Припинено  провадження у справі в частині стягнення 1179688,61 грн. основного боргу. В частині стягнення 768,01 грн. річних – у позові відмовлено. Відповідач із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської  області від 18.09.2014 по справі №917/1324/14   в частині стягнення пені в розмірі 12665,21 грн. та 3% річних в розмірі 2986,58 грн. скасувати, зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з ПАТ  “Полтаваобленерго” до 1000,00 грн., посилаючись при цьому на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та неповне з'ясування обставин,  що мають значення справи, з мотивів, викладених  в апеляційній скарзі. 24.10.2014 позивач надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в якому з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення – без змін. Також  просить здійснювати розгляд справи без участі представника КП “Благоустрій Кременчука”. 24.10.2014 року відповідач звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі №917/1324/14 до вирішення пов'язаної з нею справи №917/1252/14, яка розглядається господарським судом Полтавської області. Представник відповідача в судове засідання 27.10.2014 року не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином,  що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення від 17.10.2014 року. Враховуючи, що всі учасники судового процесу   були   належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач та відповідач  не скористались своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою господарським судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає можливим розглянути справу по суті в судовому засіданні 27.10.2014 року за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами. Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне. Обґрунтовуючи заявлене клопотання, відповідач посилається на те, що господарським судом Полтавської області розглядається справа №917/1252/14 за позовом ПАТ «Полтаваобленерго» до КП «Благоустрій Кременчука» про розірвання договору оренди індивідуально визначеного майна №291 від 01.03.2001 року, вимоги про стягнення за яким є предметом розгляду у справі № 917/1324/14. Відповідач вважає, що вказані справи є  взаємопов'язаними, а тому вирішення спору у справі №917/1324/14 не можливе до розгляду господарським судом Полтавської області справи №917/1252/14, у зв'язку з чим, посилаючись на приписи ст. 79 ГПК, просить провадження у справі зупинити.  Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. За змістом названої норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Враховуючи, що предметом спору у справі №917/1324/14 є вимога про стягнення заборгованості по вже наданим та отриманим послугам з оренди майна за договором №291 від 01.03.2001 року за травень, червень 2014 року, а  правові наслідки розірвання договору жодним чином не вплинуть на з'ясування обставин щодо належного  чи неналежного виконання сторонами умов спірного договору у даній справі, колегія суддів вважає заявлене клопотання про зупинення провадження у справі безпідставним та відмовляє у його задоволенні.  Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог ст.101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, правильність застосування  судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.        Як  вбачається з матеріалів справи, 01.03.2001 року між Міським комунальним підприємством "Кременчукенерго" (орендодавець, позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Полтаваобленерго", яке в подальшому змінило назву на Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (орендар, відповідач) було укладено Договір № 291 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до комунальної власності. (далі - Договір) (а.с.10-17). Відповідно до п.1.1 Договору орендодавець передає, а орендар  приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно згідно з додатком, що знаходиться на балансі міського комунального   підприємства "Благоустрій Кременчука" вартість якого становить за експертною оцінкою   23 139 188,00 грн. Майно передається в оренду з метою забезпечення належного утримання та ефективної експлуатації об'єкта оренди, забезпечення безперебійного надання послуг по тепло - та водопостачанню на необхідному рівні та необхідної якості бюджетним організаціям та населенню міста, погашення заборгованості міського бюджету за теплову енергію.          Договір укладено строком на 25 років та діє з 01.03.2001 р. до 01.03.2026 р. включно (п. 10.1 Договору).        Пунктом 3.1 Договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції січень 2001 року - 38 565,30 грн. Орендна плата перераховується до міського бюджету щомісячно, не пізніше 12-го числа наступного місяця за звітним. (п. 3.3 Договору) За умовами п. 3.5 Договору,  орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі однієї облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.               Згідно п. 5.2. Договору, орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.            22.03.2001 сторони підписали акти приймання-передачі в оренду основних засобів згідно рішення міськвиконкому № 396 від 02.03.2001 р., відповідно до яких міське комунальне підприємство "Кременчукенерго" передало, а відповідач прийняв в строкове платне користування майно за переліком, що зазначений в акті. (а.с. 19-22, 23-27, 28-30)               01.06.2011 між позивачем КП “Благоустрій Кременчука” (як правонаступником щодо всіх прав та обов'язків МКП “Кременчукенерго” за договором від 01 березня 2001 року № 291) та ПАТ «Полтаваобленерго» було укладено додаткову угоду до договору №291 від 01.03.2001, за умовами якої орендодавець додатково до орендованого майна, визначеного в розділі 1 Договору передає, а орендар приймає у строкове платне користування індивідуально визначене (нерухоме) майно згідно з актом прийму-передачі, експертна вартість якого становить  2 446    280 грн. Розмір орендної плати за користування майном, передбаченого розділом 1 цієї додаткової угоди становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - червень 2011 р. - 30 578,50 грн., крім того ПДВ - 20%.  (а.с.31)              01.06.2011 р. сторони підписали акт приймання-передачі основних засобів КП “Благоустрій Кременчука” в оренду ПАТ «Полтаваобленерго» згідно Додаткової угоди від 01.06.2011 р. до договору оренди №291 від 01.03.2001. (а.с. 32-34). Звертаючись до господарського суду, позивач послався на те, що  відповідач  свої зобов'язання за укладеним договором виконував неналежним чином, а саме орендну плату за травень 2014 року сплатив лише 10.07.2014 року, а орендну плату за червень 2014 року -  24.07.2014 року, у зв'язку з чим просив суд ( з урахуванням заяв про зміну предмету позову із збільшенням позовних вимог від 24.07.2014 року та від 01.09.2014 року) стягнути з відповідача  1179688,61 грн. - заборгованості  з орендної плати за червень 2014р., 12665,21 грн. - пені за порушення строку сплати орендної плати за травень та червень 2014р.,  3754,59 грн. – 3% річних за порушення строку сплати орендних платежів за травень, червень 2014р.           Господарським судом першої інстанції  позов задоволено частково: стягнуто з відповідача 2986 грн. 58 коп. річних, 12665 грн.  21 коп.  пені. Припинено  провадження у справі в частині стягнення 1179688,61 грн. основного боргу. В частині стягнення 768,01 грн. річних – у позові відмовлено. Колегія суддів апеляційної інстанції повністю погоджується з висновками суду першої інстанції.           Статтею 629 Цивільного кодексу України  встановлено те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.           Обов'язок  своєчасно  і в повному обсязі сплачувати  орендну плату  встановлені  частиною 2 статті 285 Господарського кодексу України. Відповідно до п.5.4 Договору відповідач  зобов'язався  своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату. Відповідно до п.3.3 Договору орендна плата перераховується до міського бюджету щомісячно, не пізніше 12-го числа наступного місяця за звітним кварталом і направляється орендодавцю на погашення різниці в тарифах. Таким чином, орендну плату за травень 2014 року відповідач повинен був сплатити до 12.06.2014 року. Як свідчать матеріали справи, 10.06.2014 позивач направив на адресу відповідача розрахунок орендної плати за травень 2014 року, акт здачі-прийняття робіт від 31.05.2014, рахунок фактуру №БК-0000123 від 31.05.2014 року та  податкову накладну для оплати орендного платежу за травень 2014 року в розмірі 1168008,53 грн. ( а.с.35-38).   Матеріали справи містять докази направлення на адресу відповідача вказаних документів (а.с. 39-40). Однак, відповідач, в порушення п.3.3  договору, орендну плату за травень  2014 року в розмірі 1168008,53 грн. сплатив лише 10.07.2014 року, що підтверджується банківською випискою від 10.07.2014 року (а.с.82). 08.07.2014 позивач направив на адресу відповідача розрахунок орендної плати за червень 2014 року, акт здачі-прийняття  робіт від 30.06.2014, рахунок фактуру №БК-0000154 від 30.06.2014 та податкову накладну для сплати орендного платежу за червень 2014 року в розмірі 1179688,61 грн. (а.с.83-86). Матеріали справи містять докази направлення на адресу відповідача вказаних документів. (а.с. 87-88) Однак, відповідач, в порушення умов договору (а саме п.3.3), орендну плату за червень 2014 року в розмірі 1179688,61 грн. сплатив лише 24.07.2014 року, про що свідчить банківська виписка від 24.07.2014 року (а.с.117). Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач неналежним чином виконував умови укладеного договору та несвоєчасно здійснював орендні платежі. Встановлені по справі обставини також свідчать про те, що 24.07.2014 року, тобто після звернення позивача до суду з позовом, відповідач сплатив на користь позивача 1179688,61 грн. заборгованості по орендній платі за червень 2014р., у зв'язку з чим  суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі в цій частині на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України) Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідно до п.9.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. Проаналізувавши  розрахунки трьох процентів річних від простроченої суми, апеляційний господарський суд  погоджується з висновком  суду першої інстанції, що позивач допустився арифметичної помилки при обчисленні річних за період 13.06.2014р.-02.07.2014р. та вважає вірним розрахунок річних  наведений місцевим господарським судом. Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 2986,58 за період 13.06.2014р.- 02.07.2014р. за прострочення сплати орендної плати за травень 2014 року та за період 14.07.2014р.-24.07.2014 р. за прострочення сплати орендної плати за червень 2014 року. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пунктом 3.5 Договору сторони узгодили, що якщо орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі однієї облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Отже, стягнення пені у разі неналежного виконання взятих на себе зобов'язань покупця передбачено умовами укладеного сторонами договору та узгоджується з приписами чинного законодавства. Враховуючи невиконання відповідачем умов договору щодо повної та своєчасної сплати орендної плати за договором оренди, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності нарахуванням пені. Позивачем надано суду розрахунок пені (а.с.108): за період з 13.06.2014 року по 10.07.2014 року, яку нараховано за прострочення відповідачем сплати орендного платежу за травень 2014 року, в розмірі 8512,06 грн. за період з 14.07.2014 року по 24.07.2014 року, яку нараховано за прострочення відповідачем сплати орендного платежу за червень 2014 року, в розмірі 4153,15 грн. Судова колегія вважає, що розрахунок пені є вірним, таким, що відповідає умовам договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 1000 грн. у зв'язку із скрутним матеріальним становищем підприємства відповідача. В обґрунтування клопотання відповідач зазначив, що скрутний матеріальний стан відповідача виник з об'єктивних причин: невідповідність тарифів на послуги теплопостачання їх собівартості, а також несвоєчасна оплата населенням та бюджетними установами заборгованості за теплопостачання. Господарський суд Полтавської області дійшов висновку про відсутність виняткових обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій та відмовив відповідачу в задоволенні вказаного клопотання. В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що суд першої інстанції неправомірно відмовив відповідачу в задоволенні вищевказаного клопотання та не повно дослідив матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні заборгованості. З цього приводу судова колегія зазначає наступне. Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. За загальним правилом, закріпленим у ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлене замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів або на відсутність вини (п.1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»). Таким чином, відсутність у відповідача необхідних коштів, в тому числі у зв'язку з скрутним фінансовим станом, не є надзвичайними чи невідворотними обставинами та не звільняють ПАТ «Полтаваобленерго» від відповідальності у відповідності до частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 218 Господарського кодексу України. Відповідачем не надано ні до місцевого господарського суду, ні до суду апеляційної інстанції будь-яких доказів на підтвердження винятковості обставин, які б унеможливили своєчасне виконання зобов'язання за укладеним договором та  які б свідчили про поважність причин невиконання зобов'язання (надзвичайні і невідворотні обставини). При цьому, колегія суддів зауважує на тому, що позивач є таким само господарюючим суб'єктом як і відповідач та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Крім того, належний до стягнення розмір пені,  розрахований  відповідно до п.3.5 Договору виходячи з однієї облікової ставки НБУ, що діяла  у період, за який нараховувалася пеня,  не є завеликим порівняно з основною заборгованістю. Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Таким чином, необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду. На підставі аналізу поданих доказів суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для    використання такого права суду. Колегія суддів вважає такий висновок правомірним, тому доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та необґрунтованими.           На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 18.09.2014 у справі №917/1324/14 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до  норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню. Керуючись статтями ст. ст. 22, 32-34, 43, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Полтаваобленерго”, м. Полтава  залишити без задоволення. Рішення господарського суду Полтавської  області від 18.09.2014 у справі №917/1324/14   залишити без змін.                 Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів. Повний текст постанови складено та підписано  29.10.2014 року     Головуючий суддя                                                               Тарасова І.В.           суддя                                                                                       Горбачова Л.П.        суддя                                                                                       Істоміна О.А.