Рішення

від 20.10.2014 по справі 910/14237/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14237/14 20.10.14

За позовомПублічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» доТовариства з обмеженою відповідальністю «АМАДІЕС» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаОСОБА_1 простягнення 125 439,76 дол. США, що еквівалентно 1 489 918,78 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Долгопола І.С. від відповідача:не з'явився від третьої особи:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» (надалі - «Банк») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАДІЕС» (надалі - «Товариство») про стягнення 125 439,76 дол. США, що еквівалентно 1 489 918,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 грошових зобов'язань за кредитним договором №03.34/08-СК4 від 18.09.2008 р., позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача як поручителя суми заборгованості у розмірі 125 439,76 дол. США, що еквівалентно 1 489 918,78 грн. на підставі договору поруки №03.34/08-ДП9 від 18.09.2008 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.07.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.08.2014 р.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій позивач просив суд накласти арешт на грошові кошти та будь-яке рухоме мА нерухоме майно Товариства в межах ціни позову.

Приписами ст. 66 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Згідно п. 3 вказаної Постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

В той же час, в порушення вищезазначених вимог процесуального законодавства клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, не містить мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд може дійти висновку щодо розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову та імовірність утруднення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, про недоведеність поданої заяви, а тому відмовляє в її задоволенні.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 11.08.2014 р. та 08.09.2014 р. розгляд справи відкладався до 08.09.2014 р. та 15.09.2014 р. відповідно.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 15.09.2014 р. справу передано для розгляду судді Бойко Р.В., у зв'язку з перебуванням судді Босого В.П. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.09.2014 р. справу прийнято до свого провадження та призначено розгляд справи на 06.10.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 06.10.2014 р. справу передано для розгляду судді Босому В.П., у зв'язку з поверненням його з відпустки.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 06.10.2014 р. справу прийнято до провадження суддею Босим В.П., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1, розгляд справи відкладено на 20.10.2014 р.

В судове засідання представник позивача з'явилася, на виконання вимог ухвали суду надала документи та пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримала повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 15, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №19105979 від 17.07.2014 р., матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Представник третьої особи, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.08.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк», після зміни найменування - Банк, та ОСОБА_1 (клієнт) було укладено генеральну угоду №03.34/07-ГУ, викладену договором про внесення змін №1 від 31.08.2011 р. в новій редакції.

В рамках вказаної генеральної угоди 18.09.2008 р. між Банком та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений кредитний договір №03.34/08-СК4 (надалі - «Кредитний договір»), який був викладений в новій редакції згідно договору про внесення змін №2 від 31.08.2011 р.

За змістом п. 1.1 Кредитного договору в редакції Договору про внесення змін №2 від 31.08.2011 р., банк зобов'язується надати позичальнику грошові кошти в порядку та на умовах, визначених цим договором, який укладено в межах Генерального договору №03.34/07-ГУ від 31.08.2007 р., а позичальник зобов'язаний прийняти кредит ,використати його за цільовим призначенням, повернути банку кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісійну винагороду та інші платежі в порядку, на умовах та у строки, що визначені цим договором.

Відповідно до п.п. 3.1. 3.2 Кредитного договору сума кредиту становить 300 000,00 дол. США, які позичальник зобов'язаний повернути в повному обсязі 17.09.2015 р. або достроково у випадках, передбачених цим договором.

Згідно з п. 3.3.1 Кредитного договору визначено, що проценти за користування кредитом нараховуються банком за ставкою у розмірі 13,5% річних. Сторони за взаємною згодою, досягнутою при укладенні цього договору, встановили, що розмір визначених у цьому пункті процентів може змінюватися шляхом укладення договору про внесення змін до цього договору, у випадку і в порядку, встановленому у п. 5.2.7 цього договору.

На виконання умов Кредитного договору позивачем було надано ОСОБА_1 кредит на загальну суму 300 000,00 дол. США, що підтверджується банківською випискою по особовим рахункам за 18.09.2008 р.

26.05.2014 р. листом №26.05.2014 р. Банк звернувся до позичальника з вимогою про повернення ним всієї суми отриманих за Кредитним договором грошових коштів у зв'язку з неналежним виконанням ним грошового зобов'язання за таким Договором.

В якості забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за Кредитним договором 18.09.2008 р. між Банком, ОСОБА_1 та Товариством було укладено договір поруки №03.34/08-ДП9 (надалі - «Договір поруки»), відповідно до якого поручитель поручився перед Банком за виконання ОСОБА_1 зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються Кредитним договором.

Відповідно до п. 5 Договору поруки поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням третьою особою (позичальником) зобов'язань за Кредитним договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування зобов'язання відповідача (поручителя) виконати таке зобов'язання.

Кредитний договір є підставою для виникнення у його сторін зобов'язань, а саме майнових зобов'язань згідно ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Матеріалами справи (банківською випискою по особовим рахункам за 18.09.2008 р.) підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Кредитним договором та надання третій особі кредиту, сума становить 300 000,00 дол. США.

Із змісту Кредитного договору та Додаткових договорів вбачається, що сторони домовилися про обов'язок позичальника сплатити відсотки (проценти), нараховані Банком за користуванням кредитом за погодженою сторонами ставкою.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.п. 3.1. 3.2 Кредитного договору сума кредиту становить 300 000,00 дол. США, які позичальник зобов'язаний повернути в повному обсязі 17.09.2015 р. або достроково у випадках, передбачених цим договором.

Статтею 526 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 5.2.1 Кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливої неустойки, комісійної винагороди та виконання всіх зобов'язань за договором у випадках, зокрема невиконання (неналежне виконання) зобов'язань щодо сплати платежів, а також комісійної винагороди, неустойки тощо, передбачених умовами цього договору; затримки позичальником сплати частини кредиту та/або процентів за кредитом щонайменше на 1 календарний місяць.

Як вбачається із матеріалів справи, 26.05.2014 р. листом №26.05.2014 р. Банк звернувся до позичальника з вимогою про повернення ним всієї суми отриманих за Кредитним договором грошових коштів у зв'язку з неналежним виконанням ним грошового зобов'язання за таким Договором.

Станом на момент направлення такої вимоги на адресу третьої особи, за ним обліковувалася заборгованість за Кредитним договором у розмірі 122 561,83 дол. США, яка складалася з: основного боргу у розмірі 100 759,92 дол. США, простроченої заборгованості по сплаті основного боргу у розмірі 17 781,15 грн., простроченої заборгованості за процентами, що нараховані в період з 29.08.2012 р. по 21.05.2014 р., штрафні санкції у розмірі 11 510,31 грн. за період з 29.08.2012 р. по 21.05.2014 р.

Таким чином суд приходить до висновку, що третьою особою було допущено прострочення виконання грошового зобов'язання з повернення кредиту за Кредитним договором, у зв'язку з чим Банк скористався свої правом, наданим приписами ст. 1052 Цивільного кодексу України та п. 5.2.1 Кредитного договору, та вимагав дострокового повернення всієї суми отриманих за таким договором коштів та сплати інших передбачених платежів.

Матеріали справи не містять належних та допустимих в розумінні положень ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження факту сплати третьою особою на користь Банку спірних грошових коштів.

Згідно із ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно із ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Договором поруки Товариство поручилося перед Банком за виконання позичальником (третя особа) зобов'язань за Кредитним договором у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п. 6 Договору поруки у разі настання строку виконання будь-якого зобов'язання за кредитним договором та/або у разі невиконання (у т.ч. неналежного виконання) позичальником зобов'язань за кредитним договором, банк має право на договірне списання з рахунків поручителя суми боргу.

Матеріалами справи підтверджується існування заборгованості третьої особи перед позивачем за Кредитним договором, порушення третьою особою виконання зобов'язання по поверненню такої заборгованості, а також настання строку виконання грошового зобов'язання Товариства як поручителя за Договором поруки.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що третя особа у встановлений Кредитним договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконала, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії третьої особи є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і вона вважається такою, що прострочила (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з п. 7.1 Кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов'язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити на користь банка пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов'язань. Вказана пеня розраховується по дату повного виконання всіх зобов'язань щодо погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у третьої особи перед позивачем зобов'язання на суму, що не перевищує розмір забезпеченого порукою відповідача зобов'язання, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача (поручителя) простроченої заборгованості у розмірі 23 708,20 доларів США, що еквівалентно 281 595,66 грн., строкової заборгованості по кредиту у розмірі 94 832,87 дол. США, що еквівалентно 1 126 383,48 грн., строкової заборгованості зі сплати процентів у розмірі 177,81 доларів США, що еквівалентно 2 111,95 грн., простроченої заборгованості зі сплати процентів у розмірі 5 354,35 доларів США, що еквівалентно 63 596,63 грн., пені за несвоєчасну сплату проценті в у розмірі 255,00 доларів США, що еквівалентно 3 028,78 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 895,59 доларів США, що еквівалентно 10 637,43 грн., 3% річних за прострочення повернення кредиту у розмірі 167,47 доларів США, що еквівалентно 1 989,14 грн., 3% річних за прострочення сплати процентів у розмірі 48,47 доларів США, що еквівалентно 575,71 грн., є правомірним та обґрунтованими.

Відповідачем та третьою особою вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

За таких обставин, позовні вимоги Банку про стягнення Товариства простроченої заборгованості у розмірі 23 708,20 доларів США, що еквівалентно 281 595,66 грн., строкової заборгованості по кредиту у розмірі 94 832,87 дол. США, що еквівалентно 1 126 383,48 грн., строкової заборгованості зі сплати процентів у розмірі 177,81 доларів США, що еквівалентно 2 111,95 грн., простроченої заборгованості зі сплати процентів у розмірі 5 354,35 доларів США, що еквівалентно 63 596,63 грн., пені за несвоєчасну сплату проценті в у розмірі 255,00 доларів США, що еквівалентно 3 028,78 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 895,59 доларів США, що еквівалентно 10 637,43 грн., 3% річних за прострочення повернення кредиту у розмірі 167,47 доларів США, що еквівалентно 1 989,14 грн., 3% річних за прострочення сплати процентів у розмірі 48,47 доларів США, що еквівалентно 575,71 грн. задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» задовольнити повністю.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАДІЕС» (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 15; ідентифікаційний код 33235416) на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (01004, м. Київ, бул. Тараса Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26; ідентифікаційний код 14359319) прострочену заборгованість у розмірі 23 708 (двадцять три тисячі сімсот вісім) доларів США 20 центів, що еквівалентно 281 595 (двісті вісімдесят одна тисяча п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 66 коп., строкову заборгованість по кредиту у розмірі 94 832 (дев'яносто чотири тисячі вісімсот тридцять два) дол. США 87 центів, що еквівалентно 1 126 383 (один мільйон сто двадцять шість тисяч триста вісімдесят три) грн. 48 коп., строкову заборгованість зі сплати процентів у розмірі 177 (сто сімдесят сім) доларів США 81 цент, що еквівалентно 2 111 (дві тисячі сто одинадцять) грн. 95 коп., прострочену заборгованість зі сплати процентів у розмірі 5 354 (п'ять тисяч триста п'ятдесят чотири) долари США 35 центів, що еквівалентно 63 596 (шістдесят три тисячі п'ятсот дев'яносто шість) грн. 63 коп., пеню за несвоєчасну сплату проценті в у розмірі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) доларів США 00 центів, що еквівалентно 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 78 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 895 (вісімсот дев'яносто п'ять) доларів США 59 центів, що еквівалентно 10 637 (десять тисяч шістсот тридцять сім) грн. 43 коп., 3% річних за прострочення повернення кредиту у розмірі 167 (сто шістдесят сім) доларів США 47 центів, що еквівалентно 1 989 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 14 коп., 3% річних за прострочення сплати процентів у розмірі 48 (сорок вісім) доларів США 47 центів, що еквівалентно 575 (п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 71 коп. та судовий збір у розмірі 29 679 (двадцять дев'ять тисяч шістсот сімдесят дев'ять) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.10.2014 р.

Суддя В.П. Босий