Рішення

від 21.10.2014 по справі 925/1596/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 року Справа № 925/1596/14

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чевгуза О.В., при секретарі судового засідання Олійник І.С., за участю представників:

від позивача: Зима Д.О. - представник за довіреністю,

від відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Черкаської області у м. Черкаси справу за позовом комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради, м. Черкаси

до приватного підприємства «Ринкові технології», м. Черкаси

про стягнення 17304 грн. 58 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради звернулось до суду з позовною заявою, у якій просить суд стягнути з приватного підприємства «Ринкові технології» 17304 грн. 58 коп., з яких 15000 грн. основного боргу, 1112 грн. 70 коп. пені, 1191 грн. 88 коп. 3% річних.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи за місцем його державної реєстрації, його представник без поважних причин в судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи по суті у його відсутності за наявними в справі матеріалами.

У відзиві на позов відповідач заявив про сплив позовної давності щодо вимог про стягнення пені та просив її застосувати.

У судовому засіданні згідно з ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

18.11.2011 року між комунальним підприємством теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради (постачальник за договором, позивач по справі) та приватним підприємством «Ринкові технології» (споживач за договором, відповідач по справі) було укладено договір №207 купівлі-продажу теплової енергії (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується постачати споживачеві товар - теплову енергію на потреби опалення, підігріву води, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію (п. 1.1. договору).

Відповідно до умов договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року (п 2.1. договору).

Облік споживання теплової енергії проводиться по приладу загального обліку (п. 5.1. договору).

Пунктом 6.1. договору визначено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі згідно з діючими тарифами, затвердженими та оприлюдненими у встановленому порядку

Згідно з пунктом 6.2. договору розрахунок за теплову енергію, що споживається, здійснюється у відповідності з вимогами п. 7 ст. 276 ГК України, а саме у формі попередньої оплати шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Тариф в розмірі 736,87 грн. за 1 Гкал теплової енергії встановлений на підставі Постанови Національної комісії з регулювання ринку комунальних послуг України №142 від 30.09.2011, яка набирає чинності з 01.10.2011 (п. 6.4 договору).

На підставі договору відповідачем спожито теплової енергії на загальну суму 93446 грн. 90 коп.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті за поставлену теплову енергію повністю не виконав, частково сплатив 78446 грн. 90 коп., доказів проведення розрахунків не подав, а тому позивач просить стягнути борг в розмірі 15000 грн. 00 коп. в примусовому порядку.

Договірні відносини, що виникли між сторонами, по своїй правовій природі мають ознаки договору поставки.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 ГК України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із зазначеною нормою кореспондується частина 1 статті 193 ГК України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 статті 193 ГК України, статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

На підставі вищевказаного, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу за поставлену теплову енергію в розмірі 15000 грн. 00 коп. обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами, а відповідно таким, що підлягають до задоволення.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2.3 договору за порушення строків виконання грошових зобов'язань, передбачених ст. 6.2 договору, споживач сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, включаючи день оплати.

Позивачем за період з 01.02.2014 по 01.08.2014 заявлено до стягнення 1112 грн. 70 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Щодо стягнення пені та клопотання відповідача про застосування строків позовної давності до вимог позивача про її стягнення слід зазначити наступне.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України).

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

У ЦК України встановлено як загальну, тривалістю у три роки (стаття 257), так і спеціальну позовну давність (стаття 258), скорочену або більш тривалу порівняно із загальною.

Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.

Щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відтак, початком нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано за умовами договору. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не передбачено законом або договором.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Пунктом 5 статті 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відтак, на день звернення позивача до суду із позовом строк позовної давності не сплив, підстави для застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення пені відсутні.

Однак, суд не погоджується з визначеним позивачем моментом виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій.

Остаточний розрахунок за поставлену теплову енергію в квітні 2013 року відповідач повинен був здійснити не пізніше 10 травня 2013 року.

Відтак, нарахування пені здійснено позивачем поза межами встановленими ч. 6 ст. 232 ГК України, а тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача за період з 01.02.2014 по 01.08.2014 1112 грн. 70 коп. пені не підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Враховуючи наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем нараховані 1191 грн. 88 коп. - три проценти річних від простроченої суми.

Розрахунки трьох процентів річних відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи та вчиненні вірно, тому підлягають стягненню з відповідача у заявленому розмірі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме 1827 грн. 00 коп. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Ринкові технології» (вул. Смілянська, 144, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 36543357) на користь комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради (вул. О. Дашкевича, 62, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 02082522) 15000 грн. 00 коп. основного боргу, 1191 грн. 88 коп. 3% річних та 1827 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 28 жовтня 2014 року.

Суддя О.В. Чевгуз