Рішення

від 22.10.2014 по справі 910/18190/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18190/14 22.10.14

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-6», м.Київ, ЄДРПОУ 04012885

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс», м.Київ, ЄДРПОУ 32128701

про стягнення 25 816,21 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представникисторін:

від позивача: Саченок В.О. - по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Трест Київміськбуд-6», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 15 340 грн., неустойки в розмірі 5680 грн., пені в сумі 1681,23 грн., інфляційних втрат в сумі 1273,12 грн. та 3% річних в розмірі 194,66 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» умов договору №44-О/13 від 30.06.2013р. оренди нерухомого майна в частині своєчасної сплати орендних платежів у строки та порядку, які передбачені договором, що стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у судове засідання 22.10.2014р. не з'явився, представника не направив, відзиву на позов не надав, всіма правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України не скористався, правової позиції по суті спору не висловив. Проте, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи, з огляду на таке.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 01133, м.Київ, Печерський район, вул.Леоніда Первомайського, буд.11.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, зокрема, ухвалу від 29.09.2014р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Наразі, конверт з судовою кореспонденцією було повернуто на адресу господарського суду з відміткою «інші причини, що не дали змоги виконати».

Згідно з п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс», яка наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, враховуючи позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, з огляду на неявку відповідача у судове засідання 22.10.2014р. господарський суд зазначає наступне. Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Наразі, судом також враховано, що ухвалою від 29.09.2014р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач не з'явився у судове засідання 22.10.2014р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши всі представлені заявником докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст.759 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 30.06.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Трест Київміськбуд-6» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» (орендар) було укладено договір №44-О/13 оренди нерухомого майна, згідно з п.1.1 якого орендодавець зобов'язується надати орендарю у тимчасове платне користування нежиле приміщення площею 18 м.кв: офісне приміщення №8 в будівлі літ.А, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Первомайського, 9.

Відповідно до п.5.1 договору №44-О/13 від 30.06.2013р. орендна плата в місяць становить 2790 грн. за весь об'єкт оренди.

Договір діє з моменту підписання його сторонами. Строк оренди сторонами визначено до 30.06.2014р. Після закінчення строку дії договору, орендар має право поновлення його на новий строк на тих же умовах. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 45 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про своє бажання продовжити його дію (п.4.1 договору №44 О/13 від 30.06.2013р.).

Наразі, в матеріалах відсутні докази звернення орендаря до орендодавця з заявою про поновлення строку дії договору у передбаченому укладеним між сторонами правочином порядку.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором оренди, який підпадає під правове регулювання норм статей 759 - 786 Цивільного кодексу України.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №44-О/13 від 30.06.2013р. як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з оренди нерухомого майна.

За приписами ст.765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

У розділі 4 договору №44-О/13 від 30.06.2013р. сторони погодили порядок передачі об'єкту оренди. Зокрема, сторонами погоджено, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється сторонами на підставі підписання двостороннього акту приймання-передачі. Об'єкт оренди вважається переданим орендарю з моменту підписання акта приймання-передачі №1.

Наразі, як встановлено судом, 01.07.2014р. сторонами було складено та підписано акт №1 приймання-передачі нерухомого майна по договору №44-О/13 від 30.06.2013р. оренди нерухомості, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Первомайського, 9, а саме офісне приміщення №8, площею 18 кв.м.

У судовому засіданні 22.10.2014р. судом було оглянуто оригінал наведеного документу та встановлено, що останній підписано представниками обох сторін без жодних зауважень та заперечень та скріплено печатками господарських товариств.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вже зазначалось, у п.5.1 договору №44-О/13 від 30.06.2013р. сторони визначили, що орендна плата в місяць становить 2790 грн. за користування всім об'єктом оренди. Розрахунок щомісячної орендної плати сторони погодили у додатку №2 до спірного правочину.

У додатку №2 до договору зазначено, що розмір щомісячної орендної плати становить 2790 грн., вартість додаткових послуг, зокрема, компенсація витрат по утриманню мереж та надання послуг Інтернету складає 50 грн., а розмір абонентської плати за отримання послуг телефонізації встановлено на рівні 30,58 грн.

Відповідно до п.5.2 договору №44-О/13 від 30.06.2013р. нарахування орендної плати починається після підписання сторонами акту №1 прийому-передачі об'єкту оренди.

У п.5.3 договору №44-О/13 від 30.06.2013р. сторони визначили, що орендна плата за користування об'єктом оренди вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря, щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця в національній валюті України шляхом перерахування відповідної суми коштів на поточний рахунок орендодавця згідно виставлених рахунків. У разі відсутності у орендаря рахунку на оплату орендної плати з будь-яких причин, орендар зобов'язаний сплатити орендну плату у вказаний вище термін на підставі договору у розмірі, що зазначений в п.5.1 правочину.

Пунктом 6.1 укладеного між сторонами правочину передбачено, що вартість електроенергії, теплової енергії (в опалювальний період), води та послуги каналізації входять у вартість орендної плати і сплачуються разом з нею.

З п.6.3 спірного правочину вбачається, що орендодавець може надавати за заявкою орендаря додаткові послуги за тарифами, погодженими сторонами. Оплата таких послуг здійснюється на підставі виставлених рахунків - фактур або актів виконаних робіт.

Інші послуги, що надаються орендарю в рамках цього договору (послуги Інтернету, телефонного зв'язку), сплачуються на підставі окремо виставлених рахунків та додатку №2 до договору протягом 5 банківських днів з моменту виставлення відповідного рахунку (п.6.2 договору №44-О/13 від 30.06.2013р.).

Як вбачається з матеріалів справи, за період дії спірного правочину сторонами було складено та підписано акти наданих послуг на загальну суму 25 560 грн., зокрема №460 від 31.01.2013р., №493 від 31.08.2013р., №566 від 30.09.2013р., №642 від 31.10.2013р., №731 від 30.11.2013р., №808 від 31.12.2013р., №6 від 31.01.2014р., №80 від 28.02.204р., №165 від 31.03.2014р. У вказаних актах було зазначено, що розмір орендної плати становить 2790 грн., а компенсація витрат на зв'язок - 50 грн. За поясненнями позивача, акти наданих послуг за період з квітня по червень 2014р. включно відповідачем підписано не було.

Наразі, доказів виставлення відповідачу рахунків-фактур на оплату орендних послуг за весь період строку дії спірного правочину позивачем до матеріалів справи не представлено.

Одночасно, за висновками суду, визначення заявником орендної плати за квітень, травень та червень 2014р. у розмірі 2840 грн., тобто з урахування вартості додаткових послуг загальною варістю 150 грн. (50 грн. за кожний окремий місяць), є необґрунтованим, оскільки Публічним акціонерним товариством «Трест Київміськбуд-6» доказів надання відповідних додаткових послуг у вказаний період не надано, факт направлення відповідачу окремих рахунків-фактур на оплату таких послуг, як це передбачено умовами спірного правочину, не доведено.

За таких обставин, враховуючи приписи чинного законодавства, а також обов'язок орендаря навіть у разі відсутності рахунку на оплату орендної плати з будь-яких причин, сплатити орендну плату у розмірі, що погоджений сторонами, у строк до 10 числа поточного місяця, що передбачений п.5.3 договору №44-О/13 від 30.06.2013р., суд дійшов висновку, що строк внесення орендної плати за користування об'єктом оренди у період з липня 2013р. по червень 2014р. на загальну суму 33 480 грн., а також компенсації витрат у розмірі 450 грн. на надання додаткових послуг у період з липня 2013р. по березень 2014р. включно, надання яких підтверджується наведеними вище актами наданих послуг, настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» лише частково виконало свої зобов'язання з внесення орендної плати та відшкодування вартості додаткових послуг, а саме, орендарем було перераховано на рахунок орендодавця 18 740 грн.

Наразі, перерахування відповідачем грошових коштів на рахунок позивача у наведеному вище розмірі підтверджується представленими заявником до матеріалів справи виписками з рахунку Публічного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-6». З вказаних банківських документів вбачається, що 27.09.2014р. було перераховано 2840 грн., 22.11.2013р. - 4000 грн., 02.12.2013р. сплачено 3600 грн., 08.01.2014р. сплачено 5000 грн. та 09.04.2014р. перераховано грошові кошти в сумі 3300 грн.

За розрахунком заявника заборгованість відповідача становить 15 340 грн.

Ухвалами від 29.08.2014р., від 17.09.2014р. та від 29.09.2014р. господарського суду відповідача було зобов'язано надати докази повного або часткового виконання своїх грошових зобов'язань за договором №44-О/13 від 30.06.2013р.

Проте, станом на день вирішення спору Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» вимоги суду виконано не було, факт наявності заборгованості зі сплати орендної плати не спростовано.

Відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За таких обставин, враховуючи наведені вище висновки стосовно відсутності в матеріалах справи доказів наявності підстав для стягнення з орендаря вартості додаткових послуг за квітень, травень та червень 2014р. на загальну суму 150 грн., судом встановлено, що заборгованість відповідача за договором №44-О/13 від 30.06.2013р. складає 15 190 грн., а отже позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-6» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» про стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення неустойки в розмірі 5680 грн., пені в сумі 1681,23 грн., договірної санкції в сумі 1273,12 грн. та 3% річних в розмірі 194,66 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У п.10.3 договору №44-О/13 від 30.06.2013р. сторони погодили, що за порушення строків внесення оплати, встановленої розділами 5 та 6 договору (орендна плата та оплата додаткових послуг), орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення оплати.

Наразі, за порушення орендарем строків внесення орендних платежів та відшкодування вартості додаткових послуг за кожний окремий розрахунковий період (місяць) заявником було нараховано пеню на загальну суму 1681,23 грн.

Здійснивши перевірку представленого заявником розрахунку, а також враховуючи строки та порядок відшкодування вартості додаткових послуг, що передбачені спірним правочином, приймаючи до уваги висновки суду щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача вартості таких послуг за період з квітня по червень 2014р., судом встановлено, що за порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» своїх грошових зобов'язань за договором №44-О/13 від 30.06.2013р. з останнього може бути стягнуто пеню в розмірі 1623,31 грн.

Одночасно, ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на порушення відповідачем строків виконання своїх грошових зобов'язань за договором №44-О/13 від 30.06.2013р., Публічним акціонерним товариством «Трест Київміськбуд 6» було нараховано 3% річних та інфляційні втрати за період з січня по червень 2014р. у розмірі 194,66 грн. та 1273,12 грн. відповідно.

Після проведення перевірки розрахунку 3% річних, враховуючи обставини, які було прийнято до уваги судом під час нарахування пені, суд дійшов висновку, що з відповідача може бути стягнуто 3% річних в розмірі 192,36 грн.

Одночасно, наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірним, а позовні вимоги цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» за порушення строків повернення об'єкту оренди неустойки в сумі 5680 грн. та пені в розмірі 1647,20 грн., господарський суд зазначає таке.

Як вже зазначалось, відповідно до п.4.1 договору №44 О/13 від 30.06.2013р. строк оренди визначено до 30.06.2014р. Після закінчення строку дії договору, орендар має право поновлення його на новий строк на тих же умовах. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 45 днів до закінчення строку дії договору, повідомити письмово орендодавця про своє бажання продовжити його дію.

У п.9.4 спірного правочину сторонами погоджено, що об'єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем не пізніше закінчення строку дії договору, тобто 30.06.2014р.

Наразі, в матеріалах справи відсутні докази звернення орендаря до орендодавця з пропозицією продовжити строк дії оренди, як того вимагає п.4.1 спірного правочину.

Тобто, з наведеного вбачається, що нежиле приміщення площею 18 м.кв - офісне приміщення №8 в будівлі літ.А, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Первомайського, 9, повинно було бути повернуто Публічному акціонерному товариству «Трест Київміськбуд-6» не пізніше 30.06.2014р.

22.05.2014р. заявником було направлено на адресу відповідача претензію №04/214-юр від 22.05.2014р., в якій повідомлено орендаря про наявність заперечень орендодавця стосовно продовження строку оренди після закінчення строку дії договору №04/214-юр від 22.05.2014р., а також зазначено про необхідність повернення приміщень у строк у відповідності до п.9.1 спірного правочину.

Проте, за твердженнями позивача, орендар свої зобов'язання з повернення об'єкту оренди не виконав.

Ухвалами від 29.08.2014р. та від 17.09.2014р. відповідача було зобов'язано надати докази повернення об'єкта оренди позивачу. Однак, Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» вимог суду виконано не було, факт порушення умов договору в частині своєчасного повернення приміщень не спростовано.

За приписами ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи порушення відповідачем строків повернення об'єкту оренди, заявником на підставі ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України було за 1 місяць прострочення нараховано неустойку в розмірі 5680 грн.

Проте, за висновками суду наведений розрахунок є невірним, оскільки відповідно до п.5.1 договору №44-О/13 від 30.06.2013р. орендна плата становить 2790 грн., тобто наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки за місяць прострочення в розмірі 5580 грн.

Одночасно, вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 1647,20 грн., яку заявником нараховано на підставі п.10.4 договору №04/214-юр від 22.05.2014р., є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Як вказувалось, вище у п.4.1 договору №44 О/13 від 30.06.2013р. сторони визначили, що строк оренди становить до 30.06.2014р.

Доказів, пролонгації спірного правочину матеріали справи не містять. До того ж, судом також прийнято до уваги претензію №04/214-юр від 22.05.2014р., в якій орендодавець заперечив проти продовження строку дії договору.

За таких обставин, враховуючи закінчення терміну дії договору №44 О/13 від 30.06.2013р., у позивача відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин умов п.10.4 договору в частині стягнення неустойки за порушення, яке фактично виникло після закінчення строку дії укладеного між сторонами правочину.

Крім того, господарський суд зазначає, що нарахування відповідачем неустойки за кожен день порушення строку повернення об'єкту оренди у розмірі, що передбачений договором, та окремо у розмірі, який визначено законом, фактично свідчить про застосування до правопорушника одного і того ж виду відповідальності за одне порушення. Аналогічну позицію наведено у постанові від 24.12.2013 Верховного Суду України по справі №8/5025/1402/12.Тобто, суперечить приписам ст.61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Аналогічну позицію наведено у постанові від 02.07.2014р. Вищого господарського суду по справі №57/128.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-6» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» про стягнення основного боргу в сумі 15 340 грн., неустойки в розмірі 5680 грн., пені в сумі 168,23 грн., пені в сумі 1273,12 грн. та 3% річних в розмірі 194,66 грн. підлягають задоволенню частково у визначеному вище розмірі.

Судовий збір згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-6», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 15 340 грн., неустойки в розмірі 5680 грн., пені в сумі 1681,23 грн., пені в сумі 1273,12 грн. та 3% річних в розмірі 194,66 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» (01133, м.Київ, Печерський район, вул.Леоніда Первомайського, буд.11, ЄДРПОУ 32128701) на користь Публічного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-6» (01133, м.Київ, Печерський район, вул.Леоніда Первомайського, буд.9, ЄДРПОУ 04012885) основний борг в сумі 15 190 грн., неустойку в сумі 5580 грн., пеню в розмірі 1623,31 грн., 3% річних в сумі 192,36 грн., інфляційні втрати в розмірі 1273,12 грн., а також судовий збір в розмірі 1688,47 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 22.10.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 27.10.2014р.

Суддя М.О.Любченко