Рішення

від 22.10.2014 по справі 910/15526/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15526/14 22.10.14

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Київ, код НОМЕР_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСКО «Українська енергетична компанія», м.Київ, ЄДРПОУ 37729227

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Київ, код НОМЕР_2

про стягнення 244 967,46 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_4 - по дов.

від відповідача: Колмикова О.О. - по дов.

від третьої особи: ОСОБА_4 - по дов.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва із позовом (з урахуванням заяви б/н від 20.08.2014р.) до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСКО «Українська енергетична компанія», м.Київ про стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 212 835,39 грн., штрафу в сумі 14 450 грн., інфляційних втрат в розмірі 25 582,69 грн. та 3% річних в сумі 6530 грн.

21.08.2014р. до господарського суду надійшла заява б/н від 21.08.2014р. про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача основний борг в розмірі 183 953,93 грн., штраф в загальному розмірі 28900 грн., інфляційні втрати в сумі 25 582,69 грн., 3% річних в сумі 6530,84 грн.

Господарським процесуальним кодексом України, зокрема ст.22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України та зазначені в цій постанові. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Аналогічну позицію наведено у п.3.11 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

За своєю правовою природою заява б/н від 21.08.2014р. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Згідно зі ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що заява б/н від 21.08.2014р. позивача відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України, остання прийнята господарським судом до уваги під час розгляду справи та судом розглядаються остаточні позовні вимоги, викладені в останній.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕСКО «Українська енергетична компанія» умов договору оренди №01-11/11-Ор від 01.11.2011р. в частині своєчасної сплати орендних платежів у строки та порядку, які передбачені договором, що стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у судовому засіданні 22.10.2014р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення з огляду на невірне, на думку орендаря, визначення заявником суми заборгованості з орендних платежів.

Ухвалою від 29.07.2014р. господарського суду міста Києва залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3.

Третя особа у судовому засіданні 22.10.2014р. позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників всіх учасників судового процесу, дослідивши всі представлені сторонами докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст.759 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2011р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендодавець 1), Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендодавець 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕСКО «Українська енергетична компанія» було укладено договір оренди №01-11/11-Ор, згідно з п.1 якого орендодавець 1 та орендодавець 2 зобов'язуються передати орендарю у строкове платне користування нежилі приміщення №№1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 (групи приміщень №51) четвертого поверху будівлі літ.Б, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 208,1 кв.м згідно поверхневого плану, а орендар зобов'язується прийняти приміщення, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення договору повернути приміщення орендодавцям в належному стані.

Договір набирає чинності після його підписання та підписання акту прийому-передачі приміщення (п.8.1 договору №01-11/11-Ор від 01.11.2011р.).

У п.п.2.5, 8.1 договору №01-11/11-Ор від 01.11.2011р. сторони погодили, що строк оренди становить 12 місяців з дати прийняття приміщення за актом примання-передачі. Строк оренди може бути змінений тільки за взаємною згодою сторін, про що останні укладають відповідну угоду або новий договір оренди.

01.12.2011р. було здійснено приймання-передачу об'єкту оренди, що підтверджується актом б/н приймання передачі приміщення, яке є предметом оренди за договором №01-11/11-Ор від 01.11.2011р.

30.11.2013р. контрагентами було погоджено продовження строку дії спірного правочину до 31.12.2013р., про що складено додаткову угоду №2 до договору №01-11/11-Ор від 01.11.2011р.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором оренди, який підпадає під правове регулювання норм статей 759 - 786 Цивільного кодексу України.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №01-11/11-Ор від 01.11.2011р. як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у учасників судового процесу взаємних цивільних прав та обов'язків з оренди нерухомого майна.

За приписами ст.765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

У розділі 2 договору №01-11/11-Ор від 01.11.2011р. сторонами було визначено порядок передачі приміщення орендарю. Зокрема, п.2.1 спірного правочину визначено, що приміщення повинно бути передане орендодавцем 1 та орендодавцем 2 й прийнято орендарем не пізніше 31.12.2011р.

Згідно з п.2.3 укладеного між учасниками спору правочину передача об'єкта оренди здійснюється за актом приймання-передачі, підписання якого сторонами свідчить про фактичну передачу приміщень в оренду. Акт приймання-передачі є невід'ємною частиною договору, в якому сторони зазначають технічний стан приміщення, інженерні комунікації та інше обладнання.

Як вказувалось вище, на виконання умов спірного правочину орендодавцями було передано, а орендарем прийнято нежилі приміщення №№1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 (групи приміщень №51) четвертого поверху будівлі літ.Б, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 208,1 кв.м, що підтверджується актом б/н від 01.12.2011р. приймання-передачі об'єкту оренди.

У судовому засіданні 20.08.2014р. судом було оглянуто оригінал наведеного документу та встановлено, що останній підписано представниками обох сторін без жодних зауважень та заперечень та скріплено печатками господарських товариств.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З п.3.1 договору №01-11/11-Ор від 01.11.2011р. вбачається, що орендар має право самостійно визначити одержувача орендних платежів, вибираючи між орендодавцем 1 та орендодавцем 2. При цьому, контрагенти погодились, що зобов'язання по сплаті орендних платежів є належним чином виконаними, незалежно від того, на рахунок якого отримувача здійснено платіж.

Договірний розмір орендної плати встановлюється у наступному розмірі: 22 900 грн. без податку на додану вартість за місяць та сплачується не пізніше 15 числа поточного місяця. У вартість орендної плати входить оплата охорони та прибирання площ загального користування та не входять витрати на компенсацію комунальних послуг за електроенергію, теплопостачання, за спожиту холодну та гарячу воду, які сплачуються окремо (п.3.2 договору №01-11/11-Ор від 01.11.2011р.).

Зі змісту п.3.3 спірного правочину вбачається, що узгоджена сторонами орендна плата, яка буде сплачуватись орендарем, може бути змінена за взаємною згодою сторін в сторону зменшення/збільшення у випадку глобальних змін макроекономічних показників ринку оренди нерухомості.

У п.3.7 контрагенти погодили, що в кінці кожного місяця сторонами підписується акт приймання послуг.

Усі витрати за користування наданими телефонними лініями та лініями доступу до мережі Інтернет сплачуються орендарем самостійно на підставі рахунків операторів (п.3.8 договору №01-11/11-Ор від 01.11.2011р.)

Пунктом 3.13 спірного правочину передбачено, що інші види платежів за приміщення, в тому числі, податки орендодавця 1 та орендодавця 2 сплачуються останніми самостійно.

У додатковій угоді №1 від 16.08.2012р. контрагентами було погоджено, що з 01.10.2012р. розмір орендної плати складатиме 25 900 грн. за місяць та підлягає сплаті не пізніше 15 числа поточного місяця.

30.07.2013р. між сторонами та третьою особою було укладено додаткову угоду №3, відповідно до якої розмір орендної плати у липні 2013р. визначено на рівні 28 900 грн.

Зі змісту додаткової угоди №4 від 30.07.2013р. вбачається, що сторонами прийнято рішення про зміну предмету договору та визначено, що за договором №01-11/11-Ор від 01.11.2011р. орендодавець 1 та орендодавець 2 зобов'язуються передати орендарю у строкове платне користування нежилі приміщення №№7, 8, 9, 10, 11, 12 (групи приміщень №51) четвертого поверху будівлі літ.Б, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 100,3 кв.м. Іншу частину приміщень, а саме №№1, 2, 3, 4, 5, 6, загальною площею 107,8 кв.м орендарем було повернуто орендодавцям, що підтверджується актом б/н від 31.07.2013р. приймання-передачі предмету оренди.

У додатковій угоді №4 від 30.07.2013р. сторонами також зменшено розмір щомісячної орендної плати до 14 450 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з представленого заявником розрахунку, позивачем на підставі наявних в матеріалах справи актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) нараховано розмір орендної плати у розмірі більшому, ніж визначений договором та додатками до нього.

Проте, господарський суд не приймає акти здачі-прийняття робіт, як доказ внесення сторонами змін до істотних умов договору оренди, оскільки в останніх визначено саме вартість послуг за окремий місяць, а не розмір орендної плати, тоді як за своєю правовою природою договір оренди не є договором про надання послуг, а є правочином, який направлено на передання у строкове користування індивідуально-визначеної речі, а отже і правова природа орендних платежів та вартість послуг є відмінною.

Крім того, судом також враховано, що умовами спірного правочину передбачено, що вартість, зокрема, комунальних платежів (електропостачання, гарячого та холодного постачання) та послуг телефонного та Інтернет - зв'язку сплачується орендарем окремо на підставі рахунків.

При цьому, матеріали справи не містять належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів надання та виставлення відповідачу рахунків на оплату наведених послуг, як за окремі місяці, так і в цілому за весь період користування об'єктом оренди.

Наразі, матеріали справи також не містять доказів наявності інших, ніж перелічені вище додаткових угод, якими було б змінено розмір орендної плати у передбаченому договором та чинним законодавством порядку.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи судом ухвалою від 29.07.2014р. було зобов'язано учасників судового процесу надати всі додаткові угоди до договору №01-11/11-Ор від 01.11.2011р., а також всі документи, які складались на виконання умов зазначеного правочину.

Наведену ухвалу було отримано позивачем 02.08.2014р., що підтверджується поштовим повідомленням №0103030389640. Проте, як вже зазначалось, всупереч приписів ст.33 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу, зокрема, своїх вимог, позивачем доказів визначення орендної плати на підставі наведених актів у розмірі більшому, ніж передбачено умовами спірного правочину, не надано.

Судом також враховано позицію відповідача, викладену у судовому засіданні 22.10.2014р., стосовно необхідності обрахування розміру орендної плати з урахуванням умов договору №01-11/11-Ор від 01.11.2011р. та додаткових угод до нього.

При цьому, суд зазначає, що заявник не позбавлений права на звернення до суду з окремим позовом про стягнення з відповідача вартості додаткових послуг (комунальних платежів, тощо), які надавались Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕСКО «Українська енергетична компанія»

Отже, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги визначений договором №01-11/11-Ор від 01.11.2011р. та додатковими угодами до нього розмір орендної плати, суд дійшов висновку, що за користування об'єктом оренди у період з 01.12.2011р. по 31.12.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСКО «Українська енергетична компанія» повинно було внести орендні платежі на рахунок одного з орендодавців в розмірі 563 250 грн., з яких, за грудень 2011р. - 22900 грн., за січень 2012р. - 22900 грн., за лютий 2012р. - 22900 грн., за березень 2012р. - 22900 грн., за квітень 2012р. - 22900 грн., за травень 2012р. - 22900 грн.,за червень 2012р. - 22900 грн. за липень 2012р. - 22900 грн., за серпень 2012р. - 22900 грн., за вересень 2012р. - 22900 грн., за жовтень 2012р. - 25 900 грн., за листопад 2012р. - 25 900 грн., за грудень 2012р. - 25 900 грн., за січень 2013р. - 25 900 грн., за лютий 2013р. - 25 900 грн., за березень 2013р. - 25 900 грн., за квітень 2013р. - 25 900 грн., за травень 2013р. - 25 900 грн., за червень 2013р. - 25 900 грн., за липень 2013р. - 28 900 грн., за серпень 2013р. - 14 450 грн., за вересень 2013р. - 14 450 грн., за жовтень 2013р. - 14 450 грн., за листопад 2013р. - 14 450 грн. та за грудень 2013р. - 14 450 грн.

За таких обставин, з огляду на погоджені контрагентами умови стосовно розміру, порядку та строків внесення орендних платежів, суд дійшов висновку, що строк виконання орендарем своїх грошових зобов'язань в частині сплати орендної плати за користування приміщенням за весь період строку дії договору №01-11/11-Ор від 01.11.2011р. на загальну суму 563 250 грн. настав.

Проте, за твердженнями позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСКО «Українська енергетична компанія» свої зобов'язання з внесення орендної плати за користування об'єктом оренди на підставі договору №01-11/11-Ор від 01.11.2011р. належним чином не виконало, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 183 953,93 грн.

Наразі, на підтвердження часткового виконання орендарем своїх грошових зобов'язань за договором оренди, позивачем представлено до матеріалів справи довідку №309/11 від 14.08.2014р. Публічного акціонерного товариства «Фортуна-банк», відповідно до якої на рахунок позивача за період з 01.11.2011р. по 14.08.2014р. від відповідача було зараховано грошові кошти на загальну суму 447 676,89 грн.

Ухвалами від 29.07.2014р., від 20.08.2014р. та від 03.09.2014р. відповідача було зобов'язано надати докази повного або часткового виконання своїх грошових зобов'язань за договором №01-11/11-Ор від 01.11.2011р.

Проте, станом на день вирішення спору Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕСКО «Українська енергетична компанія» вимоги суду виконано не було, факт наявності заборгованості зі сплати орендної плати не спростовано.

Відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За таких обставин, враховуючи наведені вище висновки стосовно невідповідності розрахунку позивача умовам спірного правочину та додатків до нього, а отже невірного визначення заявником розміру невиконаного орендарем грошового зобов'язання з внесення орендних платежів, приймаючи до уваги всі фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСКО «Українська енергетична компанія» про стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково на суму 115 573,11 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 28 900 грн., інфляційних втрат в сумі 25 582,69 грн., 3% річних в сумі 6530,84 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України ).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У п.6.2 договору №01-11/11-Ор від 01.11.2011р. зазначено, що у випадку несвоєчасного внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцю 1 чи орендодавцю 2 штраф в розмірі 100% місячної орендної плати.

Наразі, на підставі наведеного вище пункту спірного правочину та враховуючи порушення відповідачем строків сплати орендних платежів, заявником нараховано та заявлено до стягнення штраф у розмірі 14 450 грн.

За висновками суду, вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в частині стягнення штрафу за порушення строків виконання грошових зобов'язань є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, з огляду на встановлені вище обставини відносно порушення відповідачем обов'язку зі своєчасного внесення орендної плати.

Одночасно, згідно з п.6.7 договору №01-11/11-Ор від 01.11.2011р., відповідно до якого у випадку порушення вимог передбачених п.4.5 орендар зобов'язується сплатити протягом 14 робочих днів неустойку в розмірі 100% місячної орендної плати.

Відповідно до п.4.5 спірного правочину орендар повинен письмово повідомити орендодавця 1 або орендодавця 2 не пізніше, ніж за 2 місяці, про бажання достроково припинити дію договору.

На підставі наведених вище умов договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення штраф в сумі 14 450 грн.

Проте, за висновками суду, такі вимоги заявника є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не представлено до матеріалів справи жодних доказів дострокового припинення дії правочину за ініціативою відповідача.

При цьому, суд зазначає, що посилання заявника на зменшення кількості орендованих приміщень шляхом укладення додаткової угоди №4 від 30.07.2013р., як на підставу нарахування такого штрафу, є безпідставним, оскільки наведена угода не свідчить про дострокове припинення договору, а за своєю правовою природою є внесенням змін до умов договору №01-11/11-Ор від 01.11.2011р., яке відповідає умовам укладеного між сторонами правочину на приписам чинного законодавства України. Крім того, в матеріалах справи також відсутні докази внесення наведених змін до умов спірного правочину саме за ініціативи орендатора.

Одночасно, ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на порушення відповідачем строків виконання своїх грошових зобов'язань за договором №01-11/11-Ор від 01.11.2011р., Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було нараховано 3% річних за період з квітня 2013р. по червень 2014р. в розмірі 6530,84 грн. та інфляційні втрати за період з травня 2013р. по червень 2014р. у розмірі 26 582, 69 грн.

Після проведення судом перевірки представленого заявником до матеріалів справи розрахунку, враховуючи наведені вище висновки щодо необґрунтованості визначення розміру заборгованості з внесення орендних платежів, суд дійшов висновку, що за період з 01.04.2013р. по 30.06.2014р. з відповідача може бути стягнуто 3% річних у розмірі 2808,01 грн. та інфляційні витрати в сумі 14 336,17

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСКО «Українська енергетична компанія», м.Київ про стягнення основного боргу в розмірі 183 953,93 грн., штрафу в розмірі 28900 грн., інфляційних втрат в сумі 25 582,69 грн., 3% річних в сумі 6530,84 грн. підлягають задоволенню частково у визначеному вище розмірі.

Судовий збір в розмірі 288,63 грн., який було сплачено заявником на підставі платіжного доручення №13 від 08.07.2014р., підлягає поверненню Фізичній особі-підприємця ОСОБА_2 з Державного бюджету України на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у зв'язку із зменшенням позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 4899,35 грн. згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСКО «Українська енергетична компанія», м.Київ про стягнення основного боргу в розмірі 183 953,93 грн., штрафу в розмірі 28 900 грн., інфляційних втрат в сумі 25 582,69 грн., 3% річних в сумі 6530,84 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСКО «Українська енергетична компанія» (01030, м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, буд.51Б, ЄДРПОУ 37729227) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) основний борг в розмірі 115 573,11 грн., 3% річних в розмірі 2808,01 грн., інфляційні витрати в сумі 14 336,17 грн., штраф в розмірі 14 450 грн., а також судовий збір в розмірі 2943,35 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) з Державного бюджету України судовий збір 288,63 грн., сплачений на підставі платіжного доручення №13 від 08.07.2014р.

У судовому засіданні 22.10.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 27.10.2014р.

Суддя М.О.Любченко