Рішення

від 27.10.2014 по справі 910/20779/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20779/14 27.10.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Столиця-сервіс» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Делюкс-Білдинг» простягнення 235 564,05 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Гордійченко В.М. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Столиця-сервіс» (надалі - ТОВ «Транспортна компанія «Столиця-сервіс») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Делюкс-Білдинг» (надалі - ТОВ «Делюкс-Білдинг») про стягнення 235 564,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №13-05/14 від 13.05.2014 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 221 112,41 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 12 807,24 грн. та 3% річних у розмірі 1 644,40 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.10.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 27.10.2014 р.

В судове засідання представник позивача з'явилася, вимоги ухвали суду виконала, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №31354670.

Відтак, оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.05.2014 р. між ТОВ «Транспортна компанія «Столиця-сервіс (постачальник) та ТОВ «Делюкс-Білдинг» (покупець) було укладено договір поставки №13-05/14 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах договору поставити, а покупець прийняти пісок річковий та здійснити його оплату на умовах, що визначені цим договором.

Згідно з п. 5.2 Договору ціна товару, що постачається постачальником, становить 26,5 грн. за тону товару та вказується у рахунка-фактурах і видаткових накладних. У вартість товару включена вартість його навантаження на автомобілі покупця, вказані в п. 3.3 даного договору.

За змістом п. 5.3 Договору оплата за товар здійснюється покупцем шляхом переказу коштів в безготівковій формі на поточний рахунок постачальника шляхом попередньої оплати вартості товару згідно рахунку-фактури постачальника.

На виконання умов Договору позивач поставляв, а відповідач приймав та частково оплачував поставлену продукцію, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та довідкою обслуговуючого банку позивача №142/В9 від 23.10.2014 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по оплаті товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 221 112,41 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видатковими накладними №РН-0000295 від 17.05.2014 р., №РН-0000296 від 19.05.2014 р., №РН-0000497 від 20.05.2014 р., №РН-0000498 від 21.05.2014 р., №РН-0000500 від 22.05.2014 р., №РН-0000501 від 23.05.2014 р., №РН-0000502 від 26.05.2014 р., №РН-0000503 від 27.05.2014 р., №РН-0000504 від 29.05.2014 р., №РН-0000505 від 30.05.2014 р., №РН-0000506 від 31.05.2014 р., №РН-0000693 від 02.06.2014 р., №РН-0000694 від 04.06.2014 р., №РН-0001124 від 30.06.2014 р., №РН-0001123 від 28.06.2014 р., №РН-0001122 від 27.06.2014 р., №РН-0001183 від 26.06.2014 р., №РН-0001121 від 25.06.2014 р., №РН-0001120 від 24.06.2014 р., №РН-0001119 від 23.06.2014 р., №РН-0001118 від 21.06.2014 р., №РН-0001117 від 20.06.2014 р., №РН-0001115 від 18.06.2014 р., №РН-0001116 від 19.06.2014 р., №РН-0001596 від 02.07.2014 р., №РН-0001561 від 22.07.2014 р., №РН-0001560 від 21.07.2014 р., №РН-0001559 від 18.07.2014 р., №РН-0001558 від 17.07.2014 р., №РН-0001557 від 16.07.2014 р., №РН-0001556 від 15.07.2014 р., №РН-0001555 від 14.07.2014 р., №РН-0001335 від 09.07.2014 р., №РН-0001334 від 08.07.2014 р., №РН-0001333 від 07.07.2014 р., №РН-0001332 від 05.07.2014 р., №РН-0001331 від 04.07.2014 р., №РН-0001330 від 03.07.2014 р., №РН-0001336 від 01.07.2014 р., №РН-0000826 від 06.06.2014 р., №РН-0000827 від 10.06.2014 р., №РН-0000833 від 11.06.2014 р., №РН-0000828 від 12.06.2014 р., №РН-0000829 від 13.06.2014 р., №РН-0000830 від 14.06.2014 р., №РН-0000831 від 16.06.2014 р.) підтверджується передача відповідачу товару згідно Договору на загальну суму 223 262,50 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 5.3 Договору, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за отриманий товар шляхом попередньої оплати вартості товару згідно рахунку-фактури постачальника.

Відповідачем частково оплачено вартість поставленої продукції на суму 35 000,00 грн., що підтверджується довідкою обслуговуючого банку позивача №142/В9 від 23.10.2014 р.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 188 262,50 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача грошових коштів у розмірі 188 262,50 грн. на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Делюкс-Білдинг» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність і обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості в розмірі 188 262,50 грн.

При цьому, заборгованість відповідача в розмірі 32 849,91 грн. не доведена позивачем належними та допустимими доказами в розумінні приписів ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, а відтак в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 12 807,24 грн. та 3% річних у розмірі 1 644,40 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 17.05.2014 р. по 23.09.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 6.3 Договору за порушення термінів оплати вказаних у п. 5.3 договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення пені та 3% річних з урахуванням підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, а також враховуючи часткову оплати відповідачем суми заборгованості, за наслідками якого вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 8 995,34 грн. та 3% річних у розмірі 1 083,15 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Делюкс-Білдинг» на користь ТОВ «Транспортна компанія «Столиця-сервіс» заборгованості у розмірі 188 262,50 грн., пені у розмірі 8 995,34 грн. та 3 % річних у розмірі 1 083,15 грн.

В частині стягнення заборгованості у розмірі 32 849,91 грн., пені у розмірі 3 811,90 грн. та 3 % річних у розмірі 561,25 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Столиця-сервіс» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Делюкс-Білдинг» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 2-А; ідентифікаційний код 34288914) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Столиця-сервіс» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, 22, оф. 159; ідентифікаційний код 39059567) заборгованість в розмірі 188 262 (сто вісімдесят вісім тисяч двісті шістдесят дві) грн. 50 коп., пеню у розмірі 8 995 (вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 34 коп., 3 % річних у розмірі 1 083 (одна тисяча вісімдесят три) грн. 15 коп. та судовий збір у розмірі 3 966 (три тисячі дев'ятсот шістдесят шість) грн. 82 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.10.2014 р.

Суддя В.П. Босий