Ухвала

від 22.10.2014 по справі 820/15954/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2014 р.Справа № 820/15954/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2014р. по справі № 820/15954/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецкабель"

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

09.09.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецкабель"звернулося до суду із позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 05.09.2014 року № 0001112201.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 24.09.2014 року позовні вимоги задовольнив. Скасував податкове повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 05.09.2014 року № 0001112201, прийняте щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецкабель". Стягнув з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі м. Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецкабель" (61105, м. Харків, вул. Фонвізіна, буд. 18, код ЄДРПОУ: 31643244) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 345,00 (триста сорок п'ять) грн.

Основ'янська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт вважає, що судом першої інстанції не дотримано вимоги ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, не враховано положення ст.ст44,198, 201 Податкового кодексу України, ст.ст. 3,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У відповідності до положень ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена документальна позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ "Укрспецкабель" щодо правильності та повноти обчислення ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "ТД Сієна" за березень 2014 р., за результатами якої 04.08.2014 р. був складений акт за № 2713/20-38-22-01-04/31643244, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- ст.1, п. 2 ст. 3, ст. 4, п. 6 ст. 8, п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України від "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", в частині необхідності організації бухгалтерського обліку та складання первинних документів з врахуванням сутності господарських операцій; відповідності змісту операцій, що зафіксовані в документах, реальним обставинам; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно-правовим актам, не завдають шкоди державі, підписаних уповноваженим на те особами;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, внаслідок чого товариство зайве включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 115000,00 грн., у т.ч. за березень 2014 року.

За наслідками вказаного акту перевірки 05.09.2014 року відповідачем стосовно позивача було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001112201 на загальну суму грошового зобов'язання 172500,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте податковим органом, є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Пункт 44.1 ст.44 Податкового кодексу України зазначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судовим розглядом встановлено, що позивач у перевіреному періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ "ТД Сієна".

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положення п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з абз. 1-2 п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

В п 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України зазначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналізуючи вказані вище правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що факт здійснення господарської діяльності має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договорів, ТОВ "ТД Сієна" надано маркетингові послуги, про що складені акти приймання-передачі наданих послуг та передані відповідні звіти виконавця, у яких наведена класифікація наявної на ринку кабельно-провідникової продукції, надана оцінка ринку продукції, загальна оцінка ринку збуту, зазначені фактори, що впливають на ринок збуту та прогноз розвитку ринку, здійснений пошук нових потенційних виробників кабельно-провідникової продукції.

На підтвердження здійснення правочинів, ТОВ "ТД Сієна" виписало податкові накладні на загальну суму 575000,01 грн. (в т.ч. ПДВ - 115000,0грн.), які повністю відповідають вимогам п. 201.1. ст. 201 Податкового Кодексу України.

Надані послуги були сплачені ТОВ "Укрспецкабель" шляхом перераховування коштів по безготівковому рахунку, відповідно до платіжних доручень на загальну суму 575000,01 грн.

Враховуючи вищезазначені положення, колегія суддів вважає, що господарські відносини ТОВ "Укрспецкабель" з ТОВ "ТД Сієна" грунтувалися на підставі договірних відносин з надання послуг, підтвердженням реальності яких є податкові накладні.

Отже, реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ТД Сієна" підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

Стосовно посилання відповідача на відсутність факту реального вчинення позивачем господарських операцій з його контрагентом, що базується на акті ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "ТД Сієна" щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в податковому обліку" від 03.07.2014 р. № 694/04-62-22-3/3847066, як на підставу для встановлення вищевказаних порушень з боку позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2014 р. у справі № 804/10767/14 визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м Дніпропетровська щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі конрагентів в т. ч. в ІАІС "Податковий блок" та її підсистемах на підставі акту та зобов'язано вилучити зазначену інформацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАСУ обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, що має місце в даному випадку, тобто, в даному випадку акт, на який послався відповідач, як на підставу встановлених порушень з боку позивача, є недійсним, що судом враховується при прийнятті рішення у цій справі.

Отже, оскаржуване рішення є протиправним.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає що надані позивачем первинні документи на виконання вищезазначених договорів за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, а висновки акту перевірки Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області є безпідставними.

Таким чином, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що судження податкового органу про правомірність винесення податкового повідомлення-рішення від 05.09.2014 року № 0001112201не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2014р. по справі № 820/15954/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М. Судді Бершов Г.Є. Катунов В.В.