Рішення

від 21.10.2014 по справі 906/410/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "21" жовтня 2014 р. Справа № 906/410/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

за участю представника позивача: Махаєва Р.П. - директор

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства обмеженою відповідальністю "Руфіна-Центр" (м.Житомир)

до ATLAS NET Ltd. (ТОВ "Атлас Нет")

про стягнення 68663,86 грн.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 4599,76 євро, що станом на 28.03.2014р. становить 68663,86грн.

Ухвалою господарського суду від 04.04.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 07.07.2014р

Ухвалою господарського суду від 07.07.2014р. відкладено розгляд справи на 10.10.2014р.

В судовому засіданні 10.10.2014р., відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 21.10.2014р. з метою отримання перекладу документів, які надійшли до суду з Німеччини.

Представник позивача подала в судове засідання заяву від 20.10.2014р., в якій відмовляється від позовних вимог в частині стягнення з відповідача неустойки у розмірі 2122,80 євро, просить припинити провадження у справі в цій частині на підставі п.4 ч. 1 ст. 80 ГПК України та зазначає, що наслідки відмови від позову відомі та зрозумілі.

Розглянувши заяву позивача про часткову відмову від позову, суд приймає до уваги наступне.

Приписами статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що позивач до прийняття рішення по справі вправі відмовитись від позову. Відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, підписаній позивачем, що долучається до справи (ст.78 ГПК України).

Заява про часткову відмову від позову підписана директором ТОВ "Руфіна-Центр" Махаєвою Р.П. на підставі повноважень, що надані Статутом. (а.с.61-63).

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Розглянувши заяву позивача, враховуючи право позивача на відмову від позову, господарський суд відповідно до ст.78 ГПК України приймає відмову позивача від позову в частині стягнення з відповідача неустойки в розмірі 2122,80 євро. Вважає, що ця відмова не суперечить діючому законодавству і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

За таких обставин провадження у справі в частині стягнення з відповідача неустойки у розмірі 2122,80 євро суд припиняє на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в частині стягнення з відповідача 2440,00 євро основного боргу, 19,52 євро інфляційних та 17,44 євро 3% річних.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, вимоги ухвали суду від 07.07.2014р. не виконав. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що вбачається із Свідоцтва про вручення 12.09.2014 р. документів в офісному приміщенні відповідача (а.с. 42-52; 57, 58).

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Руфіна-Центр" (продавець, позивач) та ATLAS NET Ltd. (ТОВ "Атлас Нет") (покупець, відповідач) укладено контракт №28/10-13 від 28.10.2013р. (а.с.11-14), за яким покупець зобов'язався продати, а покупець купити обладнання для гранулювання біомаси, а саме: прес-гранулятор ОГМ-1,5 (1шт.) в комплекті з матрицею 8мм під дерево (довжина каналу 78 мм, робоча довжина каналу 56мм (1 шт.), роликами (1 комплект-2шт.), бункером накопичувачем з ворошителем (1шт.), охолоджувачем (1 шт.), системою циклонів (1 шт.), норією (1шт.), шафою управління (1 шт.) (п.1.1 контракту).

Згідно розділу 2 контракту, ціна товару, що постачається за цим контрактом становить 26800,00 EUR. Ціни на товар встановлюються в євро і залишаються незмінними. Ціна товару включає вартість завантаження товару на транспорт перевізника і його митного оформлення на внутрішній митниці. Загальна сума контракту складає 26800,00 EUR.

Поставка товару вважається виконаною продавцем належним чином в момент завантаження товару на транспортний засіб перевізника, наданого покупцем та підписання уповноваженими представниками сторін товарно-транспортних накладних, що свідчать про прийом-передачу товару та всіх необхідних документів, визначених у п.6.1 даного контракту, покупцеві.

Продавець зобов'язаний надати покупцеві разом з партією товару наступні документи:

- CMR (товарно-транспортна накладна);

- рахунок-фактура;

- експортна декларація;

- пакувальний лист (розділ 6 контракту).

Датою поставки товару вважається дата, вказана на печатці митної служби України на міжнародній накладній CMR (п.7.5 контракту).

На виконання прийнятих на себе зобов'язань, позивач поставив відповідачу обладнання, визначене контрактом №28/10-13 на загальну суму 26800,00 EUR, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною №232512 від 10.01.2014р. та митною декларацією (а.с.20-22).

Додатковою угодою №2 до контракту №28/10-13 від 28.10.2013р. сторони погодили викласти п.7.2 контракту №28/10-13 в наступній редакції:

"Платежі за товар, покупцем перераховуються продавцю в євро (EUR), шляхом перерахування коштів на рахунок продавця в наступному порядку:

- перший платіж в сумі 13400 євро, що становить 50% вартості товару, покупець сплачує протягом двох робочих днів з моменту отримання рахунку продавця;

- другий платіж в сумі 13400,00 євро, що становить 50% вартості товару покупець сплачує не пізніше 15 січня 2014 року, після одержання письмового повідомлення про готовність товару до відвантаження".

В розділі 11 контракту обумовлено порядок вирішення спорів. Зокрема, встановлено, що усі спори між сторонами, з яких не було досягнуто згоди, розв'язуються у відповідності до законодавства України в Господарському суді України, за процесуальним правом України.

Відповідач за отриманий товар провів розрахунок частково.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за контрактом станом на день звернення з позовом до суду має місце заборгованість перед позивачем в сумі 2440,00 евро.

Позивач звертався до відповідача з претензією від 03.02.2014р. (а.с.8-10). Проте, вимогу відповідач залишив без задоволення, що й стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

В порядку ст. 625 ЦК України, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 17,44 євро 3% річних та 19,52 євро інфляційних

Оцінивши в сукупності матеріали справи та пояснення представника позивача господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 524 ЦК України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються на укладеному сторонами контракті №28/10-13, який за правовою природою є договором купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормою ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи на виконання укладеного контракту 28.10.2013р. позивачем поставлено відповідачу товар загальною вартістю 26800,00 євро

Отже, у відповідності до умов контракту від 28.10.2013р. позивач виконав свої зобов'язання у повному обсязі.

Відповідач своє зобов'язання належним чином не виконав (в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про протилежне), розрахунків з позивачем за отриманий товар в повному обсязі не провів.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2440,00 євро основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 19,52 євро інфляційних та 17,44 євро 3% річних, суд враховує наступне.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті гривні, то норми ст. 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у гривні.

У п. 10 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. № 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних із знеціненням валюти боргу, оскільки офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 19,52 євро інфляційних та 17,44 євро 3% річних необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 2440,00 євро основного боргу, що еквівалентно 68663,86грн. по курсу НБУ станом на 28.03.2014р.

В частині стягнення 19,52 євро інфляційних та 17,44 євро 3% річних господарський суд відмовляє.

В частині стягнення 2122,80 євро неустойки, суд припиняє провадження у справі.

В порядку ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ATLAS NET Ltd. (Vogelsbergstrasse 2 D-63607 Wachtersbach Deutschland; Steuernummer 035/228/56781; Umsatzsteuernummer DE 253554320; Zollnummer DE 1986708; Handelsregisternummer HRB 91955)

на користь Товариства обмеженою відповідальністю "Руфіна-Центр" (10003, м.Житомир, вул.Ольжича, 7А, оф.9, код 38941811)

- 2440,00 євро основного боргу, що еквівалентно 36424,00грн. по курсу НБУ станом на 28.03.2014р.;

- 969,15 грн. судового збору.

3. В позові відмовити в частині стягнення 19,52 євро інфляційних та 17,44 євро 3% річних.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення 2120,80 євро неустойки за п. 4 ст. 80 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 28.10.14

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- до справи

2- відповідачу (рек. із зв. повід)