Рішення

від 23.10.2014 по справі 910/18377/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18377/14 23.10.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «ЗАХІДЕНЕРГОАВТОМАТИКА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Енерго»

про стягнення 226 264, 95 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Фурик У.А.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство «ЗАХІДЕНЕРГОАВТОМАТИКА» (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Енерго» (далі -відповідач) про стягнення 226 264, 95 грн., з яких: 170 451, 64 грн. - основний борг, 26 137, 48 грн. - пеня, 21 424, 10 грн. - інфляційні втрати, 8 251, 73 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду №128/2012 від 01.03.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 29.09.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників сторін та невиконання ними вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направив, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

З наявного в матеріалах справи спеціального витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 02.09.2014 р. вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 02100, м. Київ, вул. Краківська, буд. 6-А.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 02.09.2014 р. та від 29.09.2014 р. судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, при цьому, вручення ухвали суду від 02.09.2014 р. підтверджується рекомендованим повідомленням (в матеріалах справи), однак, повідомлення про вручення ухвали суду від 29.09.2014 р. або конверт, до суду не повернулись (завірена копія реєстру відправки поштової кореспонденції в матеріалах справи).

Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 23.10.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Енерго» та Відкритим акціонерним товариством «ЗАХІДЕНЕРГОАВТОМАТИКА» укладено договір підряду №128/2012 умовами якого передбачено, що позивач виконує комплекс робіт згідно проекту «Реконструкція існуючого пасажирського терміналу та зовнішніх інженерних мереж «Міжнародний аеропорт Львів» в частині «Будівництво зовнішніх інженерних мереж» шифр 15825.02-ЗДТУ, 15825.03-33, а відповідач приймає та оплачує виконані роботи, відповідно до договірних цін та локальних кошторисів (додатки №№1, 2, 3 та 4).

Згідно з п. 2.1 договору, загальна вартість робіт, які виконуються за даним договором, визначена договірними цінами з розрахунками (додатки №1 та №2 до даного договору) та локальними кошторисами (додатки №3 та №4 до даного договору) і складає 340 903, 29 грн., в т.ч. ПДВ -56 817, 22 грн.

Розділом 3 договору визначено, що відповідач оплачує позивачу авансовий платіж у розмірі 50 % від суми, вказаної у п. 2.1, на протязі не більше 15 днів після підписання даного договору. Решту відповідач оплачує позивачу поетапно, на основі накладних та актів виконаних робіт - в термін до 30 календарних днів, від дати підписання накладної та/або акту.

Термін виконання робіт за договором встановлюється 180 днів після оплати авансу (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 6.3. договору, у випадку затримки із оплатою за виконані роботи відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України річних за кожен день протермінування.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору (п. 8.1. договору).

Відповідно до п. 1 Змін до статуту Відкритого акціонерного товариства «ЗАХІДЕНЕРГОАВТОМАТИКА», затвердженого черговими загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства «ЗАХІДЕНЕРГОАВТОМАТИКА» (протокол № 1 від 24.04.2014 р.), вирішено привести у відповідність із Законом України «Про акціонерні товариства» №514-VI від 17.09.2008 р. текст статуту Відкритого акціонерного товариства «ЗАХІДЕНЕРГОАВТОМАТИКА» шляхом заміни терміну «Відкрите акціонерне товариство» терміном «Публічне акціонерне товариство».

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем були виконані підрядні роботи згідно договору на загальну суму 340 903, 29 грн., а відповідачем прийняті виконані роботи, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт №1 за листопад 2012 р., №2 за листопад 2012 р. та довідками про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати за листопад 2012 р., які підписані керівниками підприємств та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

При цьому, відповідач за виконані підрядні роботи розрахувався частково в сумі 170 451, 65 грн., що підтверджується копією банківської виписки, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 170 451, 64 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати виконаних підрядних робіт на суму 170 451, 64 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 26 137, 48 грн. - пені, 21 424, 10 грн. - інфляційних втрат, 8 251, 73 грн. - 3 % річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору підряду №128/2012 від 01.03.2012 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він і є договором підряду.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, виконав всі передбачені договором підрядні роботи, які прийняті відповідачем без зауважень щодо кількості та якості по актам приймання виконаних будівельних робіт.

Однак відповідач не оплатив в повному обсязі виконані позивачем роботи, в результаті чого заборгував останньому 170 451, 64 грн., доказів зворотного суду не надав.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №128/2012 від 01.03.2012 р. та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 170 451, 64 грн. основної заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 26 137, 48 грн. за період з 08.08.2013 по 08.08.2014 р.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.3. договору, у випадку затримки із оплатою за виконані роботи відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України річних за кожен день протермінування.

Позивачем нараховано пені в сумі 26 137, 48 грн. за період з 08.08.2013 року по 08.08.2014 року.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні періоду прострочення грошового зобов'язання, розрахунок проведено за період більше 6 місяців в порушення положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

За таких обставин, суд визнає позовні вимоги в частині стягнення пені необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 21 424, 10 грн. - інфляційних втрат та 8 251, 73 грн. - 3 % річних за період з 27.12.2013 р. по 08.08.2014 р., суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, який відповідає вимогам законодавства, а тому визнає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 8 251, 73 грн. - 3% річних та 21 424, 10 грн. - інфляційних втрат.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1.Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ЗАХІДЕНЕРГОАВТОМАТИКА» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Енерго» (02100, м. Київ, вул. Краківська, буд. 6-А, ідентифікаційний код - 36069563), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «ЗАХІДЕНЕРГОАВТОМАТИКА» (79034, м. Львів, вул. проф. Буйка, 2, ідентифікаційний код - 00110912) 170 451 (сто сімдесят тисяч чотириста п'ятдесят одну) грн. 64 коп. - основного боргу, 21 424 (двадцять одну тисячу чотириста двадцять чотири) грн. 10 коп. - інфляційних втрат, 8 251 (вісім тисяч двісті п'ятдесят одну) грн. 73 коп. - 3% річних та 4 075 (чотири тисячі сімдесят п'ять) грн. 53 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 24.10.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.