Рішення

від 30.10.2014 по справі 904/6140/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.10.14р. Справа № 904/6140/14

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Волошинові Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПГ ФЕНІКС", м. Нікополь

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ", м. Нікополь

про стягнення суми боргу за договором про встановлення колючого дроту в розмірі 11400грн.00коп., 2% річних в розмірі 128грн.00коп. та суми інфляційного збільшення в розмірі 1369грн.50коп.

Представники:

Від позивача: Петров В.В., дов . № б/н від 12.07.13р.

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «СПГ Фенікс» м. Нікополь звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ» м. Нікополь з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 11400грн., 2% річних в розмірі 128грн., інфляційної складової в розмірі 1369грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №893 від 22.10.2013р. щодо оплати виконаних робіт; акт здачі-приймання виконаних робіт за грудень 2013р. (форма КБ-2в), довідку про вартість виконаних робіт та витрат за грудень 2013р., рахунок №210 від 07.11.2013р., претензію від 16.06.2014р., банківську виписку; норми Цивільного кодексу України.

Позивач зазначає, що між сторонами було укладено договір №893 від 22.10.2013р. про встановлення колючого дроту «Єгоза» по периметру огорожі УПОМ згідно технічного завдання та календарного плану. Вартість робіт становила 38000грн., з яких 70% (26600грн. з ПДВ) відповідач мав сплатити протягом 10 банківських днів з моменту підписання договору та надання рахунку. Остаточний розрахунок мав відбутись протягом 30 календарних днів після підписання акту виконаних робіт.

Відповідачем було сплачено суму попередньої оплати в розмірі 26600грн., в грудні 2013р. роботи були виконані та сторонами було підписано акт виконаних робіт. Станом на 13.08.2014р. решта суми в розмірі 11400грн. не була сплачена, що обумовило звернення позивача до суду.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України за період з 21.01.2014р. по 13.08.2014р. позивачем було нарахована сума інфляційної складової в розмірі 1369грн.

Керуючись положеннями пункту 6.2 договору №893 від 22.10.2013р., позивач нарахував 2% річних в розмірі 128грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2014р. було порушено провадження у справі та призначене судове засідання.

У відзиві, наданому до суду, відповідач не погодився з позовними вимогами в повному обсязі з наступних підстав.

- договір №393 від 22.10.2013р., на який в позові посилається позивач, укладений з іншим контрагентом. До позову доданий договір №893 від 22.10.2013р.

- пункти 1.1.1 та 9.9 договору, які позивач вказує в заяві, в тексті договору відсутні.

- санкція у вигляді 2% річних від загальної суми договору передбачена умовами договору відносно позивача за порушення строків виконання робіт.

- договором передбачена оплата решти вартості наданих робіт після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт та виставлення рахунку, який не був наданий позивачем. Тому в даному випадку відсутнє прострочення виконання зобов'язання з боку відповідача.

В судовому засіданні від 29.10.2014р. представник позивача пояснив суду, що на адресу відповідача був виставлений рахунок-фактура №210 від 07.11.2013р. на загальну суму 38000грн. Доказом отримання вказаного рахунку відповідачем є посилання на цей документ в платіжному дорученні №14509 від 19.11.2013р. про сплату 26600грн. Таким чином, позивач наполягає на тому, що у відповідача виник обов'язок сплатити решту вартості виконаних робіт.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ» (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю СПГ Фенікс» (далі - виконавець) був підписаний договір №893 від 22.10.2013р. (далі - договір), згідно якого виконавець приймає на себе зобов'язання зі встановлення колючого дроту «Єгоза» по периметру огорожі УПОМ згідно технічного завдання та календарного плану.

Вказаний договір був підписаний з протоколом розбіжностей від 07.11.2013р., в якому сторони домовились внести доповнення до розділу 6 договору щодо дій сторін у випадку неможливості виконання робі через погодні умови.

В розділі 3 договору сторони визначили, що загальна вартість робіт за договором становить 38000грн. з ПДВ. Розрахунки здійснюються замовником шляхом перерахування грошових коштів наступним чином:

- попередня оплата в розмірі 70% суми договору (26600грн. з ПДВ) протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами договору та виставлення рахунку виконавцем;

- кінцевий розрахунок в розмірі 11400грн. з ПДВ після підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт та виставлення рахунку виконавцем протягом 30 календарних днів.

В пункті 2.1 договору зазначено, що роботи виконуються на промисловому майданчику замовника з матеріалів виконавця згідно календарного плану, затвердженого сторонами. Доказом приймання робіт замовником є підписаний сторонами акт приймання-передачі виконаних робіт, в якому вказується обсяг та дата виконання робіт.

В додатку №2 до договору сторонами було узгоджено календарний план виконання робіт, а саме - 25 календарних дня з моменту попередньої оплати.

На адресу відповідача було виставлено рахунок - фактуру №210 від 07.11.2013р. на загальну суму 38000грн. Платіжним дорученням №14509 від 19.11.2013р. відповідачем було перераховано 26600грн., в призначенні платежу містилось посилання на договір №893 від 22.10.2013р. та рахунок №210 від 07.11.2013р.

За результатами виконання положень договору, представниками сторін було підписано акт приймання-передачі виконаних робіт від 20.12.2013р. без зауважень та заперечень на суму 38000грн. з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір залишку суми, яка підлягала сплати після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, залишився незмінним та становив 11400грн. Відповідачем отримано рахунок №210 від 07.11.2013р. на суму 38000грн., до складу якої також увійшла сума боргу в розмірі 11400грн., що є предметом розгляду.

Таким чином, протягом 30 календарних днів після підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт (до 19.01.2014р.) відповідач мав сплатити позивачу 11400грн., але вказане зобов'язання виконане не було.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не було виконане грошове зобов'язання, доказів припинення відповідних зобов'язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Згідно із положенням статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 11400грн., підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в повному обсязі в цій частині.

Вимоги про сплату 2% річних в розмірі 128грн., заявлені позивачем, не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В пункті 6.3 договору №893 від 22.10.2013р. сторони встановили, що за порушення замовником (відповідачем) строків виконання зобов'язання з оплати застосовується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми. Сума, заявлена до стягнення, не є пенею.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сума, заявлена до стягнення, не є 3% річних. Інший розмір процентів в договорі №893 від 22.10.2013р. не визначений.

Позивач не довів належними та допустимими доказами обґрунтованість та правомірність суми 2% річних в розмірі 128грн.

Позивач також заявив до стягнення суму інфляційної складової в розмірі 1369грн., яка нарахована за період з січня 2014р. по липень 2104р.

За загальним правилом, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Враховуючи викладене, належний розмір інфляційної складової становитиме 1344грн.02коп. за період з лютого 2014р. по липень 2014р. У задоволенні вимог про стягнення суми інфляційної складової в розмірі 25грн. відмовити.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 21, 22, 33, 34, 36, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СПГ Фенікс» м. Нікополь до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ» м. Нікополь про стягнення суми боргу в розмірі 11400грн., 2% річних в розмірі 128грн., інфляційної складової в розмірі 1369грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ» м. Нікополь (Ідентифікаційний код 35537363, місцезнаходження: 53201, м. Нікополь, проспект Трубників, 56) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПГ Фенікс» м. Нікополь (Ідентифікаційний код 38309377, місцезнаходження: 53200, м. Нікополь, вул. Кар'єрна, 40) суму боргу в розмірі 11400грн., суму інфляційної складової в розмірі 1344грн.02коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1805грн.33коп.

У задоволенні вимог про стягнення 2% річних в розмірі 128грн. та суми інфляційної складової в розмірі 25грн. відмовити.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні від 29.10.2014р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст підписаний 30.10.2014р.

Суддя Р.Г. Новікова