Рішення

від 08.10.2014 по справі 911/3550/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2014 р. Справа № 911/3550/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Завойко Ю. О. (довіреність б/н від 04.09.2014 р.);

від відповідача: Пономаренко В. В. (довіреність б/н від 03.09.2014 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Скан-Буд 2008", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Профільні технології", с. Володарка, Поліський район

про стягнення 7 841, 91 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ „Скан-Буд 2008" звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Профільні технології" про стягнення 7 649, 40 грн попередньої оплати, 129, 84 грн штрафних санкцій, 30, 60 грн інфляційних збитків, 32, 07 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо своєчасної поставки товару у встановлений строк згідно договору купівлі-продажу товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.08.2014 р. порушено провадження у справі № 911/3550/14 за позовом ТОВ „Скан-Буд 2008" до ТОВ „Профільні технології" про стягнення 7 841, 91 грн і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 10.09.2014 р.

10.09.2014 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 24.09.2014 р.

24.09.2014 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 08.10.2014 р.

08.10.2014 р. судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, основну заборгованість визнав, документи, витребувані судом, не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

19.06.2012 р. відповідачем було виставлено позивачу рахунок № ПТ618 від 19.06.2012 р. на попередню оплату товару на загальну суму 11 691, 00 грн.

21.09.2012 р. відповідачем було виставлено позивачу рахунок № ПТ1102 від 21.09.2012 р. на попередню оплату товару на загальну суму 11 869, 20 грн.

07.03.2012 р. та 27.09.2012 р. на підставі вищевказаних рахунків позивачем було сплачено відповідачу передоплату за товар та перераховано йому грошові кошти у розмірі 31 209, 60 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 07.03.2012 р. на суму 19 340, 40 грн, випискою з банківського рахунку позивача за 27.09.2012 р. на суму 11 869, 20 грн, наявними у матеріалах справи.

02.07.2012 р. та 27.09.2012 р. відповідачем було передано у власність (продано) позивачу товар на загальну суму 23 560, 20 грн, що підтверджується видатковою накладною № ПТ618 від 02.07.2012 р. на суму 11 691, 00 грн, видатковою накладною № ПТ1102 від 27.09.2012 р. на суму 11 869, 20 грн, наявними у матеріалах справи.

03.07.2014 р. позивач звернувся до відповідача із листом-вимогою № 25/06 від 25.06.2014 р., у якому вимагав в семиденний термін з моменту отримання листа повернути надмірно перераховані грошові кошти у розмірі 7 649, 40 грн. Факт направлення позивачем і одержання вимоги відповідачем підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення - рекомендованого листа.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 цього ж кодексу передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 663 цього ж кодексу передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 693 цього ж кодексу передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи договір купівлі-продажу товару у письмовій формі між сторонами не підписувався.

Отже, виходячи із вищевказаних норм, прострочення виконання обов'язку відповідачем щодо передачі товару позивачу виникло після закінчення семиденного строку від дня пред'явлення вимоги, а саме з 11.07.2014 р.

У встановлений законом строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо передачі товару позивачу у повному обсязі не виконав, що підтверджується відсутністю, підписаними уповноваженими представниками сторін у встановленому порядку видаткових накладних та переданої позивачу документації. У зв'язку із тим, що відповідач у встановлений договором поставки строк не виконав обов'язок щодо передачі товару позивачу, у останнього відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним свого обов'язку по поставці у повному обсязі товару за договором купівлі-продажу товару.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача попередньої оплати у розмірі 7 649, 40 грн за договором купівлі-продажу товару є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача штрафні санкції, передбачені ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по поставці товару з 11.07.2014 р. по 01.09.2014 р. всього на загальну суму 129, 84 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом , зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 цього ж кодексу передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума , її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 536 цього ж кодексу передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 231 цього ж кодексу штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Оскільки, при виникненні господарських відносин договір купівлі-продажу товару у письмовій формі між сторонами не підписувався і відповідно позивач та відповідач не досягли згоди щодо встановлення у договорі штрафних санкцій, а саме неустойки від суми несвоєчасно виконаного відповідачем зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а саме поставки товару чи поверненню попередньої оплати, то безпідставним є нарахування позивачем неустойки за прострочення відповідачем виконання обов'язку щодо поставки товару у заявлений період на підставі ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України так, як зазначені положення не встановлюють їх розмір, а визначають порядок формування відповідальності за порушення грошових зобов'язань, а тому позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 129, 84 грн штрафних санкцій, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідачів інфляційні збитки та 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачами виконання обов'язку по поверненню попередньої оплати за липень 2014 р. всього на загальну суму 30, 60 грн та з 11.07.2014 р. по 01.09.2014 р. всього на загальну суму 32, 07 грн відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором у вищевказаний період у розмірі 30, 60 грн.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості за договором наступний:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 7649.40 11.07.2014 - 31.08.2014 52 3 % 32.69 7 649, 40 грн х 0, 03 % х 52/365 = 32, 69 грн.

Отже, загальний розмір 3 % річних від суми основної заборгованості за договором купівлі-продажу товару у вищевказані періоди становить 32, 69 грн.

Оскільки, розмір 3 % річних від суми основної заборгованості, на які претендує позивач, є меншим ніж сума, на яку він має право, то суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказаний період у розмірі 32, 07 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю „Профільні технології" (ідентифікаційний код 31565491) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Скан-Буд 2008" (ідентифікаційний код 35970104) 7 649 (сім тисяч шістсот сорок дев'ять) грн 40 (сорок) коп. попередньої оплати, 30 (тридцять) грн 60 (шістдесят) коп. інфляційних збитків, 32 (тридцять дві) грн 07 (сім) коп. 3 % річних та судові витрати 1 796 (одна тисяча сімсот дев'яносто шість) грн 75 (сімдесят п'ять) коп. судового збору.

3. Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

14 жовтня 2014 р.