Рішення

від 17.10.2014 по справі 457/1138/14-ц

ТРУСКАВЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 457/1138/14-ц

Провадження №2/457/354/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2014 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі : головуючого судді Грицьківа В.Т.

при секретарі Ринді О.О.

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в залі суду в м. Трускавцi цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.

Позовні вимоги мотивує тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, який рішенням Трускавецького міського суду від 11.09.2013 року був між ними розірваний. Від шлюбу у них народилось двоє дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати разом зі нею. У відповідача існують день є відносини з іншою жінкою. Відповідно до Свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого 17.08.1999 року виконавчим комітетом Трускавецької міської ради, ОСОБА_2 належить 49/100 ід.ч. житлового будинку з приналежними будівлями та спорудами, розташованого у АДРЕСА_1. Решта 51/100 ід.ч. належить його рідній сестрі - третій особі у справі ОСОБА_3. Загальна площа будинку - 194,8 кв.м., житлова - 114,2 кв.м. Цей житловий будинок введений в експлуатацію як закінчений будівництвом об'єкт на підставі рішення виконавчого комітету Трускавецької міської ради № 62 від 13.08.1998 року, яким затверджено акт державної технічної комісії про готовність до експлуатації житлового будинку. Цим же ж рішенням житловому будинку присвоєно поштову адресу - АДРЕСА_1. 27 травня 1999 року на ім'я ОСОБА_2 видано державний акт на право приватної власності на землю серія 11-JIB №059258 про передачу у власність земельної ділянки площею 0,04 га для обслуговування житлового будинку. Кадастровий номер земельної ділянки 4611500000:01:012:0012. Цей житловий будинок на дві сім'ї збудовано за спільні кошти - її та її колишнього чоловіка під час зареєстрованого шлюбу. Вона теж проживає в даному будинку з дітьми.

Після розлучення відносини між нею та відповідачем є напруженими. Відповідачем ведуться розмови про те, що він знову планує одружитися, що це тільки його житловий будинок, а вона в ньому нічого не має. Вона хотіла б зробити невеличкий ремонт, перепланування у тій частині будинку, д е живе з дітьми, але згідно тих правовстановлюючих документів, які є на

сьогоднішній день, вона не може отримати жодних дозвільних документів на реконструкцію, оскільки їй не належить право власності у цьому будинку. Відповідач не згоден ділити це майно, у зв'язку з чим вона змушена звернутися до суду.

Позивачка в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала, просить їх задовільнити, судові витрати просить покласти на неї.

Відповідач в судове засідання з'явився, позовні вимоги визнав, не заперечує проти їх задоволення, з приводу прийнятого рішення покладається на думку суду.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, однак від неї на адресу суду надійшла заява, в якій вона просила розглядати справу у її відсутності, з приводу вирішення даного позову покладається на думку суду.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що даний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 24.11.1990 року, який 11.09.2013 року був розірваний, що стверджується копією рішення Трускавецького міського суду Львівської області по справі № 457/1163/13-ц.

Як вбачається з копій свідоцтв про право власності на житловий будинок від 17.08.1999 року, які знаходяться в матеріалах справи, то житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 належить двом співвласниками ОСОБА_2 (49/100 ідеальних частин житлового будинку) та ОСОБА_3 (51/100 ідеальних частин житлового будинку).

Як вбачається з копії витягу НВ-4600960142014 від 21.01.2014 року з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, то ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка для обслуговування житлового будинку розміром 0,04 га. за адресою: Львівська область, АДРЕСА_1.

Спірний житловий будинок введений в експлуатацію на підставі рішення виконавчого комітету Трускавецької міської ради №62 від 13.08.1998 року, яким затверджено акт державної технічної комісії про готовність до експлуатації житлового будинку та присвоєно поштову АДРЕСА_1, що підтверджується копіями документів, які є в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Відповідно до ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Крім цього, згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року за № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», зокрема п. 22 поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням

між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Як зазначено в п. 44 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року за № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», то відповідно до ст.12 Закону України "Про власність" у приватній власності громадян можуть знаходитись жилі будинки, збудовані на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці або придбані на законних підставах, наприклад, за договором купівлі-продажу, міни, дарування, за правом спадщини. Оскільки згідно зі ст. 17 ЗК України і ст. 14 Закону України "Про власність" земельна ділянка для будівництва жилого будинку і господарських будівель надається громадянину у приватну власність, участь інших осіб у будівництві не створює для них права приватної власності на жилий будинок, крім випадків, коли це передбачено законом.

Отже, враховуючи вищенаведене суд приходить до переконання, що оскільки будівництво спірного будинку велося сторонами в період шлюбу, житловий будинок у м. Трускавці по АДРЕСА_1, прийнятий у експлуатацію 13.08.1998 року, тобто коли сторони знову ж перебували у шлюбі, то у зв'язку з цим частина жилого будинку, а саме 49/100 ідеальних його частин є їхньою спільною сумісною власністю, як позивача так і відповідача та є підставою для визнання за позивачкою право власності на половину 49/100 ідеальних частин житлового будинку з приналежними до нього будівлями і спорудами.

Суд вірить цим доказам, бо вони нічим не спростовані і не викликають сумніву в своїй об'єктивності, грунтуються на законі.

Керуючись ст. ст. 60, 61, 68, 70, 71, 72 СК України, ст. 372 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 209, 212, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 49/100 ідеальних частин житлового будинку з приналежними до нього будівлями і спорудами, який розташований у АДРЕСА_1 загальною площею 194,8 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на половину 49/100 ідеальних частин житлового будинку з приналежними до нього будівлями і спорудами, який розташований у АДРЕСА_1 загальною площею 194,8 кв.м., що становить 245/1000 ідеальних частин цього будинку.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: В. Т. Грицьків