Ухвала

від 16.10.2014 по справі 825/2700/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/2700/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О. Провадження № П/825/2778/14 Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Файдюка В.В., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Північхліб» до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Приватне підприємство «Північхліб» (надалі за текстом - «ПП «Північхліб») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення № 0000492201 від 17 квітня 2014 р., в частині донарахування податкового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 52 927 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0000492200 від 17 квітня 2014 р., яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 105 406 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000492200 від 17 квітня 2014 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 105 406 грн. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Чернігівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (надалі за текстом - «Чернігівська ОДПІ»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 червня 2011 р. між ТОВ «Форсаж» та ПП «Північхліб» укладено договір купівлі-продажу за умовами якого позивач придбав об'єкт нерухомості (вагова, сховище ПММ, склад, зерносклади, побутові приміщення, пожежне водосховище, навіс, вбиральня, очисні башти, будівля сушки, майстерня) розташований по вул. 8-го Березня, 44, в смт. Куликівка, Чернігівської області.

Названий договір посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстровано у Державному реєстрі правочинів за №4474416.

У період з 05.03.2014 р. по 26.03.2014 р. посадовцями Чернігівської ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Північхліб» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на додану вартість у період з 01.04.2013 р. по 31.01.2014 р.

Результати перевірки оформлено актом № 99/2200/34654201 від 03.04.2014 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 198, 199 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України») внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених ТОВ «БП-СхідБуд» у складі вартості робіт.

Такий висновок органу доходів та зборів вмотивовано наступним.

За умовами договору генерального підряду № 15/05-13/03 від 15.05.2013 р. ТОВ «БП-СхідБуд» зобов'язалось виконати будівельні роботи, пов'язані з реконструкцією та технічним переоснащенням комплексу по переробці зерна по вул. 8-го Березня, 44, в смт. Куликівка, Чернігівської області, а позивач - прийняти і оплатити ці роботи.

На підставі названого договору у липні 2013 р. ТОВ «БП-СхідБуд» виписано податкові накладні на загальну суму 950 000 грн., у т.ч. 158 333 грн. 33 коп. ПДВ.

Розрахунки позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачений податок відніс до податкового кредиту у липні 2013 р.

Разом з тим, Свідоцтво про право власності на комплекс по переробці зерна ПП «Північхліб» отримало лише у березні 2014 р.

На думку органу доходів та зборів наведене свідчить, що у липні 2013 р. податковий кредит сформовано при витратах, понесених на реконструкцію об'єкта, який не можна вважати основними засобами підприємства у вказаному періоді.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Чернігівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000492201 від 17 квітня 2014 р., про донарахування податкового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 66 125 грн., у тому числі 52 900 грн. за основним платежем та 13 225 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0000492200 від 17 квітня 2014 р., яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 105 406 грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження рішенням Головного управління Міндоходів у Чернігівській області № 1992/10/55-01-10-05-15 від 07.07.2014 р. скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000492201 від 17 квітня 2014 р.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає господарську діяльність, як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарських операцій) дійшов висновку дотримання ПП «Північхліб» встановленого порядку формування податкового кредиту.

Судова колегія знаходить, що наведений висновок окружного адміністративного суду є обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

Так на підтвердження товарності укладеної з ТОВ «БП-СхідБуд» угоди позивач надав копії: договору генерального підряду № 15/05-13/03 від 15.05.2013 р., актів приймання виконаних будівельних робіт за липень 2013 р., податкових накладних № 3 від 03.07.2013 р., № 24 від 24.07.2013 р., платіжних доручень № 21 від 03.07.2013 р., № 305 від 24.07.2013 р., які свідчать, що зобов'язання за договором між позивачем та його контрагентом виконувались сторонами у повному обсязі.

Таким чином, на момент проведення перевірки у ПП «Північхліб» були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентові у складі вартості будівельних робіт, а аналіз наданих позивачем податкових накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ТОВ «БП-СхідБуд».

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а твердження позивача про те, що на період формування податкового кредиту позивач не був власником нежитлових приміщень, а відтак вони не вважались основними засобами ПП «Північхліб» у липні 2013 р. і понесені витрати не пов'язані з господарською діяльністю підприємства є помилковим.

Підпункт 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає основні засоби, як матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Відповідно до частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 р. № 1952-IV.

Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» від 11 лютого 2010 р. № 1878-VI, із змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації прав на нерухоме майно та їх обтяжень при їх державній реєстрації» від 09 грудня 2011 р. № 4152-VI, встановлено, що до 01 січня 2013 р. державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Таким чином, на момент придбання ПП «Північхліб» комплексу по переробці зерна (червень 2011 р.) державна реєстрація прав власності здійснювалась реєстраторами бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до підпункту «а» пункту 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 р. № 1692/5) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за № 157/6445, оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею органами місцевого самоврядування свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно, зокрема, фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Із матеріалів справи вбачається, що 10.06.2011 р. комунальним підприємством «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради за реєстраційним № 225640 зареєстровано право власності ПП «Північхліб» на об'єкт нерухомості по вул. 8-го Березня, 44, в смт. Куликівка, Чернігівської області.

Таким чином, позивач у встановленому порядку набув права власності на придбане нерухоме майно у червні 2011 р.

При цьому, у даному випадку чинним законодавством не передбачалась видача свідоцтва про право власності, оскільки придбаний позивачем об'єкт не був новозбудованим чи реконструйованим.

Відповідно ж до частини 4 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за умови якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.В.Файдюк

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 22 жовтня 2014 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Файдюк В.В.

Мацедонська В.Е.