Постанова

від 30.10.2014 по справі 826/15292/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 жовтня 2014 року 08:40 № 826/15292/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кобилянського К.М., за участі секретаря судового засідання Голод А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Дельта Солар» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

позивача: Кебус М.В.;

відповідача: Манікало І.М.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 29.10.2014 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Дельта Солар» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000824101 від 25.07.2014.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2014 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 20.10.2014, яке в подальшому було відкладено з метою отримання додаткових доказів для вирішення спору по суті заявлених позовних вимог

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень вказаного Декрету при визначенні суми податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено прострочену дебіторську заборгованість позивача по імпортованим контрактам, яка підлягає обов'язковому декларуванню. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

22 липня 2014 відповідачем на підставі акта перевірки № 686/28-10-41-10/37171791 від 02.07.2014 прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000824101, яким позивачу за порушення ст.ст. 9, 10 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», п.п. 2.3, 2.4 Наказу ДПА України від 04.10.1999 № 542 «Про затвердження Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», нараховано суму грошового зобов'язання за платежем «пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності» в сумі 170 грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, нарахування суми грошового зобов'язання ґрунтується на наступних обставинах.

Так, контролюючий орган зазначає, що станом на 01.04.2014 у ПАТ «Дельта Солар» існувала прострочена дебіторська заборгованість в загальній сумі 2 530 000,00 євро (еквівалент 27 637 803,49 грн.) по імпортним контактам від 09.12.13 № BS-2013/16 та від 20.12.13 № BS-2013/18 з компанією «Black Sea Renewable Energies GmBh», (Австрія), яка підлягає обов'язковому декларуванню.

Позиція заявника даного адміністративного позову полягає в тому, що відповідно до абз. 8 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного контролю» санкції за невиконання резидентом вимог щодо декларування валютних цінностей могли бути засновані до позивача виключно Національним Банком України, а внаслідок зарахування коштів в сумі 2 530 000 євро на рахунки нерезидента, зазначені кошти не можна вважати валютними цінностями позивача.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (надалі - Декрет № 15-93) валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Поняття валютних цінностей висвітлено в ст. 1 Декрету № 15-93, відповідно до якої валютними цінностями є, в тому числі: 1) валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших фінансових установах на території України; 2) іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 20.12.2013 по 23.01.2014 позивачем на банківських рахунок нерезидента перераховано кошти в сумі 2 530 000 євро (а.с. 75 - 78 Том І).

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що ПрАТ «Дельт Солар» не подано до контролюючого органу Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, чим порушено п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

Відповідно до п .2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна застосовується штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Згідно пп. 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 08.02.2000 № 49 порушення резидентами строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою накладання штрафу у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 2 та п. 4 Наказу Міністерства фінансів України від 25 грудня 1995 № 207 «Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами» визначено, що декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності за наведеною формою в регіональних відділеннях Національного Банку України та в державних податкових інспекціях за місцем знаходження суб'єктів підприємницької діяльності. Про проведення декларування регіональними відділеннями Національного банку України і державними податковими інспекціями суб'єктам підприємницької діяльності на їх звернення видається довідка встановленої форми.

Виходячи з вищевикладеного, у зв'язку з тим, що ПрАТ «Дельта Солар» не надавалась до Центрального офісу довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту країни і знаходяться за її межами, суд погоджується з доводами контролюючого органу з приводу того, що позивачем порушено п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» в частині строків декларування валютних цінностей станом на 01.04.14 в сумі 2 530 000,00 євро, які не надійшли в законодавчо встановлені строки за імпортними контрактами від 09.12.13 № BS-2013/16 та від 20.12.13 № BS-2013/18 з «Black Sea Renewable Energies GmBh», (Австрія).

Посилання представника позивача на можливість, на його думку, в даному випадку, застосування штрафної санкції лише Національним Банком України є недоречним, адже відповідно до п. 3.1 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 № 49, санкції, передбачені статтею 2 Указу Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», пунктом 2 статті 16 Декрету, застосовуються Національним банком до банків, інших фінансових установ та національного оператора поштового зв'язку, органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову приватного акціонерного товариства «Дельта Солар» відмовити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Дельта Солар» (код ЄДРПОУ 37171791) решту суми судового збору у розмірі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні 30 коп.) на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський

Повний текст постанови складено та підписано 30.10.2014.