Рішення

від 22.10.2014 по справі 914/3072/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2014 р. Справа № 914/3072/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Р. Матвіїва при секретарі судового засідання Д.Зубкович розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Динамо-Інвест», м. Львів;

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», м. Київ;

про: визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Кондрашов І.Г. - представник на підставі довіреності б/н від 25.08.2014 року;

відповідача: не з'явився.

Обставини розгляду справи. Ухвалою суду від 29.08.2014 року прийнято до розгляду позовну заяву та порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Динамо-Інвест» до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Розгляд справи призначено на 23.09.2014 року.

У судове засідання 23.09.2014 року сторони явки представників не забезпечили, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконали. Від представника відповідача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи. Судом відкладено розгляд справи на 21.10.2014 року.

У судовому засіданні 21.10.2014 року представник відповідача не з`явився, через канцелярію суду подав заяву про визнання позову, просив розглядати справу без його участі. Представник позивача позовні вимоги підтримав, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 надійшло клопотання, відповідно до якого просив суд не залучати його до участі у справі у процесуальному статусі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, та розглядати справу за його відсутності. Судом відкладено розгляд справи на 22.10.2014 року.

У судовому засіданні 22.10.2014 року представник позивача вимоги ухвали суду від 29.08.2014 року виконав, подав документи для долучення до матеріалів справи, позовні вимоги підтримав. Представник відповідача не з'явився.

У судовому засіданні 22.10.2014 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу технічними засобами сторони не подавали.

Представнику сторони, що брав участь у судових засіданнях, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Суть спору. Товариство з обмеженою відповідальністю «Динамо-Інвест» (надалі по тексту рішення - позивач, іпотекодавець згідно з договором іпотеки) звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (надалі по тексту рішення - відповідач, іпотекодержатель згідно з договором іпотеки) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчиняючи виконавчий напис нотаріус фактично санкціонував звернення стягнення на майно в рахунок погашення однієї і тієї ж суми за одним і тим же зобов'язанням повторно. Вчинений виконавчий напис позивач вважає неправомірним і просить визнати його таким, що не підлягає виконанню, оскільки він не відповідає вимогам ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Відповідач, повідомлений належним чином про порушення провадження у справі, про час і місце розгляду справи, явки представника у судові засідання не забезпечив, подав заяву про визнання позову. Вказаною заявою відповідач повідомив, що Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» повністю визнає заявлений в рамках справи № 914/3072/14 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Динамо-Інвест» до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та підтвердив, що таке визнання жодним чином не суперечить чинному законодавству України та не порушує права та обов'язки третіх осіб.

Відповідно до ч. ч. 4, 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Як зазначено в п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», згідно з частиною четвертою статті 78 ГПК господарський суд виносить ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, а відповідно до частини п'ятої цієї ж статті приймає рішення про задоволення позову у разі визнання його відповідачем. Проте суд, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову, зменшення розміру позовних вимог та відповідача - про визнання позову. На підставі частини шостої статті 22 ГПК у разі, якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства.

Позивач проти визнання позову відповідачем не заперечив, відсутність суперечності чинному законодавству України чи порушень прав та обов'язків третіх осіб підтвердив. Із огляду на вищенаведене, заява про визнання позову прийнята судом.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 3 січня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (на даний час згідно з відомостями з Витягу ЄДРПОУ Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестсервіс» було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 208-В/06 (надалі по тексту рішення - кредитний договір).

Із метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 9 січня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Динамо-Інвест» було укладено договір іпотеки № 405/06 (надалі по тексту рішення - договір іпотеки), відповідно до п. 1.1 якого іпотекодавець у забезпечення виконання зобов'язання, визначеного у статті 2 цього договору, зобов'язався передати іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, зазначене у пункті 3.1. цього договору, а іпотекодержатель зобов'язався прийняти його в іпотеку та набути право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 3.1 договору іпотеки предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно, перелічене у додатку № 1 до цього договору, що знаходиться за адресами: Львівська обл., м. Львів, вул. Замарстинівська, 76, вул. Східна, 6 та вул. Половинна, 4, а також земельна ділянка площею 2,2765 гектарів за адресою Львівська обл., м. Львів, вул. Замарстинівська, 76, на якій розташоване зазначене нерухоме майно.

Як вбачається з п. 6.2. договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено іпотекодержателем на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (позасудове врегулювання), яким вважатиметься застереження, що міститься у пункті 6.3. цього договору.

11 лютого 2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Динамо-Інвест», Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Зоря» та Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» було укладено додаткову угоду № 1 до договору іпотеки. 24 березня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Динамо-Інвест» було підписано додатковий договір № 2 про внесення змін до договору іпотеки від 09.01.2007 року № 405/06, котрим поміж іншого у новій редакції викладено п. 3.1. договору іпотеки. Так, згідно з п. 3.1. договору іпотеки в новій редакції, предметом іпотеки за цим договором є:

- приміщення адміністративного будинку (літ. А-2) загальною площею 869,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Східна, 6;

- виробничі приміщення (літ. А-2) загальною площею 3634,7 кв.м., котрі знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 76;

- приміщення столової (літ. К-2) загальною площею 590,8 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 76;

- будівлі столярного цеху (літ. Б-1, літ. Б'-1) загальною площею 392,2 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 76;

- приміщення цеху для луків (літ. И-2) загальною площею 683,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 76;

- приміщення складу (літ. Л-1) загальною площею 207,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 76;

- приміщення лісопильного цеху № 1 (літ. В-1) загальною площею 549,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 76;

- приміщення котельні (літ. Г-1) загальною площею 1273,1 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 76;

- приміщення побутові (літ. Е-1) загальною площею 205,3 кв.м., котрі знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 76;

- приміщення складу (літ. З-1) загальною площею 161,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 76;

- приміщення гаражів (літ. Ж-1) загальною площею 206,4 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 76;

- приміщення гаражів (літ. Д-1) загальною площею 221,3 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 76;

- будівля (навіс) (літ. М-1) загальною площею 590,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 76;

- земельна ділянка площею 2,2765 га, кадастровий № 4610137500:03:004:0018, що розташована за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 76.

7 червня 2011 року на підставі кредитного договору та договору іпотеки (з наступними змінами) приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис № 3601, де визначено звернути стягнення на «приміщення адміністративного будинку (літ. А-2), загальною площею 869,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Східна, 6; виробничі приміщення (літ. А-2), загальною площею 3634,7 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 76; приміщення столової (літ. К-2), загальною площею 590,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 76; будівлі столярного цеху (літ. Б-1; Б'-1), загальною площею 392,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська 76; приміщення цеху для луків (літ. И-2), загальною площею 683,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 76; приміщення складу (літ. Л-1), загальною площею 207,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 76; приміщення лісопильного цеху № 1 (літ. В-1), загальною площею 549,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 76; приміщення котельні (літ. Г-1), загальною площею 1273,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 76; приміщення побутові (літ. Е-1), загальною площею 205,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 76; приміщення складу (літ. З-1), загальною площею 161,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 76; приміщення гаражів (літ. Ж-1), загальною площею 206,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 76; приміщення гаражів (літ. Д-1), загальною площею 221,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 76; будівля (навіс) (літ. М-1), загальною площею 590,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 76; земельна ділянка площею 2,2765 га, з цільовим призначенням - обслуговування виробничих приміщень, кадастровий номер 4610137500:03:004:0018, що розташована за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 76; що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Динамо-Інвест» (місцезнаходження: 79058, м. Львів, вул. Замарстинівська, 76, п/р 26008500053001 в Львівське РУ ВАТ КБ «Надра», МФО 325978, ідентифікаційний код 20812935. Зазначене майно передане в іпотеку Публічному акціонерному товариству «Альфа-Банк». За рахунок коштів, отриманих від реалізації майна задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» у розмірі 3911297,16 доларів США. Виконавчий напис має бути пред'явлений до виконання до відділу державної виконавчої служби протягом року з його вчинення.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 липня 2011 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 27573586 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 07.06.2011 року № 3601.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 року «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються господарським судом за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо суб'єктний склад сторін відповідного спору відповідає приписам статті 1 ГПК. При цьому за змістом статей 1, 2, 18, 22, 27 ГПК, статей 1 і 3 названого Закону нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» (місце виконання рішення), виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.

Як підтверджено матеріалами справи, примусове виконання виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 07.06.2011 року № 3601 в рамках ВП № 27573586 здійснюється виконавчою групою у складі представників відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України та відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області.

Як встановлено судом, опис та арешт майна, що фігурує у виконавчому написі від 07.06.2011 року № 3601, виходячи з акту опису й арешту майна від 30.08.2012 року, здійснений за адресою м. Львів, вул. Замарстинівська, 76 - Східна, 6.

Відтак, з урахуванням положень ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, рекомендаційних положень постанови пленуму, суд приходить до висновку, що спір стосовно визнання виконавчого напису нотаріуса від 07.06.2011 року № 3601 таким, що не підлягає виконанню, підсудний господарському суду Львівської області.

Позивач вважає своє право порушеним, оскільки виконавчий напис від 7 червня 2011 року на підставі кредитного договору та договору іпотеки (з наступними змінами) вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за № 3601, не відповідає вимогам ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5 (була чинною станом на 07.06.2011 року).

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5, яка була чинною станом на 07.06.2011 року, для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформація, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі, якщо нотаріусу буде необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача. Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень. Вчинення виконавчого напису за заявою одного з іпотекодержателів здійснюється нотаріусом після спливу десяти днів з дня одержання іншими іпотекодержателями письмового повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі отримання письмової заяви від попереднього іпотекодержателя, який має вищий пріоритет, про припинення звернення стягнення на предмет іпотеки виконавчий напис нотаріусом не вчиняється. Виконавчий напис на іпотечному договорі, що передбачає задоволення вимоги іпотекодержателя за основним зобов'язанням, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами основного зобов'язання, вчиняється нотаріусом за умови подання іпотекодержателем документів, достатніх для встановлення безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов'язання.

Як підтверджено матеріалами справи, 13 березня 2009 року господарським судом м. Києва було прийнято рішення у справі № 27/69, яким з-поміж іншого вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Динамо-Інвест» як солідарного боржника на користь Закритого (на даний час - Публічного) акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за кредитом (по договору про відкриття кредитної лінії від 03.01.2007 року № 208-В/06) у розмірі 2 407 802,75 доларів США, пеню за несвоєчасне повернення кредиту (по договору про відкриття кредитної лінії від 03.01.2007 року № 208-В/06) у сумі 22 878,05 доларів США, пеню за прострочення сплати процентів (по договору про відкриття кредитної лінії від 03.01.2007 року № 208-В/06) у розмірі 161,41 доларів США та витрати по сплаті державного мита в сумі 3 302,10 доларів США. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2009 року залишено без змін рішення господарського суду м. Києва від 13.03.2009 року по справі № 27/69.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3.2 договору поруки № 393-П/06 від 03.01.2007 року, копія якого знаходиться у матеріалах справи, передбачено, що відповідальність поручителя настає у випадку, якщо боржник допустить прострочення виконання будь-якого з обов'язків, зазначених у пункті 2.1 договору.

У свою чергу п. 9.1 договору про відкриття кредитної лінії № 208-В/06 від 03.01.2007 року (копія присутня у матеріалах справи) встановлено, що позичальник повинен повернути банку кредит у день закінчення строку дії кредитної лінії, тобто 26.12.2008 року.

Проценти ж за користування кредитом, позичальник зобов'язаний був сплачувати у строк з 1-го по 5-те число місяця, наступного за тим, за який вони нараховані. Даний строк був встановлений між позивачем та відповідачем 1 додатковою угодою до договору про відкриття кредитної лінії від 20.12.2007 року.

Наведені положення свідчать про те, що договором про відкриття кредитної лінії чітко передбачені строк повернення кредиту, а саме 26.12.2008 року, строк сплати процентів (до 5-го числа кожного місяця) та строк, з якого починається нарахування пені за прострочення повернення кредиту та пені за прострочення сплати процентів (з 27.12.2008 року та з 6-го числа кожного місяця, за який була прострочена сплата процентів відповідно). Відтак, строк виконання зобов'язань за договором кредитної лінії № 208-в/07 від 03.01.2007 року (поручителем та іпотекодавцем по якій виступав позивач у справі) настав 26.12.2008 року. Вказане повністю підтверджується і рішенням Господарського суду м. Києва від 13.03.2009 року у справі № 27/69. Тобто зі спливом цих строків у позичальника виникло право вимоги по стягненню сум заборгованості.

Поряд з тим як встановлено судом, оспорюваний виконавчий напис вчинено 7 червня 2011 року, тобто після спливу одного року з моменту виникнення права вимоги відповідача у справі до позивача, визначеного у ст. 2 договору іпотеки № 405/06, чим власне і порушено приписи ст. 88 Закону України «Про нотаріат» про річний строк.

Відтак, виходячи з положень ст. 88 Закону України «Про нотаріат», яка визначає як одну з неодмінних умов вчинення нотаріусом виконавчого напису додержання встановленого для цього строку (три роки з дня виникнення права вимоги, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року, або ж у межах іншого встановленого законом для відповідної вимоги строку давності), вчинення виконавчого напису поза межами встановленого строку є порушенням вимог названого Закону і підставою для визнання судом такого напису таким, що не підлягає виконанню (постанова Вищого господарського суду України від 28.01.2010 року у справі 9/11).

Окрім цього, як це слідує з ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника.

Як зазначено в п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5 (була чинною станом на 07.06.2011 року), виконавчий напис на іпотечному договорі, що передбачає задоволення вимоги іпотекодержателя за основним зобов'язанням, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами основного зобов'язання, вчиняється нотаріусом за умови подання іпотекодержателем документів, достатніх для встановлення безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов'язання.

Вищий господарський суд у постанові від 17.04.2013 року у справі № 18/038-12 прийшов до висновку, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж стовідсотково підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Відповідно до Переліку договорів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. N 1172, а саме п. 1 передбачено, що такими є нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до ст. 3 вказаного вище закону, іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Отже, договір іпотеки за своїми ознаками відноситься до угод за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Як встановлено судом вище, відповідно до рішення Господарського суду м. Києва від 13.03.2009 року у справі № 27/69 присуджено до стягнення 2 407 802,75 доларів США боргу, пеню за несвоєчасне повернення кредиту (по договору про відкриття кредитної лінії від 03.01.2007 року № 208-В/06) у сумі 22 878,05 доларів США, пеню за прострочення сплати процентів (по договору про відкриття кредитної лінії від 03.01.2007 року № 208-В/06) у розмірі 161,41 доларів США та витрати по сплаті державного мита в сумі 3 302,10 доларів США, разом на суму 2 434 144,31 доларів США. Натомість, як вбачається із оскарженого напису нотаріуса, сума вимог Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», що задовольнялась за рахунок переліченого у написі майна, становила 3 911 297,16 доларів США.

Із наведеного вбачається, що заборгованість на суму 3 911 297,16 доларів США не може вважатися безспірною, доведеною та визнаною, а нотаріус належних та достатніх заходів для встановлення та перевірки безспірності розміру заборгованості не вжив, чим порушив вимоги ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Крім цього, як зазначив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 07.02.2014 року «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову у їх вчиненні», такий спосіб як реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса, був передбачений з 22 вересня 2011 року у зв'язку із прийняттям Закону N 3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», яким ч. 1 ст. 26 Закону Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень (позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження) доповнено п. 5, а виконавчий напис, що оскаржується, був вчинений ще 07.06.2011 року.

Суд також зазначає, що з 19 травня 2009 року рішення господарського суду м. Києва по справі № 27/69 набрало законної сили та є чинним

Таким чином, вчиняючи 7 червня 2011 року виконавчий напис за № 3601, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 фактично санкціонував звернення стягнення на майно в рахунок погашення однієї і тієї ж суми за одним і тим же зобов'язанням повторно, оскільки виконавчий напис та наказ господарського суду є різними виконавчими документами, що до того ж підлягають примусовому виконанню незалежно один від одного.

Крім цього, суд зазначає, що виконавчий напис вчинявся на підставі кредитного договору та договору іпотеки. Представником позивача подано у матеріали справи лист вих. № 91889-10-б/б від 10.10.2014 року Публічного акціонерного товариства «Альфа-банк», яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Динамо-Інвест» та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колєснік С,А. повідомляються про те, що станом на дату підписання такого листа Товариство з обмеженою відповідальністю «Динамо-Інвест» виконало у повному обсязі умови п. 5 договору про розірвання договору іпотеки № 405/06 від 09.01.2007 року (договір набуває чинності з моменту зарахування коштів від іпотекодавця у розмірі 4 000 000 грн.), а також про те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Динамо-Інвест» та Публічним акціонерним товариством «Альфа-банк» укладено та набрав чинності договір про розірвання договору поруки №393-П/06 від 03.01.2007 року, укладений 10.10.2014 року. Копії вказаних договорів та платіжного доручення на суму 4 000 000 грн. долучені до матеріалів справи.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, нормативні та рекомендаційні положення, суд приходить до висновку про доведеність позивачем порушення його прав та невідповідність дій нотаріуса вимогам ст. ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат», зокрема, пропущення річного терміну та невстановлення нотаріусом безспірності вимог.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 35, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задоволити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 07.06.2011 року № 3601 про звернення стягнення на приміщення адміністративного будинку (літ. А-2), загальною площею 869,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Східна, 6; виробничі приміщення (літ. А-2), загальною площею 3634,7 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 76; приміщення столової (літ. К-2), загальною площею 590,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 76; будівлі столярного цеху (літ. Б-1; Б'-1), загальною площею 392,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська 76; приміщення цеху для луків (літ. И-2), загальною площею 683,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 76; приміщення складу (літ. Л-1), загальною площею 207,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 76; приміщення лісопильного цеху № 1 (літ. В-1), загальною площею 549,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 76; приміщення котельні (літ. Г-1), загальною площею 1273,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 76; приміщення побутові (літ. Е-1), загальною площею 205,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 76; приміщення складу (літ. З-1), загальною площею 161,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 76; приміщення гаражів (літ. Ж-1), загальною площею 206,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 76; приміщення гаражів (літ. Д-1), загальною площею 221,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 76; будівля (навіс) (літ. М-1), загальною площею 590,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 76; земельна ділянка площею 2,2765 га, з цільовим призначенням - обслуговування виробничих приміщень, кадастровий номер 4610137500:03:004:0018, що розташована за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 76, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Динамо-Інвест» (79058, м. Львів, вул. Замарстинівська, 76, код ЄДРПОУ 20812935,) з моменту його вчинення.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 код ЄДРПОУ 23494714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Динамо-Інвест» (79058, м. Львів, вул. Замарстинівська, 76 код ЄДРПОУ 20812935) 1 218 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 27.10.2014 року.

Суддя Матвіїв Р.І.