Рішення

від 21.10.2014 по справі 910/15217/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15217/14 21.10.14

За позовом Приватного підприємства "Територія безпеки і охорони" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕСТОРГ" про стягнення 7 036,51 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Настиченко В.А. (дов. № 1509/2014/1 від 15.09.2014 року) від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21 жовтня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне підприємство "Територія безпеки і охорони" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕСТОРГ" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 7 036,51 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2014 року порушено провадження у справі № 910/15217/14, розгляд справи призначено на 16.09.2014 року.

16.09.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на часткове виконання вимог ухвали суду.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 16.09.2014 року справу № 910/15217/14 передано для розгляду судді Пригуновій А.Б., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відрядженні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2014 року суддя Пригунова А.Б прийняла справу № 910/15217/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 21.10.2014 року.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року справу № 910/15217/14 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/15217/14 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали суду від 16.09.2014 року.

У судовому засіданні 21.10.2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 21.10.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02091, м. Київ, Харківське шосе, буд. 56, квартира 724, на яку було відправлено ухвали суду підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

23.07.2013 року між Приватним підприємством "Територія безпеки і охорони" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕСТОРГ" (замовник) було укладено договір № 536/Н про надання послуг щодо підтримання порядку та здійснення контрольно-перепускного режиму (надалі по тексту - Договір), предметом якого є надання послуг щодо підтримання порядку та здійснення контрольно-перепускного режиму на об'єкті замовника, розташованого за адресою:м. Київ. бульв. Лепса, 8 (далі - об'єкт).

Підтримання порядку та здійснення контрольно-перепускного режиму на об'єкті здійснюється працівниками виконавця в установленій сторонами формі одягу із спецзасобами (пункт 1.2. Договору).

Згідно з пунктом 4.1. Договору оплата за послуги виконавця, відповідно до умов цього Договору складає 4 650,00 грн. без ПДВ за один місяць надання послуг з підтримання порядку та здійснення контрольно-перепускного режиму.

Замовник оплачує послуги виконавця, згідно пункту 4.1. Договору авансом не пізніше 15-го числа поточного місяця на підставі даного Договору (пункт 4.2. Договору).

У відповідності до пункту 4.3. Договору послуги за цим Договором вважаються наданими після підписання акту приймання - передачі наданих послуг. Виконавець кожного місяця надає замовнику акт приймання - передачі наданих послуг. Виконавець кожного місяця надає замовнику акт приймання - передачі наданих послуг. замовник протягом 5 (п'яти) днів підписує акт приймання - передачі наданих послуг, або направляє виконавцю мотивовану відмову від підписання. Якщо протягом вказаного терміну акти наданих послуг не будуть підписані чи виконавцем не буде одержано мотивованої відмови, то акти наданих послуг вважаються підписаними, а дані послуги надані належним чином і в повному обсязі без будь-яких претензій зі сторони замовника. Правові наслідки такого факту прирівнюються до правових наслідків підписання актів наданих послуг.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов Договору, не оплатив надані позивачем послуги за період вересень-жовтень 2013 року, у зв'язку з чим, у Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕСТОРГ" виникла заборгованість у розмірі 5 581,00 грн.

Позивач, на виконання умов Договору надіслав на адресу відповідача акти приймання - передачі наданих послуг за період вересень-жовтень 2013 року, зокрема, разом з вимогою № 3005/ТБО від 30.05.2014 року, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист.

Проте, вищевказані акти відповідачем не підписані та не повернуті на адресу позивача, окрім того, відповідач не надав позивачу вмотивовану відмову від підписання актів, а також зауважень та претензій до них.

Приймаючи до уваги вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 581,00 грн.

основної заборгованості, 680,88 грн. інфляційних нарахувань, 128,90 грн. 3% річних, 645,73 грн. пені.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець), зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наданих позивачем доказів та пояснень сторін вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо надання послуг виконав належним чином, зауважень щодо наданих послуг від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений Договором строк оплату за надані послуги здійснював з порушенням строків, зазначених у Договорі.

Вищевказані обставини підтверджуються актом № ОУ-0000065 здачі - прийняття робіт (наданні (послуг) від 30.09.2013 року на суму 931,00 грн. та № ОУ-0000066 здачі - прийняття робіт (наданні (послуг) від 31.10.2013 року на суму 4 650,00 грн.. які були направлені на адресу відповідача, проте, не повернуті останнім.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 5 581,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги Приватного підприємства "Територія безпеки і охорони" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕСТОРГ" 5 581,00 грн. основної заборгованості за договором № 536/Н про надання послуг щодо підтримання порядку та здійснення контрольно-перепускного режиму від 23.07.2013 року підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 680,88 грн. інфляційних нарахувань, 128,90 грн. 3% річних, нарахованих за період з 16.09.2013 року по 18.07.2014 року, 645,73 грн. пені, нарахованої за період з 16.09.2013 року по 14.04.2014 року.

Пунктом 5.5. Договору сторони погодили, що при простроченні проведення розрахунків за Договором з вини замовника, замовник має сплатити суму борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, 3% річних від простроченої суми, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати.

Згідно зі статтею 216 Господарського процесуального кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Зважаючи на вищенаведене, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 645,73 грн. пені, нарахованої за період з 16.09.2013 року по 14.04.2014 року , є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Приватного підприємства "Територія безпеки і охорони" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕСТОРГ" 3% річних на загальну суму 128,90 грн.

Разом з тим, враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства "Територія безпеки і охорони" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕСТОРГ" інфляційних нарахувань на загальну суму 680,88 грн. є обґрунтованими.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги Приватного підприємства "Територія безпеки і охорони" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в розмірі, визначеному чинним законодавством.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕСТОРГ" (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 36-38, офіс 26. код ЄДРПОУ 37931093) на користь Приватного підприємства "Територія безпеки і охорони" (02091, Харківське шосе, буд. 56, кв. 724, код ЄДРПОУ 37961725) 5 581 (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят одну) грн. 00 коп. заборгованості, 680 (шістсот вісімдесят) грн. 88 коп. інфляційних нарахувань, 128 (сто двадцять вісім) грн. 90 коп. три проценти річних, 645 (шістсот сорок п'ять) грн. 73 коп. пені, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.10.2014 року

Суддя С.В. Стасюк