Рішення

від 15.10.2014 по справі 910/16395/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16395/14 15.10.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Біловоди" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрєврогаз" 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКОІЛ ЛТД" простягнення 45 235,50 грн. Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Ткаченко А.О. - представник за довіреністю; Александровіч В.В. - представник за довіреністю; від відповідача 1:не з'явився; від відповідача 2:Погорєлова Н.Ю.- представник за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Біловоди" (надалі - ТОВ "АФ "Біловоди") звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрєврогаз" (надалі - ТОВ "Укрєврогаз") та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКОІЛ ЛТД" (надалі - ТОВ "ВІКОІЛ ЛТД") про стягнення 50 450,00грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на невиконання відповідачами зобов'язань за Угодою №АР-3 про відшкодування збитків користувачу земельної ділянки від 11.02.2013 р., що зумовило нарахування пені, 3% річних, збитків від інфляції та звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.08.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.08.2014 р.

29.08.2014 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог згідно змісту якої просить стягнути з відповідачів солідарно суму основної заборгованості у розмірі 42 881,00 грн., суму пені у розмірі 566,50 грн., суму 3% річних у розмірі 208,00 грн. та суму інфляційних нарахувань у розмірі 1 580,00 грн. Крім того, представником позивача було подано клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Розглянувши заяву позивача зменшення розміру позовних вимог суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р., №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 45 235,50 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.08.2014 р. у зв'язку із неявкою представників позивача та відповідачів, невиконанням відповідачами вимог ухвали суду від 07.08.2014 р., розгляд справи відкладено на 01.10.2014 р.

05.09.2014 р. представником відповідача 1 через загальний відділ суду було подано відзив на позовну заяву, згідно змісту якого позовні вимоги визнає частково, а саме в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 42 881,00 грн.

18.09.2014 р. представником відповідача 2 через загальний відділ суду подано відзив на позовну заяву, згідно змісту якого просить в задоволенні позовних вимог заявлених до ТОВ "ВІКОІЛ ЛТД" відмовити повністю вказуючи на те, що відповідачем за даним позовом може бути лише ТОВ "Укрєврогаз".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.10.2014 р. у зв'язку з неявкою відповідача 1, розгляд справи відкладено на 15.10.2014 р.

13.10.2014 р. представником позивача через загальний відділ суду було заяву про уточнення позовних вимог згідно змісту якої просить заборгованість у розмірі 45 235,50 грн. стягнути з ТОВ "Укрєврогаз". Крім того, представником позивача було подано клопотання про переведення відповідача 2 - ТОВ "ВІКОІЛ ЛТД" у статус третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.

В судовому засіданні 15.10.2014 р. представники позивача заяву про уточнення позовних вимог та клопотання про переведення відповідача 2 - ТОВ "ВІКОІЛ ЛТД" у статус третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача підтримали та просять їх задовольнити.

Представник відповідача 1, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 15.10.2014 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача 2 в судове засідання 15.10.2014 р. з'явився, проти позову заперечив.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання позивача про переведення відповідача 2 - ТОВ "ВІКОІЛ ЛТД" у статус третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки норми Господарського процесуального кодексу України не передбачають такої процесуальної дії.

Стосовно заяви про уточнення позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р., №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Пунктом 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Враховуючи викладене, суд розцінює заяву позивача №305 від 10.10.2014 р., подану 13.10.2014 р., як заяву про зміну предмету позову та приймає її до розгляду.

В судовому засіданні 15.10.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2012 р. між ТОВ "ВІКОІЛ ЛТД" (комітент) та ТОВ "Укрєврогаз" (комісіонер) було укладено Договір комісії (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) в порядку та на умовах визначених Договором Комітент доручає, а Комісіонер зобов'язується з наступною компенсацією Комітентом понесених Комісіонером витрат вчинити кілька правочинів (дій) від свого імені, але в інтересах Комітента, пов'язаних з одержанням в органах державної виконавчої влади й місцевого самоврядування необхідних погоджень, а у власників землі й землекористувачів - дозволів, необхідних Комітенту для проведення сейсморозвідувальних робіт.

Відповідно до п. 1.2. Договору, виконуючи умови цього договору, Комісіонер на підставі ст.ст. 1011-1024 Цивільного кодексу України, ст. 97 Земельного кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. за № 284 зобов'язаний: звернутися від свого імені в інтересах Комітента в органи державної виконавчої влади й місцевого самоврядування за одержанням необхідних дозволів та погоджень; укласти від свого імені, але в інтересах Комітента з власниками землі й землекористувачами угоди про відшкодування їм збитків.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 6.1, п. 6.2 з 03.01.2012 р. і діє до 31.12.2014 р.

11.02.2014 р. між ТОВ "АФ "Біловоди" (землекористувач, Сторона-1) ТОВ "ВІКОІЛ ЛТД", в інтересах якої на підставі Договору діяло ТОВ "Укрєврогаз" (Сторона-2) було укладено Угоду №АР-3 про відшкодування збитків користувачу земельної ділянки (далі - Угода), відповідно до умов якої (п. 1.1) Сторона-2 з метою збору геофізичної інформації за погодженням зі Стороною-1 здійснює проходження земель, що належать/використовуються Стороною-1. Методологія робіт Сторони-2 не передбачає нанесення шкоди родючості ґрунту, а також зняття та перенесення поверхневого (родючого) шару ґрунту земельних ділянок Сторони-1.

Згідно з п. 1.2 Угоди, Сторона-1 надає згоду на проходження Стороною-2 по земельним ділянкам, що належать/використовуються Стороною-1 та які знаходяться в адміністративних межах Перекопівської сільської ради Роменського району Сумської області, а Сторона-2 зобов'язується відшкодувати Стороні-1 збитки, які будуть заподіяні проведенням зазначених робіт в порядку та на умовах, встановлених Угодою.

Відповідно до п. 2.1 Угоди, орієнтовна (попередньо узгоджена Сторонами на місцевості) площа земельних ділянок, на яких будуть проводитись роботи по збору геофізичної інформації становить 4,13 гектарів. Межі земельних ділянок та/або частин земельних ділянок, на яких буде проводитися збір геофізичних даних встановлюються сторонами у відповідній План-схемі меж земельних ділянок, яка підписується уповноваженими представниками сторін та є невід'ємною частиною Угоди.

Орієнтовний розмір збитків на момент укладення даної Угоди, що підлягає відшкодуванню Стороною-2 на користь Сторони-1 становить 47 881,00 грн. Цей розмір збитків визначається за формулою: Узбитків = В культур х Sз/д X ОВ (п. 2.2 Угоди).

Пунктом 2.3 Угоди сторони погодили, що фактичний розмір збитків відображається сторонами в Акті відшкодування збитків, який оформлюється по закінченні робіт Стороною-2 та є невід'ємною частиною даної Угоди на підставі Постанови КМУ від 19.04.1993 р. №284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам".

Згідно з п. 2.4 Угоди, відшкодування збитків здійснюється Стороною-2 шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Сторони-1 у наступному порядку: 100% передплата збитків перед початком робіт Стороною-2 та підписання сторонами Акту відшкодування збитків.

Спір у справі виник в зв'язку з невиконанням відповідачем умов Угоди в частині сплати грошових коштів.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Матеріали справи містять підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт № 1 відшкодування збитків від 25.03.2014 р. за Угодою на суму 47 881,00 грн. Жодних претензій сторін вказаний акт не містить.

Далі, судом встановлено, що відповідачем 1 було здійснено часткове погашення заборгованості за вказаним Актом №1 від 25.03.2014 р. на суму 5 000,00 грн.

Доказів повного погашення заборгованості відповідачем 1 суду не подано.

При цьому судом враховано, що 25.04.2014 р. позивачем відповідачу 1 було направлено претензію №109 від 24.04.2014 р. з вимогою сплатити наявну заборгованість. Відповіді на вказану претензію відповідачем надано не було, вказаного останнім не спростовано.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як відзначалось судом, згідно з п. 2.4 Угоди, відшкодування збитків здійснюється Стороною-2 шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Сторони-1 у наступному порядку: 100% передплата збитків перед початком робіт Стороною-2 та підписання сторонами Акту відшкодування збитків.

В силу приписів ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідач 1 в обумовлені строки не сплатив позивачеві грошові кошти на виконання умов Угоди, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню у сумі 42 881,00 грн., що складає борг відповідача 1 станом на момент прийняття даного рішення.

При цьому, судом враховано, що відповідачем 1 визнано розмір заборгованості, пред'явлений до стягнення позивачем.

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 566,50 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується неустойкою (різновидом якої є пеня), якщо це встановлено договором або законом.

Проте, положеннями Угоди не передбачено відповідальності відповідача 1 у вигляді пені за порушення виконання грошового зобов'язання.

З огляду на наведене у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача пені у розмірі 566,50 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1 3% річних у розмірі 208,00 грн. та збитки від інфляції у розмірі 1 580,00 грн.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Суд відзначає, що прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу є правомірним.

За перерахунком суду, розмір збитків від інфляції складає 1 580,00 грн., розмір 3% річних становить 208,00 грн., як те вбачається з обґрунтованого розрахунку позивача, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Укрєврогаз" на користь ТОВ "АФ "Біловоди" основної заборгованості у розмірі 42 881,00 грн., 3% річних у розмірі 208,00 грн. та збитків від інфляції у розмірі 1 580,00 грн.

У задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 566,50 грн. необхідно відмовити.

Також, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог до ТОВ "ВІКОІЛ ЛТД" у зв'язку із їх відсутністю.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Біловоди" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрєврогаз" (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, б. 4/6, корпус А, офіс 204; ідентифікаційний код 32045440) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Біловоди" (42070, Сумська область, Роменський район, село Біловод, вул. Біловодська, б. 2; ідентифікаційний код 31488056) 42 881 (сорок дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн. 00 коп. - основного боргу, 1 580 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят) грн. 00 коп. - збитків від інфляції, 208 (двісті вісім) грн. 00 коп. - 3% річних, 1 804 (одна тисяча вісімсот чотири) грн. 12 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.10.2014 р.

Суддя Ю.О. Підченко