Ухвала

від 24.09.2014 по справі 804/6178/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2014 рокусправа № 804/6178/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2014р. у справі №804/6178/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвіста"

до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвіста" (далі по тексту - позивач) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, податковий орган) від 05.03.2014року № 0001151501, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість: за основним платежем - в сумі 1204002,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 602001,00 грн.

На обґрунтування позову зазначалось про те, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, є безпідставними та необґрунтованими, а тому не можуть бути підставою для визначення суми податкового зобов'язання та застосування санкцій.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено в повному обсязі. При цьому суд в своїй постанові зазначив, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких, позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість (договір, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні). Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, що підтверджується матеріалами перевірки, а придбаний товар використаний у господарській діяльності позивача.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволення позовних вимог. На обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що постанову прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідач стверджує, що операції з поставки по ланцюгу: ТОВ «УХД-Воля» - ТОВ «Суми Імпекс» - ТОВ «Інвіста» не містять в собі розумних економічних цілей (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування ТОВ «Інвіста» - по ланцюгу постачання: ТОВ «УХД-Воля» - ТОВ «Суми Імпекс» - ТОВ «Інвіста» в розумінні ст.185 Податкового Кодексу України. На думку податкового органу в ході перевірки не встановлено фактів поставок товарів, а тому в порушення п. 201.1. ст. 201, п.198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.10 за № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), підприємством позивача у жовтні 2013 року безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 1265732грн. Таким чином, стверджує відповідач, встановлено завищення податкового кредиту у жовтні 2013 року на суму 1265732 грн., що в свою чергу призвело до порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.10 за № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1265732 грн. у жовтні 2013 року.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, судове рішення вважає законним та обґрунтованим, просить залишити постанову суду без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ "ІНВІСТА" (код ЄДРПОУ 37070576) з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ "УХД-Воля" (код ЄДРПОУ 38813948), ТОВ "Суми Імпекс" (код ЄДРПОУ 38244760) за жовтень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 18.02.2014р. №783/2203/37070576, в якому міститься висновок податкового органу щодо нереальності господарських операцій ТОВ "Інвіста" з його контрагентами, а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ "Інвіста" операцій по ланцюгу з постачальниками ТОВ "УХД-Воля", ТОВ "Суми Імпекс" за період жовтень 2013 року, та зазначено про порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.10р. за № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість у жовтні 2013 року на суму 1265732грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0001151501 від 05.03.2014 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 1204002,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 602001,00 грн.

Спірні правовідносини пов'язані з наступними обставинами.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем (покупець) та ТОВ "УХД-Воля" (продавець) 01.10.2013р. укладено договір №83, за умовами якого продавець зобов'язаний за свій рахунок забезпечити постачання на склад покупця товару (емульсійна система Neowax, Dexpanthenol 75%, Ennacomplex 234).

Про виконання вказаного договору свідчать видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні №25 від 04.10.2013 року, №30 від 04.10.2013 року, № 94 від 09.10.2013 року, №59 від 09.10.2013 року, №183 від 14.10.2013 року, №115 від 14.10.2013 року, №615 від 31.10.2013 року, №443 від 31.10.2013 року, №25 від 04.10.2013 року, №94 від 09.10.2013 року, №183 від 14.10.2013 року, №615 від 31.10.2013 року.

Позивачем як покупцем також було укладено договір №1Т від 15.10.2013 року з ТОВ "Суми Імпекс" (продавець). За договором продавець зобов'язався поставити за свій рахунок на склад покупця товар (емульсійна система Neowax, Dexpanthenol 75%, Ennacomplex 234).

На виконання вказаного договору виписано видаткові, податкові, а також товарно-транспортні накладні №291 від 18.10.2013 року, №432 від 18.10.2013 року, №367 від 23.10.2013 року, №529 від 23.10.2013 року, №482 від 28.10.2013 року, №629 від 28.10.2013 року, №291 від 18.10.2013 року, №367 від 23.10.2013 року, №482 від 28.10.2013 року.

Матеріали справи також містять платіжні доручення, що підтверджують перерахування коштів по вищевказаним угодам.

Судом встановлено, що позивачем використано сировину, отриману саме від ТОВ "УХД-Воля" та ТОВ "Суми Імпекс" у власній господарській діяльності. Дана сировина використовується ТОВ "Інвіста" для виробництва косметично-гігієнічних засобів (вологих серветок, тощо), які в подальшому реалізуються з метою отриманням прибутку.

Як вбачається з акту перевірки від 18.02.2014р. №783/2203/37070576, підставою для висновків податкового органу стали акти перевірок контрагентів позивача, зокрема матеріали перевірки Дергачівсьої ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області ТОВ "УХД-Воля" (код ЄДРПОУ 38813948) з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період жовтень 2013 року № 22/20-11-22-01/38813948 від 31.01.2014 року.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Так, відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України господарська діяльність це - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За визначенням пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів, як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту за приписами п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п.198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Матеріали справи підтверджують використання позивачем товарів, отриманих у вищевказаних контрагентів, у власній господарській діяльності.

Згідно з нормами п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність, відповідно до цього Кодексу.

Як встановлено п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій за змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення), відповідно до п.п.2.15, 2.16 якого первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як свідчать матеріали справи, позивач має всі необхідні первинні документи, на підставі яких задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість (договір, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні). Будь-яких зауважень до документів первинного бухгалтерського обліку не виникає. Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення.

За встановлених обставин суд дійшов вірного висновку щодо недоведеності порушень з боку позивача норм податкового законодавства. Обґрунтованою також є позиція суду щодо неможливості застосування до позивача відповідальності за будь-які порушення законодавства, вчинені його контрагентами.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають значення для справи; висновки суду відповідають матеріалам справи та нормам матеріального права. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2014р. у справі №804/6178/14 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2014р. у справі №804/6178/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна