Рішення

від 20.10.2014 по справі 910/18556/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/18556/14 20.10.14

За позовом Державного підприємства "Палац спорту"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "БСК "Будівельник"

Про стягнення 193 613,74 грн.

Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

Від позивача Асипенко Т. О. дов №01-11/01 від 31.01.2014

Від відповідача не з'явилися

Обставини справи:

Позивач - Державне підприємство "Палац спорту" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БСК "Будівельник" про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 193 613,74 грн., з яких 158 930,00 грн. - основного боргу, 14 704,28 грн. - пені, 2 338,23 грн. - 3 % річних та 17 641,23 грн. - інфляційних втрат. Крім того просив судові витрати у розмірі 3 872,27 грн. також покласти на відповідача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що надав відповідачу послуги на підставі Договору №12 від 04.02.2014 та Додаткової угоди №1 11.02.2014 своєчасно та в повному обсязі, однак відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання стосовно оплати за надані послуги, в результаті чого в отсаннього виникла заборгованість у розмірі 158 930,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2014 порушено провадження у справі №910/18556/14 та призначено розгляд справи на 24.09.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2014 розгляд справи №910/18556/14 відкладався на 20.10.2014 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Наказом Голови Господарського суду міста Києва №415-К від 16.10.2014 у зв'язку з укладенням шлюбу та зміною прізвища, судді Митрохіній А.В. було змінено запис у трудовій книжці про прізвище на Яковенко.

Представник позивача у судове засідання 20.10.2014 з'явився, надав пояснення по справі, повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача у судове засідання 20.10.2014 не з'явилися, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі №910/18556/14 від 05.09.2014 не виконали, про причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань не подавали.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/18556/14.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 20.10.2014 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.02.2014 між Державним підприємством "Палац спорту" (далі - Позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БСК "Будівельник" (далі - Відповідач, Замовник) був укладений Договір №12 (далі - Договір), відповідно до умов якого Позивач зобов'язувався під час організації підготовки і проведення 11.02.2014-12.02.2014 змагань Єврокубку з баскетболу сезону 2013/2014 (надалі - Захід) за завданням Відповідача за плату надати послуги, передбачені пунктом 1.2 Договору, за регламентом, вказаним в п. 1.1 Договору, а Відповідач, в свою чергу, зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі оплатити надані послуги відповідно до умов Договору (п.п. 1.1 - 1.4 Договору).

Сторони погодили, що відповідно до п. 3.1 Договору вартість послуг, що надаються за цим Договором, є ціною Договору та становить 140000 грн. (з ПДВ). Там же визначено, що оплата за Договором проводиться в строк до 28.02.2014.

Разом з тим, пунктом 1.4 Договору сторони досягли домовленості, що Виконавець може надавати під час проведення Заходу додаткові послуги, перелік та вартість яких визначається відповідно до цін та тарифів Виконавця, що діятимуть під час надання послуг та вказуватимуться в Акті приймання-передачі послуг та додаткових послуг.

Відповідно до п. 3.2 Договору вартість послуг, визначена в пункті 3.1 Договору, не включає вартість додаткових послуг. Вартість додаткових послуг визначається відповідно до цін та тарифів виконавця, що діятимуть під час надання послуг та вказуватимуться в Акті приймання-передачі послуг та додаткових послуг. Передача послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом, який підписується уповноваженими представниками сторін на протязі 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг.

Згідно п. 3.4 Договору підписання Акту уповноваженими представниками Замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

Відповідно до п.п. 7.3, 7.4 Договору зміни до цього Договору можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, які оформлюються додатковою угодою до цього Договору та набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому Договорі або чинним законодавством України.

11.02.2014 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору, відповідно пункту 1 якої узгоджено перелік додаткових послуг, які Позивач надає, а Відповідач приймає та сплачує під час підготовки та проведення Заходу згідно Договору (далі - Додаткова угода № 1).

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №1 вартість додаткових послуг розрахована згідно Прейскуранту на додаткові платні послуги ДП «Палац спорту» і складає 18 930,00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди №1 Замовник зобов'язується оплатити послуги відповідно до п. 2 цієї угоди до 28 лютого 2014.

Згідно п. 7.2 Договору строк дії цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений п. 7.1 (з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками) та закінчується 31.03.2014, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.

Судом встановлено, що Позивач належним чином та в повному обсязі надав Відповідачу послуги на підставі Договору та Додаткової угоди №1 до нього, що підтверджується Актом приймання- передачі послуг та додаткових послуг до Договору №12 від 04.02.2014, який був підписаний уповноваженими представниками сторін 13.02.2014. Відповідно до вищевказаного Акту вартість наданих Позивачем послуг склала 158930,00 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а до правовідносин застосувуються положення Глави 63 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Судом встановлено, що вартість послуг за Договором, які надавались Позивачем на замовлення Відповідача, була визначена сторонами в п. 3.1 цього Договору в розмірі 140 000,00 грн., при цьому сторони узгодили, що оплата цих послуг повинна бути здійснена Відповідачем в строк до 28.02.2014.

Судом також встановлено, що у відповідності до п. 1.4 Договору сторони уклали Додаткову угоду №1 від 11.02.2014 до цього Договору, зокрема, про надання Позивачем Відповідачу додаткових послуг, вартість яких сторони встановили в розмірі 18 930,00 грн., при цьому сторони узгодили, що оплатити відповідні додаткові послуги Відповідач повинен до 28.02.2014 (п. 3 Додаткової угоди №1).

Факт надання позивачем відповідачу послуг на підставі Договору та Додаткової угоди №1 до нього в сумі 158 930,00 грн. підтверджується Актом приймання-передачі послуг та додаткових послуг до Договору, який був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками сторін 13.02.2014.

Згідно наведеного Акту Позивач надав, а Відповідач прийняв послуги під час підготовки та проведення 11.02.2014-12.02.2014 змагань Єврокубку з баскетболу сезону 2013/2014 відповідно до Договору та Додаткової угоди №1, вартість яких склала 158 930,00 грн. В наведеному акті також зазначено, що послуги надані належним чином та в повному обсязі.

При цьому, судом приймаються до уваги положення п. 3.4 Договору, згідно якого підписання Акту уповноваженими представниками Замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

Відповідно до п. 3.1 Договору та п. 3 Додаткової угоди №1 Відповідач повинен був оплатити надані йому Позивачем послуги в строк до 28.02.2014.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню у цей строк (термін).

З метою досудового врегулювання спору Позивач 07.05.2014 надіслав на адресу Відповідача Претензію №01-13/25 від 07.05.2014, що підтверджується копією фіскального чеку №7700 від 07.05.2014 та опису вкладення у цінний лист від 07.05.2014. Однак, Відповідач залишив указану претензію без належного реагування, відповіді, розрахунки з Позивачем не провів.

Матеріалами справи підтверджено, а Відповідачем не спростовано, що станом на час розгляду справи по суті Відповідач не оплатив послуги на загальну суму 158 930,00 грн., надані йому Позивачем на підставі на підставі Договору та Додаткової угоди №1, строк оплати яких є таким, що настав.

За таких обставин, вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 158 930,00 грн. основної заборгованості є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача 14 704,28 грн. - пені, 2 338,23 грн. - 3% річних та 17 641,23 грн. - інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Стосовно стягнення сум штрафних санцій, 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1,3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 4.9. Договору у разі порушення Замовником строків оплати послуг Замовник зобов'язаний, на вимогу Виконавця, сплатити пеню в розмірі 0,5% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день затримки платежу.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по оплаті послуг не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 14 704,28 грн. за період з 01.03.2014 по 26.08.2014, судом здійснено перерахунок заявленої суми заборгованості з урахуванням положень ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідно до якої розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відсоткова ставка пені, встановлена у п.4.9. Договору, є вищою за максимально дозволену законодавчо. Звідси, суд керується ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

За результатами розрахунку суду встановлено, що правомірною є вимога про стягнення з Відповідача пені у розмірі 14 704,28 грн. як така, що була нарахована Позивачем у відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Стосовно вимоги про стягнення з Відповідача 2 338,23 грн. - 3% річних та 17 641,23 грн. - інфляційних втрат за період з 01.03.2014 по 26.08.2014 у зв'язку із простроченням Відповідачем виконання грошового зобов'язання на підставі Договору та Додаткової угоди №1.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 4.1. вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом, дії Відповідача, який прострочив виконання спірного грошового зобов'язання, є порушенням умов Договору та Додаткової угоди №1, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів Позивача відповідно до норм статті 625 ЦК України.

Здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, суд приходить до висновку про правильність їх нарахування, законність та обгрунтованість заначених вимог, які підлягають задоволенню в поновму обсязі.

Таким чином, вимоги Державного підприємства "Палац спорту" стосовно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БСК "Будівельник" пені у розмірі 14 704,28 грн., 3% річних у розмірі 2 338,23 грн. та інфляційних втрат у розмірі 17 641,23 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення заборгованості з Відповідача є законними та обґрунтованими, були доведеними Позивачем належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню повністю у розмірі 193 613,74 грн., з яких 158 930,00 грн. - основного боргу, 14 704,28 грн. - пені, 2 338,23 грн. - 3 % річних та 17 641,23 грн. - інфляційних втрат є законними та обґрунтованими, були доведеними Позивачем належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БСК "Будівельник» (03134, м. Київ, вул. Булгакова, буд. 16, код ЄДРПОУ 36038620) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Державного підприємства «Палац спорту» (01001, м. Київ, Спортивна пл., буд. 1; код ЄДРПОУ 37193349) 158 930,00 грн. - основного боргу, 14 704,28 грн. - пені, 2 338,23 грн. - 3 % річних, 17 641,23 грн. - інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 3 872,27 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Дата складання повного тексту рішення 27.10.2014.

Суддя А.В.Яковенко