Рішення

від 07.10.2014 по справі 910/12267/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12267/14 07.10.14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МБК "Сіленд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського"

про стягнення грошових коштів

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МБК "Сіленд"

про стягнення грошових коштів

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

Від позивача (від відповідача за зустрічним позовом): не з'явився,

Від відповідача (від позивача за зустрічним позовом): Манькевич В.С. (дов. №947/01/04 від 15.08.2011),

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МБК "Сіленд" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського" про стягнення грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 порушено провадження у справі № 910/12267/14 та призначено розгляд справи на 12.08.2014 року.

23.07.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Український інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МБК "Сіленд" про стягнення грошових коштів.

07.08.2014 від відповідача через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на позовну заяву.

Ухвалою суду від 12.08.2014 прийнято та призначено до розгляду зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Український інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського" на 12.08.2014 року.

У судовому засіданні 12.08.2014 оголошено перерву до 19.08.2014 року.

У зв'язку із перебуванням судді Полякової К.В. на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 19.08.2014 справу №910/12267/14 передано для вчинення процесуальних дій судді Літвіновій М.Є.

Відповідною ухвалою суду від 19.08.2014 вищезазначена справа прийнята та призначена суддею Літвіновою М.Є. до розгляду на 25.09.2014 року.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 26.08.2014, у зв'язку із виходом судді Полякової К.В. з лікарняного, справу №910/12267/14 передано їй для розгляду.

Разом з тим, відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення може прийматися тільки тим суддею (суддями), який брав участь у розгляді справи з його початку. В разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи, з огляду на встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді, слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

26.08.2014 судом постановлено ухвалу про прийняття справи №910/12267/14 до свого провадження суддею Поляковою К.В. та призначення її до розгляду у відкритому судовому засіданні 25.09.2014 року.

У судовому засіданні 25.09.2014 судом оголошено перерву дол. 07.10.20141 у зв'язку із необхідністю додаткового часу для надання документів з метою доручення до матеріалів справи.

Позивач за первісним позовом не направив свого представника для участі у судовому засіданні 07.102014, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідач за первісним позовом заперечував проти задоволення позовних вимог за первісним позовом та просив задовольнити зустрічну позовну заяву у повному обсязі.

Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач2 не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

12.03.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український інститут сталевих конструкцій ім.. В.М. Шимановського» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МБК «Сіленд» (замовник) укладено Договір №31223 обстеження, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе виконання роботи: обстеження металоконструкцій павільйону, виявлення дефектів та пошкоджень, перевірочні розрахунки, аналіз несучої здатності та рекомендації по підсиленню конструкцій відповідно до узгодженого сторонами технічного завдання, яке є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1 договору).

Пунктом 1.2. договору визначено, що вартість робіт визначається узгодженим сторонами протоколом погодження про договірну ціну (Додаток №2), яким погоджено загальну вартість робіт 120 000,00 грн.

19.03.2013 замовником перераховано на розрахунковий рахунок виконавця аванс у розмірі 40 000 грн. згідно платіжного доручення №4007 від 19.03.2014, тобто у межах п'ятиденного строку, передбаченого умовами договору. Так, після отримання відповідачем за первісним позовом авансового платежу, останній приступив до виконання робіт.

У подальшому, 29.04.2013 на прохання позивача за первісною позовною заявою, представником ТОВ «Український інститут сталевих конструкцій ім.. В.М. Шимановського» передано під розписку представнику ТОВ «МБК «Сіленд» виконані роботи разом з актом здачі-приймання виконаних робіт.

У зв'язку із затримкою остаточного розрахунку, відповідачем направлено позивачу лист за № 642/03/02/2 від 18.06.2013 з проханням провести повний розрахунок за виконану роботу.

Відповідно до п.3.3 Договору Замовник протягом 15-днів з дня отримання акта здачі-приймання робіт і звітних документів зобов'язаний направити виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову від приймання робіт.

Через 67 днів з дня отримання акта здачі-приймання робіт та самої роботи вцілому від ТОВ «МБК «Сіленд» надійшов лист за № 38 від 04.07.2013, в якому останній вказує на пропозицію розгляду інших варіантів проекту.

04.07.2013 відповідачем за первісною позовної заявою направлено лист за № 707/03/2 з вимогою до позивача терміново розрахуватися за виконану роботу по Договору №31223 від 12.03.2013 року.

Від ТОВ «МБК «Сіленд» на адресу відповідача за первісною позовної заявою надійшов лист за № 40 від 11.07.13 з вимогою надати рекомендації по виправленню дефектів і підсиленню металоконструкцій каркаса будівлі.

17.07.2013 позивачем за зустрічною позовною заявою направлено лист за № 758/01/02/2 де повідомлялося, що ТОВ «Український інститут сталевих конструкцій ім.. В.М. Шимановського» має підтвердження про отримання ТОВ «МБК «Сіленд» проектної документації у повному обсязі, а додаткові вимоги позивача за первісною позовою заявою є безпідставними, необґрунтованими і такими, що порушують права відповідача. Також виконавець повторно звернувся до замовника з проханням провести остаточний розрахунок та попередив, що у разі безпідставної відмови вимушений буде звернутися до господарського суду задля вирішення даного питання.

Листом № 41 від 29.07.2013 позивач за первісною позовною заявою повідомив, що він не згоден із наданим проектом укріплення залишеної незруйнованою частини покрівлі, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором 31212, тобто відмінний від того, щодо якого розглядається спір у межах даної господарської справи, та зауважив, що перераховану суму у розмірі 90 000 грн. потрібно врахувати за договором №31212.

Лише 01.08.2013 ТОВ «МБК «Сіленд» здійснило часткову оплату за виконані роботи у розмірі 50 000 грн. згідно квитанції №0819078354 від 01.08.2013 року.

Замовник 25.03.2014 у своєму листі за № 14 вимагав повернути йому суму у розмірі 90 000 грн. у термін 3 робочі дні з моменту отримання даного листа, а суму у розмірі 50 000,00 грн. залишити як залік за частково виконану роботу по Договору № 31223.

У відповідь на вищевказаний лист, відповідачем за первісною позовною заявою направлена позивачеві претензію за № 223 /01/04 від 02.04.2014 на суму - 33 065,52 грн. (30 000,00 грн. основний борг, 3 065,52 грн. штрафних санкцій).

Листом № 16 від 07.04.2014 ТОВ «МБК «Сіленд», об'єднавши проплати за Договором № 31212 та Договором № 31223 на загальну суму 150 000 гривень, вимагав повернути 100 000,00 грн. за виконані роботи.

25.04.2014 відповідач листом за № 290/01/04 розтлумачив ТОВ «МБК «Сіленд» про безпідставність його вимог та у подальшому, 13.05.2014 повторно направив претензію за № 310/01/04 на суму - 33 065 грн. 52 коп.

Так, посилаючись на виконання договірних зобов'язань за договором № 31223 від 12.03.2013 щодо надання належного проекту, ТОВ «МБК «Сіленд» просить стягнути з відповідача за первісною позовною заявою 90 000,00 грн. - грошову суму, що є оплатою робіт за договором, а також стягнути 13 571,49 грн. пені.

В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог відповідач - позивач за зустрічним позовом, посилається на те, що ним у повному обсязі та у встановлені договором строки виконані, передбачені договором роботи, однак замовник остаточного розрахунку за договором не здійснив, внаслідок чого у нього утворилась сума заборгованості у розмірі 30 000,00 грн. Додатково, виконавцем, за несвоєчасне проведення оплати нараховано 3% річних у розмірі 1 057,00 грн., інфляційні нарахування 3 569,00 грн. та пеню у розмірі 1 944,65 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом не підлягають задоволенню частково, а зустрічний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статей 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Укладений сторонами Договір є договором підряду, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами ст. 887 Цивільного кодексу України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Підрядник відповідає за недоліки проектно-кошторисної документації та пошукових робіт, включаючи недоліки, виявлені згодом у ході будівництва, а також у процесі експлуатації об'єкта, створеного на основі виконаної проектно-кошторисної документації і результатів пошукових робіт.

У разі виявлення недоліків у проектно-кошторисній документації або в пошукових роботах підрядник на вимогу замовника зобов'язаний безоплатно переробити проектно-кошторисну документацію або здійснити необхідні додаткові пошукові роботи, а також відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 891 Цивільного кодексу України).

Посилаючись на вищезазначені норми законодавства ТОВ «МБК «Сіленд» стверджує про наявність обов'язку у виконавця усунути недоліки, внаслідок невиконання якого виконавець завдав збитків позивачу.

Суд не погоджується із твердженням позивача за первісною позовною заявою та заначає, що ТОВ «МБК «Сіленд» безпідставно залишено поза увагою положення пункту 3.4. договору № 31223, яким передбачено, що у випадку мотивованих зауважень замовника до виконання робіт сторонами складається двосторонній акт із переліком необхідних доробок і термінів їх виконання.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Положеннями статті 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Так, ТОВ «МБК «Сіленд» не надано до суду належних та допустимих доказів у підтвердження факту складання такого акту сторонами, або доказів ініціювання складання такого акту з боку замовника.

Оскільки, позивачем за первісною позовною заявою не доведено факту порушення договірних зобов'язань з боку виконавця - ТОВ «Український інститут сталевих конструкцій ім. В.М. Шимановського», а тому відсутні підстави стверджувати про завдання останнім збитків замовнику, у зв'язку із чим первісний позов задоволенню не підлягає.

Пункт 1 статті 837 Цивільного кодексу України визначає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У частині 1 статті 838 Цивільного кодексу України вказано, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Відповідно до ч.1 ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

За приписами частини 4 статті 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити, законом покладений саме на замовника.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Таким чином, оскільки відповідач за зустрічною позовною заявою, як замовник, у порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України, не довів належними та допустимими доказами про наявність обґрунтованої своєчасної відмови від прийняття робіт, а тому ТОВ «МБК «Сіленд» не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконанні за договором підряду.

Тотожну правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України у справі № 21/5005/14068/2011 від 11.05.2012, про що зауважено в оглядовому листі Вищого господарського суду України від 18.02.2013 № 01-06/374/2013.

Виходячи з вище викладеного, суд дійшов висновку про те, що всі доводи відповідача за зустрічною позовною заявою зводять до умисного ухилення від виконання обов'язку щодо оплати виконаних робіт, покладених на нього умовами договору та нормами чинного законодавства, а тому позовні вимоги у частині стягнення суми основного боргу у розмірі 30 000,00 грн. визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зокрема, сума неустойки (штрафу, пені), яка передбачається в договорі, має бути розумною.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином, розумною може вважатися сума, яка орієнтовно відповідає правилам, зазначеним у ст. 3 вказаного Закону.

За приписами п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, з урахуванням приписів ст. 232 Господарського кодексу України, з яким суд погоджується щодо сум та визнає суму пені обґрунтованою у розмірі 1 944,65 грн.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

З системного аналізу наведених законодавчих норм, вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи відсотків річних, як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За приписами п. 3.1., 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 №39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Враховуючи вище викладене, перевіривши розрахунок інфляційної складової суми боргу суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню у сумі розміром 3 569,00 грн., тобто як визначено законодавством, за весь час прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд визнав його обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України, а вимогу позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних розміром 1 057,00 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги про стягнення грошових коштів підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до приписів статті 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "МБК "Сіленд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського" про стягнення грошових коштів - відмовити.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Український інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МБК "Сіленд" про стягнення грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МБК "Сіленд" 04071, місто Київ, вулиця Костянтинівська, 11/13А; ідентифікаційний код 33942269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український інститут сталевих конструкцій ім. В.М. Шимановського» (02660, місто Київ, вулиця В. Шимановського, 2/1; ідентифікаційний код 36861591) 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок, 1 944 (одну тисячу дев'ятсот сорок чотири) гривні 65 копійок пені, 1 057 (одну тисячу п'ятдесят сім) гривень 00 копійок 3% річних, 3 569 (три тисячці п'ятсот шістдесят дев'ять) гривень 00 копійок інфляційної складової боргу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 07.10.2014 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 13.10.2014 року

Суддя К.В. Полякова