Рішення

від 09.10.2014 по справі 910/13341/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13341/14 09.10.14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніпром"

до Приватного підприємства "Імпекс 2010"

про стягнення заборгованості

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Александрович О.М. (дов.№б/н від 06.04.2012)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Уніпром" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства "Імпекс 2010" про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих за Договором поставки №05/09-1 від 05.09.2013 зобов'язань, а саме щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2014 порушено провадження у справі №910/13341/14 та призначено її до розгляду на 19.08.2014 року.

У зв'язку із перебуванням судді Полякової К.В. на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 19.08.2014 справу №910/13341/14 передано для вчинення процесуальних дій судді Літвіновій М.Є.

Відповідною ухвалою суду від 19.08.2014 вищезазначена справа прийнята та призначена суддею Літвіновою М.Є. до розгляду на 23.09.2014 року.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 26.08.2014, у зв'язку із виходом судді Полякової К.В. з лікарняного, справу №910/13341/14 передано їй для розгляду.

Ухвалою суду від 26.08.2014 справа №910/13341/14 прийнята суддею Поляковою К.В. до свого провадження та призначена до розгляду на 23.09.2014 року.

Ухвалою суду від 23.09.2014, у зв'язку із нез'явленням представників сторін до судового засідання, суд відклав розгляд справи на 09.10.2014 року.

У судовому засіданні 09.10.2014 представник позивача надав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судові засідання не з'являвся, вимоги ухвал суду не виконав, відзиву та жодних пояснень щодо причин неявки суду не надав, тому справа розглядається за наявними у ній матеріалами, відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України. Про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення із відміткою про вручення поштових відправлень.

Разом з тим, приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

05.09.2013 між Приватним підприємством «Імпекс 2010» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Уніпром» (продавець) укладено Договір поставки №05/09-1, предметом якого є зобов'язання продавця поставити згідно заявок покупця геосинтетичні матеріали в асортименті, та покупця прийняти і оплатити їх по ціні та на умовах, згідно даного Договору.

Асортимент, кількість,ціна, вартість партії товару та терміни виконання попередньо погоджується сторонами та обумовлюється у рахунках-фактурах, накладних і специфікаціях, які являються невід'ємною частиною даного Договору. (п.1.2. Договору).

Відповідно до умов п.4.2. та п. 4.3. Договору, розрахунок за товар проводиться покупцем на підставі виставленого продавцем рахунку-фактури, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, за умови 100% попередньої оплати.

Із наявної у матеріалах справи специфікації до Договору, вбачається визначена обома сторонами партія товару на поставку, а саме геосинтетичної решітки на суму 388206,00 грн. на умовах 100% попередньої оплати.

Відтак, на виконання умов Договору, позивачем виставлялись на оплату рахунки №185/10 від 11.10.2013 на суму 59724,00 грн., №152/09 від 06.09.2013 на суму 19908,00 грн., №158/09 від 12.09.2013 на суму 39816,00 грн., №162/09 від 18.09.2013 на суму 39816,00 грн., №166/09 від 23.09.2013 на суму 49770,00 грн. та №171/09 від 26.09.2013 на суму 49770,00 грн., тобто на загальну суму розміром 258804,00 грн.

Відповідно до наданих рахунків, сторонами складено та підписано видаткова накладна №163/10 від 11.10.2013 на суму 59724,00 грн. із довіреністю на прийняття товару №19; видаткова накладна №149/10 від 27.09.2013 на суму 49770,00 грн. із довіреністю №15; видаткова накладна №145/09 від 23.09.2013 на суму 49770,00 грн. із довіреністю №14; видаткова накладна №139/09 від 18.09.2013 на суму 39816,00 грн. із довіреністю №12; видаткова накладна №134/09 від 12.09.2013 на суму 39816,00 грн. із довіреністю №11 та видаткова накладна №127/09 від 06.09.2013 на суму 19908,00 грн. із довіреністю №7.

Як вбачається із банківської виписки про рух коштів на поточному рахунку позивача за період з 05.09.2013 по 10.10.2013, відповідач сплатив за поставлений йому товар частково, а саме у розмірі 199080,00 грн., у зв'язку із чим за ним утворився борг перед позивачем у розмірі 59724,00 грн.

У матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків між сторонами за період 01.01.2013 - 17.03.2014, підписаний та скріплений печатками обох сторін, за яким відповідач визнав наявність непогашеного боргу у розмірі 59724,00 грн.

Оскільки, сплата відповідачем заборгованості так і не здійснена, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, 05.09.2013 між сторонами укладено договір поставки №05/09-1, за яким постачальник зобов'язується поставити (продати) покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач виконав прийняті за Договором зобов'язання, та поставив відповідачу товарів на суму 258804,00 грн., проте оплату за поставлений товар відповідач здійснив частково.

Так, із доданого до матеріалів справи акту звірки взаєморозрахунків 01.01.2013 - 17.03.2014, який підписаний та скріплений печатками обох сторін, вбачається, що відповідач фактично визнав наявну у нього заборгованість у розмірі 59724,00 грн., проте погашення заборгованості так і не здійснив.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніпром" до Приватного підприємства "Імпекс 2010" про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Імпекс 2010" (02121, місто Київ, проспект Миколи Бажана, будинок 7Ж; ідентифікаційний код 36563829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніпром" (01042, місто Київ, бульвар Марії Приймаченко, будинок 8Б, квартира 37; ідентифікаційний код 21483639) 59724 (п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот двадцять чотири) гривні 00 копійок заборгованості та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 09.10.2014 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено

та підписано 14.10.2014 року

Суддя К.В. Полякова