Постанова

від 14.10.2014 по справі 826/2630/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 жовтня 2014 року 16:40 № 826/2630/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Заступника прокурора Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронпласт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Рарт" про застосування наслідків нікчемного правочину та стягнення в дохід держави 107768,20 грн. ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, (далі - позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронпласт", (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Рарт", (далі - відповідач-2), про застосування наслідків нікчемного правочину та стягнення в дохід держави 107768,20 грн.

У позовних вимогах позивач просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рарт" (код ЄДРПОУ 38320736)" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронпласт" (код ЄДРПОУ 36843787) 107768,20 грн., що сплачені за договором перевезення вантажу №0102013 від 01.02.2013, та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронпласт" (код ЄДРПОУ 36843787) в дохід держави 107768,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що договір перевезення вантажу №0102013 від 01.02.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Айронпласт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рарт", спрямований на незаконне зменшення податкових зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронпласт" та отримання права на формування податкового кредиту, а тому, є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, в зв'язку з чим до нього мають бути застосовані наслідки, передбачені статтею 228 Цивільного кодексу України.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронпласт" заперечив по суті заявлених позовних вимог та зазначив, що Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2014 року підтверджено товарність господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронпласт" з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю "Рарт", наявність необхідних документів для віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого Товариством з обмеженою відповідальністю "Айронпласт" контрагентам у складі вартості товарів і послуг.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Рарт", будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судові засідання не з'являвся, заперечень чи пояснень по суті заявлених позовних вимог суду не надав.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі наказу від 8 жовтня 2013 року № 1774 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 та підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронпласт" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з Приватним підприємством "Інфініті Центр" у періоді з 1 серпня 2012 року по 31 жовтня 2012 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "Білдінг Груп Плюс" у періоді з 1 жовтня 2012 року по 28 лютого 2013 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецторгпостач" у періоді з 1 лютого 2013 року по 30 квітня 2013 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "Рарт" у періоді з 1 лютого 2013 року по 31 березня 2013 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "Леонор" у періоді з 1 лютого 2013 року по 28 лютого 2013 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Аркол" у періоді з 1 листопада 2012 року по 30 листопада 2012 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві складено Акт від 18 жовтня 2013 року № 526/26552201/36848787, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Айронпласт" пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого, занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 390 586 грн., в тому числі по періодах: серпень 2012 року - 63 226 грн., вересень 2012 року - 67 377 грн., жовтень 2012 року - 23 864 грн., листопад 2012 року - 65 699 грн., грудень 2012 року - 39 909 грн., січень 2013 року - 10 669 грн., лютий 2013 року - 76 977 грн., березень 2013 року - 38 691 грн., квітень 2013 року - 4 174 грн.

Вказаною перевіркою встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Айронпласт" перераховувалися кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

До вказаного висновку Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві прийшла на підставі Акту Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03 травня 2013 року №1736/22-20/38320736 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рарт" за період з 17 серпня 2012 року по 03 травня 2013 року.

На підставі складеного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 08 листопада 2013 року № 81726552201, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Айронпласт" суму грошового зобов'язання в розмірі 488 233 грн., з якої: за основним платежем - 390 586 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 97 647 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рарт", як перевізником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Айронпласт", як відправником, укладено договір перевезення вантажу №010213, за умовами якого, перевізник бере на себе зобов'язання доставляти автомобільним транспортом довірений йому відправником вантаж з місця відправлення до місця призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі вантажоодержувача, а відправник бере на себе зобов'язання сплачувати плату за перевезення вантажу.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рарт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Айронпласт" підписані акти надання послуг № 102 від 28 лютого 2013 року та №225 від 29.03.2013 р., згідно якого Товариством з обмеженою відповідальністю "Рарт" надані послуги на загальну суму 107768,20 грн., в т.ч. ПДВ 17961,37 грн.

На виконання умов договору № 010213 від 01 лютого 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рарт" виписало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронпласт" податкову накладну від 28 лютого 2013 року № 26 та від 29 березня 2013 р. №12 на загальну суму 107768,20 грн., в т.ч. ПДВ 17961,37 грн.

Разом з тим, під час розгляду даної адміністративної справи суду не пред'явлено доказів на підтвердження укладання між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рарт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Айронпласт" договору № 0102013 від 01 лютого 2013 року.

При цьому, первинних документів на підтвердження вчинення дій Товариством з обмеженою відповідальністю "Рарт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Айронпласт" з метою виконання своїх зобов'язань, згідно укладеного договору від 01 лютого 2013 року № 010213, суду також не пред'явлено.

Як вбачається з акту перевірки від 18 жовтня 2013 року № 526/26552201/36848787, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві під час проведення перевірки зроблені висновки про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Айронпласт" вимог податкового законодавства та заниження Товариством з обмеженою відповідальністю "Айронпласт" податку на додану вартість в розмірі 17961,37 грн. за результатами дослідження договору поставки товарів № 010213 від 01 лютого 2013 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Айронпласт", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рарт".

Суд звертає увагу, що позивач у позовній заяві просить суд застосувати наслідки визнання недійсним правочину - договору перевезення вантажу № 0102013 від 01 лютого 2013 року.

Проте, під час розгляду справи позивачем не надано доказів на підтвердження укладання між Товариством з обмеженою відповідальністю "Айронпласт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рарт" договору перевезення вантажу № 0102013 від 01 лютого 2013 року та доказів на підтвердження відображення господарських операцій, згідно вказаного договору, у бухгалтерському обліку Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронпласт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рарт".

Щодо доводів позивача відносно того, що договір перевезення вантажу від 01 лютого 2013 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Айронпласт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рарт", є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, в зв'язку з чим правочин має бути визнаний недійсним та до нього мають бути застосовані наслідки, передбачені статтею 228 Цивільного кодексу України, суд зазначає про наступне.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що:

- виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків;

- допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов;

- вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Статтею 208 Господарського кодексу України встановлено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

До висновку щодо недійсності правочину вчиненого за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронпласт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рарт" позивач прийшов з тих підстав, що Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2013 року у справі № 761/22932/13-к по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 205, частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Хавін В.О. та ОСОБА_2 26 серпня 2013 року та визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною п'ятою статті 27 та частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

Вказаним рішенням встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ОСОБА_3 є засновником суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ «Рарт» (код ЄДРПОУ 38320736, юридична адреса: м. Київ, вул. Воровського, 4).

У вироку зазначено, що підприємство було зареєстроване в органах державної влади з метою прикриття незаконної діяльності невстановленими слідством особами за співучастю у формі пособництва ОСОБА_2, вчинене повторно, а також згодою і безпосередньою участю ОСОБА_3

Зокрема, у серпні 2012 року ОСОБА_2 вступив у попередню змову з невстановленою слідством особою на ім'я ОСОБА_4 та запропонував ОСОБА_3 зареєструвати на ім'я останньої в органах державної влади суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ "Рарт" (код ЄДРПОУ 38320736) створене для прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, без наміру зайняття підприємницькою діяльністю. Домовившись про підписання у нотаріуса статутних та інших документів пов'язаних із реєстрацією підприємства, ОСОБА_2 пообіцяв виплатити ОСОБА_3 за вчинення цих дій грошову винагороду. Тим самим ОСОБА_2 порадами, наданням засобів та усуненням перешкод сприяв у незаконному створенні суб'єкту підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності.

Не усвідомлюючи противоправний характер дій, запропонованих ОСОБА_2, та не усвідомлюючи, що підприємство реєструється з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, ОСОБА_3 погодилась на таку пропозицію.

14 серпня 2012 року в денний час ОСОБА_2, реалізуючи злочинний умисел, з невстановленою слідством особою ОСОБА_4 прибув до нотаріальної контори та усвідомлюючи, що реєструє суб'єкт господарської діяльності з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб схилив ОСОБА_3, яка не мала наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, у присутності приватного нотаріуса підписати завчасно підготовлені невстановленими особами: протокол загальних зборів учасників ТОВ «Рарт»; реєстраційну картку; довіреність; статут ТОВ "Рарт" (код ЄДРПОУ 38320736), реєстр нотаріальних дій, після чого передати статут ОСОБА_2 тобто вчинив дії направлені на реєстрацію суб'єкта підприємництва.

В подальшому ОСОБА_3, під керівництвом та безпосереднім сприянням ОСОБА_2, відкрила розрахунковий рахунок ТОВ "Рарт" (код ЄДРПОУ 38320736) № 026005063000294 у АТ "Фiнростбанк" (МФО 328599) та № 026006033779001 у ПАТ КБ "Iнтербанк" (МФО 300216).

Підписання ОСОБА_3 статутних документів ТОВ "Рарт" (код ЄДРПОУ 38320736) дало змогу невстановленим слідством особам 17.08.2012 року здійснити реєстрацію підприємства в Шевченківській районній в м. Києві державній адміністрації за номером 10741020000043031.

Протягом 2012 - 2013 років на рахунок ТОВ "Рарт" (код ЄДРПОУ 38320736) від підприємств реального сектору економіки були перераховані грошові кошти, як оплата за начебто виконані роботи (послуги), поставку товарів, хоча підприємницьку діяльність фактично не здійснювали.

Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Разом із тим, розглядувана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.

Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду.

Це стосується також і правової кваліфікації, наведеної у чинних рішеннях судів в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі.

Відповідно, висновки інших судів щодо правомірності чи протиправності дій особи, поведінка якої є предметом розгляду в адміністративній справі, не є обов'язковими для адміністративного суду, який таку справу розглядає.

Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

Крім того, суд зазначає, що норма частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до адміністративної відповідальності), а не щодо інших осіб.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що не можна вважати обов'язковими обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час розгляду справи про її проступок, при оцінці правомірності поведінки юридичної особи, працівником (представником) якої була ця фізична особа, якщо йдеться про відповідальність за порушення юридичною особою законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Аналогічна правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 19 листопада 2012 року № 2379/12/13-12.

За таких обставин, суд приймає вирок суду як доказ неправомірності дій ОСОБА_2, які виразилися у сприянні порадами, наданням засобів та усуненням перешкод у незаконному створенні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності.

Разом з тим, суд зазначає, що вироком Шевченківського районного суду міста Києва не встановлено обставин щодо здійснення ОСОБА_2 пособництва службовим особам Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронпласт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рарт" в умисному ухиленні від сплати податків.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що Вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року у кримінальній справі № 761/22932/13-к не може бути доказом на підтвердження того, що договір від 01 лютого 2013 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рарт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Айронпласт" без мети реального настання правових наслідків, а з метою ухилення від сплати податків та з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Разом з тим, як встановлено під час розгляду справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Айронпласт", не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, прийнятим на підставі акту перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 18 жовтня 2013 року № 526/26552201/36848787, оскаржило його в судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2014 року у справі № 826/18108/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронпласт" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 81726552201 від 8 листопада 2013 року, яке залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронпласт" задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 8 листопада 2013 року № 81726552201.

Вказаним рішенням суду, зокрема, встановлено, що господарська операція здійснювалася між Товариством з обмеженою відповідальністю "Айронпласт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рарт" на підставі договору від 01 лютого 2013 року №010213 в межах звичайної господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронпласт", є реальною, відповідає дійсному економічному змісту для отримання доходу та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v., no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007). Таким чином, суд приймає до уваги позицію, наведену у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2014 року.

З урахуванням наведених норм права та з огляду на встановлені у суді обставини, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронпласт" умислу уникнути від сплати податків під час укладення договору від 01 лютого 2013 року №010213 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Рарт", оскільки правомірність декларування податкових зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю Айронпласт" у взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Рарт" за наслідками виконання договору від 01 лютого 2013 року №010213 встановлено рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/18108/13-а. Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2013 року у кримінальній справі № 761/22932/13-к, яким встановлено реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Рарт" за винагороду без наміру здійснювати господарську діяльність, наведених висновків не спростовує.

При цьому, позивачем під час розгляду справи не надано доказів на підтвердження наявності умислу у посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Рарт", в уникненні від сплати податків під час укладення договору від 01 лютого 2013 року №010213 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Айронпласт".

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В контексті наведеного суд зазначає, що позивачем під час розгляду справи не надано належних доказів на підтвердження того, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Айронпласт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рарт" договір від 01 лютого 2013 року №010213 в розумінні статті 228 Цивільного кодексу України порушує публічний порядок, укладений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та при наявності умислу у обох сторін.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Заступника прокурора Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронпласт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Рарт" про застосування наслідків нікчемного правочину та стягнення в дохід держави 107768,20 грн. відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко