Рішення

від 13.10.2014 по справі 910/16808/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16808/14 13.10.14 За позовом Приватного підприємства «Амортизатор»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніхолд»

про розірвання договору поставки та стягнення 59314,03 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Тимець Т.А. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «Амортизатор» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніхолд» (далі - Відповідач) про розірвання договору поставки та стягнення 59314,03 грн.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за вищевказаним договором поставки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.08.2014 суддею Сташківим Р.Б. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 08.09.2014.

01.09.2014 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відео конференції в порядку, передбаченому ст. 74-1 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалою суду від 08.09.2014 зазначене клопотання задоволено, розгляд справи відкладено до 13.10.2014.

Відзиву на позов Відповідач не подав. У судові засідання представники Відповідача не з'являлися, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення Відповідача про призначення справи до розгляду в засіданнях суду, про час і місце їх проведення, оскільки ухвали суду надсилалися на адресу місцезнаходження Відповідача згідно відомостей, які містяться у ЄДРЮО та ФОП та у матеріалах справи. А відтак, будь-які несприятливі наслідки неявки повноважних представників у судові засідання покладаються на Відповідача.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України, здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.05.2014 між Позивачем, як покупцем, та Відповідачем, як постачальником, укладено Договір поставки № РК-070 (далі - Договір), відповідно до умов якого Відповідач зобов'язався передати у власність Позивача металопрокат (товар), сортамент, кількість та ціна якого вказані у специфікаціях, оформлених в якості додатків до Договору, а Позивач зобов'язався прийняти та оплатити зазначений товар.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Договору, ціна на товар встановлюється за домовленістю між Позивачем та Відповідачем, з урахуванням ПДВ, та вказується у рахунках та інших супровідних документах. Ціна фіксується на строк дії рахунку, який в ньому вказаний. Загальна сума Договору визначається на підставі сплачених рахунків.

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що оплата вартості товару, вказаного у рахунку, здійснюється шляхом 50% передплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Відповідача протягом двох банківських днів з моменту виставлення рахунку. Оплата свідчить про згоду Позивача з характеристиками товару, вказаними Відповідачем у рахунку-фактурі. Допускається передача рахунку-фактури факсимільним зв'язком.

Положеннями п. 4.2 Договору встановлено, що строк поставки товару складає десять робочих днів після 50% передплати, інші строки поставки окремих партій товару узгоджуються сторонами у специфікаціях до Договору.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, сплативши на користь Відповідача 49250,00 грн. в якості передплати за Рахунком № 1166 від 16.05.2014, що підтверджується платіжним дорученням № 519 від 16.05.2014 (копія наявна у матеріалах справи).

Відповідач, в свою чергу, зобов'язань за Договором не виконав, товар, зазначений у рахунку № 1166 від16.05.2014 Позивачеві не поставив.

З метою досудового врегулювання спору Позивач звернувся до Відповідача з Претензією про повернення грошових коштів у зв'язку з невиконанням умов Договору (вих. 13 від 30.05.2014, повідомлення про вручення поштового відправлення Відповідачеві від 16.06.2014). Однак, зазначена вимога залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.

На підставі викладеного Позивач звернувся за захистом порушених прав до суду.

Оцінивши подані Позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Факт невиконання Відповідачем умов Договору в частині поставки Позивачеві товару підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи та Відповідачем не спростований.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як вбачається зі змісту п. 1.1 Договору, метою укладення Договору поставки з боку Позивача є отримання товару, заздалегідь обумовленого сторонами у специфікаціях. Внаслідок невиконання Відповідачем зобов'язань за Договором досягнення такої мети Позивачем стає неможливим, що дає підстави вважати порушення, допущені Відповідачем, істотними.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відтак, вимоги Позивача щодо розірвання Договору поставки № РК-070 від 16.05.2014 та стягнення з Відповідача 49250,00 грн. заборгованості є законними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 492,50 грн. інфляційних втрат, 218,59 грн. 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України, та 1382,94 грн. пені на підставі п. 7.3 Договору, слід зазначити наступне.

Стягнення з Відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 у справі № 921/266/13-г/7 за позовом першого заступника прокурора Тернопільської області в інтересах держави в особі Аграрного фонду України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрополіс» (справа № 3-90гс14).

Відповідно до змісту ст. 111 28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Відтак, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних втрат та 3% річних є безпідставними та необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Крім того, суд не погоджується з вимогами про стягнення 1382,94 грн. пені, оскільки положення статей 546 та 547 ЦК України передбачають обов'язкове укладення правочину щодо забезпечення, в тому числі пенею як видом неустойки, виконання зобов'язань між сторонами у письмовій формі, а сторонами даного спору всупереч ст. 547 ЦК України не укладалось у письмові формі правочину щодо забезпечення виконання зобов'язань з оплати наданих послуг пенею.

Статті 1 та 2 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» також вказують, що пеня за прострочення грошових зобов'язань встановлюється за згодою сторін, а її розмір, який повинен застосовуватись, не визначається даним законом, а натомість лише обмежується ним (подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня).

А відтак, у суду відсутні підстави покладати таку відповідальність на Відповідача та стягувати з нього 1382,94 грн. пені, тому в цій частині суд відмовляє.

Згідно зі статтею 33 ГПК України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Отже, враховуючи викладені вище обставини, суд вважає за належне задовольнити вимоги Позивача про розірвання Договору поставки № РК-070 від 16.05.2014 та стягнення з Відповідача 49250,00 грн. попередньої оплати за вказаним Договором.

Позивачем заявлено вимогу про покладення на Відповідача витрат по оплаті послуг адвоката у розмірі 4925,00 грн. відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Відповідно до п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», відшкодування адвокатських витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, зокрема, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Факт оплати Позивачем послуг адвоката підтверджений платіжними квитанціями до прибуткового касового ордеру № 48 від 02.07.2014, № 49 від 23.07.2014.

Таким чином, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача витрат по оплаті послуг адвоката є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі положень ст. 49 ГПК України витрати на сплату судового збору та оплату послуг адвоката, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати укладений між Приватним підприємством «Амортизатор» (72389, Запорізька обл., Мелітопольський р-н, с. Нове, вул. Гагаріна, 21; ідентифікаційний код 31914989) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніхолд» (03179, м. Київ, вул. Чорнобильська, б. 1, офіс 6; ідентифікаційний код 39058257) від 16.05.2014 договір поставки № РК-070.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніхолд» (03179, м. Київ, вул. Чорнобильська, б. 1, офіс 6; ідентифікаційний код 39058257) на користь Приватного підприємства «Амортизатор» (72389, Запорізька обл., Мелітопольський р-н, с. Нове, вул. Гагаріна, 21; ідентифікаційний код 31914989) 49250 (сорок дев'ять тисяч двісті п'ятдесят) грн. 00 коп. попередньої оплати за договором, а також 2970 (двi тисячi дев'ятсот сімдесят) грн. 49 коп. судового збору та 4724 (чотири тисячi сімсот двадцять чотири) грн. 14 коп. витрат на оплату послуг адвоката,

Видати наказ.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.10.2014

Суддя Сташків Р.Б.