Рішення

від 21.10.2014 по справі 914/2558/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 914/2558/14 21.10.14

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Трускавецькурорт-Постач" про стягнення 8 334,54 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача не з'явився від відповідача Клименко В.Є. (дов. №7 від 12.03.2014 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21 жовтня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Трускавецькурорт-Постач" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 8 334,54 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2014 року порушено провадження у справі № 914/2558/14, розгляд справи призначено на 16.09.2014 року.

12.09.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на часткове виконання вимог ухвали суду.

16.09.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 16.09.2014 року справу № 914/2558/14 передано для розгляду судді Пригуновій А.Б., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відрядженні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2014 року суддя Пригунова А.Б. прийняла справу № 914/2558/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 21.10.2014 року.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року справу № 914/2558/14 передано для розгляду судді Стасюку С.В, у зв'язку з поверненням судді Стасюка С.В. з відрядження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 914/2558/14 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали від 16.09.2014 року.

У судове засідання 21.10.2014 року представник позивача не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.10.2014 року заперечив проти задоволення позову, з підстав, наведених у відзиві на позов.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

31.08.2012 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Трускавецькурорт-Постач" (покупець) було укладено договір поставки № БОД-133/9ОП (надалі по тексту - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується у порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставляти покупцю, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, приймати й оплачувати товари (надалі по тексту - ТМЦ), які визначені сторонами у специфікації.

Поставка ТМЦ здійснюється на умовах DDP (згідно Інкотермс 2000 року) - склад покупця, який знаходиться за адресою: м. Трускавець, вул. Стебницька, 63 (пункт 3.5. Договору).

Відповідно до пункту 4.1. Договору приймання - передача партії ТМЦ здійснюється на складі покупця. Приймання ТМЦ за кількістю здійснюється згідно погодженого сторонами замовлення. видаткової накладної та фактичної кількості поставлених ТМЦ.

Згідно з пунктом 4.6. Договору при прийманні - передачі ТМЦ постачальник зобов'язаний передати покупцю наступні документи:

- товарно-транспортну накладну на партію ТМЦ, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою постачальника;

- видаткову накладну на партію ТМЦ, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою постачальника;

- податкову накладну підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою постачальника;

- рахунок - фактуру (у рахунку - фактурі має обов'язково міститись посилання на цей Договір);

- документи, що підтверджують якість ТМЦ, зазначені у пункті 2.2. Договору.

Постачальник за вимогою покупця зобов'язаний надати покупцю будь-який інший документ, що відноситься до поставленої партії ТМЦ, обов'язкова наявність якого передбачена діючим законодавством України або пов'язана з умовами поставки ТМЦ.

У відповідності до пунктів 4.7, 4.8. покупець має право не приймати партію ТМЦ, що поставлені постачальником без надання будь-якого з документів, вказаних у пункті 4.6. даного Договору. Покупець має право під час приймання поставлених ТМЦ за своїм бажанням призначати та проводити експертизу якості поставлених за даним Договором ТМЦ.

У випадку наявності претензій по кількості та/або якості поставленої партії ТМЦ покупець зобов'язаний повідомити про це постачальника та скласти у відповідності до пункту 3.4. Договору Акт. Участь уповноваженого представника постачальника під час приймання ТМЦ за кількістю та /або якістю, при відібрані проб на експертизу обов'язкова.

Пунктом 4.11. Договору сторони погодили, що ТМЦ вважаються переданими постачальником та прийнятими покупцем в момент підписання сторонами видаткової накладної на ТМЦ.

Згідно з пунктом 5.1. Договору покупець оплачує фактично поставлену постачальником партію ТМЦ за ціною, вказаною у видатковій накладній з урахуванням Акту, який складається сторонами у відповідності до пункту 3.4. Договору.

Оплата фактично поставленої партії ТМЦ покупцем здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної на відповідну партію ТМЦ (пункт 5.4. Договору).

На виконання умов Договору позивач поставив на користь відповідача ТМЦ на загальну суму 4 519,26 грн., що підтверджується видатковою накладною № БОД00000000000140 від 10.09.2013 року на суму 3 235,72 грн. та видатковою накладною № БОД00000000000188 від 12.09.2013 року на суму 1 283,52 грн., які підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині оплати за отриманий від позивача товар, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Трускавецькурорт-Постач" виникла заборгованість перед Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у розмірі 4 519,26 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією від 02.12.2013 року.

У відповідь на вищевказану претензію відповідач (листом від 23.01.2014 року за вих. № 2014-01-23/2) просив позивача надати відстрочку у сплаті заборгованості, посилаючись на скрутне фінансове становище Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Трускавецькурорт-Постач".

05.02.2014 року позивач надіслав на адресу звернення, в якому просив Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Трускавецькурорт-Постач" розробити та надіслати графік погашення заборгованості.

Приймаючи до уваги відсутність відповіді на звернення від 05.02.2014 року, позивач надіслав на адресу відповідача повторну претензію від 09.09.2014 року, яка також залишена відповідачем без уваги та виконання.

Зважаючи на вищевказане, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 4 519,26 грн. основної заборгованості, 139,30 грн. 3% річних, 506,15 грн. інфляційних нарахувань, 669,83 грн. пені, а також просить суд покласти на відповідача витрати на послуги адвоката у розмірі 2 500,00 грн.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивачем не було виконано умови пункту 4.6 Договору, а саме, не було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Трускавецькурорт-Постач" товарно-транспортну накладну (товарну) на партію ТМЦ, підписану уповноваженою особою та скріпленою печаткою постачальника, рахунок - фактуру та жодних інших документів, що підтверджують якість ТМЦ.

Відтак, на думку відповідача, останній правомірно затримав здійснення оплати за поставлені ТМЦ, що свідчить про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Трускавецькурорт-Постач" будь-яких зобов'язань перед постачальником, а отже, у позивача відсутні будь-які підстави для звернення до суду та нарахування штрафних санкцій, так як строк оплати не настав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою договір № БОД-133/9ОП від 31.08.2012 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Судом встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо поставки ТМЦ виконав належним чином, зауважень щодо поставки нафтопродуктів від відповідача не надходило, що підтверджується видатковою накладною № БОД00000000000140 від 10.09.2013 року на суму 3 235,72 грн. та видатковою накладною № БОД00000000000188 від 12.09.2013 року на суму 1 283,52 грн., які підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Посилання відповідача на недотримання позивачем умов пункту 4.6. Договору судом відхиляються як необґрунтовані, оскільки підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Даної правової позиції притримується Вищий господарський суд України у постанові від 21.04.2011 року у справі № 9/252-10.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 4 519,26 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Трускавецькурорт-Постач" 4 519,26 грн. заборгованості за договором поставки № БОД-133/9ОП від 31.08.2012 року підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 139,30 грн. 3% річних, 506,15 грн. інфляційних нарахувань, нарахованих за період з 25.06.2013 року по 04.07.2014 року, 669,83 грн. пені, нарахованої за період з 25.06.2013 року по 17.06.2014 року.

Згідно зі статтею 216 Господарського процесуального кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 Господарського процесуального кодексу України).

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 9.2 Договору сторони погодили, що у випадку порушення термінів розрахунків за поставлені ТМЦ, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше 0,5% від вартості несплачених ТМЦ.

Як вбачається з розрахунку позивача, останній здійснює нарахування пені на суму заборгованості у розмірі 4 519,26 грн. за період з 25.06.2013 року по 17.06.2014 року.

Згідно з пунктом 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, суд визнає його арифметично не вірним, так як, позивачем при здійсненні нарахування пені не вірно визначено початкову дату прострочення зобов'язання та не враховано умови викладені у пункті 5.4. Договору, яким визначено що оплата фактично поставленої партії ТМЦ покупцем здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної на ввідовідну партію ТМЦ., окрім того, позивачем не враховано обмеження нарахування пені шестимісячним строком як це передбачено частиною 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, умовами Договору сторони не погодили можливість його збільшення та не враховано умови пункту 9.2 Договору, яким сторони погодили, що розмір пені не може перевищувати 0,5% від вартості несплачених ТМЦ.

Також, позивачем всупереч чинного законодавства здійснено нарахування пені на загальну сум заборгованості, в той час як нарахування пені необхідно здійснювати окремо щодо кожної суми заборгованості.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що період прострочення відповідачем своїх зобов'язань за Договором слід рахувати наступним чином:

- за прострочення оплати згідно видаткової накладної № БОД00000000000140 від 10.09.2013 року на суму 3 235,72 грн. нарахування пені слід здійснювати за період з 25.09.2013 року по 25.03.2014 року, що за розрахунком суду становить 209,75 грн.;

- за прострочення оплати згідно видаткової накладної № БОД00000000000188 від 12.09.2013 року на суму 1 283,52 грн. нарахування пені слід здійснювати за період з 27.09.2013 року по 27.03.2014 року, що за розрахунком суду становить 83,20 грн.

Водночас, приймаючи до уваги умови пункту 9.2 Договору, яким сторони погодили, що розмір пені не може перевищувати 0,5% від вартості несплачених ТМЦ, згідно розрахунку суду загальний розмір пені, що підлягає до стягненню з відповідача становить 22,60 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, приймаючи до уваги початкову дату прострочення зобов'язання відповідачем, яка вказана судом при нарахуванні пені та необхідність здійснення нарахування штрафних санкцій окремо щодо кожної суми заборгованості, суд дійшов висновку про часткове задоволення трьох процентів річних у розмір 104,90 грн., розрахованих наступним чином:

- - за прострочення оплати згідно видаткової накладної № БОД00000000000140 від 10.09.2013 року на суму 3 235,72 грн. нарахування пені слід здійснювати за період з 25.09.2013 року по 04.07.2014 року, що за розрахунком суду становить 75,26 грн.;

- за прострочення оплати згідно видаткової накладної № БОД00000000000188 від 12.09.2013 року на суму 1 283,52 грн. нарахування пені слід здійснювати за період з 27.09.2013 року по 04.07.2014 року, що за розрахунком суду становить 29,64 грн.

Разом з тим, враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, та здійснивши власний розрахунок з урахуванням періодів, вказаних при нарахуванні трьох процентів річних, суд вважає, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Трускавецькурорт-Постач" інфляційних нарахувань, на загальну суму 506,15 грн., є обґрунтованими.

За таких обставин, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню у розмірі 4 519,26 грн. заборгованості за договором поставки № БОД-133/9ОП від 31.08.2012 року, 22,60 грн. пені, 506,15 грн. інфляційних нарахувань, 104,90 грн. три проценти річних.

Позивачем також заявлено про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката на суму 2 500,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Позивачем на підтвердження здійснення витрат на правову допомогу надано суду угоду про надання адвокатських послуг щодо стягнення заборгованості та на ведення справи в суді № Г-01-03/2014 від 14.03.2014 року, укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_4 та платіжне доручення № 992 від 07.07.2014 року на суму 2 500,00 грн.

Відповідно до статей 4, 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Відповідно до підпункту 6.3. пункту 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 року № 7 витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Позивачем не надано суду свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, а тому сплачені кошти в сумі 2 500,00 грн. як адвокатські витрати по даній справі не доведені.

Окрім того, судом враховано пункти 4.1. та 4.2. угоди про надання адвокатських послуг щодо стягнення заборгованості та на ведення справи в суді № Г-01-03/2014 від 14.03.2014 року, відповідно до яких:

- вартість послуги щодо підготування претензії, проведення аналізу документів наданих для підготовки позовної заяви з метою захисту інтересів замовника по справі про стягнення дебіторської заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Трускавецькурорт-Постач" становить 500,00 грн.;

- вартість послуг щодо представлення інтересів замовника, по справі стягнення дебіторської заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Трускавецькурорт-Постач" становить 2000,00 грн.

Проте, представник позивача у судовому засіданні під час розгляду справи № 914/2558/14, був відсутній.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 500,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Трускавецькурорт-Постач" (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, кім. 414, код ЄДРПОУ 35121225) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 4 519 (чотири тисячі п'ятсот дев'ятнадцять) грн. 26 коп. заборгованості, 22 (двадцять дві) грн. 60 коп. пені, 104 (сто чотири) грн. 90 коп. три проценти річних, 506 (п'ятсот шість) грн. 15 коп. інфляційних нарахувань, 1 129 (одну тисячу сто двадцять дев'ять) грн. 56 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.10.2014 року

Суддя С.В. Стасюк